Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Техніка arrow Інженерне забезпечення частин і підрозділів у бою
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інженерна розвідка переправ

Успіх подолання водної перешкоди значною мірою залежить від правильної та своєчасно проведеної інженерної розвідки. Її мета - здобути відомості про водну перешкоду та прилеглу до неї місцевість для прийняття рішення на обладнання переправи.

Під час проведення розвідки переправи необхідно:

– визначити стан існуючої переправи (моста, броду тощо), а також можливість використання її в інтересах своїх військ;

– вибрати приховані шляхи для виходу військ до водної перешкоди;

– визначити характеристики водної перешкоди (ширину, глибину, швидкість течії, крутість входів у воду та виходів з води, характер дна, берегів та їх прохідність, характер льодового покриву);

– встановити наявність і характер загороджень на водній перешкоді й підходів до неї;

– визначити характер і обсяг завдань щодо обладнання переправи;

– встановити наявність місцевих плавних засобів і підручних матеріалів, що придатні для обладнання переправи.

Для проведення розвідки призначається інженерно-розвідувальний дозор (ІРД), оснащений технікою, приладами та засобами проведення розвідки. Командир ІРД особисто вибирає місце переправи у межах вказаної ділянки річки, розвідує його й шляхи підходу до переправи, керує діями розвідників, які вимірюють ширину, глибину та швидкість течії ріки. Він висилає до об'єктів розвідки групи у складі двох-трьох чоловік, призначає старших груп, ставить їм завдання і вказує місце збору після виконання завдання. На підставі особистої розвідки й доповідей старших груп командир дозору складає картку інженерної розвідки та донесення про результати розвідки місця переправи.

Поперечний профіль і глибину ріки визначають за допомогою інженерного розвідувального ехолота ИРЗЛ, приладу “Зонд" або перетягненого через ріку каната й мірної жердини.

Грунт дна визначають за допомогою жердини, багра, а під час більш ретельної розвідки - за допомогою донного щупа, що входить до комплекту КРП.

Схили берегів визначають за допомогою гірського компаса ГК-2 або способом ватерпасування.

Обладнання та утримання десантної переправи

Для обладнання десантної переправи використовують десантні човни НЛ-8, НЛ-30, ДЛ-10 (ДЛ-10Н), плаваючий транспортер ПТС-2, а також штатні плавучі бойові машини, бронетранспортери механізованих та інших підрозділів.

Таблиця 44

Характеристика десантних човнів

Показники

НЛ-8

НЛ-30

ДЛ-10 (ДЛ-10Н)

Маса, кг

55

200

420

Вантажопідйомність, т

0,65

3,4

3

Десант, чоловік

8

зо

25

Час спорядження, хв

4

6

3-4

Швидкість пересування, км/год:

- з підвісним мотором для човна

8

7

до 12

- на веслах

4

до 5

до 5

Час переправи через річку шириною 100-500 м і зі швидкістю течії до 1 м/с, хв:

- з підвісним мотором для човна

1-4

1-4

0,5-3

- на веслах

2-10

1,5-7

1,5-6

Габарити у робочому положенні, м:

- довжина

4

7,35

8,6

- ширина

1,36

2,32

1,4

- діаметр (висота) борта

0,4

0,6

0,635

Обладнання переправи включає:

– розвідку ділянки водної перешкоди та прилеглої до неї місцевості;

– розгородження берегів та усунення підводних загороджень;

– підготовку й позначення шляхів до переправи, облаштування з'їздів на вихідному березі та виїздів на протилежному березі;

– підготовку місць для завантаження бойової техніки та її розвантаження;

– обладнання укриттів для підрозділів комендантської служби;

– організацію охорони переправи;

– організацію рятувальної та евакуаційної служб.

Основними завданнями утримання переправи є:

– забезпечення безперебійної роботи переправи, а у випадку виходу з ладу окремих ділянок переправи - недопущення скупчення військ і бойової техніки на вихідному й протилежному берегах річки;

– охорона переправи від сплавних мін і диверсійних дій противника;

– контроль за дотриманням заходів маскування й імітації на переправі.

Підготовкою транспортера до завантаження на нього техніки, а також процесом завантаження й розвантаження керує старший механік-водій ПТС-2, а безпосередньо завантаження й розвантаження машини і транспортер виконує її екіпаж і старший механік-водій.

Завантаження колісних та гусеничних тягачів, автомобілів проводиться переднім ходом. Для завантаження несамохідних вантажів використовується лебідка транспортера.

Після завантаження водій тягача (автомобіля) зупиняє двигун, вмикає першу передачу або передачу заднього ходу, затягує стоянкові гальма і разом з командиром машини кріпить тягач (автомобіль) на платформі.

Схема кріплення автомобіля

Рис. 154. Схема кріплення автомобіля "Урал-375":

1 - упор; 2 - кріплення

Артилерійські системи з однією віссю можуть завантажуватися на ПТС-2 за допомогою лебідки транспортера або накатуватися тягачем. Центр тяжіння артилерійської системи повинен знаходитися на межах, що помічені фарбою на бортах транспортера.

Під час руху транспортера по воді знаходження людей у кабінах і закритих кузовах машин не допускається; сідати на борт, звішувати ноги за борт забороняється.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси