Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зовнішнє і внутрішнє середовище організаційних систем як об'єктів управління

Кожне економічне явище завжди існує в певному середовищі. Це можна сказати і про організацію (підприємство, фірму).

Підприємство, переробляючи ресурси, виробляє продукцію або надає послуги. Товари і послуги потрапляють на ринок, забезпечуючи споживачів відповідною інформацією (властивість товарів, місця продажу, гарантії тощо). На ринку підприємство отримує матеріальні цінності та інформацію (об'єми і темпи продажу, запити та інтереси споживачів, інформацію про товари конкурентів тощо).

Організаційне формування взаємодіє з постачальниками сировини, фінансовими органами (банками, податковими службами, страховими компаніями тощо), рекламними агентствами; вивчає суспільну думку.

У країні, де функціонує підприємство загальна економічна і політична ситуація, відповідний рівень науково-технічних досягнень, культурні й інші традиції є визначальними факторами безпосереднього впливу на процес його діяльності.

Всі перераховані складові являють собою середовище, в якому функціонує підприємство. Для ефективного управління останнім необхідно чітко розуміти дію факторів середовища, вміти не тільки визначати зазначений вплив, але й передбачати його.

Фактори середовища діють як всередині організації, так і зовні.

Оскільки на соціально-економічні процеси, що відбуваються в організації, значною мірою впливає зовнішнє середовище, то вивчення оточуючого середовища є обов'язковою передумовою одержання успіху в будь-якій сфері людської діяльності.

Зовнішнє середовище системи менеджменту – це компоненти макросередовища, інфраструктури регіону та мікросередовища організації, які прямо або опосередковано впливають на стійкість, ефективність та конкурентоспроможність будь-якого організаційно- правового формування. Це сукупність господарських суб'єктів; економічних, суспільних і природних умов; національних та міжнародних інституціональних структур; інших зовнішніх (відносно підприємства) умов та чинників, що діють у глобальному оточенні.

Макро- і мікросередовище менеджменту та його складові

Зовнішнє середовище складається з елементів, які знаходяться за межами підприємства, проте мають можливості впливати на нього.

Воно може бути поділено на дві основні частини – загальне зовнішнє середовище, яке визначають як макросередовище (середовище непрямого або опосередкованого впливу на підприємство) і конкурентне зовнішнє середовище, яке визначають як мікросередовище (середовище прямого впливу на підприємство).

Мікросередовище включає специфічні зовнішні елементи, з якими організація встановлює і підтримує зв'язок у процесі господарської діяльності, залежить від специфіки товарів та послуг та від місць обраних нею для підприємницької діяльності. Самостійно організація, як правило, не в змозі прямо істотно вплинути на все середовище, але досить успішно може вплинути на окремі фактори мікросередовища.

Ключовими елементами (складовими) мікросередовища, як правило, виступають споживачі і клієнти, конкуренти, постачальники, урядові установи, постачальники трудових ресурсів тощо.

Покупці і клієнти організації (споживачі) – це ті особи й організації, що купують товари і послуги цієї організації, яка, в свою чергу, мусить докладати зусиль для того, щоб відповідати інтересам своїх клієнтів. Це досягається за рахунок посилення уваги до сервісу та його якості, пошуку нових видів діяльності, які дали б змогу обслуговувати споживачів і клієнтів краще, ніж будь-хто інший, врахування побажань клієнтів.

Конкуренти – це організації, які або пропонують, або мають здатність запропонувати конкуруючі товари чи послуги.

Постачальники – це ті організації та особи, що постачають ресурси (сировину, продукти та послуги), котрі необхідні підприємству для здійснення діяльності. Практика господарювання свідчить, що краще мати декілька постачальників, щоб зменшити залежність від якогось одного джерела постачання.

Посередники – це фізичні чи юридичні особи, які репрезентують інтереси виробників або споживачів. Основною метою посередницької діяльності є інтеграція економічних інтересів виробників і споживачів.

Пропозиція робочої сили – це працепостачальницькі організації, які включають осіб, що потенційно можуть працювати в певному підприємстві. Здатність організації залучати, мотивувати, зберігати людські ресурси, що необхідні для постачання конкурентоспроможних товарів та послуг, можна віднести до ключових елементів успішної роботи організації.

Урядові установи – це установи, які забезпечують послуги та нагляд за дотриманням законодавства на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях. На місцевому рівні організація взаємодіє з представниками таких організацій, як селищні ради, райдержадміністрація, обласні управління, податкова адміністрація, фінансовий відділ, відділ міліції та ін.

Макросередовище (мегасередовище) – це головний сегмент зовнішнього середовища, який відображає напрями процесів, що відбуваються у суспільстві.

До факторів, що визначають макросередовище належать: науково-технічні (технологічні); природні; економічні; політико- правові; соціокультурні; міжнародні.

Ці фактори мають як правило опосередкований характер впливу на діяльність організації (підприємства, фірми), але відіграють дуже важливе значення при забезпеченні ефективного управління. Керівникам доводиться обмежуватися прогнозуванням середовища непрямого впливу, використовуючи наявну інформацію, що дає можливість передбачити наслідки для організації.

Науково-технічні (технологічні) фактори є частиною основного середовища, що відображає нинішній стан науки про виробництво продукції та його обслуговування. Слід зазначити, що окремі організації можуть мати технічні знання, які дають їм змогу конкурувати деякий час, опираючись на власні можливості, але для більшості організацій технологічний процес здійснює суттєвий вплив, позитивний або негативний.

Економічний фактор є частиною основного середовища і включає діючі системи виробництва, розподілу і споживання валового внутрішнього продукту. В межах економічних систем на організації впливають різні економічні фактори: інфляція, ставка банківського проценту, рівень безробіття тощо.

Правовий і політичний фактор – це частина основного середовища, що включає правову та урядову системи, в межах яких організація повинна функціонувати. Різні тенденції у сферах законодавства, судової справи, політики та державного регулювання й управління є особливо важливим аспектом правового і політичного фактора.

Соціально-культурний фактор – це фактор основного середовища, який включає відносини, цінності, норми (зразки), переконання (вірування), поведінку і загальні демографічні тенденції, котрі характерні для регіону.

Міжнародний фактор – це частина основного середовища, важливість якої постійно зростає. Він включає розвиток за межами країни перебування організації процесів, що мають іноді визначальний вплив на неї. До них належать курс національних грошей та іноземної валюти, появу нових конкурентів тощо.

Безумовно, важливими факторами є природні й екологічні, які можуть сприяти виживанню одних організацій, а інших вести до банкрутства.

У цьому відношенні організація подібна біологічним організмам. Відповідно до теорії еволюції Чарльза Дарвіна, види, які збереглися, вижили, тому що еволюціонували і пристосувалися до свого середовища. Організації змушені пристосовуватися до свого середовища, щоб вижити і зберегти ефективність.

Нині розвиток переважної більшості країн світу супроводжується погіршенням оточуючого середовища, а це, серед інших глобальних проблем, виводить екологічні аспекти управління в перелік особливо актуальних.

Основні характеристики зовнішнього середовища запропоновані М. Месконом, М. Альбертом та Ф. Хедоурі.

Взаємозалежність факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, відповідно до якої зміни одного фактора впливають на інші. Керівники не можуть розглядати зовнішні фактори в ізольованому режимі, оскільки останні взаємозалежні і змінюються.

Складність зовнішнього середовища характеризується наявністю множини факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівнем варіантності кожного фактора.

Рухливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації. Більшість досліджень засвідчують, що оточення сучасних організацій змінюється з підвищеною швидкістю.

Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, якою володіє організація (чи особа) відносно того чи іншого фактора, а також функцією якості цієї інформації. Якщо інформації недостатньо або є сумніви в її достовірності, середовище стає більш невизначеним ніж в ситуації, коли інформація є надійною.

Поряд із впливом зовнішнього оточення в управлінській діяльності важливим є аналіз внутрішнього середовища, яке включає в себе цілі, структуру, задачі, технологію виробництва, кадри, організаційну культуру.

Ціль – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого прагне досягнути організована група. Ціль визначає напрямок розвитку підприємства. Всі наступні рішення керівництва спрямовані на те, щоб наблизити організацію до мети.

Структура – кожна організація складається з підрозділів, рівнів управління. За допомогою структури формуються взаємовідносини між рівнями управління і функціональними підрозділами, діяльність яких спрямована на те, щоб найбільш ефективно досягти мети організації. Формування структури – це результат поділу праці між спеціалістами різних рівнів (технологами, механіками, економістами тощо). Управлінська праця – також спеціалізований вид праці в середині якої відбувається поділ на конкретні види управлінської праці, в результаті чого створюються певні рівні управління.

Задача – це визначена робота, яку потрібно виконати відповідним способом і у відповідний час. За кожною посадою закріплюється ряд задач, як необхідний засіб для досягнення мети організації. Традиційно задачі поділяються на три категорії: робота з людьми; робота з предметам; робота з інформацією.

Технологія – це засіб перетворення вхідних ресурсів у різні види продукції і послуг. Виробничі завдання виконуються відповідно до окремих конкретних технологій. Принципові зміни в технології виробництва внесли машини, стандартизація, конвеєр, комп'ютер. Все це викликало вагомі зміни шляхом удосконалення здійснення процесу виробництва і управління ним.

Кадри (люди) – п'ята внутрішня змінна, яка в світі сучасних концепцій менеджменту за важливістю стоїть на першому місці.

Японська мудрість стверджує: "Поганий господар вирощує бур'ян, хороший вирощує рис. Розумний культивує грунт, далекоглядний виховує працівника".

Для того, щоб керувати людьми, успішно з ними взаємодіяти, слід знати чим визначається поведінка окремих людей, характер функціонування менеджера в ролі лідера і його вплив на поведінку окремих людей чи груп. Тут потрібні знання в галузі психології людини, оцінки індивідуальних психологічних особливостей особистості, які впливають на її поведінку і діяльність.

За оцінками спеціалістів, найбільш значущим чинником, з точки зору конкурентних переваг внутрішнього середовища, є організаційна культура. Організаційна культура – це система поглядів, духовних цінностей, очікувань, вірувань і норм, що об'єднують членів організації. Культура здійснює позитивний вплив на ефективність організації, якщо вона співпадає з організаційними цілями, широко поділяється і використовується її членами.

Основою організаційної структури є ті цінності, очікування, вірування і норми, що формують певну культуру в цілому. Природу певної культури можна дослідити через організаційне використання конкретних її проявів, таких як символи, легенди, обряди і церемонії.

При вивченні оточуючого середовища в менеджменті зосереджується увага на з'ясуванні того, які загрози і можливості криються в ньому. Для цього використовується група методів, що дозволяє одночасно дослідити зовнішнє і внутрішнє середовище:

  • – метод SWOT-аналізу – орієнтований на вивчення таких аспектів діяльності організації, як: сила, (Strenght), слабкість (Weakness), можливості (Opportunities) і загрози (Threats);
  • – матриці можливостей і загроз дозволяють оцінювати загрози і можливості з погляду їх важливості, небезпеки і ступеня впливу на стратегію організації;
  • – складання профілю організації – визначаються окремі чинники середовища і кожному з них експертним методом дається оцінка.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші