Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інтеграція та міжгосподарська кооперація

Інтеграція і міжгосподарська кооперація є наступним етапом поглиблення спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва. Вони передбачають об'єднання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів різних підприємств або самостійних внутрішньогосподарських формувань із метою повнішого використання досягнень науки і техніки, впровадження прогресивних технологій та доведення виробленої продукції (сировини) до споживчого стану. Здійснити всі ці процеси в одному підприємстві буває досить складно через нестачу коштів, матеріальних і трудових ресурсів. Тому, кооперуючись, сільськогосподарські підприємства встановлюють виробничі зв'язки між собою й створюють великі високотехнологічні спеціалізовані виробництва.

Розвиток процесів кооперації та інтеграції властивий різним видам підприємств будь-якої форми власності. За рівнем економічних зв'язків інтеграція буває горизонтальною і вертикальною.

Горизонтальна інтеграція передбачає створення сільськогосподарськими підприємствами на пайовій основі різних міжгосподарських підприємств: по відгодівлі худоби, виробництву комбікормів, насіння, будівельних матеріалів, по виробничому обслуговуванню господарств – виконанню будівельних, меліоративних робіт, транспортному обслуговуванню тощо.

Міжгосподарські підприємства в Україні почали створюватись на початку 70-х років, але найбільшого розвитку набули у 80-ті. На початок 1993 р. у сільському господарстві України налічувалося 2169 міжгосподарських підприємств та організацій різного напряму. Окремі сільськогосподарські підприємства є учасниками кількох міжгосподарських підприємств.

У своїй більшості міжгосподарські підприємства досить ефективно ведуть свою діяльність. Порівняно із розпайованими господарствами у них вищі продуктивність праці та рівень рентабельності, нижчі собівартість продукції і затрати праці. Міжгосподарські підприємства та організації є юридичними особами, мають господарську самостійність, здійснюють свою діяльність на госпрозрахунковій основі та дійсно добровільних засадах, а економічні взаємовідносини встановлюють на об'єктивній взаємовигідній основі.

Вертикальна інтеграція – це співробітництво сільськогосподарських і промислових підприємств, яке здійснюється на основі поділу праці по виробництву сировини, її зберіганню, переробці, транспортуванню та реалізації готової продукції. Така інтеграція може відбуватись і в самих сільськогосподарських підприємствах, до складу яких входять промислові виробництва по переробці сільськогосподарської продукції, її зберіганню та торгівлі.

На перехідному етапі до ринкових відносин така агропромислова інтеграція набула досить широкого розвитку в тих реформованих колективних і державних господарствах, які знайшли кошти (власні, позичкові) й побудували переробні цехи, сховища та торговельні об'єкти. Ці підприємства набули статусу агропромислових підприємств, які в складних економічних умовах нарощують виробництво, ефективно здійснюючи господарську діяльність.

Підприємства, які не мають матеріальних можливостей здійснювати агропромислове виробництво, об'єднуються з переробними промисловими підприємствами або створюють такі підприємства на міжгосподарській основі.

Цей процес дедалі ширше охоплює товаровиробників сільськогосподарської продукції як у галузях рослинництва, особливо в кормовиробництві, овочівництві, садівництві, насінництві, так і в тваринництві – по переробці м'ясо- молочної продукції. Тобто має місце переплетіння горизонтальної і вертикальної інтеграції.

Отже, розвиток акціонування переробних підприємств на пайовій основі з товаровиробниками сировини сприяє піднесенню АПК в цілому.

Інтеграція і міжгосподарська кооперація в ринкових умовах господарювання є об'єктивними процесами в діяльності різних за формою власності підприємств та селянських (фермерських) господарств. Про це яскраво свідчить і досвід зарубіжних країн із розвинутою ринковою економікою. Так, у сільському господарстві Великобританії (Л. Г. Шморгун) зайнято від 2 до 3 % працездатного населення. Фермер організовує своє виробництво, як правило, на орендованій землі (близько 40 %), яку він поступово викупає, або на вже викуплених землях, тобто є приватним власником (їх близько 60 %). На фермах, як свідчить статистика і стверджують самі фермери, живуть три покоління. Батьки передають фермерську справу дітям, які часто об'єднуються, кооперуються, щоб ефективніше господарювати в умовах жорсткої конкуренції. Економічна ситуація змушує фермерів майже не залучати найманих працівників, а всі роботи виконувати самим, застосовуючи прогресивні методи організації праці, технології і техніку.

Переважна більшість підприємств, які постачають фермерам товарно-матеріальні цінності чи закуповують у них продукцію, належать до приватних або кооперативних фірм. Вони сформувалися за умов вільного підприємництва і конкуренції за рахунок фермерів.

Систему взаємовідносин кооперативів із фермерами покажемо на прикладі кооперативу по виробництву комбікормів та іншої продукції в Уелсі. Тут усі виробничі процеси автоматизовано, а управління здійснюється через комп'ютерну систему. Щороку підприємство виробляє тис. т комбікормів, 65 тис. т. мінеральних добрив, тис. т медичних та біологічних препаратів.

Засновниками-пайовиками кооперативу є фермери. Спеціальні контракти з кооперативним підприємством на постачання різних товарів не укладаються. Щоб стати пайовиком, досить придбати 100 акцій вартістю 1 фунт стерлінгів кожна. Кооператив налагодив зв'язки з великими фірмами й закуповує у них чималі партії кормів та добрив. Угоди з фірмами передбачають відстрочення платежів до реалізації кооперативом своєї продукції.

Кооператив має постійних клієнтів, які вважають за вигідніше мати справу не з приватними посередниками, а з кооперативами, які реалізують корми і добрива дешевше, згідно з оптовими цінами і постійно розширюють сферу послуг. Вони, наприклад, мають непоганий вибір будівельних матеріалів, твердого палива, консервантів для кормів. У кооперативі можна придбати також насіння багаторічних трав, відходи харчової та лікеро-горілчаної промисловості для згодовування тваринам тощо. Крім того, кооператив має сховище для зберігання добрив.

Фермери – засновники кооперативу – заінтересовані в ефективній його роботі, бо наприкінці року одержують від нього дивіденди.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші