Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Діагностика, лікування та медична реабілітація пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

Виразкова хвороба чи пептична виразка (ПВ) – дефект слизової оболонки шлунка чи дванадцятипалої кишки, який виходить за її межі (у підслизовий, м'язевий шари). Виразкова хвороба, асоційована з Н. pylori (Нр) і пептична виразка – синоніми.

Класифікація пептичних виразок

Класифікація МКХ-10.

К 25. Виразка шлунка.

К 26. Виразка дванадцятипалої кишки (ДПК).

К 27. Пептична виразка неуточненої локалізації.

К 28. Гастроєюнальна виразка.

Робоча класифікація пептичних виразок

I. За наявністю Helicobacter pylori:

• Нр-позитивна;

• Нр-негативна;

II. За локалізаиією:

виразка шлунка (кардіального, субкардіального відділів, тіла шлунка, антрального відділу, пілоричного каналу);

• виразка ДПК – цибулини, позацибулинного відділу;

• поєднані виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;

• виразка гастроентероанастомозу.

III. За розмірами виразкового дефекту: в шлунку:

• до 0,5 см – мала виразка;

• 0,6-1,9 см – середніх розмірів;

• 2-3 см – велика виразка;

• більше 5 см – гігантська виразка. в дванадцятипалій кишці:

• до 0,5 см – мала виразка;

• 0,6-1,0 см – середніх розмірів;

• 1,1-2 см – велика виразка;

• більше 2 см – гігантська виразка.

IV. За стадією:

• загострення;

• рубцювання (стадія "червоного" та "білого" рубця);

• ремісії;

• рубцево-виразкова деформація шлунка та ДПК.

V. За перебігом:

• вперше виявлена;

• легкого перебігу (частота рецидивів раз на рік і рідше);

• середньої важкості (частота рецидивів 2 рази за рік);

• тяжкий (частота рецидивів більше 2-х разів за рік і/чи наявність ускладнень).

VI. Ускладнення:

• стеноз вихідного відділу шлунка чи ДПК (компенсований, суб- і декомпенсований);

• пенетрація;

• перфорація;

• кровотеча;

• перигастрит;

• перидуоденіт;

• малігнізація.

VII. Симптоматичні виразки:

• ульцерогенна аденома;

• стресові виразки (нервові перенапруження, післяопераційні стани, опіки, черепно-мозкова чи інші травми, тощо);

• медикаментозні (на тлі застосування нестероїдних та стероїдних протизапальних середників, антибіотиків, резерпіну, дигоксину, теофілліну, препаратів заліза і калію);

• при ендокринних захворюваннях (гіперпаратиреоз, синдром Золінгера-Елліссона);

• при захворюваннях внутрішніх органів (гепатогенні, панкреатогенні).

VIII. Наслідки перенесених операиій:

резекція шлунка;

• стан після ваготомії;

• ушивання перфоративної виразки;

• постваготомний синдром.

Основні клінічні синдроми:

1. Больовий синдром.

2. Диспепсичний синдром.

3. Синдром порушення репаративних процесів у слизовій оболонці шлунка чи дванадцятипалої кишки.

4. Нейровегетативний синдром.

Основні ускладнення і наслідки:

1. Рубцювання виразкового "дефекту".

2. Рубцево-виразкова деформація шлунка чи дванадцятипалої кишки.

3. Стеноз воротаря, стеноз антрального відділу шлунка.

4. Перфорація.

5. Пенетрація.

6. Кровотеча.

7. Малігнізація.

8. Перегастрит.

9. Передуоденіт.

Діагностика виразкової хвороби

Найбільш типові скарги: біль із характерними ритмічністю і періодичністю, локалізацією, характером і інтенсивністю, зменшується після прийому їжі; прояви шлунково-кишкової диспепсії – порушення апетиту, печія, нудота, блювота, відрижка, слинотеча, сухість в роті, метеоризм, відчуття переповнення в животі після прийому їжі, порушення стільця; ознаки астено-вегетативного синдрому – слабкість, в'ялість, стомлюваність, порушення сну; зміни загального стану – зниження маси тіла, підвищення температури тіла тощо.

При зборі анамнезу з'ясовують тривалість захворювання, динаміку больового синдрому, шлунково-кишкової диспепсії, проявів астено-вегетативного синдрому, змін загального стану, характер прогресування захворювання, дані попереднього обстеження і лікування; важливим є уточнення віку, групи крові, місця та умов проживання, стереотипу харчування, професії та умов роботи, наявності стресових факторів, шкідливих звичок, спадковості, перенесених захворювань.

При огляді звертають увагу на тілобудову, забарвлення шкіряного покрову, товщину подшкірної клітковини, дермографізм, тремор кистей, наявність післяопераційних рубців і ділянок пігментації на передній черевній стінці, перистальтичних і антиперистальтичних рухів у епігастральній ділянці, стан язика і зубів.

При пальпації визначають локалізацію і іррадіацію болючості, наявність локального м'язевого напруження, співпадіння локалізації болю і болючості, болючість в точках Опенховського, Боаса, Гербста.

При перкусії оцінюють наявність симптому Менделя, шуму "плескоту", появу після перкусії перистальтичних рухів у ділянці шлунка.

При аускультації оцінюють стан перистальтики, наявність шумів у проекції мезентеріальних судин.

Лабораторні та інструментальні дослідження:

ендоскопічний та гістологічний методи діагностики: дозволяють виявити локалізацію і розміри виразкового дефекту, оцінити стан дна і країв виразки, перифокальні зміни СО, моторно-евакуаторну функцію, функцію фізіологічних сфінктерів, запальні й атрофічні зміни СО, наявність і ступінь деформації органів, малігнізацію виразки шлунка, гранулематозне запалення (хвороба Крона, саркаїдоз);

тести індикації гелікобактерної інфекції: інвазивні (бактеріологічні, гістологічні, цитологічні методи і швидкий уреазний тест – CLO тест, серологічний) та неінвазивні (дихальний тест із сечовиною, міченою С13 і С14, тест на виявлення антигенів Нр-інфекції в калі) дозволяють встановити Нр-асоційовану виразку;

базальна рН-метрія, внутрішньошлункова рН-моніторування дозволяють визначити стан кислотопродукції (гіперацидність, нормоацидність, гіпоацидність) та ефективність кислотосупресії при лікуванні;

рентгенологічне дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту дозволяє виявити симптом "ніші", конвергенцію складок слизової до "ніші", деформацію стінок органу, підсилену перистальтику, локальний спазм, порушення евакуації барієвої суміші зі шлунка і пасажу по дванадцятипалій кишці; за показаннями застосовуються методики подвійного контрастування, щільного наповнення;

– до інших лабораторно-інструментальньїх методів відносять: клінічний аналіз крові, дослідження калу на приховану кров, вивчення стану електролітного балансу, вивчення показників, що характеризують функціональний стан печінки та підшлункової залози, дослідження гастроінтестинальних гормонів, онкомаркерів, радіоізотопні, ультразвукові, магнітно-резонансні методи.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси