Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Загальна історія держави і права зарубіжних країн
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інші фашистські держави

Іспанія

16 лютого 1936 р. на виборах в Іспанії переміг народний фронт (269 місць з 474) і було сформовано уряд лівих республіканців на чолі з Мануелом Асанья. З лютого по липень 1936 р. в Іспанії відбулося 113 (!) загальних та 228 часткових страйки.

Уряд прагнув задовольнити вимоги широких мас. У результаті

реформ селяни отримали 5,5 млн га землі, робочий день був скоро чений, церква відділена від держави тощо. Однак соціальна напруга в суспільстві зростала.

17 липня 1936 р. військові радіостанції в Іспанському Марокко передали кодовану фразу "Над усією Іспанією – безхмарне небо", що означала сигнал до початку військового заколоту.

На боці заколотників Ф. Франко виступили 200 тис. легіонерів з Італії та Німеччини, десятки тисяч португальських, угорських, фінських, ірландських фашистів. Республіканським військам допомагав СРСР – тут воювали 800 льотчиків, 350 танкістів, 220 радників, зокрема майбутні маршали СРСР Р. Малиновський, Н. Воронов, К. Мерецков, генерал-полковник П. Ричагов та ін. Загалом в республіканській армії билися близько 40 тис. інтербригадівців з 54 країн. Республіканські війська здійснили ряд вдалих операцій – розгром італійського корпусу під Гвадалахарою (березень, 1937 р.) та форсування р. Ебро (липень, 1938 р.) Загальні втрати Іспанії у громадянській війні становили 1 млн чоловік.

У квітні 1938 р. територія республіки була розчленована на дві частини (Каталонія і Валенсія). 6 березня 1939 р., внаслідок заколоту полковника Касадо в Мадриді, Республіка зазнала поразки. Десятки тисяч республіканців, що встигли перейти на територію Франції, були інтерновані у французьких концтаборах. Прийшовши до влади, Франсіско Франко, "каудільйо де па Іспана", заборонив усі партії, крім Іспанської фаланги. Було ліквідовано соціальне законодавство. Режим опирався на фінансову олігархію, поміщиків, вище духовенство і реакційних військових. Із 50-х pp. XX ст. відбувалася його еволюція. Проіснував до середини 70-х років.

Сьогодні Іспанія – конституційна монархія, член ЄС.

Польща

У своєму розвитку міжвоєнна Польща пройшла три етапи. Уже на першому (1918-1926 pp.) етапі в умовах відносно демократичної конституції 1921 р. було заборонено КП Польщі, придушено національно- визвольний рух.

Період первинної фашизації суспільного життя (1926-1935 pp.) ознаменувався зосередженням фактичної влади в руках "головного інспектора збройних сил" Ю. Пілсудського. Парламент міг бути розігнаним за одним словом Пілсудського, президент (креатура "головного інспектора") отримав право видання актів, що за дією не відрізнялися від закону. На цей період припадає і т. зв. пацифікація 1930 р., що охопила понад 900 населених пунктів Західної України. Це "умиротворення" означало погром місцевих відділків "Просвіти", фізичну розправу з чоловічим населенням, ув'язнення сотень свідомих українців у політичних концтаборах типу Берези Картузької.

Період посиленої фашизації розпочався з уведенням реакційної конституції 1935 р. За нею, єдина реальна влада зосереджувалася в руках президента, відповідального лише "перед богом та історією за долю держави". Під головуванням президента перебували уряд і сейм та сенат, збройні сили, суд, державний контроль. Президент на власний розсуд призначав голову Ради Міністрів і самих міністрів, скликав і розпускав парламент, укладав і ратифікував міжнародні договори. Президент командував Збройними Силами. У певних випадках мав вплив на визначення наступника, на власний розсуд міг відкликати прем'єр-міністра, голову Верховного Суду, вищих воєначальників. Йому належало право помилування і право передачі під суд членів уряду. Його декрети мали силу закону. Фактично, юридичне становище польського президента мало чим відрізнялося від німецького "фюрера", італійського "дуче" чи іспанського "каудільйо".

Румунія

Уже в 1924 р. компартія Румунії була загнана у підпілля, профспілки поставлені під урядовий контроль, знято обмеження для арештів з політичних мотивів. Законом "Про соціальну безпеку" передбачалося покарання за пропаганду демократичних ідей.

Однак у країні діяло загальне виборче право. Закон 1926 р. встановив "премію" для партії, що збирала 40% голосів; їй належало 60% мандатів.

Криза 1929-1933 pp. означала розорення сотень тисяч дрібних власників, заробітна плата в промисловості упала на 40%, заборгованість селянства зросла на 150 млрд лей.

У середині 30-х років і, особливо, у другій половині цього періоду територіальні вимоги до Румунії висунули Угорщина (Трансільванія), Болгарія (Пд. Добруджа), СРСР (Бессарабія). У 1938 р. король Кароль II здійснив військовий переворот, скасував дію конституції 1923 р. і зосередив усю повноту влади у своїх руках. Політичні партії і профспілки розпущені, парламент розігнаний, демократичні свободи остаточно відмінені. З 1940 р. (по 23 серпня 1944 р.) одноосібним "кондукатором" Румунії став Антонеску.

Фашистськими і напівфашистськими вважаються режими Цанкова і Георгієва (1923-1926 та 1934 pp.) в Болгарії, гомінданівський режим Чан Кайші у Китаї, Салазара в Португалії, Піночета в Чилі та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші