Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Публічне управління та адміністрування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Питання:

  • 2.1. Становлення громадянського суспільства.
  • 2.2. Взаємозв'язок правової держави та громадянського суспільства.
  • 2.3. Інституційна основа та види громадянського суспільства.
  • 2.4. Функції та принципи громадянського суспільства в публічному управлінні.

Становлення громадянського суспільства

Виникнення поняття громадянське суспільство (як соціального феномену, і як теоретичної концепції) характерне для періоду від кінця XVII до 1-ої половини XIX століття. Його основні положення були сформульовані такими видатними мислителями як Ж. Лок, А. Ферпоссон, Ш.Л. Монтеск'є, І. Кант, Г. В. Гегель, А. де Токвіль та ін.

Застосувавши термін societas civilitas (пізніше: civil society – цивільне суспільство) для означення нових суспільних порядків, які утверджувались на їхніх очах, ці мислителі започаткували властиве й нинішнім концепціям громадянського суспільства та держави, їх трактування як певного типу антиномії, за допомогою якої суспільна система описується як поділена на дві взаємопов'язані та взаємообумовлені, проте відмінні і, в ідеалі, автономні сфери: політичну і громадянську (соціальну). Функціонування останньої грунтується на ідеях індивідуальної свободи громадян та автономності громад, їхньому праві творити спілки та асоціації, захищати власні інтереси, запобігати або протистояти сваволі державних зверхників.

Концепція громадянського суспільства, яке перебуває поза межами державної регламентації, є породженням ліберального світогляду, якому притаманна така сукупність поглядів: держава покликана захищати особисті свободу і власність, збуту працею людей; вона діє лише в строго окреслених межах, вихід за які може привести до громадянської непокори; люди повинні мати право протистояти сваволі уряду, чинити йому опір і навіть вдаватися до сили для повалення у разі спрямування влади на насильництво, узурпацію, тиранію.

Особлива заслуга в розробці теорії громадянського суспільства: лежить Георгу Вільгельму Гегелю, який вважав громадянське суспільство системою потреб, що ґрунтується на приватній власності, майнових і станових відносинах та ін. Гегель розглядав громадянське суспільство як сферу матеріального, економічного життя і діяльності людей, вважав громадянське суспільство взаємозв'язаною системою соціальних груп, спільнот, інститутів, приватних осіб, взаємодія яких регулюється цивільним правом і прямо не залежить від політики держави.

Поняття громадянське суспільство використовує і Карл Маркс. Під громадянським суспільством він розуміє взаємозв'язок родини, станів і класів, відносин власності і розподілу, взагалі форм і засобів існування і функціонування суспільства, дійсного життя і діяльності людини. Маркс підкреслював його об'єктивних характер і економічну основу.

Ранні концепції громадянського суспільства наголошували на економіці як його головній складовій частині. Адже саме тут індивіди проявляли себе незалежними суб'єктами суспільної діяльності і, покладаючись на механізми ринкової саморегуляції, прагнули якомога меншого втручання держави у свої справи.

Проте, це не означало, що держава не відігравала жодної ролі в становленні громадянського суспільства. її функції полягали в творенні та впровадженні в життя законів, що були втіленням загальної волі громадян, оберігали непорушність їхніх прав та свобод.

Отож, громадянське суспільство, яке формувалося від XVII аж до 1-ої пол. XIX ст., на практиці було молодим буржуазним суспільством, яке утверджувало ліберальні свободи, підкорялося законові, формувало громадську думку щодо проблем, які були визнані загально значущими. Захищати ці інтереси люди намагалися через створювані ними спілки та об'єднання, які функціонували автономно, під охороною закону. Ринок надавав цьому суспільству механізмів саморегуляції, звільняючи неполітичну сферу від потреби в державній регламентації. Класичні погляди на громадянське суспільство підготували сучасне розуміння цього поняття:

Громадянське суспільство – це суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага. Це сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання держави.

Головними рисами громадянського суспільства є:

  • – відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації добровільні об'єднання людей;
  • – сформований суспільний лад, за якого держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;
  • – можливість вираження та реалізації інтересів окремих громадян;
  • – наявність ринку, вільної конкуренції, що формують відносини обміну між незалежними власниками;
  • – повага до громадянських прав, які вважаються вищими державним законом;
  • – свобода особистості;
  • – регулювання дій людей безпосередньо самими же людьми, передусім через норми моралі.

Якщо в громадянському суспільстві дії людей зумовлені Їхніми реальними потребами та вимогами здорового глузду, то держава та виконавці її волі понад усе ставлять формальний бік справи.

Не зважаючи на відмінності (табл. 2.1), громадське суспільство та держава не є антагоністами, вони є взаємозумовленими аспектами життя людей, суспільного буття.

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика громадського суспільства та держави

Ознаки

Громадське суспільство

Держава

Джерело права

Природні права

Законні права

Сфера інтересів

Економіка

Політика

Характер діяльності

Приватний

Публічний

Ступінь свободи

Громадянські свободи

Обов'язок

Неліберальне (тоталітарне, авторитарне) суспільство цілком або значно підпорядковане державі, яке здійснює централізоване управління ним.

Такий спосіб взаємодії держави і суспільства називають етатизмом (франц. etat – держава).

Разом з тим, ринок приніс і антигромадянські тенденції: надмірний індивідуалізм, різке соціальне розшарування, пауперизацію трудових класів, втрату ними почуття суспільності.

В міру усвідомлення цих проблем зростала стурбованість щодо них, ширилися класові антагонізми, загострювалася класова боротьба, а теорія громадянського суспільства, яка акцентувала увагу на позитивних, солідаристських аспектах, відходить у минуле. Настає період громадянського суспільства, який триває від середини XIX до 2-ої пол. XX ст. як елемент суспільної системи і як автономна щодо державних структур сфера публічного життя громадянське суспільство значною мірою зберігається (а в країнах т. зв. другого ешелону цивілізації щойно починає утверджуватись). В багатьох країнах, де раніше була розроблена теорія громадянського суспільства, його якісні параметри тепер змінюються.

Суспільство, за висловом Дж. Кіна, дичавіє. На практиці це проявляється в загостренні класових суперечностей, у пануванні насильницьких методів розв'язання конфліктів, загалом – у нецивілізованому поводження та незбалансованому впливі тих, кого ми нині назвали б олігархами.

Проте концепція громадянського суспільства не втрачає актуальності оскільки володіє значним аналітичним, нормативним і політичним потенціалом. Причому тепер, як вважає Дж. Александер, вона прийшла в науку надовго. З крахом комунізму і кризою соціалістичних ідеологій центр ваги в дослідженні соціальних проблем перенесено з соціалізму на демократію. А в арсеналі демократичної теорії найбільш підходящою для аналізу соціальних проблем є саме концепція громадянського суспільства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші