Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Забезпечення інформаційної безпеки держави
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стратеги корпоративного іміджу

Стратегія – узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей. Ідея стратегічного мислення виникла у воєнному мистецтві (від др.-грец. στρατηγία, – мистецтво полководця) і трактувалася як наука про ведення війни, одна з галузей мистецтва війни.

Автором першої теоретичної праці про воєнну стратегію вважається китайський історик і мислитель IV століття до нашої ери Сунь-Цзи, що написав відомий трактат "Мистецтво війни". Сунь-Цзи виокремив чотири елементи стратегії: Я, ВІН, Небо (час), Земля (простір). Позиція Іншого є основною для будь-якого стратегічного мислення у випадку війни. Інший – це супротивник, у випадку іміджбілдингу – цільова аудиторія. "Якщо знаєш його і знаєш себе, перемога недалека, якщо знаєш ще при цьому Небо й знаєш Землю, перемога забезпечена повністю". "Якщо знаєш його та знаєш себе, то борися хоч сто разів, небезпеки не буде; якщо знаєш себе, але не знаєш його, один раз переможеш, інший раз зазнаєш поразки; якщо не знаєш ні себе, ні його, щораз, коли будеш боротися, будеш зазнавати поразки".

Пізніше (І століття до нашої ери) римський політичний діяч, полководець і письменник Секст Юлій Фронтін написав працю "Стратегеми", або "Вєнні хитрощі", де впорядкував тактичні та психологічні прийоми, використані в конкретних випадках древніми й сучасними авторами – правителями та воєначальниками. Причому ці прийоми не були обдумані заздалегідь під час стратегічного планування, а були застосовані через раптово виниклі несприятливі обставини з метою уникнення їх або навіть використання собі на користь.

Стратегії воєнного мистецтва можуть бути проектовані в теорію соціальних комунікацій і використані в іміджбілдингу інститутів сектору безпеки та оборони. Так, просторове обмеження воєн у Середньовіччі, нерішучість дій учасників, відсутність централізованого стратегічного керівництва можуть бути зіставлені з кампаніями із формування корпоративного іміджу, де не визначені місія, мета і бачення. Скоординований стратегічний наступ на більшу глибину подібний стратегії наступу по всьому фронту, коли для формування корпоративного іміджу підключаються всі можливі ресурси, задіюються всі ЗМК, іміджеві повідомлення спрямовуються на максимальну кількість цільових аудиторій тощо.

У XVII-XVIII століттях європейські армії прагнули виграти війну шляхом митецького маневрування на комунікаціях супротивника, утрудняючи тим самим пересування його військ, а також шляхом блокади й захоплення ворожих фортець. Така кордонна стратегія припускала розгортання основних угруповань військ уздовж кордонів держави й створення системи фортець для прикриття території країни й відбиття агресії. У теорії комунікації ці стратегії отримали назву оточення супротивника й інформаційна блокада.

Пізніше Наполеон І, полководці П. Румянцев та О. Суворов досягали стратегічних цілей рішучим наступом, сміливим маневром. Вони прагнули досягти перемоги над супротивником в одному генеральному бою. У другій половині XIX століття цю стратегію розробляли військові теоретики А. Шлиффен (Германія), котрий розвивав ідею розгрому супротивника першим ударом силами потужного стратегічного ешелону, та Ф. Фош (Франція), який основною формою стратегічних дій вважав наступ. У теорії комунікації ця стратегія отримала назву лиха кавалерійська атака.

Ситуація позиційний глухий кут була описано під час Першої світової війни, коли обидві сторони супротивників довгий час не могли знайти вихід із ситуації, що утворилася. У теорії соціальних комунікацій ситуація позиційний глухий кут дорівнюється відсутності дій з ребрендингу організації, коли старий імідж не відповідає запитам цільової аудиторії, а антикризову програму з формування іміджу ще не розроблено.

Нові можливості у використанні зброї в період Другої світової війни дозволили сформувати стратегії повітряної війни (Дж. Дуєв, Італія), танкової війни (Дж. Фуллер, Великобританія; Г. Гудеріан, Німеччина) і морської сили (Великобританія та США). В іміджбілдингу ці стратегії отримали спільну назву "наступ по всім фронтам". Розвиток інформаційних технологій призвів до появи концепції мережецентричної війни. У процесі формування корпоративного іміджу ці дії отримали назву wave-стратегії

До значимих стратегій корпоративного іміджбілдингу ІСБ слід віднести такі:

Стратегія фонової присутності (запропонована А. Уляновським) припускає максимальне видалення корпоративних повідомлень від зацікавленого сприйняття цільовими аудиторіями й виведення ІСБ та його підрозділів з фокусу уваги ЗМІ шляхом організації неяскравого, нецікавого комунікативного поля навколо суб'єкта іміджбілдингу. Подібні дії не припускають трансляції помилкової інформації. Підбираються факти, протилежні актуальній, цікавій, виразній інформації.

Стратегія відповідності репутації – одна з найбільш універсальних у сучасному корпоративному іміджбілдингу. У випадку використання цієї стратегії новий образ ІСБ не створюється, а коректується відповідно до наявного стану справ. Стратегія розрахована "на публічну політику й нагромадження запасу доброзичливості суспільної думки (пабліцитний капітал), що допомагає в кризових ситуаціях" (А. Уляновський).

Стратегія привабливості припускає дзеркальне відбиття потреб суспільства в корпоративному іміджі. Із цією метою використовують випереджальні дослідження, моніторинг суспільної думки. Стратегія є різновидом суспільного договору – ІСБ постійно робить внесок у життя суспільства, чим викликає нейтральну доброзичливість. Наприклад, цінності ІСБ сприймаються як бренди віри, у яких представники громадянського суспільства впізнають свої цінності.

Стратегія "status quo" (виняткової активності в кризах) припускає, що сукупні зміни іміджу відбуваються в момент кризи, що є відправною позицією у виборі сценарію майбутнього розвитку ІСБ або його підрозділу. Проходження кризи переводить ІСБ на новий рівень розвитку та відкриває шлях для нового сценарію.

А. Ротовський розглядає стратегії прикладного іміджбілдингу, засновані на реальних ресурсах іміджу. На практиці ці стратегії застосовуються як одночасно, так і окремо. Для формування іміджу ІСБ ці стратегії можуть бути використані в такому трактуванні:

Стратегія лідерства за категорією базується на тому, що спільнота наділяє лідера бажаними якостями. Для цієї стратегії важливо, щоб лідер виявив якості, привабливі для аудиторії, ініціювавши значиму подію. Навіть якщо в лідера й ІСБ (або його підрозділу) не було належного авторитету, і ставлення до них у суспільстві склалося скептичне, то реальне лідерське поводження здатне перебороти негативні сприйняття.

Стратегія просування іміджу в контексті просування актуальної ідеі-мріі спрямована на формування ідейного лідерства. ІСБ (підрозділу) починає реалізовувати яскраву ідею, що відповідає очікуванням аудиторії. "Це може бути ідея-мрія, не реалізована в цей момент і тому притягальна, оскільки дозволяє цілеспрямовано формувати "високий" по шкалі цінностей цільової аудиторії імідж" (А. Ротовський).

Стратегія просування іміджу через лідерство по якості грунтується на тому, що якість роботи ІСБ (його підрозділів) і співробітників становлять цінність для громадянського суспільства. "Акцентуючи увагу на факті лідерства суб'єкта іміджу за певною якісною позицією, ми тим самим наділяємо його здатністю задовольняти певні, нематеріальні, "високі" потреби цільових аудиторій – потреби значимості, престижу, належності до групи тощо" (А. Ротовський).

Стратегія просування іміджу по контрасту з контекстом ґрунтується на властивості людини відмічати об'єкти, які виділяються на тлі інших. Для реалізації цієї стратегії необхідно використовувати події й характеристики, які допомагають виділитися суб'єкту іміджбілдингу з розряду інших. Використання цієї стратегії може мати й негативні наслідки: прагнення виділитися будь-якою ціною, зокрема на основі екстраординарних подій, забезпечує негативне сприйняття суб'єкта.

Деякі стратегії корпоративного іміджбілдингу були застосовані під час реформування секторів безпеки постконфліктних країн. Так, у колективній монографії "Після інтервенції", підготовленій міжнародними експертами, було представлено стратегічне бачення постконфліктного реформування сектору безпеки на прикладі реформаційних процесів Боснії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші