Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка сімейного виховання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

Ми знаємо, що ця робота не в усіх однаково успішно проходить. Це залежить від багатьох причин і насамперед залежить від застосування правильних методів виховання. Але дуже важливою причиною е і самий устрій сім'ї, її структура. Можна, наприклад, категоричного твердити, що виховання єдиного сина або єдиної доньки набагато важча справа, ніж виховання кількох дітей. Навіть тоді, коли сім'я зазнає деяких матеріальних труднощів, не можна обмежуватися однією дитиною. Єдина дитина дуже скоро стає центром сім'ї. Піклування батька і матері, зосереджені на цій дитині, звичайно, перевищують корисну норму. Батьківська любов у такому разі має певну нервозність. Захворювання цієї дитини або смерть переноситься такою сім'єю дуже тяжко, і страх такого нещастя завжди стоїть перед батьками і позбавляє їх потрібного спокою. Дуже часто єдина дитина звикає до свого виняткового становища і стає справжнім деспотом у сім'ї. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов до неї та свої турботи, і мимоволі вони виховують егоїста.

Тільки в сім'ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Воно рівномірно розподіляється між усіма. У великій сім'ї дитина звикає з наймолодшого віку до колективу, набуває досвіду взаємного зв'язку. Якщо в сім'ї є старші і молодші діти, між ними встановлюється досвід любові й дружби в найрізноманітніших формах. Життя такої сім'ї дає дітям можливість вправлятися в різних видах людських відносин. Перед ними проходять такі життєві завдання, які єдиній дитині недоступні: любов до старшого брата й любов до молодшого брата – це зовсім відмінні почуття, уміння поділитися з братом або сестрою, звичка поспівчувати їм. Ми вже не говоримо, що у великій сім'ї на кожному кроці навіть у грі, дитина звикає бути в колективі.

Бувають і інші випадки неповної сім'ї. Дуже хворобливо позначається на вихованні дитини, якщо батьки не живуть разом, якщо вони розійшлися. Часто діти стають предметом розбрату між батьками, які відверто ненавидять один одного і не ховають цього від дітей.

Треба рекомендувати таким батькам, що з якоїсь причини розводяться, щоб у своїй сварці, у своєму розходженні вони більше думали про дітей. Будь-які незгоди можна розв'язати делікатніше. Можна приховати від дітей і свою неприязнь, і свою ненависть до колишньої дружини. Важко, звичайно, чоловікові, що залишив сім'ю, якось продовжувати виховання дітей. І якщо він уже не може благотворно впливати на свою стару сім'ю, то вже краще постаратися, щоб вона зовсім його забула, це буде чесніше. Хоч, зрозуміло, свої матеріальні зобов'язання щодо залишення дітей він повинен виконувати, як і раніше.

Питання про структуру сім'ї – дуже важливе, і до нього треба ставитись цілком свідомо. Якщо батьки по-справжньому люблять своїх дітей і хочуть їх виховати якнайкраще, вони намагатимуться і свої взаємні незгоди не доводити до розриву і цим не ставити дітей у найскрутніше становище.

Мета виховання

Друге питання, на яке слід звернути найсерйознішу увагу, – це питання про мету виховання. В деяких сім'ях можна спостерігати цілковиту безтурботність у цьому питанні: просто живуть поруч батьки й діти, і батьки сподіваються, що все само собою вийде. У батьків немає ні ясної мети, ні певної програми. Звичайно, в такому разі й результати будуть завжди випадкові, і часто такі батьки дивуються, чому це в них виросли погані діти. Ніякої справи не можна добре зробити, коли не відомо, чого хочуть досягти.

Кожен батько і кожна мати повинні добре знати, що вони хочуть виховати у своїй дитині. Треба ясно усвідомлювати свої власні батьківські бажання. Чи ви хочете виховати справжнього громадянина, людину знаючу, енергійну, чесну, віддану своєму народові, працьовиту, бадьору і ввічливу? Потрібно добре міркувати над цим питанням.

І при цьому батьки завжди повинні пам'ятати: Ви виховуєте дітей не тільки для власної батьківської радості. Але під вашим керівництвом росте майбутній громадянин, майбутній діяч і майбутній борець. Якщо батьки схиблять і виховають погану людину, горе від цього буде не тільки їм, але й багатьом людям і всій країні.

Перед тим, як почати виховувати своїх дітей, потрібно перевірити власну поведінку. Є такі люди, що на роботі серед людей почувають себе громадянами, а домашні справи проходять у них зовсім незалежно від цього: дома вони просто мовчать, або, навпаки, поводяться так, як не повинен поводитись громадянин.

Не можна відділити сімейні справи від справ громадських. Активність у суспільстві або на роботі повинна позначатися і в сім'ї, сім'я повинна бачити як політичне й громадське обличчя і не відділяти його від обличчя батька. Все, що діється в країні, через вашу душу і вашу думку повинно приходити до дітей, те, що діється на вашій роботі, що радує або засмучує вас, повинно цікавити і ваших дітей. Вони повинні знати, що батько – громадський діяч, і пишатися їм, його успіхами, заслугами перед суспільством. І тільки в тому разі ця гордість біде здоровою гордістю, якщо її громадська суть дітям зрозуміла, якщо вони не пишаються просто хорошим костюмом, дорогим автомобілем чи мисливською рушницею.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші