Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості оподаткування аграрних підприємств

Сільськогосподарські підприємства в Україні оподатковуються за двома системами оподаткування незалежно від форми власності: на загальних засадах та за спрощеною системою оподаткування.

При оподаткуванні на загальних засадах сільськогосподарські підприємства-виробники сплачують такі податки та збори:

  • – податок на додану вартість;
  • – податок на прибуток підприємств;
  • – податок на землю;
  • – комунальний податок;
  • – збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
  • – збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
  • – плата за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
  • – збір до державного інноваційного фонду;
  • – збір на спеціальне використання природних ресурсів.

Сільськогосподарські підприємства різних організаційно- правових форм можуть стати платниками фіксованого сільськогосподарського податку лише за умови, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Якщо валовий дохід сільськогосподарського підприємства у звітному періоді від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції переробки становить менше 50 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є:

  • • сільськогосподарські підприємства різних організаційно- правових форм, передбачених законом України;
  • • селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції;
  • • власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарське підприємство від сплати інших податків і зборів:

  • – податку на прибуток підприємств;
  • – податку на землю;
  • – податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
  • – комунального податку;
  • – збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
  • – збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування України;
  • – збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства);
  • – збору на обов'язкове соціальне страхування;
  • – збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
  • – плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
  • – збору до Державного інноваційного фонду.

Отже, фіксований сільськогосподарський податок дозволяє знизити податкове навантаження на платника; збільшити рівень сплати податку; спростити механізм нарахування, обліку і сплати податку; оптимізувати строки сплати податку, враховуючи сезонність діяльності сільськогосподарських підприємств; стабілізувати податкову базу.

Разом з цим, існує ряд недоліків при застосуванні фіксованого сільськогосподарського податку, а саме: невиконання принципу рівності платників; сума податку не залежить від фінансового стану платника (навіть збиткові підприємства змушені сплачувати податок); недосконала база грошової оцінки угідь. Основною проблемою існуючого підходу визначення бази оподаткування, а отже і розміру фіксованого сільськогосподарського податку, є недосконалість методики розрахунку вартості сільськогосподарських земель, її розмір залежить від показників, що відображають продуктивність землі, а саме: грунтової родючості, технологічних властивостей грунту та місця розташування об'єкта оцінки. Як відомо з економічної теорії, величина доходу, одержуваного господарюючим суб'єктом, отже, його здатність до сплати податку залежить від багатьох факторів. Найважливішим із них є забезпеченість необхідними для цього економічними ресурсами: природними, трудовими, капіталом, досягненнями науки й техніки, підприємницькою здатністю.

У вітчизняній методиці в розрахунок беруться потенційні можливості лише одного з них: природних ресурсів, які має платник податків. Причому враховуються далеко не всі параметри, що визначають зазначені можливості. Наприклад, не беруться до уваги негативні наслідки забруднення земель, які спричиняють зниження врожайності, якості продукції, ΰ ціни й споживчих властивостей тощо і, звичайно, впливають на розмір доходів платника податків.

Окрім того одним із напрямів державної підтримки сільськогосподарських підприємств є специфічний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до статті 209 Податкового кодексу України [S] сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (або послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей.

Таким чином на сьогодні в світлі податкових змін для сільськогосподарських товаровиробників створені достатньо сприятливі умови для ведення та розвитку їх діяльності. Проте потребують удосконалення механізми адміністрування вищезазначених податків, переходу з однієї системи оподаткування на іншу, та визначення чітких правил підтримки саме малого бізнесу у сфері сільського господарства. З обранням спеціального податкового режиму (фіксованого сільськогосподарського податку) знижується податкове навантаження на платника. Але він не забезпечує ефективного використання земельних ресурсів, прибутковості діяльності, оскільки не відіграє значної ролі, адже має незначну питому вагу у доходах платника. Загальна система оподаткування іноді є стимулятором ведення прибуткової діяльності та забезпечення ефективності виробництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші