Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Управління початковою школою
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

Тематичний план змістового модуля

теми

Назва теми

Усього годин

Лекції

Практичні заняття

Самостійна та індивідуальна робота

1.

Загальні основи управління школою

8

2

2

4

2.

Державне управління системою початкової освіти

8

2

2

4

Разом

16

4

4

8

Загальні основи управління школою

  • 1.1. Сутність, особливості й види управління
  • 1.2. Принципи управління школою
  • 1.3. Методи управління школою
  • 1.4. Поняття організаційної структури управління
  • 1.5. Організаційні форми управлінської діяльності в школі
  • 1.5.1. Рада школи
  • 1.5.2. Педагогічна рада
  • 1.5.3. Нарада при директорові школи
  • 1.5.4. Піклувальна рада

Ключові поняття: теорія управління, управління, процес управління, управлінська діяльність, управління школою, суб'єкт управління, об'єкт управління, принципи управління, методи управління, організаційна структура управління, органи управління, рада школи, педагогічна рада школи, піклувальна рада школи.

Сутність, особливості й види управління

За будь-яку доручену справу повинна відповідати одна і тільки одна людина Отто фон Шенхаузен Бісмарк

З поняттям "управління" всі люди знайомляться дуже рано, вже в дитячому віці. Це управління поведінкою групи вихованців дитячого садка, навчальної групи в школі, керування велосипедом чи автомобілем, управління технологічним устаткуванням на виробництві, управління ростом і розвитком тварин і рослин.

Слід зазначити, що багато процесів у природі й житті людей відбувається незалежно від впливу на них людини (зміна часу доби і пори року, зміна погоди, народження, розвиток і відмирання диких рослин і тварин). Ці процеси відбуваються відповідно до фізичних і біологічних законів. Однак людина може впливати на багато процесів і об'єкти, змінюючи й направляючи їх згідно з власними цілями й інтересами (вирощування і розведення домашніх тварин і культурних рослин, улаштування гребель, керування транспортними засобами й спонукання до праці чи інших дій груп людей).

Слово "управління" відповідає латинському "administration", що в перекладі означає "діяльність під чиїмось керівництвом, служба в підпорядкуванні". Це найбільш загальне поняття, що поширюється на безліч процесів, явищ, об'єктів (державні, суспільні, господарські, технічні системи).

Найчастіше терміном "управління" визначають:

  • – цілеспрямований вплив на об'єкт з метою змінити його стану чи поведінку у зв'язку зі змінами обставин;
  • – особливий вид діяльності, що не тільки зводиться до досягнення цілей системи, організації, а й являє собою спосіб підтримки цілісності будь-якої складної соціальної системи, її оптимального функціонування і розвитку;
  • – владні відносини, зміст яких визначається характером власності;
  • – самостійну науку.

У безлічі різних визначень підкреслюється значення того чи іншого аспекту управління:

1. Управління – це процес впливу на діяльність окремого працівника, групи чи організації з метою досягнення максимальних результатів (акцент на такому елементі

управлінської діяльності, як "вплив", і на його цільовій спрямованості);

  • 2. Управління є взаємодією між керівником і підлеглим йому персоналом (підкреслюється необхідність об'єднання зусиль для досягнення визначених результатів);
  • 3. Управління – це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізовану юрбу в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу працівників (наголошується на важливості організуючого початку для ефективної спільної діяльності).

Таким чином, управління поєднує людські й матеріальні ресурси для виконання задач, поставлених перед організацією.

Управління – це специфічний різновид трудової діяльності. Воно відноситься до категорії розумової праці, що здійснюється людиною і складається зі слухання, читання, спостереження, мислення, говоріння, комунікацій.

Предмет управлінської праці – люди і вироблена ними інформація, що виникає і циркулює між людьми в процесі конкретної виробничої діяльності. Збір, передача й обробка інформації складають значну частину витрат часу керівників.

Знаряддя управлінської праці (засоби управління) – усе, що сприяє здійсненню операцій з управлінською інформацією: оргтехніка, обчислювальна техніка, що забезпечують механізацію і автоматизацію управління, канцелярські приналежності, офісні меблі, а також органи людського тіла.

Продукт управлінської праці – інформація у формі рішень, розпоряджень й інших документів, необхідних для функціонування системи управління і її розвитку.

Головним положенням сучасної науки управління є той факт, що управління не може бути добрим чи поганим, воно повинно бути ефективним по відношенню до конкретного загальноосвітнього навчального закладу. Для цього керівна система повинна мати повну уяву й характеристику керованої системи, що дає змогу їй стати засобом, інструментом ефективної управлінської діяльності.

У свою чергу, керівна система – це суб'єкт управління (людина, яка забезпечує процес управління, має необхідну підготовку для визначення завдань організації, обирає і розробляє засоби впливу на колектив для досягнення цих завдань, володіє здібностями визначення кінцевих результатів реалізації завдань), а керована системаоб'єкт управління (навчально-виховний процес, речові об'єкти, людина, колектив, на який спрямований процес управління). Отже, суб'єкт управління – керівник загальноосвітнього навчального закладу. У випадку, коли суб'єкт управління керує своїми діями (суб'єкт і об'єкт управління об'єднані в одній особі або в одному підрозділі), це називається самоврядуванням.

Ефективне функціонування системи управління можливе лише при виконанні наступних обов'язкових умов:

  • – суб'єкт і об'єкт управління відповідають один одному (взаєморозуміння, психологічна сумісність);
  • – взаємна зацікавленість у чіткій взаємодії (суб'єкт управління – у віддачі необхідних команд, а об'єкт управління – в їх своєчасному і точному виконанні);
  • – самостійність об'єкта й суб'єкта управління (суб'єкт управління не може передбачити всі інтереси і можливі варіанти дій об'єкта управління в різних ситуаціях, а тому повинен надати йому можливість діяти за своїм розсудом у залежності від конкретних умов).

Управління за своїм призначенням має забезпечувати максимальне використання можливостей для отримання корисного результата. Чим краще воно справляється з вирішенням цього завдання, тим більш ефективно. Під ефективністю управління будемо розуміти характеристику, що відображає відношення між досягнутою і можливої продуктивністю.

Види управління (за Є. Павлютенковим):

  • 1. Реактивне або управління за відхиленням. Його зміст значною мірою залежить від відповіді на питання: відхилення від чого служать підставами для оперативно прийнятих рішень? Принциповою особливістю цього виду управління і одночасно його органічним недоліком є властиві йому небезпека втрати перспектив і системних взаємозв'язків з іншими видами діяльності, перетворення в самоціль того, що насправді є лише засобом досягнення реальних цілей.
  • 2. Розімкнене. Зворотній зв'язок відсутній, або ж він здійснюється з великим запізненням, що призводить фактично до некерованості процесом, школою.
  • 3. Циклічне. Передбачає і зворотній зв'язок, і цілеспрямований вплив нахід керованого процесу. У свою чергу, цей вид управління розподіляється на два типи управління: перший, управління за кінцевим підсумком, розвиток же процесу залишається невідомим, і другий, враховуються і характеристики самого процесу, і його проміжні результати.
  • 4. Управління від досягнутого. Відображене в цілях майбутнє представляється переважно як минуле, що змінилося кількісно, а задачі, розв'язуванні сьогодні, – як визначений "приріст до досягнутого".
  • 5. Гнучке. Орієнтовано на задоволення потреб, забезпечує основу для позитивного стимулювання якості роботи всіх співробітників управлінського апарату й виконавців.
  • 6. Мотиваційне. Передбачає цілеспрямований вплив керівника на мотиваційну сферу членів колективу не за допомогою наказів і санкцій, а за допомогою норми-зразка діяльності й соціально-психологічних умов її інтеріоризації.
  • 7. Випереджальне. Тісно пов'язано з поняттям "невизначеність", що трактується як сукупність обставин, які не надають керуючому очевидної відповіді, але потребують, проте, прийняття рішень. Те, коли починаються управлінські дії – до виникнення проблем (визначальне управління), або після того, як вони проявляються з усією силою ("пожежне" управління), є винятковою характеристикою стилю керівництва.
  • 8. За кінцевими цілями. Головними особливостями і достоїнствами цього виду управління є системна інтеграція різних видів діяльності й відповідність педагогічного змісту їх цілям незалежно від особливостей цих видів діяльності.

Процес управління – неперервна послідовність керівних дій, що здійснює суб'єкт управління, в результаті яких формується і змінюється об'єкт управління, встановлюються мета діяльності, визначаються способи її досягнення, відбувається розподіл обов'язків між її учасниками й інтеграція їх зусиль. Процес управління має циклічний характер.

Процес – сукупність послідовних дій для досягнення певних результатів; запропонована послідовність дій, що логічно зв'язується одна з одною для того, щоб забезпечити досягнення поставленої мети; це діяльність, що перетворить "вхід" у "вихід".

Процес управління має такі особливості:

  • 1. Динамічність (гнучкість) – це властивість процесу управління змінюватися залежно від завдань, які стоять перед колективом.
  • 2. Сталість процесу управління – це стабілізація, збереження традицій в організації навчально-виховного процесу, наступності в прийнятті управлінських рішень.
  • 3. Циклічність і послідовність управлінських операцій – це постановка мети, збір інформації про стан об'єкта управління, планування дій, вибір варіанта дій, контроль і аналіз результатів.
  • 4. Дискретність виявляється в тому, що процес управління проходить нерівномірно: спочатку накопичується потенціал впливів при постановці мети й зборі інформації, а потім відбуваються активні практичні дії керівника.

Управлінська діяльність – цілеспрямована взаємодія суб'єктів і об'єктів, яка забезпечує становлення, стабілізацію і оптимальне функціонування і обов'язковий розвиток школи.

Управлінська діяльність директора школи потребує знання теорії управління і теорії навчання. Забезпечити оптимальну взаємодію цих груп знань – завдання директора.

Управлінська діяльність – це процес переробки отриманої інформації про керований об'єкт і вироблення управлінських рішень. Загальна модель управління школою виглядає наступним чином: керівник школи отримує певну інформацію про стан і якість навчально-виховного процесу; інформація сприймається, переробляється з урахуванням завдань і вимог нормативних актів, педагогічної науки й передової практики, після чого виробляється і приймається відповідне рішення, яке містить дидактичну інформацію.

Управлінська діяльність завжди цілеспрямована: нею передбачається певна мета й завдання. Загальна мета цього виду діяльності виступає як передбачення її кінцевого результату – надати дієву допомогу педагогічному колективу в поліпшенні навчання і виховання учнів.

Процес управлінської діяльності можна представити як функціональну взаємодію її компонентів: цілі діяльності; змісту (з урахуванням специфіки об'єкта управління); способів (форм і методів) досягнення мети, тобто отримання очікуваного результату; контролю участі об'єктів і суб'єктів управління у вирішенні поставлених завдань; регулювання діяльності (з урахуванням мінливих умов, ситуацій, факторів, протиріч, утруднень) й оцінки результатів (прийняття управлінського рішення). Ці компоненти характеризують як весь шкільний управлінський цикл, так і управління окремими підсистема: на рівні одного або групи навчальних предметів, всього навчального процесу або його окремих ланок.

Управління школою можна визначити як особливу діяльність, у якій її суб'єкт, за допомогою вирішення управлінських завдань, забезпечує організованість спільної діяльності учнів, педагогів, батьків, обслуговуючого персоналу та її спрямованість на досягнення освітніх цілей і цілей розвитку школи. Задача науки управління школою – виявлення і наукове обґрунтування найбільш раціональних шляхів підвищення ефективності й результативності роботи шкільного колективу.

Загальні цілі управління школою:

  • 1. Становлення, створення керованої і керівної системи.
  • 2. Підтримка всіх властивостей системи, її упорядкування і стабілізація.
  • 3. Забезпечення оптимального функціонування системи.
  • 4. Розвиток системи, її переведення з існуючого в новий, якісно кращий стан.
  • 5. Створення цілісної системи безперервності освіти.
  • 6. Створення умов для одержання кожним суспільно необхідного рівня наукових знань, залучення до багатств світової і вітчизняної культури для розвитку здібностей і обдарувань особистості.
  • 7. Максимально повне задоволення освітніх потреб особистості.
  • 8. Створення умов для розвитку особистості.
  • 9. Формування цілісного педагогічного колективу однодумців.
  • 10. Демократизація шкільного життя і процесу управління ним на всіх рівнях.
  • 11. Гуманізація відносин на всіх рівнях системи.
  • 12. Створення в педагогічному колективі атмосфери творчої активності, переведення його в режим постійного творчого пошуку.
  • 13. Переведення педагогічного колективу на нові технології навчання і виховання.

Ефективність управління будь-яким процесом залежить від врахування об'єкта управління, виходячи з цього, необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між знаннями теорії і практики управління і теоретичними знаннями сутності й закономірностей навчального процесу, що виступає одним з важливих об'єктів управління.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші