Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лікування токсичної гепатопатії

Лікування токсичної гепатопатії легкого ступеня.

  • • Антидотна терапія (при наявності антидота).
  • • Видалення токсичної речовини з місць її надходження до організму (слизові оболонки, гастроінтестинальний тракт) та детоксична терапія:
    • - санація шлунка* (за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування у верхніх відділах ШКТ токсичної речовини та/або інформації про пероральне надходження отрути до організму);
    • - санація кишечника* (за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування у нижніх відділах ШКТ токсичної речовини та/ або інформації про інтестинальний шлях надходження отрути);
    • - ентеральне водне навантаження*.
  • • Стимуляція процесів біотрансформації та виведення отрут:
  • - ацетилцистеїн у дозі 1,4 мл/кг 10 % розчин, перорально;
  • - кислота тіоктова у дозі 10-15 мг/кг/ добу, перорально, в 3-4 прийоми.
  • • Препарати гепатопротекторної дії:
    • - ессенціальні фосфоліпіди, силімарин по 1-2 капе. З рази (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації), перорально.
    • - антраль по 0,1 г 3 рази після їжі, протягом усього гострого періоду захворювання, перорально.
    • - аргініну глутамат (глутаргін), у дозі по 0,75 г 3 рази на добу, перорально.
  • • Лактулоза (дуфалак, нормазе, лактувіт) до 1 г/кг/добу.
  • • Глюкокортикоїди (переважно гідрокортизон) у дозах, залежно від ступеня важкості печінкової недостатності (при рівні АЛТ у крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг/добу).
  • • Препарати гемостатичної дії:
    • - 12,5 % розчин етамзилату (3-5 мг/кг, в/м);
    • - кальцію глюконату, перорально, в 2-3 прийоми, у разовій дозі: 2-3 г;
    • - коферментні форми тіаміну броміду до 50 мг, піридоксину гідро- хлориду до 100 мг, кислоти аскорбінової до 500 мг/добу в/м.
  • • Токоферол – перорально, в/м, у дозі 17-19 мг на добу, в 1-2 прийоми.

Примітка: * згідно з Наказом МОЗ України від 20.10.2010 №897 (додаток 5).

Лікування токсичної гепатопатії середньоважкого ступеня.

  • • Антидотна терапія (при наявності антидота).
  • • Видалення токсичної речовини з місць її надходження до організму та детоксична терапія:
    • - санація шлунка*;
    • - санація кишечника*;
    • - парентеральне водне навантаження*;
    • - стимуляція діурезу*.
  • • Стимуляція процесів біотрансформації та виведення отрут:
  • - ацетилцистеїн у дозі 1,4 мл/кг 10 % розчин, перорально.
  • - кислота тіоктова у дозі 15-30 мг/кг/добу, в/в, крап., в 3-4 прийоми/ кислота тіоктова у дозі 15-30 мг/кг/добу, перорально, в 3-4 прийоми/ кислота тіоктова: вів, в/м, p/os у дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу, в 2 прийоми.
  • • Препарати гепатопротекторної дії:
    • - ессенціальні фосфоліпіди (в/в на аутокрові/ перорально), силімарин по 2 капе. З рази (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації).
    • - антраль по 0,2 г 3 рази після їжі, протягом усього гострого періоду захворювання, перорально або антралы-лецитин (ліолів по 1-2 флакони, розчинивши на 50 мл 0,9 % розчину NaCl 1-2 рази на добу в/в краплинно 5-15 діб).
    • - аргініну глутамат (глутаргін 4 % розчин, табл.) у дозі: по 50 мл 2 рази на добу, в/в, крап, на 150-250 мл 0,9 % розчину NaCl (максимальна доза – 4-6 г на добу); по 0,75 г 3 рази на добу, перорально.
  • • Лактулоза (дуфалак, нормазе, лактувіт) 1-1,5 г/кг/добу.
  • • Глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах, залежно від ступеня важкості печінкової недостатності:
    • - при рівні АЛТ у крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг/добу;
    • - від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг/добу.
  • • Препарати гемостатичної дії:
  • - 12,5 % розчин етамзилату (3-5 мг/кг, в/в, в/м);
  • - 10 % розчин кальцію глюконату в дозі 0,5 ммоль/кг (в 1 мл розчину – 0,25 ммоль кальцію), в/в, в 2-4 прийоми;
  • - інфузія свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг/добу.
  • - коферментні форми тіаміну броміду до 50 мг, піридоксину гідрохлориду до 100-200 мг, кислоти аскорбінової до 500-1000 мг/добу в/м.
  • • Інгібітори протеолізу (апротинін) у вікових дозах, в/в.
  • • Токоферол – перорально, в/м, у дозі 17-19 мг на добу, в 1-2 прийоми.

Примітка: * згідно з Наказом МОЗ України від 20.10.2010 №897 (додаток 5).

Лікування токсичної гепатопатії важкого ступеня.

  • • Антидотна терапія (при наявності антидота).
  • • Видалення токсичної речовини з місць її надходження до організму та детоксична терапія:
    • - санація шлунка*;
    • - санація кишечника*;
    • - парентеральне водне навантаження* та парентеральне харчування**;
    • - стимуляція діурезу*;
    • - екстракорпоральні методи детоксикації*.
  • • Стимуляція процесів біотрансформації та виведення отрут:
  • - ацетилцистеїн: доза насичення – 140 мг/кг маси тіла перорально; потім 70 мг/кг маси тіла через кожні 4 години протягом 3 діб/1,4 мл/кг 10 % розчин, перорально; доза підтримки – 0,7 мл/кг 20 % розчин 6 разів на добу протягом 4-5 днів.
  • - кислота тіоктова у дозі 30-60 мг/кг/добу, в/в, крап., в 3-4 прийоми/ кислота тіоктова у дозі 30-60 мг/кг/добу, перорально, в 3-4 прийоми/ кислота тіоктова: в/в, в/м, перорально 15-60 мг/кг/добу, в 2 прийоми.
  • • Препарати гепатопротекторної дії:
    • - ессенціальні фосфоліпіди (в/в на аутокрові/ перорально) або антралы-лецитин (ліолів по 1-2 флакони, розчинивши на 50 мл 0,9 % розчину NaCl 2 рази на добу в/в краплинно) або силімарин по 2 капе. З рази;
    • - аргініну глутамат (гутаргін) 4 % у дозі: по 50 мл 2 рази на добу, в/в, крап. на 150-250 мл 0,9 % розчину NaCl (максимальна доза – 4-6 г/добу).
  • • Лактулоза (дуфалак, нормазе, лактувіт) 1,5 г/кг/добу.
  • • Глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах, залежно від ступеня важкості печінкової недостатності:
    • - при рівні АЛТ у крові від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг/добу;
    • - більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг/добу.
  • • Препарати гемостатичної дії:
  • - 12,5 % розчин етамзилату (3-5 мг/кг, в/в, в/м);
  • - 10 % розчин кальцію глюконату в дозі 0,5 ммоль/кг (в 1 мл розчину – 0,25 ммоль кальцію), в/в, в 2-4 прийоми;
  • - інфузія свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг/добу;
  • - коферментні форми тіаміну броміду до 50 мг, піридоксину гідро- хлориду до 200 мг, кислоти аскорбінової до 1000 мг/добу в/в краплинно з глюкозою.
  • • Інгібітори протеолізу (апротинин) у вікових дозах, в/в.
  • • Токоферол – перорально, в/м, у дозі: 17-19 мг на добу, в 1-2 прийоми.
  • • Для профілактики шлунково-кишкової кровотечі рабепразол 20- 40 мг/добу інфузійно/перорально чи пантопразол 40-80 мг/добу інфузійно/перорально.
  • • За показаннями – підключення екстракорпоральної підтримки функції печінки – "штучна печінка".

Примітка: * згідно з Наказом МОЗ України від 20.10.2010 №897 (додаток 5).

** Для парентерального харчування та попередження прогресування печінкової енцефалопатії доцільно використовувати спеціально створені "гепа" суміші 500-1000 мл гепасолу А чи гепасолу-нео на добу, чи аміноплазмаля гепа та ін. 1 раз на день, курсом 5-7 інфузій. Використання стандартних сумішей протипоказане, бо воно підсилює дизаміноацидемію.

Печінкова енцефалопатія.

Печінкова/портосистемна енцефалопатія (ПЕ) та коагулопатія – найчастіші прояви печінкової недостатності. При цьому важливо виключити принципово зворотні причини порушення свідомості: а) гіпоглікемію; б) інфекцію; в) електролітний дисбаланс; г) передозування лікарських препаратів (зокрема, седативних); д) гіпоксемію; є) дефіцит вітамінів.

ПЕ розвивається внаслідок важкого ураження печінки і шунтування крові з портальної системи в обхід печінки безпосередньо в системний кровотік. ПЕ також може бути наслідком впливу токсинів, які виробляють бактерії кишечнику і не знешкоджуються у печінці (аміак, жирні кислоти, меркаптани й інші несправжні нейротрансміттери). ПЕ характеризується порушеннями свідомості й інтелекту зі зміною особистості хворого.

Фактори, що погіршують перебіг печінкової енцефалопатії.

  • 1. Шлунково-кишкові кровотечі за рахунок збільшення кількості білків у просвіті кишки і, відповідно, гіперпродукції аміаку.
  • 2. Зменшення внутрішньосудинного обсягу (кровотеча, надмірне використання діуретиків, видалення значної кількості асцитичної рідини).
  • 3. Алкалоз і гіпокаліємія за рахунок збільшення продукції аміаку.
  • 4. Лікарські препарати шляхом гепатотоксичного впливу (застосування ліків при ФПН проводиться тільки за життєвими показниками, особливо наркотичних анальгетиків, седативних препаратів і блокаторів гістаміну).
  • 5. Виникнення спонтанного бактеріального перитоніту.

Діагноз печінкової енцефалопатії ґрунтується на клінічних даних, біохімічних змінах печінкових проб, психометричних тестах, методиках викликаних зорових потенціалів, електроенцефалографії, магнітно-резонансній спектроскопії. Дослідження рівня аміаку в артеріальній крові і глутаміну в лікворі не знайшли широкого застосування в повсякденній практиці.

Виділяють латентну і клінічно виражену ПЕ.

При латентній (чи доклінічній) формі ПЕ клінічні симптоми відсутні, але спостерігається погіршення розумових здібностей і втрата тонких "моторних" навичок, що виявляються тільки за допомогою психометричних тестів.

Для 1-ї клінічно вираженої стадії ПЕ характерні: неуважність, легкі зміни особистості, порушення ритму сну, зниження уваги і зосередженості, легка атаксія і тремор.

При 2-й стадії ПЕ мають місце: втома, сонливість (летаргія), апатія, неадекватна поведінка з помітними змінами у "структурі" особистості, порушення орієнтації в часі, хлопаючий тремор, гіперактивні рефлекси, монотонна сповільнена мова.

При 3-й стадії ПЕ поряд із сонливістю, сплутаністю свідомості спостерігаються: порушення орієнтації в часі і просторі, марення, агресія, печінковиий запах, гіпо- і гіперрефлексія, хлопаючий тремор, судоми, ригідність м'язів.

При 4-й стадії ПЕ констатуються: кома, виражений печінковий запах, опістотонус, розширення зіниць.

Для підтвердження діагнозу та контролю за лікуванням використовують психометричні методики, зокрема, швидкість виконання тесту зв'язку чисел (ступінь 0-15-30 с.; ступінь 1-31-50 с.; ступінь 2-51-80 с.; ступінь 3 – 81 – 120 с.; ступінь 4 > 120 с. або нездатність виконати тест).

Оцінку глибини порушення свідомості в екстрених ситуаціях можна проводити за шкалою Глазго (див. додаток 1).

Лікування печінкової енцефалопатії

  • 1. Дієта з обмеженням білкової їжі, у важких випадках до 20-30 г/ добу; енергетична цінність якої не повинна бути нижчою 1500 ккал/добу.
  • 2. Усередину лактулозу (дуфалак, нормазе, лактувіт) 1,5 г/кг/добу (домогтися 2-3-кратного випорожнення кишечника на добу м'яким стільцем) на фоні високих очисних клізм.
  • 3. Для пригнічення надмірної колонізації кишкової мікрофлори, крім лактулози, можуть використовуватись антибактеріальні засоби: рифаксимін (альфа нормікс), ципрофлоксацин (ципрінол), неоміцин, ванкоміцин, канаміцин коротким курсом. В окремих випадках може призначатись метронідазол в дозі 800-1000 мг/добу, однак його тривале застосування небажане через можливість енцефалотоксичної дії.
  • 4. Орнітин-аспартат (гепа-мерц, ларнамін, орнітокс) 20 г/добу у вену 7 днів, далі усередину 8 г/добу впродовж декількох місяців.
  • 5. Глутаргін 2 г у 150-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду 5 днів, з переходом на пероральний прийом по 3 таблетки 3 рази на день упродовж 15 днів.
  • 6. За наявності навіть початкових проявів ПЕ звичайні амінокислотні суміші протипоказані. В даному випадку призначають "гепа" суміші, що не містять у своєму складі гепато- і церебротоксичних амінокислот (триптофан, тирозин, фенілаланін, метионін) і збагачені дефіцитними (валін, лейцин, ізолейцин). Внутрішньовенно краплинно вводять 500-1000 мл гепасолу А чи гепасолу-нео, чи аміноплазмаля гепа та ін. Курс лікування становить 5-7 інфузій.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші