Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Внутрішньогосподарські економічні взаємовідносини при оренді у виробничих підрозділах

Оренда являє собою найбільш досконалу форму внутрішньогосподарського розрахунку. Це майновий найм, договір, за яким одна сторона (орендодавець) надає іншій (орендарю) землю та інші засоби виробництва в тимчасове користування за орендну плату.

На оренді можуть працювати бригади, ланки, родини, окремі працівники, навіть не члени господарства, їхні взаємовідносини з останнім визначаються договором. В оренду можуть передаватися земельні угіддя, робоча та продуктивна худоба, техніка, будівлі й споруди, інші засоби виробництва виробничого та невиробничого призначення. Строки оренди визначаються за домовленістю сторін. При цьому земельні угіддя надаються, як правило, в довгострокове користування з правом успадкування оренди, про що складається акт на передачу землі в оренду.

Орендар користується правами юридичної особи. Він може мати особистий рахунок у бухгалтерії або фінансово-розрахунковому центрі підприємства чи в комерційних банках. Орендарі мають право купувати на правах колективної власності худобу, техніку, будівлі та ін.

Орендні відносини передбачають повну матеріальну відповідальність орендаря за раціональне використання наданих йому засобів виробництва та повну самостійність в організації виробництва. Основою цих взаємовідносин є договір на виробництво продукції (виконання робіт), який укладається між орендарем і адміністрацією підприємства. У ньому зазначаються:

  • – назва сторін, що домовляються;
  • – предмет договору: обсяги виробництва та реалізації продукції (виконання робіт) за роками, а іноді й за місяцями;
  • – обов'язки орендодавача: виділити земельні угіддя, передати в оренду набір техніки та інших засобів виробництва, відкрити кредит на придбання матеріальних ресурсів й авансування працівників; визначити розмір цін, за якими закуповуватиметься продукція орендаря, порядок реалізації продукції, виробленої понад договір; забезпечити консультації з питань технології, організації, механізації виробництва і техніки безпеки тощо;
  • – обов'язки орендаря: відраховувати суми орендної плати за землю та інші засоби виробництва, кошти на організацію й управління підприємством; оплату праці залучених працівників здійснювати за свій рахунок і не нижче діючих на підприємстві тарифів і розцінок та ін.;
  • – загальні положення: сторони несуть відповідальність за порушення умов договору й кожна з них може його розірвати, повідомивши про це іншу сторону не пізніше як за 2 міс; орендар, який не виконав зобов'язань по договору, повністю чи частково повертає орендодавачу одержаний аванс та сплачує штраф у розмірі недоданої продукції за цінами, зазначеними у договорі, якщо причиною не було стихійне лихо або це сталося з вини орендодавача.

Усі інші питання вирішуються відповідно до чинного законодавства, а спірні – в судовому порядку. Крім цього договору, укладається відповідний договір на передачу виробничих ресурсів в оренду.

Матеріальні ресурси (насіння, корми, паливно-мастильні матеріали тощо) й послуги, які надаються при виробництві продукції, передбаченої договором, орендарі одержують в орендодавача за планово-обліковими цінами, встановленими керівництвом підприємства. Якщо орендар реалізує продукцію не орендодавачу, а на власний розсуд, то всі ресурси закуповуються ним у різних підприємств і організацій за договірними чи ринковими цінами.

Велике значення в організації взаємовідносин орендаря з орендодавачем мас правильне встановлення розміру орендної плати за одержану землю та основні засоби виробництва. Це залежить від способу оцінки виробленої орендарем продукції.

1. При оцінці продукції за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами, які нижчі від договірних або ринкових, можуть бути такі варіанти орендної плати:

орендна плата за землю не стягується, орендодавач одержує її за рахунок різниці між вказаними цінами; орендна плата за основні засоби виробництва стягується в розмірі амортизаційних відрахувань.

2. При реалізації орендарем виробленої продукції за договірними або ринковими цінами:

орендна плата встановлюється в розмірі прибутку, який одержують з 1 га землі або від однієї голови худоби, при цьому вона встановлюється як по кожній сільськогосподарській культурі чи кожній групі худоби, так і в середньому на 1 га землі або умовну голову; прибуток розраховують як різницю між виручкою від реалізації продукції та витратами підприємства на її виробництво; орендна плата встановлюється окремо по кожній групі основних засобів: земельні угіддя, продуктивна і робоча худоба, а також техніка, будівлі, споруди тощо.

Дуже важливим питанням є також обгрунтування внутрішньогосподарських розрахункових цін, за якими орендарі реалізують свою продукцію підприємству. Від їхнього розміру залежить доход орендаря. У розрахункові ціни включають прямі витрати орендного підрозділу, які ним здійснюються безпосередньо. Йдеться про оплату праці, вартість насіння та садивного матеріалу, кормів, добрив, засобів захисту рослин і тварин, паливно-мастильних матеріалів, амортизаційні відрахування, витрати на ремонт основних засобів, вартість послуг інших підрозділів (автотранспорту, електроенергії тощо) та інші витрати.

У розрахункові ціни не включають відрахування на оплату праці, виплати за стаж роботи, страхові платежі, витрати на управління та обслуговування виробництва.

Розрахункові ціни можна визначати такими методами: на основі середніх за останні роки витрат, але в умовах нестабільної економіки та інфляції це неможливо; як вихід із становища можна застосовувати індексацію витрат;

на основі розроблених укрупнених нормативів прямих витрат, але і тут потрібна їхня індексація;

на основі планових прямих витрат, розроблених безпосередньо для орендаря.

Розрахункові ціни повинні бути диференційовані залежно від якості продукції. При визначенні вартості матеріалів використовують планово-облікові ціни, які застосовувалися при складанні плану економічного й соціального розвитку підприємства, тобто на матеріали власного виробництва – на рівні собівартості, а закуплений – на рівні ціни придбання з додаванням витрат на транспортування і зберігання на підприємстві. За планово-облікову ціну послуг власних виробництв (один машино-день, 1 т-км, 1 кВт-год та ін.) приймають планову собівартість. Розрахункові ціни встановлюють єдиними для всіх підрозділів підприємства. За ними ж оцінюють матеріали, що фактично були витрачені, й надані послуги.

Поряд із виробничими підрозділами в умовах оренди можуть працювати також допоміжні й обслуговуючі виробництва, але кожне з них має свої особливості, які необхідно враховувати.

Автопарк відрізняється від інших підрозділів тим, що тут впроваджують індивідуальну оренду і всі розрахунки здійснюють по окремих автомобілях, тобто для них розраховують основні витрати. Цехові витрати (оплата праці інженерно-технічних працівників, амортизація й поточний ремонт гаража, обладнання, опалення, освітлення тощо) планують по автопарку в цілому. Потім їх розподіляють по кожному автомобілю пропорційно до кількості автомобіле-днів перебування на підприємстві.

По вантажних автомобілях визначають дві розрахункові ціни: за 1 т перевезеного вантажу і за 1 км загального пробігу. Для цього загальну суму витрат ділять навпіл, а кожну половину – відповідно на плановий обсяг вантажоперевезень та загальний пробіг. У випадках недовантаження автомобілів, використання їх для перевезення людей тощо замість двох розрахункових цін установлюють одну – за 1 год роботи. У такому разі загальну суму витрат ділять на нормативний річний фонд робочого часу.

Відповідним чином будуються орендні відносини та визначаються розрахункові ціни і в інших обслуговуючих виробництвах (у ремонтній майстерні – за одну нормативну людино-годину ремонтних робіт, у будівельній бригаді – за 1 тис. грн кошторисної вартості будівництва й ремонту приміщення та ін.).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші