Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оптимізація поведінки менеджера

Ринкова економіка, що грунтується головним чином на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру, вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів.

Якщо не так давно від керівника будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення (плани), що приймались "зверху", не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то на даний час він самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності.

Необхідність ефективно управляти викликає потребу спеціальної підготовки керівних кадрів, проведення серйозних монографічних досліджень діяльності керівників різних ієрархічних рівнів з тим, щоб створити сучасну наукову базу, зокрема, еталони – зразки вмілого розв'язання конкретних управлінських задач.

Для забезпечення ефективного управління економічною системою в Україні необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.

Раціональна праця керівників (менеджерів) має наступні характерні особливості:

  • – успішна діяльність керівника вимагає більших і різноманітних знань у порівнянні з іншими видами діяльності;
  • – характеризується більшою організаційною свободою і самостійністю, високою складністю і нестабільністю, а тому її важко оцінювати і нормувати;
  • – втрати від низької якості праці керівника більш значні; вони можуть зростати, якщо розглядати ієрархічну піраміду управління знизу вверх;
  • – висока відповідальність, ймовірний характер праці і часті стресові ситуації вимагають віднесення роботи керівника до категорії важких видів діяльності.

Умови успішної керівної діяльності включають: створення ефективної системи і механізму управління; правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі; формування ефективного колективу, досягнення взаємодії між працівниками і координація їх діяльності; вміла організація роботи людей, створення спонукальних мотивів, забезпечення розвитку людей, зміцнення їх єдності, підтримання ентузіазму; постійне удосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

Управління – це насамперед робота з людьми. Тому особливо відповідальні завдання стоять перед менеджерами щодо формування справжніх трудових колективів. Причини низької, недостатньої ефективності роботи управлінського персоналу мають різноманітний характер:

  • – відсутні чіткі цілі і орієнтири в роботі;
  • – слабка регламентація роботи персоналу, а звідси – нечіткий розподіл обов'язків, прав і відповідальності працівників;
  • – мало уваги приділяється плануванню і координації роботи керівників та спеціалістів, підтриманню належного рівня трудової і виконавчої дисципліни;
  • – надмірне втручання безпосереднього керівника в роботу підлеглих, або ж його слабкий контроль за роботою підлеглих;
  • – недостатність необхідної інформації, відсутність зворотного зв'язку, коли працівник не знає результатів своєї праці;
  • – надмірна сухість і неувага керівника до запитів підлеглих.

Ефективне управління передбачає наявність у керівника цілого ряду рідкісних інтелектуальних і моральних якостей. Йому потрібні також енергія і воля. Основні риси успішних менеджерів:

  • – впевненість у своїх силах і здатність приймати ефективні рішення за будь-яких обставин;
  • – вміння при маневруванні не випускати з поля зору найважливіші моменти;
  • – інстинктивне відчуття найбільш суттєвого у кожній справі;
  • – вміння встановлювати потрібні ділові контакти;
  • – ефективна комунікабельність як у листах, так і в особистих контактах;
  • – прагнення підвищувати кваліфікацію;
  • – здатність зберігати врівноваженість і спокій.

Крім спеціальних знань, менеджерам потрібно володіти трьома ключовими навичками для успішного виконання різних службових функцій. Це, перш за все, технічні (технологічні) навички, що визначають розуміння способів і прийомів виконання певних робіт при здійсненні управлінської діяльності. Навички спілкування з людьми – навички, що пов'язані із можливостями менеджера добре працювати з іншими (членами групи, лідером), оскільки менеджер досягає мети через діяльність останніх. Концептуальні навички – навички, пов'язані із можливістю бачити організацію як ціле, розрізняти взаємовідносини між частинами організації і розуміти, як організація підходить до розв'язання загальносистемних проблем.

Як свідчить зарубіжний досвід, ефективний менеджер сучасної фірми доступний для підлеглих, тон обговорення навіть гострих проблем у нього завжди доброзичливий; в його полі зору постійно знаходяться потреби працюючих, питання мотивації за високопродуктивну працю. Сучасний менеджер не терпить кабінетного стилю роботи, завжди знаходиться серед людей, на місцях виробництва, обговорює і вирішує більшість невідкладних питань. У той же час він терплячий, толерантний, охоче делегує повноваження, будує відносини на довірі, в критичні моменти не намагається шукати винуватого, віддає перевагу усній інформації перед письмовою.

У роботі англійських консультантів з управління М. Вудкока і Д. Френсіса "Раскрепощенньш менеджер" викладені цікаві міркування щодо індивідуальної діяльності менеджера. Вони спрямовані на використання і розвиток потенціалу керівника, оцінку особистих обмежень ефективності і відшукання шляхів їх подолання.

На думку авторів, найчастіше бар'єрами зростання управлінської майстерності менеджера є: побоювання нових ситуацій, які, на думку деяких менеджерів, підвищують ризик у роботі, можуть спричинити біль або налякати; невіра у власні сили щодо можливості здійснення змін; недостатність умінь і навичок для того, щоб змінити самого себе.

Пропонується складати особистий план розвитку менеджера, яким передбачається з'ясування обмежень росту, оцінка та обговорення їх, подолання перешкод, набуття нових умінь і впровадження нових методів роботи.

У спеціальній літературі викладені інші поради щодо ефективної роботи менеджерів: як працювати з важкими підлеглими, приймати відвідувачів, проводити такі організаційні заходи, як збори, засідання і наради, здійснювати оперативний контроль на місцях виробництва та ін.

Менеджер у галузі рослинництва: функції та основні якості

Домінуючими та специфічними видами діяльності для керівників різних рівнів управління в галузі рослинництва повинні бути: планування, організація та контроль за розробкою посівних програм з урахуванням екологічних та географічних особливостей місцевості (вибір сільськогосподарських культур, які найбільш підходять для даних умов); забезпечення заходів постійного спостереження за температурою, повітрепроникненням, вологістю грунтових шарів, а також за ростом і розвитком рослин з періодичним звітуванням за результатами; організація відповідних робіт щодо прогнозування і спостереження за погодними умовами; контроль за своєчасним підживленням і захистом рослин; аналіз причин низького врожаю або браку в роботі; оцінка та прогнозування стосовно вибору агротехнічних прийомів; забезпечення проведення науково-технічної роботи (дослідження і застосування в практику досягнень науки і техніки); контроль за дотриманням запланованих термінів посівних і збиральних робіт; управління та мотивація праці агрономів, механізаторів, рільників і ін.; здійснення контролю над виконанням поставлених стратегічних завдань; вдосконалення сільськогосподарського виробництва.

Якості керівників галузі рослинництва, що забезпечують успішність виконання їх професійної діяльності:

  • 1. здібності: гнучкість і самостійність мислення; достатні аналітичні здібності; високий рівень концентрації уваги, розвитку пам'яті; хороші організаторські здібності; здатність приймати швидкі і нестандартні управлінські рішення; здатність працювати в умовах ненормованого графіку; здатність прогнозувати та інтуїтивно передбачати;
  • 2. особистісні якості, інтереси і схильності: ініціативність; готовність працювати в різних погодних умовах; витривалість; оперативність (швидке реагування на різні ситуації); творче ставлення до праці; емоційна стійкість; відповідальність; спостережливість; прагнення до самовдосконалення;

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності керівників галузі рослинництва: нерозуміння чи нехтування знаннями щодо особливостей ведення сільського господарства, ключових чинників аграрної сфери економіки; безвідповідальність; відсутність прагнення до інновацій (нововведень); швидка фізична стомлюваність; відсутність спостережливості; нездатність діяти в умовах критичної непередбачуваної ситуації.

Сфери застосування професійних знань керівників галузі рослинництва: науково-дослідні інститути; сільськогосподарські підприємства (ферми, бригади та ін); розсадники, оранжереї; педагогічна діяльність у спеціалізованих навчальних закладах.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші