Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Забезпечення інформаційної безпеки держави
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

Усна пропаганда проводилася за спеціальними програмами, що складалися апаратом спецпропаганди політорганів. Досвід показав, що все різноманіття програм може бути зведено до трьох типів: загальнополітичні, інформаційні, оперативні.

Загальнополітичні та інформаційні програми усного мовлення складалися зазвичай політуправліннями фронтів, а оперативні програми – переважно політвідділами армій та дивізій, які нерідко доповнювали їх новими загальнополітичними та інформаційними матеріалами.

В основу оперативних програм бралися факти і події, пов'язані з оперативною та бойовою обстановкою на певній ділянці фронту. В якості типового прикладу програми усного мовлення може служити програмами "До солдатів 128-го стрілецько- гренадерського полку 23 танкової дивізії", яка була складена політвідділом армії Чорноморської групи військ Закавказького фронту. Ця програма містила наступні складові:

  • 1. Музика – 30 сек.
  • 2. Звернення до солдатів противника і оголошення теми програми передачі – 30 сек.
  • 3. Безнадійна атака (аналіз безуспішного бою, проведеного противником напередодні) – 2 хв.
  • 4. Виступ військовополоненого обер-єфрейтора Карла Шинко з 5-ої роти з цього ж питання – 2 хв.
  • 5. Віршовані гасла на фоні музики та вірш Е. Вайнера "Я звинувачую!" – 1 хв.
  • 6. Повідомлення про бої під Сталінградом – 1 хв.
  • 7. Лист з батьківщини лейтенанту Клейну з 3-ї роти, що потрапив у руки наших військ. – 2 хв.
  • 8. Кінцівка і гасла, що закликають до виходу з війни – 1 хв.

Всього – 10 хв.

Ця програма насичена конкретними фактами, добре відомим солдатам 128-го стрілецько-гренадерського полку.

Тривалість програми, як правило, не перевищувала 10 хвилин. Досвід показав, що при більш тривалому безперервному мовленні у слухачів зазвичай притупляється гострота сприйняття.

Политическая работа среди войск и населения противника в годы Великой Отечественной войны (1941-1945) / Под ред. М. И. Бурцева. – М.: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1971.256 с.

Післявоєнний період (1945 – 1965). У цей час піар остаточно виокремився в галузь знань і почав активно використовуватися у менеджменті. Було створено "Public Relations Society of America" у 1948 році, під час Великої депресії. І це показово: найбільш прагматично налаштовані організації розуміли можливості піар-технологій задля виходу з кризи. У 1949 році вже більше 100 коледжів і університетів США навчали піару. А в 1956 році була розроблена програма акредитації для піар-фахівців. Це був найважливіший крок до визнання професії піарника. У цей же час піар починає перетинатися з менеджментом.

В Європі цього періоду піар розуміють дещо інакше. Так, німецька школа (К. Хаундхаузен, А. Оекл) розглядала піар, перш за все, як інструмент інтерпретацій (переклад з мови однієї соціальної страти на мову іншої соціальної страти) та інтеграцій (об'єднання). Обґрунтування цієї позиції базувалося на наступних положеннях: постійні зміни в індустріальному суспільстві пред'являють високі вимоги щодо соціальних комунікацій організацій. Окремим особистостям важко орієнтуватися в постійно мінливій ситуації, а тому завдання піару полягають у тому, щоб допомогти окремим суб'єктам орієнтуватися в суспільстві, отримувати правильну інформацію і формувати власну думку.

Французька школа (Ф. Буарі) розглядає піар як стратегію довіри, завдання якої – поєднати розірвані соціальні зв'язки. Згідно цієї теорії, існують три іпостасі особистості – людина-виробник, людина-споживач, людина відношень, саме на останній тип особистості спрямований піар. Піар має "повернути ту любов і ласку, яких людину позбавляє суспільство масового виробництва і споживання" (Ф. Буарі). Серед основних функцій піару французька школа визначала такі: просування доброзичливості, постачання інформацією громадськості; створення або зміцнення іміджу, протидія негативному пабліситі, планування подій.

У 1955 році створено міжнародну піар-асоціацію (IPRA), якою у 1961 році було прийнято один з перших Кодексів професійної поведінки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші