Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Забезпечення інформаційної безпеки держави
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

Сьогодні багато країн стурбовані розбудовою свого світового іміджу. Так, адміністрація США звернулася до провідних піар-компаній з проханням надати сприяння у створенні нового, більш оптимістичного іміджу держави та її силових структур, що вселяє довіру за кордоном. За підсумками цього заходу були вироблені 11 напрямів діяльності щодо взаємодії між урядом США, провідними приватними піар-компаніями, а також компаніями і фірмами великого американського бізнесу для підтримки державних зусиль у сфері публічної дипломатії. Наприклад, до цієї діяльності було залучено одне з найбільших і найстаріших піар-агентств СІНА "Едельман" Це агентство має річний дохід 300 млн. доларів і більше 2,4 тис. співробітників, які працюють в 46 бюро по всьому світу, базується в Нью-Йорку і має діючі контракти на поліпшення іміджу з рядом держав, у тому числі з Ізраїлем і США.

Агентство рекомендувало керівництву США для забезпечення позитивного ставлення до себе з боку інших культур "змінити в цілому свій підхід до діяльності в області комунікативного діалогу з зарубіжними країнами"; "навчитися сміятися над собою і не сприймати себе надто серйозно"; "намагатися говорити не тільки зверху вниз, але і на рівних, зокрема почати діалог з інтернет-блогерами – в Китаї, Індії, ФРН та інших країнах – і не зводити все до командно-контрольованого простору"; використовувати в сфері паблік рілейшнз за кордоном представників відповідних іноземних держав, оскільки інтереси США в конкретному регіоні повинен представляти місцевий фахівець; в інформаційно-пропагандистській діяльності на зарубіжну аудиторію уряд "має впливати як транснаціональна компанія, висуваючи на перші місця місцевих людей".

[Електронний ресурс].Режим доступу: edelman.com

7. Розвиток постмодерністських принципів у піар-комунікації, як і виникнення самого постмодернізму, може бути пов'язано з вирішенням кризових ситуацій. "Ціле суспільство стає подібним до нескінченного, чутливого тіла. Бурхливі реакції можуть бути спровоковані відносно малими і занадто віддаленими діями. Цінність незалежності та індивідуальності зменшується, а цінність однаковості, схожості і кооперації зростає. Під час кризи головна мета набуває характеру загальності та прозорості – уникнути продовження державної кризи – цей компонент стає домінуючим у мотивації членів суспільства. Під час кризи для більшості членів суспільства є безперечним, що певний вид узагальненості (Бог, Держава, Стан, Великий Брат, Закон тощо) повинен абсолютно керувати індивідуальним" (М. Постер) Головним викликом кризи є врегулювання суперечностей між різними цінностями, альтернативами і цілями. "Без сумніву, що світова точка зору на кризу є точкою зору багатьох. У світі не існує свободи, Один не може нічого вирішити. Ця світова точка зору на кризу радикально відрізняється від механістичного погляду на світ Одного" (М. Постер).

Блок 14. Телебачення як засіб формування картини світу нації: врегулювання кризи на рівні смислів

УКРАЇНІ ПОТРІБЕН СВІЙ МАСОВИЙ ГЕРОЙ КНИГ І ФІЛЬМІВ,

БЕЗ ЯКОГО НЕ БУВАЄ ЖОДНОЇ СИЛЬНОЇ НАЦІЇ

фрагменти інтерв'ю Г. Почепцова газеті "Факти", від 29.03.2014

  • – Чи справді Росія виграла інформаційну війну в Криму? За допомогою яких технологій?
  • – Росія має явну перевагу по донесенню своєї точки зору, оскільки три федеральних каналу до недавнього часу транслювали у кожну українську квартиру один і той же потік інформації, або, скоріше, пропаганди. Її методи наочно демонструє спікер російського громадського телебачення Дмитро Кисельов. Він – "поет", а не журналіст, так як спирається не на факти, а на пафос, дає особисті оцінки й свідомо перебільшує моменти, вигідні "замовнику".

Багато років Росія за допомогою цих трьох каналів просуває радянську ідею про захист представників різних народів однією "великою і могутньою" державою.

За допомогою численних телесеріалів рік за роком вибудовувалася паралельна історія СРСР і Росії. Вчені можуть писати що завгодно, але в масовій свідомості залишаються саме серіали, які давно пояснили глядачам, хто є хто. Запам'ятовується образ, емоція, навіть якщо події у фільмі не відповідають дійсності. Наприклад, нащадки Жукова, серіал про якого дуже популярний в Росії, вказували на недостовірність створеного в картині образу, але їхня думка не вплинула на сприйняття фільму глядачами. У їхній пам'яті Жуков залишився таким, яким його піднесли в серіалі.

  • Є пояснення того, чому Росія знімає стільки серіалів про ментів і бандитів?
  • – Ця держава сьогодні вже нічим не займається – ні освітою, ні медициною, ні наукою. Може виникнути питання: навіщо така держава? Так от, щоб таких питань не виникало, держава Росія, за спостереженнями аналітиків, торгує страхами, від яких саме ж зобов'язується захищати своїх громадян. І чим страшніше виглядає в серіалі ворог, тим потрібніше держава, яка може захистити від цих віртуальних страхів. Це називається телевізійне правління.
  • Чи володіє Україна якимись перевагами в теперішній інформаційній війні?
  • – Сила України – в її жертовній позиції. Ми – "скривджена" сторона, а тому наші дії виглядають справедливими для людей зі схожими цінностями, яких, як виявилося, більшість у світі.

Потрібно розуміти, що в основі українсько-російського конфлікту лежить невідповідність політичного світосприйняття, цінностей. Назвемо їх прозахідна і прорадянсько-проросійська картини світу.

Росія своєю пропагандою тисне на больові точки людей, яким близькі прорадянська і проросійська орієнтація. Україна активує прозахідну шкалу цінностей. Відрив України від радянської орієнтації прискорюється сьогоднішнім конфліктом і природним відходом з життя людей, які добре пам'ятають радянський час. Напевно українці не перестануть поважати культурні цінності Росії, але політичні ... Відносини двох країн після такого конфлікту вже не можуть залишитися незмінними.

  • Як нам наступати в цій інформаційній війні?
  • – Сучасний інформаційний світ такий, що людину, яка твердо дотримується певної точки зору, переконати, тим більше швидко, практично неможливо. Інформацію, якій не хочеться вірити, людина назве брехнею або провокацією. Навіть експерти найчастіше оперують фактами, свідками яких вони не були.

Тому спрямовувати енергію потрібно на створення іншої, української моделі світу, віртуального в тому числі. Знімати фільми, телесеріали, писати книги тощо. Наші особливості, які можна експлуатувати, криються в стереотипах, метафорах і цінностях. їх треба знайти і закріпити. Наприклад, вважається, що Японія зберегла свій погляд на світ, "сховавши" його в манга (коміксах) і аніме (мультиках), тобто в повністю розважальному інформаційному ресурсі. Тільки наявність власної моделі світу дозволить фільтрувати чужу інформацію, автоматично відкидаючи недостовірні картинки. До речі, Україна знімає багато серіалів, але не для себе, а для Росії. Це вигідно в матеріальному сенсі, але не в патріотичному. Саме час визначитися, що для нас важливіше.

  • Яким мас бути наш масовий герой, щоб згуртувати навколо себе українців?
  • Інтелектуальним і благородним. Свого часу США вилікувалися від в 'єтнамського синдрому за допомогою книг і фільмів за книгами Тома Кленсі. Герой його книг уособлював не стільки фізичну, скільки інтелектуальну силу і міць. Саме кіно має запропонувати суспільству українського національного героя. Брати приклад з Росії та знімати серіали тільки з історичним ухилом невірно. Упор все ж варто робити на героїв сьогоднішнього дня або близьких до сучасності. Приміром, знімати фільми про життя Амосова, Глушкова, Лобановського – тобто про людей, які "вклалися" в Україну інтелектом і серцем.

[Електронний ресурс].Режим доступу: fak.ty. иа/179166-ukraine-nuzhen-svoj-massovyj-geroj- knig-i-fi/mov-bez-kotorogo-ne-byvaet-ni-odnoj-silnoj-nacii

8. Корпоративна кастовість стає значущою одиницею для організації великих структур. Будь-яка організація – це окрема каста, всередині якої можна виділити безліч дрібніших груп: дирекція та рядові співробітники, штаб-квартира і регіони; міжнародні НДО та їх окремі представництва. "Кастовість – це один з найпотужніших інструментів керівника, що дозволяє підвищити продуктивність, конкурентоспроможність та відданість компанії. Кожен керівник повинен знати, як організувати і зберегти певну касту і як підтримувати почуття приналежності до більш великого об'єднання" (П. Діксон) Створення касти не схоже на створення команди. Командаце група людей із загальними цілями і функціями. Тому на розміри і ефективність команди за визначенням накладаються жорсткі обмеження. Однак каста – це дещо інше: активні, конкурентні групи, які пишаються собою і які можуть самостійно формуватися і змінюватися, володіють власною культурою, відмітними

особливостями, цінностями і рушійною силою. Команди формуються за кілька днів, касти повинні дозріти. Всі структури сектору безпеки у всіх країнах є окремими кастами. Піар-фахівець повинен враховувати, що взаємодія з кастами необхідна, в іншому випадку будь-яка піар- дія приречена на провал.

В умовах військово-цивільної взаємодії головним завданням може стати збереження життєздатності касти (інституту сектору безпеки, НДО, громадянської спільноти та ін.) і використання її культурного, соціального та ін. потенціалу для досягнення конкретних цілей.

Таблиця 1. Виклики сучасності та ключові питання щодо їх подолання

Виклик

(за. П. Діксоном)

Ключові питання щодо подолання викликів

Трайбалізм як порядок денний

Чи розглядалися коли-небудь в рамках військово-цивільної взаємодії питання трайбалізмунаціональної культури, цільових груп, секторів взаємодії та корпоративної кастовості?

Мовна

ідентифікація

Яка існує політика військово-цивільних відносин в галузі національних мов?

Чи потребує вона перегляду в світі останніх тенденцій?

Сприйнятливість до культури

Яку підготовку проходить персонал, що займається питаннями військово-цивільних відносин, призначуваний на посаду в іншу країну?

Чи враховує керівництво миротворчих місій культурні особливості країни проведення місії?

Чи достатньо чутливі військово-цивільні відносини до національних та культурних питань?

Як можна використовувати у піар-комунікаціях націоналістичні тенденції?

Нестабільність в Європі

Чи можливо використовувати в планованих піар-акціях переваги економічного об 'єднання – з урахуванням міждержавних розбіжностей, протестів, маршів та інших підривних громадських дій?

Етнічні чистки

Наскільки ефективні піар-акції в сфері військово-цивільних відносин, спрямовані проти дискримінації?

Яким чином піар-комунікації можуть протидіяти політиці дискримінації?

Наскільки уразливі військово-цивільні відносини перед звинуваченнями в расизмі?

Формування каст

Наскільки сильно почуття "корпоративної гордості" як серед представників сектору безпеки, так і серед представників громадянського суспільства? Чи може воно стати мотивуючихі компонентом під час піар-комунікацій?

  • 9. У сучасній сфері військово-цивільних відносин з'явилося нове комунікативне поняттявиклик – нестандартні, конфліктні ситуації, які доводиться вирішувати суспільству, інститутам сектору безпеки, політикам, громадянському суспільству. Так, піар-фахівці, що займаються проблемами військово-цивільних відносин, повинні знати, що успіх взаємодії сучасних як військових, так і цивільних структур визначається тим, наскільки вони готові відповідати таким викликам.
  • 10. Спільноти: вирішення проблеми розсічених комунікацій. Поняття спільнота стало ключовим для досліджень і дебатів, що розвиваються навколо сучасного світоустрою. Зазвичай аргумент, що висувається, виглядає приблизно так: сучасний світ забув початковий сенс феномена спільнота, став відчуженим і розколотим, люди перестали виконувати свої зобов'язання щодо інших. "Час модерну пройшов і ми живемо зараз у вільному суспільстві постмодерну. Кожного разу, соціальна єдність – не сказати демократія – знаходиться в кризі, і ми, як суспільство, потребуємо зверненні до поняття спільнота. Одним з можливих варіантів виходу з кризи бачиться Інтернет, нецентралізована, неієрархічна, анархічна мережа, яка могла би дати можливість відновити з'єднання одного з одним, відкрити форум для громадського дискурсу, дозволити кожному брати участь у дебатах про те, що таке суспільство" (Л. Коміто).

Визначаються такі типи спільнот (Л. Коміто):

  • моральні спільноти, в яких окремі представники розвивають громадську етичну систему, що визначає взаємодію між членами спільноти. Головний принцип цих спільнот – перевага думки більшості над особистісними інтересами чи цілями. Цей тип спільнот базується на принципі суспільної солідарності;
  • нормативні спільноти, в яких діє принцип узгоджених правил відповідної поведінки. Ці спільноти базуються на спільних цінностях і, можливо, загальному досвіді, але неодмінно, на актуальній взаємодії (або навіть на взаємних зобов'язаннях). Ці спільноти носять скоріше когнітивний характер, ніж емоційний або моральний. Л. Коміто вважає, що такі групи створюють культурні комунікативні форми, але не обов'язково спільноти;
  • безпосередні спільноти у в яких люди взаємодіють один з одним, але не в обчисленні ролей або стереотипів, а як особистості.

Альтернативою означеним типам є мінливі спільноти, або фуражне суспільство, що базуються на "етноцентрічному і обмежувальному погляді суспільства, що є представленим у моделях індустріального та аграрного суспільств. Фуражне суспільство є кочовим. За допомогою кочових груп можуть бути представлені моделі сезонної міграції, вони не пов'язані з якоюсь окремою землею або макросоціальною структурою. Фуражні спільноти – це тимчасові агрегації особистостей. Членство в співтоваристві добровільне і тимчасове, тому індивідуальні рухи і групи є залежними від екологічних і особистісних факторів" (Л. Коміто). Даний тип спільноти суперечить названим раніше ідеалізованим версіями, воно передбачає опис мережевого досвіду окремих груп, нестабільну участь у дискусійних групах, легку можливість покинути спільноту тощо.

Яскравим прикладом зміни типу спільноти можуть стати військово- цивільні відносини у США, які пройшли всі етапи комунікативної взаємодії. На перших етапах формування ці відносини можна було б віднести до морального типу. При створенні нового національного уряду "батьки- засновники" нації усвідомлювали важливість формування уряду, здатного забезпечити належний захист держави. Ефективна, єдина військова та зовнішня політика вимагала наявності сильної виконавчої влади, яка б здійснювала керівництво збройними силами. У той же час вони розуміли, що за відсутності належного контролю над збройними силами останні можуть бути використані для захоплення влади в державі й створювати загрозу демократії. Тому в новій Конституції зазначено, що збройні сили підлягають контролю з боку цивільної влади задля забезпечення захисту демократії.

У статті 6 І Конституції США сформульовані основи нормативної спільноти. "Жоден сенатор або член Палати представників протягом усього періоду часу, на який він був обраний, не може бути призначений на посаду в будь-яку цивільну державну установу США, яка буде створена, або посадові оклади в якій будуть збільшені в цей період часу; і жодна особа, що обіймає посаду в будь-якому державному закладі США, не може бути членом обох палат протягом усього терміну її перебування на посаді". Даний пункт виключає ідею про те, що члени Конгресу могли також обіймати посади у виконавчих чи судових органах. Він відображає основоположний конституційний принцип поділу влади – кожна гілка уряду має бути окремою, відмежованою від усіх інших гілок влади.

Безпосередні спільноти почали формуватися в США тоді, коли перші президенти стали виступати в ролі воєначальників. Пункт Конституції про здійснення президентом функції головнокомандуючого свідчить, що, на додаток до його інших обов'язків, "Президент є Головнокомандувачем Армії та Військово-морського флоту Сполучених Штатів, а також Міліції декількох штатів, коли та на практиці залучається до служби в інтересах Сполучених Штатів". Даний пункт розглядався в якості основного протягом всієї історії США, оскільки він передбачає організацію цивільного контролю над військовою сферою. Той же самий принцип, що передбачав можливість виконання сенаторами функцій генералів під час війни, дозволив ввести в Конституцію положення, відповідно якому цивільний президент виступав у ролі головнокомандувача. Що тут найважливіше – це те, що президент США сам підлягає обмеженням при виконанні всіх своїх функцій, які накладаються при демократичній формі правління, внаслідок чого знижується ймовірність використання ним військового тиску задля зміцнення виконавчої влади.

У 20 столітті почалося зміщення балансу в бік фуражних спільнот. Ключове питання, яке постало перед збройними силами США, – яким чином вони можуть бути найбільш ефективним чином використані в конкретному місці для досягнення заданої мети? Звичаї, традиції та законність тісно переплелися в американській політиці та суспільстві, сприяючи зміцненню цивільного контролю над збройними силами.

Отже у філософія постмодерну визначає нові канони не лише світу й людини, але й взаємодії інститутів сектору безпеки та оборони з громадянським суспільством. Рушійною силою цих перетворень є насамперед полілогічність, гіпертекстуальність, мережецентричність, зворотний зв'язок, відкритість. Нові принципи комунікації зумовлюють новий тип піар-діяльності у військово-цивільній сфері, базовим компонентом якої стає довіра.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші