Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Процес планування реалізацій стратегії

Стратегічне планування має сенс тільки тоді, коли плани реалізуються керівництвом організації з узгодженням відповідних дій з іншими планами та виділенням необхідних для їхньої реалізації ресурсів. Іншими словами, організацією повинна бути розроблена чітка програма дій і налагоджений процес реалізації стратегічного плану.

Програма дій містить у собі ціль, терміни і порядок здійснення заходів щодо їхньої реалізації, загальну та додаткову потребу в засобах праці, персоналі та інших ресурсах, очікуваний прибуток та інші фінансові результати. 6 основу розрахунків кладуться цілі, стратегії і здійснюється їхня корекція відповідно до виявлених в ході перспективного планування факторів, здатних здійснювати позитивний чи негативний вплив.

Реалізація стратегії здійснюється за двома напрямами:

  • – з використанням адміністративних важелів на підставі тактики, політики, процедур та правил;
  • – за допомогою економічних важелів шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.

Тактика – це конкретні оперативні середньострокові та короткострокові дії, тобто це інструмент сприяння впровадженню в життя перспективних намірів.

Політика – це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.

Процедури пропонують дії, котрі повинні застосовуватись у конкретних випадках.

Правила точно вказують, що саме слід робити в цій ситуації. Правила і процедури вказують працівникам напрям дій; не допускають повторень; дають змогу передбачити події; сприяють порівнянню з минулим, аналогом тощо.

Таким чином, застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії.

Економічний напрям базується на формуванні бюджету, застосуванні системи показників і управлінні за цілями. Бюджет – це метод розподілу ресурсів, поданих у кількісній формі, який використовується з метою досягнення певних цілей, які також мають кількісний вираз.

Бюджети це свого роду еталон чи норма, з яким пізніше, після виконання завдань, під час здійснення функції контролю співставлятимуться фактично досягнуті результати (чи результати використання ресурсів). Бюджети схожі на бухгалтерський баланс. Вони теж складаються з двох частин: у правій відображається ресурсний потенціал, який є в розпорядженні організації, джерела його надходження та вартість, а у лівій – статті його використання в процесі виробництва.

Аналіз та оцінка чинників конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Формування стратегії розвитку підприємств

Основною умовою підвищення рівня конкурентоспроможності є правильний вибір конкурентної стратегії підприємства та виробництво продукції краще, ніж це роблять конкуренти. Високий рівень конкурентоспроможності продукції свідчить про необхідність нарощування обсягів виробництва, можливість формування портфеля замовлень і продажу продукції, отримання максимального прибутку підприємством. Менеджери підприємства повинні чітко визначитися з усіма видами практичної діяльності, які дозволять підприємству краще використовувати наявні ресурси, наприклад, за рахунок втілення більш прогресивних технологій, мотивації працівників чи ефективного управління підприємством, серед існуючих стратегічних альтернатив такі перспективи може забезпечити стратегія різнобічного розвитку [51, 65].

При встановленні перспективних цілей, розробленні стратегії розвитку підприємства, досить вагомого значення набуває конкурентний статус підприємства (КСП). Головною проблемою у визначенні конкурентного статусу підприємства стає проблема оцінки міри достатності розвитку стратегічного потенціалу підприємства й умов зовнішнього середовища для створення й підтримки на високому рівні конкурентної переваги підприємства.

Оцінку конкурентоспроможності підприємства проводять шляхом виявлення його конкурентних переваг, що досягається за допомогою конкурентного аналізу. Конкурентний аналіз виконують трьома етапами: 1. моніторинг чинників конкурентного середовища й оцінка привабливості ринку; 2. дослідження конкурентів; 3. оцінка конкурентоспроможності підприємства і виявлення його конкурентних переваг.

Кількісні показники, за якими проводять оцінку конкурентоспроможності підприємства, включають: ринкова частка, обсяг продажу, балансовий прибуток, чистий прибуток, рентабельність, рівень витрат, товарообіг, продуктивність праці, ресурсовіддача, коефіцієнт співвідношення власних та позичених коштів.

Якісними показниками є: широта асортименту, адаптованість каналів збуту, додаткові послуги, якість обслуговування, упаковка, рівень сервісу, імідж підприємства. Після аналізу сильних і слабких сторін визначають конкурентні переваги підприємства.

Виділяють три групи основних конкурентних переваг: – організаційні; – функціональні; – основані на взаємовідносинах із зовнішнім середовищем.

До організаційних переваг належать: досвід маркетингової діяльності; оргструктура управління маркетингом, умови ефективної взаємодії маркетингової служби з іншими структурними підрозділами.

Функціональні переваги охоплюють показники діяльності функцій маркетингу: знання споживачів, їх запитів і переваг у розділі цільових ринків (сегментів); конкурентоспроможність товарів, ефективний розподіл, ефективна збутова політика, гнучка політика цін, дійова комунікаційна політика.

Переваг основаних на відносинах із зовнішнім середовищем, можна досягти, якщо сформовані відносини оптимальної взаємодії із чинниками як макро- так і мікросередовища.

Для визначення рівня конкурентоспроможності підприємства по відношенню до підприємств-конкурентів, розраховують відносний рівень конкурентоспроможності підприємства за формулою:

(1)

(2)

де ВРК – відносний рівень конкурентноздатності;

Σб – сума зважених оцінок експертів за всіма показникам базового підприємства;

Σn – сума зважених оцінок експертів за всіма показникам n-ного підприємства.

При аналізі отриманих результатів, пропонується оціночна шкала в залежності від величини показника: 0-25% – низький рівень конкурентоспроможності; 26-50% – середній рівень конкурентоспроможності; 51% і вище – високий рівень конкурентоспроможності.

Важливими показниками оцінки конкурентоспроможності підприємства є фінансові результати його діяльності. Існуючі методики комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяють характеризувати конкурентоспроможність підприємства на тактичному рівні.

Розробка заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності суб'єкта господарювання, вимагає оцінки існуючого її рівня. Здійснення такої оцінки пов'язане з певними труднощами, зокрема з суб'єктивним характером оцінки [109].

Одним з методичних інструментів дослідження рівня конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств є метод SWOT-аналізу, завдяки якому встановлюються взаємозв'язки між сильними і слабкими сторонами в діяльності підприємства, а також загрозами і можливостями. Найбільш слабкими сторонами господарської діяльності функціонуючих сучасних підприємств аграрної сфери є організація збуту та можливості використання нової техніки і впровадження новітніх технологій, використання провідних методів управління виробництвом тощо.

Найважливіша проблема будь-якого вітчизняного підприємства, що працює в ринкових умовах, – це проблема його виживання і забезпечення безупинного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні і реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі ефективної стратегії розвитку підприємства.

Для галузі рослинництва найбільш ефективною буде застосування стратегії вибіркового розвитку, оптимальних витрат, та диверсифікації. В даній галузі в основі стратегії розвитку продукції є використання нових технологій, а також використання високоврожайних та стійких сортів сільськогосподарських культур.

В цілому для сільськогосподарських підприємств управління та стратегічне планування – це процес створення і практичної реалізації генеральної програми дій. Маркетингове управління в аграрному виробництві припускає довгострокову орієнтацію підприємств на споживача і на конкурентів. Успіх виробничої діяльності – головний об'єкт вивчення в рамках стратегічного управління – в умовах маркетингової орієнтації розглядається як результат задоволеності споживача, а також завоювання і збереження довгострокових конкурентних переваг на ринку.

Передумовою ефективного функціонування сільського господарства у відкритому конкурентному середовищі, посиленні глобалізаційних та інтеграційних процесів у економічній сфері є залучення інвестиційних проектів у сучасні інноваційні технології виробництва, що в основному спрямовані на модернізацію, ресурсе- і енергозбереження, зниження витрат, розвиток науково-технічного та інтелектуального потенціалу сільськогосподарських товаровиробників. Для того, щоб забезпечити конкурентоспроможність продукції сільськогосподарських підприємств необхідне обґрунтоване управління якістю. Одна з найважливіших тенденцій – орієнтація на запити споживачів з урахуванням закону зростаючих потреб. Якість продукції, особливо сільськогосподарської, є однією з найскладніших категорій, з якими людство стикається в процесі матеріального виробництва. Це зумовлено величезною різноманітністю видів та якісних показників сільськогосподарської продукції й факторів, що її формують. Рівень якості цієї продукції впливає на валове виробництво кінцевої продукції, витрати, ціну, продуктивність праці, рентабельність, конкурентоспроможність продукції, а в кінцевому підсумку – на здоров'я і тривалість життя людини [106].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші