Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Про соціальні та бізнесові проекти

Окрім словосполучення "соціальні дослідження" у цій книзі є інше часто вживане – "соціальні проекти". Якою є специфіка таких проектів порівняно з бізнесовими? Наскільки досвід соціальних проектів може бути близьким чи далеким для тих читачів, які не працюють у третьому секторі?

Варто зауважити, що соціальні проекти реалізують не лише громадські організації, а й приватні ініціативні групи, державні структури подеколи навіть бізнес. Адже низка великих компаній мають спеціальні відділи, що опікуються доброчинними ініціативами, а середній і дрібний бізнес теж може бути ініціатором й учасником різних місцевих громадських ініціатив.

Авторці нерідко доводилося чути думку, що метою діяльності громадських організацій є вирішення різних суспільних проблем, а бізнесу – прибуток; громадський сектор допомагає людям вирішити їхні проблеми, натомість бізнес заробляє на проблемах людей. Однак бізнес – це зовсім не обов'язково сліпа гонитва за прибутками, подібно до того як робота третього сектору- не обов'язково "грантоїдство".

Так само як бувають якісні громадські проекти, що не мають нічого спільного з феноменом "грантоїдства", буває бізнес "із людським обличчям" – бізнес як ефективна реалізація ідеї та задоволення певних потреб людей, урізноманітнення їхнього життя та підвищення його якості. На думку авторки, ключова відмінність між соціальними та бізнесовими проектами не в мотивації їх виконавців. Адже чимало людей, задіяних у третьому секторі, працюють не на волонтерській, а на платній основі, тобто заробляють собі на життя подібно до людей, зайнятих у бізнесових проектах. Водночас як у бізнесовому проекті, так і в соціальному ми прагнемо надати послуги або товари, які потрібні тим чи іншим людям – потенційним споживачам/бенефіціаріям цих товарів або послуг.

Але є ключова відмінність. У бізнес-проекті споживачі наших послуг або товарів сплачують за продукт достатньо, щоб повністю покрити витрати на його виробництво і, бажано (для нас), залишити нас із прибутком, яким зможемо розпоряджатися на свій розсуд: інвестувати в подальший розвиток бізнесу, виплатити премії найманим працівникам, витратити на доброчинність або приватні потреби. Натомість у соціальному провісті споживачі нашого продукту (або бенефіціарії нашого проекту) не сплачують за нього або сплачують менше за його собівартість, а створення відповідного товару чи послуги фінансується одним, кількома або й багатьма добродійниками. Ця обставина й визначає специфіку роботи із соціальними проектами.

У бізнесовому проекті маємо переконати потенційних споживачів, що їм потрібен наш продукт. Натомість у соціальному проекті мусимо переконати потенційних спонсорів, грантодавців, благодійників, що його потенційні результати варті фінансування. Бізнесовий проект конкурує з іншими бізнес-проектами за увагу споживачів. Соціальний проект конкурує з іншими соціальними проектами за увагу донорів.

У соціальному проекті ми підзвітні донорам і щодо його перебігу, і щодо результатів. Витрачати кошти можемо лише згідно з попередньо погодженим із донором кошторисом. Якщо нам вдається заощадити певну суму, ми не можемо нею розпоряджатися, натомість зобов'язані або повернути її грантодавцеві, або отримати від нього дозвіл використати цю суму на конкретні витрати, корисні для реалізації проекту. Звісно, якщо ми поєднуємо ролі донора й виконавця (тобто власним коштом фінансуємо свій проект), то підзвітні лише собі.

Така специфіка соціальних проектів залишає не так багато простору для імпровізації та експерименту й вимагає максимально чіткого бачення проекту ще на тому етапі, коли подаємо його на фінансування. Адже будь-які зміни, необхідність яких ми усвідомимо вже в процесі роботи, мають бути погоджені з нашими грантодавцями. Останні нерідко готові піти назустріч грантерам і переглянути проект уже в процесі його перебігу, якщо запропоновані зміни будуть обґрунтованими. Але здебільшого всі ці зміни можливі лише в рамках наявного гранту, тобто збільшення фінансування неможливе. Тому в соціальних проектах особливо важливо розуміти наперед специфіку й обсяги роботи.

У бізнесовому проекті ми постійно переймаємося не лише якістю продукту, а й тим, чи задоволений клієнт, чи звернеться до нас знову, чи порекомендує наш продукт іншим. У соціальному – не лише результатом проекту, а й тим, чи задоволений грантодавець, чи співпрацюватимемо в майбутньому й чи порекомендують нас іншим грантодавцям, адже без проектного фінансування можливості громадської організації є вельми обмеженими.

Зважаючи на цю специфіку, в третьому секторі доводиться приділяти особливу увагу деталізованому, грамотному прописуванню проектних заявок та коректному звітуванню. Через це книга містить низку акцентів на тому, як грамотно представляти заплановане дослідження в заявці на виконання соціального проекту.

Попри відмінності, логіка планування, управління й оцінки соціальних та бізнесових проектів є водночас і подібною. У соціальному проекті, як і в бізнесовому, мають бути чітка мета та чіткий план її реалізації, що відповідає реальним можливостям виконавців. В обох випадках необхідно згуртувати для спільної роботи компетентних людей і віднайти достатні матеріальні та фінансові ресурси. В обох випадках необхідне розуміння кількісних та якісних аспектів результату, якого прагнемо. Тому між соціальними й бізнесовими проектами в підсумку більше спільного, ніж відмінного.

Подібність проявляється навіть у тому, що не лише бізнесовий, а й соціальний проект може бути збитковим. Як таке може статися у випадку соціального проекту, якщо на ньому не заробляють? Річ у тім, що, хоча донор зазвичай надає достатнє авансове фінансування, контракт може передбачати вимогу повернення всіх коштів або принаймні їх частини за умови некоректної роботи[1]. Такі ситуації цілком реальні й інколи трапляються навіть із досвідченими, респектабельними грантерами.

Отже, досвід соціальних проектів хоча й найближчий фахівцям третього сектору, але є релевантним і для ширшого кола людей. Хоч би де ви працювали, якщо бодай трохи цікавитеся практикою планування й реалізації соціальних/соціологічних досліджень, ви знайдете в цій книзі те, що зможете співвіднести з власним досвідом.

  • [1] На практиці таке трапляється вкрай рідко, лише в разі відверто нецільового використання коштів або винятково невдалого продукту в рамках проекту. Зазвичай у разі незадоволеності проектом грантоотримувач хоча й залишається з грошима, але має репутаційні втрати в очах свого донора, що зменшує шанси на подальше фінансування. Причому подеколи грантодавчі організації обмінюються інформацією про грантоотримувачів, тож невдалий проект може завдати репутаційної шкоди в очах кількох донорів одночасно. Грантодавці також не завжди дають кошти авансом. Подеколи від організації очікують виконання певної частини проекту й лише за умови задовільної роботи грантодавець перераховує кошти.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші