Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Забезпечення інформаційної безпеки держави
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

Незважаючи на те, що коріння сучасної практики піару сягають давніх часів, досить чітко її початок простежується вже з перших років XX століття.

Скотт Катлип виокремив шість основних періодів становлення піару у США, хоча межі між цими періодами досить розпливчасті й умовні. Ці ж періоди характерні й для розвитку піару (правда, з набагато меншою інтенсивністю) і для радянського/пострадянського простору:

  • 1. Епоха підготовки грунту (1900 – 1917). Епоха журналістських розслідувань (як основний засіб протидії було обрано "захисне пабліситі") і політичних реформ, спрямованих на перспективу, які "проштовхували" Теодор Рузвельт і Вудро Вільсон за допомогою піар-методів.
  • 2. Період першої світової війни (19171919). Період вражаючої демонстрації можливостей організованої пропаганди, що проводиться з метою підйому полум'яного патріотизму задля поширення облігацій військової позики, активізації набору добровольців в армію й збирання пожертвувань на військові потреби.
  • 3. Епоха економічного буму 20-х років (1919 – 1929), коли принципи й практика організації пабліситі, що були освоєні в роки Першої світової війни, успішно застосовувалися для просування на ринок продукції, пропаганди змін, які принесла технологія досягнення перемог у політичних битвах і збору величезних грошових сум на благодійні цілі.
  • 4. Епоха Рузвельта й Другої світової війни (19301945). Велика депресія й Друга світова війна – ці події мали серйозні наслідки задля збагачення піар-практики. Домінуючими особистостями в цей період були Франклін Рузвельт і його консультант Луїс Мак-Генрі Хау.
  • 5. Післявоєнний період (1945 – 1965). Період адаптації, переходу країни від воєнізованої економіки до постіндустріальної, орієнтованої на забезпечення лідерства країнам вільного світу. Ця епоха принесла піару широке визнання, а кількість фахівців у цій галузі наблизилася до 100 000. У цей період виникли також потужні професійні асоціації, почали проводитися навчання за піар-фахом, а телебачення виявило себе як один з найбільш впливових комунікативних засобів.
  • 6. Глобальне інформаційне суспільство (з 1965 р. до теперішнього часу). Цей період характеризується прискореним розвитком "високих технологій", різким зростанням кількості комунікаційних каналів і переходом від національної до світової економіки із властивою їй глобальною взаємозалежністю й глобальною конкуренцією. Вплив настільки глибоких змін на функцію піару полягає в ще більшому зростанні його значення й ролі у вирішенні суперечливих інтересів різних груп шляхом взаємного пристосування й адаптації.

У світовому секторі безпеки та оборони у зазначені періоди також йшла активна розбудова піар-комунікацій.

Період першої світової війни (1917 -1919 pp.). Сучасна піар-практика зародилася як захисна міра, однак Перша світова війна додала їй колосального наступального характеру. Президент Вудро Вільсон, який добре усвідомлював важливість суспільної думки, заснував так званий Комітет зі суспільної інформації, що часто називають "Комітетом Крила". Мета Комітету полягала в мобілізації суспільної думки задля підтримки військових зусиль, а також мирних устремлінь адміністрації Вільсона в самій країні, де в момент оголошення війни відбулася чітка поляризація думок. Головою комітету був призначений Джордж Крил.

Таблиця 2. Ключові дати піару

КЛЮЧОВІ ДАТИ ІСТОРІЇ ПІАРУ

  • 1807 – використання поняття "зв'язки з громадськістю" III Президентом США Томасом Джефферсоном у "Сьомому зверненні до Конгресу".
  • 1829 – виникнення першого прес-агента (прообраз піарника) у президента Джексона – Емоса Кендалла. Розвиток масового друку.
  • 1900 – виникнення першої фірми пабліситі "Publicity Bureau" в Бостоні.
  • 1907 – видання ^Декларації про принципи", першого моральний кодексу професії піарника. Її автор – Айві Лі, журналіст, радник Рокфеллера.
  • 1918 – введення курсу піару в університеті штату Іллінойс.
  • 1922 – викладання курсу піару Едвардом Бернейзом – родоначальником піар-науки.
  • 1923 – видання першої, присвяченої піар-практиці книги "Кристалізуючи громадську думку" ("Crystallizing public opinion") Едварда Л. Бернейза, який у роки першої світової війни займався пропагандою, пройшов хорошу школу "агресивних комунікацій". У книзі було обгрунтовано статус "радника зі зв'язків із громадськістю", на відміну від професії "пропагандиста", "агента по зв'язках із пресою" або "агента по рекламі"".
  • 1927 – позиціонування питання про рівний статус у межах керівництва компанії піар- підроздіпу, про участь керівника піар-підрозділу у розробці стратегічних рішень організації, про соціальну відповідальність великого бізнесу Артуром У. Пейджем, віце- президентом компанії "АТ & Т" зі зв'язків з громадськістю Його основна теза – "в демократичній країні будь-який бізнес починається з дозволу громадськості та існує завдяки благословенню з її боку".
  • 1929 -1933 – економічна криза; час серйозних соціальних і економічних потрясінь, період великої депресії та "нового курсу" Франкліна Д. Рузвельта. Активне використання технологій піару з метою зупинити зростання недовіри громадськості до бізнесу; створюються піар-віддіпи у великих компаніях.
  • 1927 – поява спеціалізованих піар-агентств (політика, консалтинг).
  • 1939 -1945 – підготовка кадрів, що працюють з інформуванням населення. У міністерстві військової інформації Великобританії було підготовлено безліч піар-фахівців, які після війни вирішили робити кар'єру в цивільній сфері. Перші служби "зовнішніх відносин" з'явилися після війни у французьких держструктурах і приватних компаніях, незважаючи на те що термін "public relation" (/es relationspubliques – фр.) ще не був введений в обіг. 1946 – створення співтовариства ПР в США (Public Relations Society of America).
  • 1955 – створення Міжнародної піар-асоціації (IPRA).
  • 1961 – прийняття Кодексу професійної поведінки та етики як певного стандарту поведінки серед практиків піару.
  • 1965 – прийняття в Афінах Кодексу Європейської конфедерації паблік рілейшнз (CERP). Член IPRA, згідно новому Кодексу, брав на себе зобов'язання "утримуватися ... від використання махінаторських" методів і способів, спрямованих на створення у людини підсвідомих устремлінь, які вона не може контролювати за власним бажанням, таким чином, не може тримати відповіді за дії, зроблені на основі цих устремлінь".

Крилу вдалося підібрати настільки блискучу й талановиту групу журналістів, учених, прес-агентів, редакторів, художників та інших маніпуляторів символами суспільної думки, яких США доти не бачила в єдиній команді. Масштаби настільки величезної організації й спектр її діяльності вдалося перевершити лише диктаторським і тоталітарним режимам, що виникли вже після війни. Крил та його помічники виконували

роль піар-консультантів уряду США, пропагували спочатку громадянам власної країни, потім більш віддаленим землям ідею, що багато в чому мотивувала їхні вчинки й сприяла досягненню перемоги в бойових діях 1917-1918 рр.

Кампанії зі збирання коштів на користь так званого "Позику в ім'я волі" проводилися окремо. Проведенням цих кампаній керував Гі Емерсон (згодом він став першопрохідником у використанні піару в банківській справі). Кампанії, які він проводив, значною мірою засновані на методах реклами. Саме вони змусили багатьох усвідомити переваги піару.

Ці успішні демонстрації зробили серйозний вплив на наступні події.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші