Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Зміни паренхіматозних органів при бойовій травмі. Ушкодження печінки

Механічна травма і мінно-вибухові ураження органів черевної порожнини призводять до закритих ушкоджень печінки в 19-30% потерпілих, у 80% випадків такі ушкодження носять множинний і поєднаний характер. Найбільш важким перебігом характеризуються випадки розповсюдженого забою печінки із формуванням гострої гепатопатії / реактивного гепатиту з можливим розвитком ранньої (на 5-10-у добу) печінкової недостатності. Характерними лабораторними проявами такого пошкодження виступають:

цитолітичний синдром – з підйомом рівня амінотрансфераз, ЛДГ, ГГТП і інших ферментів, що корелює зі ступенем активності патологічного процесу в печінці та спостерігається з перших днів поранення;

гепатодепресивний синдром – з пригніченням детоксичної і протеїнсинтетичної функцій гепатоцитів (зниження рівня аргінази, орнітиндекарбоксилази, холінестерази, загального білка, альбуміну, прокоагулянтів, холестерину);

мезенхімально-запальний синдром – з активацією клітин системи "моноцит-макрофаг", лімфоцитів, поліморфноядерних нейтрофілів, із запуском імунопатологічних реакцій (зміни осадових проб, підвищення рівня імуноглобулінів сироватки, циркулюючих імунних комплексів, у-глобулінів);

холестатичний синдром – із прогресуючим внутрішньопечінковим холестазом (підвищення рівня лужної фосфатази, ГГТП, білірубіну, холестерину; зростання вмісту жовчних пігментів у сечі, стеркобіліну в калі).

У неважких випадках гостра гепатопатія/ реактивний гепатит, проявляється слабкістю, важкістю в правому підребер'ї, тупим болем, помірним збільшенням печінки, незначною гіпербілірубінемією, помірним зростанням АЛТ, ACT, лужної фосфатази.

При неускладненому перебігу травматичної хвороби на 2-3 тижні відбувається поступове відновлення порушених функцій печінки, а у випадку розвитку гнійно-запальних ускладнень – погіршення функціонального стану гепатоцитів. При важких пораненнях активність АЛТ і ACT на 7-му добу перевищує норму в 5-6 разів і не відновлюється до 14-ї доби хвороби.

При ізольованих травмах з наявністю забою печінки, підкапсульної гематоми стан потерпілих може бути задовільним. У клінічній картині переважає больовий синдром, особливо при ушкодженні капсули, розміри печінки збільшені за рахунок набряку; через 2-3 доби біль поступово стихає, проте приєднується субфебрильна лихоманка і наростає лейкоцитоз.

При важкому забої можливе утворення центральної гематоми, у вигляді порожнини, заповненої кров'ю з жовчю. До ускладнень відносяться пневмонія та базальний плеврит на боці ураження, жовчний перитоніт та гепаторенальна недостатність. Можливі пізні ускладнення у вигляді абсцесу й травматичної кісти.

При погіршенні стану пораненого чи потерпілого, особливо при ускладненому перебігу травматичної хвороби, наростає ендогенна інтоксикація, енцефалопатія, може приєднуватись гепаторенальний синдром.

Гепаторенальный синдром (ГРС) – потенційно зворотна ниркова недостатність у хворих із патологією печінки за відсутності клінічних, лабораторних й анатомічних доказів інших відомих причин ниркової недостатності.

Діагноз ГРС потребує виключення преренальної, ренальної та постренальної ниркової недостатності, а також псевдогепаторенального синдрому при хворобах з одночасним ураженням печінки і нирок.

У 1996 році Міжнародне товариство з вивчення асциту запропонувало виділяти критерії діагнозу гепаторенального синдрому.

Великі критерії гепаторенального синдрому:

  • - наявність хронічного захворювання печінки з печінковою недостатністю та портальною гіпертензією або фульмінантною печінковою недостатністю;
  • - низька клубочкова фільтрація нирок (підвищення рівня сироваткового креатиніну понад 1,5 мг/дл або зниження кліренсу креатиніну менше 40 мл/хв);
  • - відсутність шоку, інфекції, гіповолемії та даних про використання нефротоксичних препаратів;
  • - недостатнє покращення функції нирок після введення 1,5 л ізотонічного розчину;
  • - відсутність протеїнурії, паренхіматозних та обструктивних захворювань нирок.

Малі критерії гепаторенального синдрому:

  • - зниження добового діурезу менше 500 мл/добу;
  • - концентрація натрію в сечі менша 10 мекв/л;
  • - концентрація натрію в сироватці менша 130 мекв/л;
  • - осмолярність сечі більша осмолярності сироватки (коефіцієнт >1,3);
  • - відсутність гематурії.

Основну роль у своєчасній діагностиці забою печінки та ускладнень відіграють інструментальні методи дослідження (УЗД з доплерографією портальної системи, комп'ютерна томографія, радіоізотопне сканування, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія, ангіографія печінки), у складних випадках – малоінвазивні втручання (лапароцентез, лапароскопія).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші