Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Етапи діагностичного пошуку

І етап – виявлення діагностичних критеріїв функціональної диспепсії.

Діагностичні критерії для ФД (згідно Римського консенсусу III, 2006 р.):

  • 1. Включають один чи більше з наведених критеріїв.
  • 2. Виключена структурна патологія (включаючи верхню ендоскопію), яка могла б пояснити генез скарг.
  • 3. Критерії відповідають вимогам, якщо скарги активні впродовж останніх 3-х місяців з початком захворювання щонайменше 6 місяців.

II етап – уточнення діагностичних критеріїв постпрандіального дистрес-синдрому.

Діагностичні критерії постпрандіального дистрес-синдрому (згідно Римського консенсусу ІН, 2006 р.) мають включати один чи більше з наведених критеріїв:

  • 1. Неприємне постпрандіальне переповнення, що має місце після прийому звичайної кількості їжі, кілька разів за тиждень.
  • 2. Швидке перенасичення (ситість), що не дає можливості з'їсти до кінця звичайну (щоденно вживану) кількість їжі, кілька разів за тиждень.

* Критерії відповідають вимогам, якщо скарги активні впродовж останніх 3-х місяців з початком захворювання щонайменше б місяців.

Підтверджуючі критерії:

  • 1. Можлива наявність здуття живота чи постпрандіальної нудоти, чи надмірної відрижки.
  • 2. Можливе співіснування з епігастральним больовим синдромом.

III етап – уточнення діагностичних критеріїв епігастрального больового синдрому.

Діагностичні критерії* епігастрального больового синдрому (згідно Римського консенсусу III, 2006 р.) мають включати всі з нижченаведених критеріїв:

  • 1. Біль чи відчуття жару, локалізовані в епігастрії, мають помірний характер і появляються один раз за тиждень.
  • 2. Біль нерегулярний.
  • 3. Біль не генералізується і не локалізується в інших ділянках живота чи грудної клітки.
  • 4. Біль не зменшується після акту дефекації і відходження газів.
  • 5. Немає відповідності критеріям для функціональних захворювань жовчного міхура і сфінктера Одді.

* Критерії відповідають вимогам, якщо скарги активні впродовж останніх 3-х місяців з початком захворювання щонайменше 6 місяців.

Підтверджуючі критерії:

  • 1. Біль може мати палаючий характер, але без ретростернального компоненту.
  • 2. Найчастіше прийом їжі індукує чи зменшує біль, але біль може з'явитися і натщесерце.
  • 3. Можливе співіснування із постпрандіальним дистрес-синдромом.

IV етап – діагностика ФД за допомогою лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Примітка: * ГДЗ – гастродуоденальна зона.

В окремих країнах при синдромі диспепсії прийнята тактика щодо обов'язкової ФЕГДС у віці після 55-ти років, при застосуванні НПЗП, за наявності "тривожних симптомів" та раку шлунка у родичів. В Україні, у зв'язку з широким розповсюдженням раку шлунка, обов'язковій ФЕГДС підлягають пацієнти з диспепсією після 45-ти років, при "симптомах тривоги", застосуванні НПЗП, онкопатології у родичів. Іншим категоріям пацієнтів з диспепсією віком до 40-45 років, за відсутності вищеперерахованих обмежень, рекомендують нормалізацію способу життя, режиму і характеру харчування, тестують на наявність Нр- інфекції, а за наявності проводять її ерадикацію. За відсутності Нр – призначають лікування антисекреторними середниками і спостерігають впродовж 2-х тижнів. При збереженні симптомів рекомендоване проведення ФЕГДС.

Військовослужбовці з недослідженою диспепсією підлягають ендоскопічному обстеженню задля виключення органічної причини диспепсичного синдрому і встановлення ступеня придатності до військової служби.

V етап – диференціальна діагностика функціональної диспепсії та формулювання клінічного діагнозу.

ФД необхідно диференціювати з органічною диспепсією (табл. 1.2), що має місце при пептичній виразковій хворобі, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, раку шлунка, хронічному панкреатиті тощо. ФД диференціюють з іншими функціональними захворюваннями – дисфункціями жовчного міхура і сфінктера Одді (табл. 1.3), коли больовий синдром, на відміну від функціональної диспепсії, локалізується не по серединній лінії, а частіше в правому і/чи лівому підребер'ї; синдромом подразненого кишечника (СПК) (табл. 1.4), коли больовий синдром локалізований в правій і/чи лівій здухвинній ділянці та супроводжується порушеннями частоти, характеру стільця, здуттям живота.

Говорячи про необхідність проведення диференціального діагнозу між функціональною диспепсією і гастроезофагельною рефлюксною хворобою, необхідно пам'ятати і про поєднання між собою цих захворювань. В Римських критеріях III було підкреслено, що наявність ГЕРХ не виключає діагнозу ФД, особливо якщо симптоми, що властиві синдрому болю в епігастрії і постпрандіальному дистрес-синдрому, зберігаються після курсу антисекреторної терапії.

Таблиця 1.2

Захворювання, що входять до групи органічної диспепсії, які необхідно виключати при постановці діагнозу функціональної диспепсії

Ендогенні захворювання:

  • • пептична виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
  • • гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
  • • захворювання жовчовивідних шляхів
  • • хронічний панкреатит
  • • злоякісні пухлини шлунка, підшлункової залози, товстої кишки
  • • інші інфільтративні ураження шлунка
  • • синдром мальабсорбцїі
  • • судинні мальформації

Екзогенні ураження:

  • • медикаментозні (нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики, теофілін, препарати наперстянки, заліза)
  • • алкоголь

Інші захворювання:

  • • цукровий діабет
  • • гіпер-або гіпотиреоз
  • • гіперпаратиреоз
  • • електролітні порушення
  • • захворювання сполучної тканини
  • • захворювання печінки

Таблиця 1.3

Діагностичні критерії функціональних порушень жовчного міхура та сфінктера Одді повинні включати (Римські критерії III, 2006 р.):

Епізоди болю в надчеревній ділянці та/або правому верхньому квадранті живота й відповідати такому:

  • • Тривалість епізодів 30 хв або довше.
  • • Поточні ознаки, що спостерігаються в різних інтервалах (не щодня).
  • • Біль зростає до постійного рівня.
  • • Біль помірний, але достатній, аби вплинути на діяльність пацієнта чи спричинити звернення до закладів "Швидкої медичної допомоги".
  • • Біль, що не зменшується після випорожнення.
  • • Біль, що не зменшується в разі зміни положення тіла.
  • • Біль, що не зменшується після прийому антисекреторних засобів.

Заперечення іншої причини, котра пояснювала б симптоми.

Додаткові критерії:

Біль може супроводжуватись 1 або кількома ознаками:

  • •Біль, пов'язаний з нудотою й блюванням.
  • •Біль іррадіює в спину й/або праву підлопаткову ділянку.

Біль сприяє пробудженню вночі.

Таблиця 1.4

Діагностичні критерії синдрому подразненого кишечника повинні включати (Римські критерії III, 2006 р.):

СПК представляє розлади моторної і секреторної функції кишечнику, що характеризуються наявністю болю чи абдомінального дискомфорту* 3 дні за місяць протягом останніх 3-х місяців з початком захворювання щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу, у сполученні з двома з наступних 3-х ознак:

  • • купіруються чи зменшуються після акту дефекації;
  • • асоціюються зі зміною частоти стільця;
  • • асоціюються зі зміною форми калу.

У якості об'єктивного критерію рекомендується використання Брістольської шкали калу. Згідно Римських критеріїв III (2006 р.), синдром абдомінального болю виділений в самостійну категорію, а також добавлений неспецифічний варіант СПК.

• Під дискомфортом у животі розуміють неприємне відчуття, яке не можна описати як больове.

У ряді випадків необхідне проведення диференціального діагнозу між ФД і глютеновою ентеропатією (целіакією). Синдром диспепсії може зустрічатися у хворих на цукровий діабет (внаслідок діабетичного гастропарезу) та системну склеродермію. У пацієнтів з інфільтративним ураженнями шлунка (при хворобі Менетріє, хворобі Крона, амілоїдозі, саркоїдозі), при прийомі лікарських препаратів (в першу чергу, при НПЗП-асоційованій гастропатії), при алкогольній гастропатії частими проявами є диспепсичні симптоми. При хронічній серцевій недостатності (конгестивна гастропатія), хронічній нирковій недостатності, гіпер- і гіпотиреозі, гіперпаратиреозі, хронічній наднирковій недостатності, променевій хворобі, поствагогомічних розладах та при вагітності можуть мати місце диспепсичні скарги.

Серед захворювань, що вимагають проведення диференціального діагнозу з ФД, згадується ідіопатичний гастропарез. Цим терміном позначають функціональний розлад шлунка, в основі якого лежить порушення евакуаторної функції шлунка, що проявляється відчуттям переповнення у надчеревній ділянці, нудотою і повторними епізодами блювоти. Дане захворювання найчастіше зустрічається в жінок молодого віку. Порушення евакуаторної функції шлунка нерідко обумовлено психопатологічними факторами (зокрема, прихованою депресією).

Зразки формулювання діагнозу:

  • 1. Функціональна диспепсія, виразкоподібна форма, Нр-позитивна.
  • 2. Функціональна диспепсія, дисмоторна форма, стадія загострення.
  • 3. Функціональна диспепсія, змішана форма, стадія загострення.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші