Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Черевний тиф і паратифи

Інкубаційний період найчастіше триває 9-14 діб.

Характерний поступовий початок захворювання, тривала лихоманка, переважно постійного типу, наявність тріади ведучих клінічних симптомів у початковому періоді: лихоманка (підвищення температури тіла сягає максимуму до кінця 1-го тижня хвороби, її тривалість без етіотропного лікування в межах 1 місяця), безсоння, головний біль, адинамія, завантаженість, блідість шкіри, гіпотонія, відносна брадикардія (невідповідність частоти пульсу температурі), поява незначного (до 4-10 елементів) розеольозного висипу не раніше 2-го тижня хвороби з локалізацією на шкірі живота, передньобічній поверхні грудної клітки, "тифозний" язик (на 1-му тижні видно відбитки зубів і білі нашарування, з 2-го – типовий "фулігінозний" язик), з кінця 1-го тижня відмічається збільшення печінки та селезінки, метеоризм, затримка випорожнень, позитивний симптом Падалки, можливі пневмонія, нефрит та ін. Можливе виникнення кишкової кровотечі, перфорації (не раніше 3-го тижня); лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія, в подальшому – анемія. Це захворювання необхідно виключати у всіх, хто температурить більше 5 діб. Особливості перебігу у осіб старечого віку: тривалість періоду лихоманки та симптомів інтоксикації більша; висипка зустрічається рідше; значно частіше виявляється тахікардія; рідше – сплсномсгалія; частіші та вираженіші закрепи й метеоризм; рецидиви виникають рідше; перфорації кишки виникають рідше; кровотечі виникають пізніше – на 4-5 тижні хвороби; частіше ускладнюється пневмоніями; значно повільніше звільняється організм від збудника.

Паратиф "А": переважно водний шлях інфікування, рідше – харчовий, контактно-побутовий; гострий початок – з катаральних явищ, гіперемії обличчя, ін'єкції судин склер, герпесу на губах; лихоманка ремітивного типу, висока довготривала; інтоксикаційний синдром виражений помірно; тифоїдний стан відсутній; характерний язик (потовщений, з відбитками зубів, сухий, вкритий сіро-бурим нальотом); розеольозний висип: з'являється на 4-7 день, інколи в перші дні хвороби, густий, поліморфний (розеольозний, кореподібний, петехіальний) не лише на тулубі та животі, а й на руках, рясний; гепатоспленомегалія; метеоризм, закрепи; нерідко зустрічаються нудота, блювання, біль в животі, пронос; немає характерної температурної кривої; коротший гарячковий період (2-3 тижні), частіше, ніж у хворих на черевний тиф, зустрічається нормоцитоз без анеозинофілії; загалом легший перебіг, рецидиви зустрічаються частіше, ускладнення виникають рідше.

Паратиф "В": переважно харчовий шлях інфікування (інфіковані молочні та харчові продукти, які не підлягають термічній обробці після приготування – салати, холодець, креми); рідше – водний, контактно-побутовий; гострий початок з явищ гастроентериту; закреп рідко; лихоманка ремітивна, нетривала; виражений озноб, пітливість; інтоксикаційний синдром у початковий період (3-5 днів); рівень та симптоми інтоксикації відповідають таким, як при черевному тифі; тривалість гарячки може досягати черевнотифозної, рівень рідко досягає 39,5-40 °С, тифозний статус відсутній; характерний вигляд язика (потовщений, сухий, з відбитками зубів, вкритий сіро-бурим нальотом); розеольозний висип, яскраво-рожевий (тулуб, кінцівки, обличчя), з'являється на 4-7 день, інколи в перші дні хвороби, поліморфний, часто рясний, розмір елементів більший, ніж при паратифі А; гепатоспленомегалія; в крові часто нормоцитоз, незначний лейкоцитоз, лімфо- моноцитоз, відсутня анеозинофілія, збільшена ШОЕ; рецидиви виникають рідше, ніж при черевному тифі та паратифі А, ускладнення виникають рідше; значно більша ефективність копро- культури; реакція Відаля у значної частини хворих не досягає критичного рівня.

Механізм передавання – фекально-оральний; шлях передавання – водний, харчовий, контактно-побутовий.

Епідеміологічний анамнез.

Протягом попередніх 10 днів було вживання води із відкритих водойм, криничної, технічної води, некип'яченого молока, немитих фруктів та овочів, контакт з особами, що мали гарячкові стани.

Класифікація черевного тифу.

Клінічні форми:

Типова;

Атипова: абортивна, стерта (амбулаторний і найлегший тиф), невиявлена (афебрильний тиф), замасковані (пневмотиф, менінготиф, колотиф, нефротиф, септична та гастроентеритна форми).

Перебіг: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, із загостреннями, із рецидивами.

Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація кишок, інфекційно- токсичний шок та ін.

Бактерієносійство: реконвалесцентне, хронічне.

Підтвердження діагнозу.

• Бактеріологічне: гемокультура (з першого дня хвороби), копро- культура, уринокультура, білікультура, мієлокультура; виявлення

S.typhi в крові протягом всього періоду гарячки, в сечі – переважно на 2-3 тижні хвороби; обстеження проводиться негайно після надходження до початку антибактеріальної терапії та на її тлі; після закінчення лікування; дуоденальне зондування із посівом жовчі для виявлення S.typhi в період реконвалесценції, як контроль за можливим виникненням бактерієносійства.

  • • Серологічне (з 7-го дня хвороби): ІФА, реакція Відаля (діагностичний титр 1:100 з обов'язковим наростанням у динаміці); ΡΗΓΑ з еритроцитарними діагностикумами Ο-, Р-, Vi-антигенами (діагностичний титр 1:200 з обов'язковим наростанням у динаміці).
  • • Клінічний аналіз крові: у загальному аналізі крові коливання кількості лейкоцитів залежно від тяжкості перебігу від нормоцитозу до лейкопенії з нейтропенією, паличкоядерним зсувом, лімфоцитоз, анеозинофілія, тромбоцитопенія, помірно збільшена ШОЕ.
  • • У загальному аналізі сечі зміни залежно від тяжкості перебігу – від норми до помірної протеїнурії, гематурії, лейкоцитурії, циліндрурії.

Класифікація паратифу.

За збудником: S.paratyphi A, S.paratyphi В.

Клінічні форми: типові (тифоподібна, гастроінтестинальна, катаральна (грипоподібна), змішана), атипова (абортивна, стерта).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг: без рецидивів, з рецидивами (ранні – через 2-3 тижні, пізні – через 1-2 міс.).

Ускладнення:

Специфічні: кишкова кровотеча, перфорація з перитонітом, інфекційно-токсичний шок та ін.

Неспецифічні: вогнищеві – бронхопневмонії, тромбофлебіт, пієліт та ін., септичні – септикопіємія, гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт.

Бактерієносійство (субклінічна форма): реконвалесцентне (1-2 тиж.), гостре (до 1 міс.), підгостре (до 3 міс.), хронічне (до 6 міс. і довше) (Z22.3).

Підтвердження діагнозу.

• Бактеріологічні дослідження:

З першого дня хвороби – гемокультура на жовчному бульйоні або середовищі Раппопорта, в подальшому – копрокультура, уринокультура.

Протягом всього захворювання – мієлокультура, білікультура, висів гною, ексудатів, мокротиння.

• Серологічні дослідження:

ΡΗΓΑ з еритроцитарним діагностикумом (Ο-, Н-, Vi-антигени). Парні сироватки. Діагностичний титр 1:200 та вище; реакція Відаля (1:200) у динаміці.

Експрес-методи: ІФА, РІФ.

• Клінічний аналіз крові: лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія, лімфомоноцитоз. ШОЕ помірно збільшена.

Диференційиа діагностика.

  • - з грипом: гострий початок, інтоксикаційний синдром, лихоманка, катаральний синдром (кашель, нежить), обличчя гіперемоване, склери ін'єковані, носове дихання затруднене, головний біль локалізується переважно в лобовій ділянці, в перші дні частіше буває тахікардія, печінка та селезінка не збільшені;
  • - з аденовірусними захворюваннями: гострий початок, інтоксикаційний синдром, катаральні явища (нежить, першіння або біль в горлі), лихоманка, диспепсичний синдром, збільшення підщелепних (іноді і шийних) лімфатичних вузлів, кон'юнктивіт (нерідко однобічний), який супроводжується печією в очах, сльозотечею; збільшення печінки та селезінки; нормоцитоз або навіть помірний лейкоцитоз;
  • - з інфекційним мононуклеозом: переважно гострий початок, наявність лихоманки (іноді тривалої), помірно виражений інтоксикаційний синдром (не буває тифозного статусу), генералізована лімфаденопатія, катаральні зміни в ротоглотці (гіперемія, гіперплазія фолікулів, мигдаликів, іноді наявність ангіни), різні терміни появи поліморфного, нерідко рясного висипу, можливе свербіння шкіри; гепатолієнальний синдром, нерідко субіктеричність склер та шкіри; наявність атипових мононуклеарів (більше 10%);
  • - з пневмонією: гострий початок, кашель, лихоманка, інтоксикаційний синдром різного ступеня важкості, при важкому стані може рано приєднатись дихальна недостатність (задишка, ціаноз) та серцево-судинна недостатність (тахікардія, зниження AT). Відсутність ураження травного тракту, можливий гепатолієнальний синдром при важкому перебігу, гіперемія обличчя, відсутність висипу; нейтрофільний лейкоцитоз (можливий нормоцитоз зі значним зсувом вліво); значно збільшена ШОЕ.
  • - із сепсисом: лихоманка інтермітуючого або гектичного характеру, озноби, пітливість, тахікардія, спостерігається збільшення печінки та селезінки, ураження різних органів, блідість шкіри; анемія, лейкоцитоз, нейтрофільоз, значне збільшення ШОЕ;
  • - з гострим бруцельозом: може перебігати з тривалою хвилеподібною лихоманкою, з повторними ознобами, заливним потом, при задовільному самопочутті хворого, іцо не відповідає висоті лихоманки; нерідко наявність вираженого поліаденіту; біль у суглобах; рідко – поліморфний висип, виникає без певної закономірності; збільшення печінки та селезінки; лейкопенія, відсутність брадикардії (пульс відповідає температурі);
  • - з кишковим іерсиніозом: початок, як правило, гострий, часто спостерігаються нудота і блювання, гастроінтестинальний синдром (випорожнення водянисті, іноді зі слизом), нерідко – фарингіт з перших днів хвороби, тривала лихоманка, головний біль, наявність поліморфного висипу, симптом "рукавичок", "капюшону" та "шкарпеток"; іноді – помірна жовтяниця, збільшення печінки, селезінки; нейтрофільний лейкоцитоз і значно збільшена ШОЕ;
  • - з малярією: гострий початок, лихоманка супроводжується потрясним ознобом, жаром, підвищеною пітливістю, інтоксикаційним синдромом, можливе збільшення печінки і селезінки; можливі герпетичні висипання на губах, поява іктеричності склер, жовтяничності шкіри; відсутні біль у животі, симптом Падалки; підвищений рівень непрямого білірубіну, прояви анемії, в "товстій краплі" та мазках виявляються малярійні плазмодії;
  • - з сальмонельозом: гострий початок, зазвичай з блювання, болю в животі, діареї. Ці явища, як правило, короткочасні, тривають 2-3 дні. На 4-6 день можлива поява висипу, він більш рясний та яскравий, ніж при черевному тифі; лейкоцитоз.

Приклади формулювання діагнозу.

  • 1. Черевний тиф (гемокультура +, копрокультура+, ΡΗΓΑ 1:800), типова форма, тяжкий перебіг. Кишкова кровотеча.
  • 2. Черевний тиф (гемокультура+), атипова форма: менінготиф, тяжкий перебіг. Інфекційно-токсичний шок I-II ст.
  • 3. Паратиф "А" (копрокупьтура S.paratyphi А), тифюподібна форма, тяжкого ступеня. Кишкова кровотеча.
  • 4. Паратиф "В" (копрокупьтура S.paratyphi В), абортивна форма, легкого ступеня.
  • 5. Паратиф "В" (копрокупьтура S.paratyphi В), гастроінтестинальна форма, ранній рецидив, середньої тяжкості.

Алгоритм дій (як при сальмонельозі).

Невідкладна допомога.

  • 1. При інфекційно-токсичному шоці:
    • • в/в 400-800 мл 5% розчину глюкози;
    • • в/в реосорбілакт 200-400 мл;
    • • в/в 30-60 мг преднізолону;
    • • при недостатньому ефекті – в/в інфузія 5,0 мл 4% розчину дофаміну в 200 мл 5% розчину глюкози (10 мкг/кг/хв або 20 крапель на хвилину) або інфузія 1 мл 0,2% розчину норадреналіну (норепінефріну) на 200 мл 5% розчину глюкози в/в крапельно – під контролем AT.
  • 2. При кровотечі або підозрі на неї:
    • • в/в 200 мл 5% розчину амінокапронової кислоти;
    • • в/м етамзилат натрію 12,5% – 2 мл;
    • • холод на живіт.
  • 3. При підозрі на перфорацію кишечника – холод на живіт та негайна евакуація хворого обов'язково в лежачому положенні для невідкладного хірургічного втручання.
  • 4. При збудженні та судомах:
    • • розчин діазепаму 0,5 % – 2,0 мл в/в повільно.
  • 5. При гіпертермії – 2 мл 50 % розчину метамізолу натрію в/м.

Лікування на госпітальному етапі.

Режим: до 6-7 доби нормальної температури хворому слід дотримуватись постільного режиму, з 7-8 доби дозволяють сидіти, з 10-11-го дня нормальної температури при відсутності протипоказань дозволяють ходити; дієта №4, 46; антибактеріальна терапія до 10-го дня нормальної температури (ципрофлоксацин 0,5-0,75 г 2 рази на добу після їжі; офлоксацин по 0,2-0,4 г 2 рази на добу внутрішньо або в/в; пефлоксацин по 0,4 г 2 рази на добу внутрішньо або в/в; цефтріаксон 1-2 г в/в на добу; хлорамфенікол (50-100 мг/кг на добу за 4 рази); патогенетична терапія: детоксикація (розчини полііонні, Рінгера, глюкози, реополіглюкін); лікування ускладнень.

Критерії ефективності лікування: клінічне одужання; негативні результати триразового бактеріологічного дослідження калу і сечі та одноразового жовчі на 21 день нормальної температури.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші