Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження?
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЛАНУЄМО ДОСЛІДНИЦЬКИЙ КОМПОНЕНТ ПРОЕКТУ: ПЕРШІ КРОКИ

Питання, на які допоможе відповісти цей розділ

У яких випадках доцільно включати дослідницький компонент до соціального проекту, а в яких ні? Якою є загальна логіка обгрунтування необхідності дослідницького компонента в заявці на виконання соціального проекту? Як і навіщо конкретизують мету дослідження? Чи залучати фахівця із соціальних досліджень для планування й реалізації дослідницького компонента проекту, чи здійснювати дослідження самостійно? Навіщо замовникові соціальних досліджень знати про методи соціальних досліджень? Якою є оптимальна участь замовника в плануванні дослідження? Як можна ефективно розподілити функції між фахівцем із соціальних досліджень і громадською організацією, якщо замовлення всіх складових дослідження з певних причин є неможливим або недоцільним?

Ключові поняття цього розділу: тематика дослідження, тема дослідження, мета дослідження, практична мета дослідження.

Якими мають бути наші перші кроки при плануванні дослідницького компонента соціального проекту? З чого доречно почати?

Крок 1. "Досліджувати чи не досліджувати?" По-перше, необхідно визначитися, чи потрібне дослідження, адже воно потрібне "не завжди й не скрізь".

Крок 2. "Досліджувати самим чи залучати фахівців із соціальних досліджень?" Приймаємо рішення, чи можливо й доцільно для планування та реалізації дослідницького компонента залучити фахівців із соціальних досліджень (соціологів).

Крок 3. "Що саме досліджувати?" Нерідко хочеться дізнатися "все й одразу" з теми проекту, але це неможливо. Потрібно максимально конкретно визначити мету та основні питання дослідження, адже без цього подальше планування неможливе. Багатьом людям легше конкретизувати мету та основні питання дослідження не самотужки, а в діалозі з фахівцем із соціальних досліджень.

Однак, маючи належний досвід, можна робити і навпаки: спершу конкретизувати мету, а потім уже приймати рішення, чи залучати до проекту соціологів. У деяких випадках спілкування із соціологами може навіть спонукати повернутися до кроку 1 (наприклад, дослідник підкаже, що аналогічне дослідження вже провели або що воно потребуватиме значних часових або фінансових ресурсів, а отже, варто поміркувати над його альтернативами).

У цьому розділі спробуємо розібратися, як правильно зробити перші кроки, щоб закласти надійний фундамент для успішного дослідницького компонента соціального проекту.

Чи потрібне нам дослідження?

Дослідницький компонент потрібен не в кожному соціальному проекті. Типовою помилкою є включення дослідження до проектної заявки, коли насправді в ньому немає потреби. Дещо рідше трапляється ситуація, коли, навпаки, без дослідницького компонента неможливо реалізувати мету проекту, але дослідження не передбачене.

Отже, як визначити, чи потрібне дослідження в певному соціальному проекті. Щоб прийняти адекватне рішення, потрібно відповісти на декілька запитань.

1. Якою є мета соціального проекту? Чи бракує нам інформації з тих чи інших соціальних питань для її досягнення? Якої саме інформації бракує?

Якщо вся необхідна інформація в нас уже є, то дослідження не потрібне. Якщо її бракує, постає ще кілька запитань.

2. Чи можна знайти цю інформацію серед уже проведених досліджень (нами або іншими людьми, організаціями)?

Наприклад, якщо громадська організація спеціалізується з контролю за якістю житлово-комунальних послуг та лобіювання змін у житлово-комунальних питаннях певного району міста, то зазвичай видається необґрунтованою її пропозиція опитати мешканців району, щоб з'ясувати, з якими житлово-комунальними проблемами ті стикаються. Різноманіття житлово-комунальних проблем відоме доволі широко, а отже, тим паче про них має знати профільна організація. Тож у грантової комісії, яка розглядає такий проект, цілком закономірно постануть неабиякі сумніви щодо проекту: "Навіщо проводити таке опитування? Опитування заради опитування? І чи заявники справді розбираються в тих питаннях, з якими планують працювати?".

Протилежний приклад, коли опитування з такої тематики могло б бути доречним. Виникла розбіжність у позиціях житлово-експлуатаційної організації (ЖЕО), яка обслуговує значну кількість будинків, і громадською організацією (ГО). ГО наполягає на змінах у роботі ЖЕО, а та, своєю чергою, стверджує, що мешканці відповідних будинків здебільшого задоволені її послугами й громадська організація подає викривлену інформацію та ігнорує позитивні аспекти роботи ЖЕО. Щоб з'ясувати, хто має рацію, замовляють невеличке опитування, репрезентативне для мешканців будинків, які обслуговує згадана ЖЕО. Опитування покаже, якою мірою задоволені мешканці тими чи іншими житлово-комунальними послугами. Відповідно його результати або можуть стати додатковим аргументом під час лобіювання змін у роботі ЖЕО, або покажуть, що ГО справді мала неточне уявлення про загальну ситуацію в районі (наприклад, помилково переносила свою оцінку проблемної ситуації на одній вулиці на всю територію, яку обслуговує ЖЕО).

Однак при цьому важливо зважити на ще один фактор – доступність ресурсів для реалізації дослідження. Ретельні дослідження з надійними результатами нерідко забирають багато часу й зусиль, потребують значних фінансових ресурсів. Отже, вже на початковому етапі планування перед нами постає ще одне наріжне питання.

3. Яку максимальну суму ми могли б витратити на дослідження? Чи цієї суми достатньо, щоб провести потрібне нам дослідження на належному фаховому рівні?

Якщо інформація нам конче необхідна для досягнення мети, але немає перспектив отримати ресурси, потрібні для відповідного дослідження, варто переглянути мету та/або способи її досягнення. На цьому етапі, якщо ми вирішили, що дослідження таки необхідне, але бачимо, що воно вельми дороге, варто поставити ще одне контрольне, майже філософське запитання.

4. Чи інформація справді того варта? Чи не доцільніше модифікувати проект таким чином, щоб масштабне дослідження не було необхідне, а відповідні кошти спрямувати на щось інше?

Зокрема, фахові репрезентативні опитування населення певного міста з вибіркою від 1 тис. осіб зазвичай коштують від 100 тис. грн[1]. Натомість низку соціальних проектів реалізовують із невеликими бюджетами й увесь проектний кошторис нерідко є меншим за вартість такого опитування. Тож потрібно ретельно зважити, чи не був би доречним інший дизайн проекту, досягнення цілей якого не вимагатиме репрезентативного опитування містян. Адже ліпше не проводити жодного опитування, ніж проводити його вельми сумнівної якості з малообґрунтованими висновками. Зайве казати, що сумнівні дослідження не лише не дають достовірної інформації, а й завдають репутаційної шкоди як самій організації, так і її грантодавцю і жоден грантодавець не бажає мати репутацію донора, який підтримує профанацію.

Нехай громадські активісти планують оцінити якість роботи обласної установи X по всій Україні. За результатами такої оцінки центральним органам державної влади буде надано рекомендації щодо змін, які могли б посприяти ефективнішій реалізації функцій цієї установи. Також у разі виявлення порушення прав громадян, які користуються її послугами, буде розроблено практичні поради, як діяти у випадку некоректної роботи чиновників.

Однак фахівці громадської організації підраховують, що оцінка роботи цієї установи в усіх 24 областях й Автономній Республіці Крим[2] (тобто 25 підрозділів загалом) потребуватиме значного часу та коштів, зокрема для покриття витрат на виїзд експертів до різних областей. У такому разі майже весь кошторис проекту потрібно буде використати на реалізацію дослідження. Обміркувавши пріоритети в роботі громадської організації та наявну інформацію про роботу установи, вирішують, що доцільніше відібрати кілька областей, а решту коштів спрямувати не на дослідження, а на лобіювання змін, відповідну роботу з журналістами, популяризацію практичної інформації серед населення по всій Україні, що допоможе громадянам чіткіше розуміти процедуру отримання послуг у цій установі та знати способи захисту своїх прав у випадку некоректної роботи чиновника. Інакше кажучи, активісти прийняли рішення, що в цьому разі доцільно обмежити дослідження кількома областями, але просвітницьку роботу здійснювати максимально широко.

Таке рішення може бути зумовлене низкою причин – від специфіки самої організації до наявної в неї інформації про ситуацію, що у фокусі уваги проекту. Наприклад, можливо, сильною стороною громадської організації є проекти, орієнтовані на просвітництво й досягнення практичних змін, тож проект, де більшість ресурсів доведеться спрямувати на дослідження, не буде оптимальним для неї. Можливо, активісти вже мають попередню інформацію про те, що в роботі установи X є проблеми, тож наразі пріоритетними є їх уточнення, деталізація і заходи задля їх вирішення, а не порівняння ситуації по всіх областях України.

Натомість якби попередньо робота установи X не видавалася проблемною і був суспільний запит на громадський моніторинг, що порівняв би досягнення й проблеми в роботі цієї установи в різних областях, то було б більше аргументів на користь саме масштабнішого дослідження й залишення діяльності, спрямованої на зміни, для подальших проектів. Адже якщо нам поки що не відомо достеменно, чи потрібні лобіювання змін і масштабна просвітницька робота серед громадськості, то й немає сенсу планувати відповідні лобіювання та просвітництво в рамках проекту. У такому випадку доречніші докладне дослідження й оприлюднення його результатів, зокрема передача їх компетентним державним органам, що можуть вплинути на роботу установи X. Отже, з огляду на часові й фінансові обмеження при прийнятті ефективного рішення ми намагаємося зважити:

  • якими є наші наявні та потенційні ресурси для роботи над ситуацією;
  • що нам уже попередньо відомо про досліджувану ситуацію;
  • якими є пріоритетні потреби у світлі цієї інформації.

Усі викладені вище пояснення щодо логіки прийняття рішення про доцільність дослідницького компонента в рамках соціального проекту можна узагальнено подати у вигляді аналітичної схеми (схема 2.1).

Схема 2.1. Чи потрібен дослідницький компонент у рамках соціального проекту?

Чи потрібен дослідницький компонент у рамках соціального проекту?

  • [1] Зазначено вартість опитування при зустрічі (англ, face-to-face) станом на січень 2015 року, що включає податок на додану вартість (ПДВ) та інші податки згідно з українським законодавством. Оскільки міжурядові організації звільнені від сплати ПДВ, для них вартість такого опитування на 1/6 менша, тобто орієнтовно від 80-85 тис., а не 100 тис. грн. Якщо замовлення дослідження оформлене як грант, то ПДВ також не стягують. Однак у такому разі замовник мусить мати юридичне право надання грантів, а виконавець – отримання. Відповідно вартість дослідження пов'язана зі статусом юридичної особи організації-замовника та виконавця. Також на вартість впливає юридичний статус людей, які безпосередньо працюють над реалізацією дослідження: чи мають вони статус приватних підприємців, чи найняті на основі цивільно-правових угод; у другому випадку проект обійдеться замовникові дорожче через більше оподаткування.
  • [2] У цьому прикладі уявляємо ситуацію, коли Крим не лише де-юре, а й де-факто у складі України.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші