Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Забезпечення інформаційної безпеки держави
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

Імідж інститутів сектору безпеки впливає на найважливіші галузі функціонування держави та сектору безпеки загалом:

  • • забезпечення особистої безпеки громадян, громадської безпеки тощо (діяльність правоохоронних органів); державної безпеки (діяльність спецслужб); військової безпеки (діяльність збройних сил);
  • • результати сучасних війн, у тому числі інформаційних і збройних

конфліктів;

  • • результати ідеологічного, інформаційно-психологічного протистояння держав;
  • • стан світової громадської думки та ставлення народу власної країни до силових структур;
  • • моральний дух, бойову готовність, правопорядок, військову дисципліну й морально-психологічний стан колективів інститутів сектору безпеки;
  • • привабливість служби в інститутах сектору безпеки для молоді, кількість добровольців, які бажають служити за контрактом;
  • • готовність населення виступити на захист батьківщини в разі нападу агресора;
  • • привабливий імідж інститутів сектору безпеки створює привабливий образ їхніх фахівців

Військові фахівці західних країн (Кларк Уеслі К.) розглядають імідж інститутів сектору безпеки як складову їхньої спроможності, підготовки та ведення операцій з забезпечення безпеки держави; досягнення перемоги у війні; елемент стримування.

Так, в США витрати на галузь суспільних зв'язків Міністерства оборони становлять 1,9 млрд доларів. Зокрема, 65 млн – на військові оркестри, 11 млн – на військові музеї, 1 млрд – на рекламу. Міністерство оборони США відкрило для військових InfoSchool, де серед інших викладаються кризове управління, основи зв'язків із громадськістю та взаємодії із засобами масової комунікації.

Природно, що армія, побудована на професійній основі, вимагає розгорнутої роботи із залучення добровольців у свої лави, у зв'язку з чим неможливо обійтися без роботи зі створення іміджу. Американські фахівці пов'язують позитивні зміни іміджу американської армії із бойовими успіхам у війні з Іраком 2003 року. У книзі "Як перемогти у сучасній війні" генерал У. Кларк зазначає, що іракська війна раптово й революційно змінила імідж американської армії. Вона створила в масовій свідомості образ армії, яка "не має собі рівних", з "майже нелюдською силою". Саме ця війна викликала симпатії американців, зміцнила їхню впевненість в армії, покінчила із "в'єтнамським синдромом". Під час цієї війни було вперше застосовано декілька прийомів створення іміджу армії під час бойових дій, а саме:

  • • здійснено прямий телевізійний показ бойових дій у режимі реального часу, без приховування небезпек, проблем, страхів і втрат. Було зроблено акцент на заслугах солдатів і командирів заради перемоги;
  • • змінено ієрархію, принципи й методи у трансляції військових подій ЗМІ. Перевага надавалася телебаченню, де транслювалися некоректовані події та факти.

США використовує всі шляхи для просування іміджу силових структур. Так, позитивний імідж працівника спецслужб проникнув навіть у літературу, що вдало ілюструє піар-діяльність ФБР і ЦРУ. Прикладом можуть послужити романи Т. Кленсі "Ігри патріотів" (М., 1994); Л. Ролера "Посольство" (М., 1995); Дж. Еліота "Холодне серце" (М., 1995).

ФБР займалося створенням свого образу довгі роки, з одного боку, відкриваючи архіви, з іншого – спираючись на досвід фабрики мрій – Голівуд. Вперше активно будуванням іміджу ФБР зайнявся Джон Гувер, який був директором ФБР до самої смерті, майже п'ятдесят років (1924- 1972). Дж. Гувер скористався досвідом Голівуда для створення іміджу ФБР. Він виходив із двох положень: а) преса може зробити героєм того, хто очолює операцію. Через це Дж. Гувер сам намагався керувати всіма головними операціями ФБР; б) преса ґрунтується на інтерпретації, що їй надає висока посадова особа, тому Дж. Гувер завжди робив це сам. Джон Гувер також плідно співпрацював із репортером Куртні Купером, якому багато-хто приписує сучасний імідж ФБР. К. Купер, крім журналістських матеріалів, написав 3 книги, 24 розповіді, 4 кіносценарії, де власне агенти ФБР показані як сміливі, непідкупні, високо інтелектуальні й фізично сильні люди. Уже з 1935 р. Голівуд став виробляти фільми так званого "Г-Циклу" (G-man cycle), де "державна людина" була одним із ключових понять.

Одним із завдань спецслужб є співробітництво із пресою у випадку злочину, аварії, пожежі, землетрусу або повені. Тому в США з'явилися навіть відповідні медіа-вертольоти, що висвітлюють подію одночасно з її розвитком.

Фахівці ЦРУ відслідковують роботу соціальних мереж Інтернету (наприклад, Facebook) для того, щоб краще зрозуміти принципи роботи таких співтовариств і застосовувати їх у своїй діяльності. У соціальних мережах кілька разів подавалося оголошення про прийом на роботу в розвідслужби США. ЦРУ було розроблено нову версію офіційного сайту (cia.gov), який дає змогу "надати американському народові всю можливу інформацію", а віртуальні тури по штаб-квартирі ЦРУ демонструють "хто ми і що ми робимо". На сайті ЦРУ зроблено розділ для дітей, де блакитний ведмедик готує їх до служби в розвідці.

Американські фахівці вважають, що процес іміджбілдингу посідає значне місце в діяльності спецслужб, тому в межах ЦРУ створено окреме Управління по зв'язках із громадськістю.

Активно в інформаційному просторі формується імідж служб безпеки Великої Британії. Так, служба МІ-6, офіційно відома як СІС (Secret Intelligence Service), відкрила нову епоху своєї історії – епоху гласності. Уперше за майже сторічне існування служба приступила до відкритого наймання персоналу через оголошення в газетах і на своєму веб-сайті.

МІ-6 вітає відвідувачів сайту (на 7 мовах) словами "Ласкаво просимо на офіційний веб-сайт Секретної розвідувальної служби". Публічне представництво МІ-6 у Мережі (mi6.gov.uk) з'явилося в 2005 році. Його головною "родзинкою" став розділ про прийом на роботу. Це рішення було пов'язане з кадровими проблемами – британська молодь втратила інтерес до кар'єри розвідника. У розділі "Кар'єра" веб-сайта розповідається про деякі традиції МІ-6, найбільш відомих розвідників, пропонується інформація про можливість працевлаштування. Кандидатам обіцяються "поїздки за кордон, життя, сповнене пригод", можливість використовувати останні технічні новинки. Зазначається, що до послуг майбутніх розвідників у штаб-квартирі є спортзали, тренажери, ресторан, кафе й бар. Початкова зарплата обіцяна в розмірі 21 тисячі фунтів стерлінгів у рік.

На електронній сторінці МІ-6 потенційний кандидат дізнається про базові вимоги, що до нього пред'являються: іноземців у британську розвідку не запрошують; здобувачеві необхідно мати британський паспорт, старшим 21 року й правдиво відповісти на питання, чи не є він алкоголіком, наркоманом, банкрутом і боржником; подальшу долю того, хто відправив свою заяву он-лайн або в зазначену на сайті поштову скриньку СІС, визначить довга й ретельна перевірка; на сьогодні МІ-6 потрібні не тільки оперативники, але й адміністратори, у перспективі – лінгвісти, комп'ютерщики, аналітики.

Особливу увагу в спецслужбах Великої Британії приділяють підготовці фахівців зі зв'язків із громадськістю. Вважається, що кожний офіцер повинен мати навички спілкування із представниками громадського суспільства. Набір не має масового характеру – йдеться про десятки, а не про сотні вакансій; завидну кар'єру й матеріальний добробут гарантують усім, хто, потрапивши в лави зовнішньої розвідки, буде "таємним чином" захищати національну безпеку й економічний добробут Об'єднаного Королівства.

Таким чином, оголошенням гласного набору в службу зовнішньої розвідки МІ-6 намагається розширити базу пошуку кадрів. Зокрема, ставиться завдання відшукати серед значної кількості здобувачів висококваліфікованих фахівців у необхідних розвідці сферах та залучити до роботи вихідців із різних етнічних груп.

Один із міністрів закордонних справ Великої Британії Джек Стро привітав новий спосіб набору персоналу як приклад модернізації служби. Він від себе особисто закликав публіку: "Не чекайте, поки вас запросять у СІС. Якщо ви впевнені, що у вас є до цього здатність, подавайте заявки".

Головний прийом позиціювання МІ-6 в Інтернеті – постійне акцентування ідеї секретності, таємності служби. Наприклад: "Регіональна нестабільність, тероризм, поширення зброї масового знищення й незаконного обороту наркотиків є однією з основних загроз двадцять першого століття. SIS повинна сприяти уряду у вирішенні цих завдань. Щоб робити це ефективно, SIS повинна захищати секрети своїх джерел і методів. Цей фактор відображається на нашому сайті"; "Дебати із приводу майбутньої структури британської розвідки тривали довго після закінчення воєнних дій. У той час організація була відома в Уайтхол під різними назвами, в тому числі "Служба зовнішньої розвідки", "Секретні служби", М11 (с), "Спеціальна розвідка" й навіть "Організація Сі". Приблизно з початку 1920 року вона усе більше починає іменуватися Секретною розвідувальною службою (SIS). Цю назву вона продовжує використовувати й донині, офіційно вона була закріплена в Законі про розвідку у 1994 році".

На сайті публічно визначені напрями роботи МІ-6, серед яких є такі: збирання секретної інформації й проведення таємних операцій за кордоном (Закон про розвідку 1994 року визначає за необхідне одержання та надання інформації в державних інтересах, що стосується дій і намірів осіб за кордоном; у галузі національної безпеки – захист уряду й зовнішньої політики; забезпечення економічного добробуту Об'єднаного Королівства й запобігання або виявлення серйозного злочину. Крім того, МІ-6 повідомляє про свою готовність взаємодіяти із засобами масової комунікації та громадянським суспільством.

Активізація діяльності в Інтернеті спецслужб Британії пов'язана не тільки з кадровими проблемами, й є реакцією на позицію громадянського суспільства: після терактів 11 вересня 2001 року в США британці почали обвинувачувати свої спецслужби в надмірній пасивності, у результаті чого уряд провів реформування спецслужб.

У кожному коледжі Оксфорда і Кембриджа та в інших провідних університетах Великої Британії працює вербувальник-викладач – ставленик МІ-6, що вишукує для британської розвідки кандидатури. Вербувальники Оксфорда і Кембриджа протягом кількох поколінь постачали до МІ-6 патріотів, які подають надії і були відібрані вміло й обачно.

Працює з мережевим співтовариством і внутрішня розвідка Британії – МІ-5 (mi5.gov.uk). Різна загальна інформація про діяльність МІ-5 з'являлася в Інтернеті ще з 1998 р. Але в інформаційний портал, із небаченим досі ступенем публічності, сайт перетворився не дуже давно. Керівництво спецслужби пояснило, що нова політика цієї організації передбачає доведення до широких мас інформації про заходи безпеки та протидії тероризму у зв'язку із ситуацією у світі. На порталі з'явився також рекрутинговий розділ.

Протягом історії у французькій політичній культурі закріплювався образ агента спецслужб, розвідника як людини непевної, безпринципної, до якої часто застосовувалася зневажлива назва "барбуз" (barbouzes), яка була створена для позначення агентів так званої "паралельної поліції", що боролася із повстанцями в Алжирі. Розвідка є галуззю, до якої тривалий час французькі університети не проявляли жодного інтересу. Але в теперішній час ситуація змінюється. Численні навчальні заклади пропонують також навчання у галузі національної безпеки (National Security Education Program/NSEP). Програма впроваджена відповідно президентського декрету від 1991 року для того, щоб мати відповідний обсяг спеціалістів у різноманітних галузях національної безпеки. Щорічно декретується список безпекових, мовних та інших студій, у яких зацікавлені державні інституції. Так, у 2001 році такий лист включав 80 країн та 75 мов. Вивчення світу розвідки академічним середовищем створює позитивну тенденцію до виправлення її негативного іміджу в суспільстві та політичній культурі.

Значні трансформації сектору безпеки Франції викликали нову хвилю цікавості до діяльності розвідувальних служб. Вище політичне та військове керівництво країни, перейшовши у 2002 р. на контрактний принцип комплектування збройних сил, серйозно переймалося збереженням історичного зв'язку між збройними силами та нацією. Було сплановано систему заходів інформування громадськості про діяльність сектору безпеки, вербування контрактників, публічних заходів для населення. Оформлені сайти, дні відкритих дверей військових частин та офіційні свята підтримують зв'язок військових і громадськості, формують позитивне сприйняття громадськістю силових відомств.

Керівний склад французьких розвідок DGSE {Direction Generale de la Securite Exterieure – Головне управління зовнішньої безпеки) та DCRI {Central Directorate of Interior Intelligence – Центральне управління внутрішньої розвідки) спрямовують діяльність своїх підрозділів на завоювання інформаційного простору та ребрендинг власно ідеї розвідки на благо вітчизни.

На офіційному сайті DGSE акцентовано, що розвідка є одним із стратегічних пріоритетів держави, тому що її головна мета – забезпечення безпеки громадян Франції і представництво її інтересів по всьому світу.

На інформаційну співпрацю із суспільством спрямовано і DCRI. Ця служба була заснована 1 липня 2008 року після реорганізації її попередника DST – Управління безпеки території. Створення DCRI сприяє вирішенню подвійного завдання – підвищенню ефективності розвідтовариства та модернізації французької адміністративної системи. Одне із нововведень реформування розвідслужби полягає в налагодженні стосунків між інститутами розвідки, виконавчими органами влади та громадянським суспільством. У своєму інтерв'ю журналу "Кестьйон ентернасьональ" Б. Скрасіні, колишній голова DCRI, відмітив нові напрями взаємодії ЗМІ та розвідки. "Розвідслужби досить довго замикалися в зайвому прагненні бути непомітними. Саме ця позиція у великій мірі сприяла виникненню в широких мас усякого роду фантастичних подань, а також дала письменникам і кінорежисерам прекрасні сюжети для фільмів про шпигунів. Однак часи скритності й мовчання, як я думаю, пройшли. Плюралістичний характер інформації повинен породжувати істину. І наші громадяни мають право на об'єктивну інформацію, що стосується діяльності розвідслужб країни, втім, як і інших держслужб. Але, зрозуміло, за умови, що буде знайдена правильна рівновага між вимогою демократичної гласності й імперативом захисту секретної діяльності. Президент Франції нагадав недавно в цьому зв'язку, що "у сучасній демократії немає таких сфер, про які ми не могли б вести відкритий діалог" (ІТАР-ТАСС, 28.02.2009; rodon.org).

В Італії теж зроблені перші кроки із створення позитивного іміджу спецслужб. Так, у серпні 2007 року італійський Сенат затвердив реформу системи спецслужб країни. Службу військової розвідки і безпеки (SISMI), яка існувала з 1977 р., змінило Агентство зовнішньої інформації і безпеки (AISE). У межах нового агентства були значно посилено механізми суспільно- політичного контролю за діяльністю спецслужб. Найбільші адміністративні повноваження одержав Департамент безпеки, що координує зовнішню й внутрішню розвідувальну діяльність. Цей відділ повністю підзвітний прем'єр-міністрові і його повноважному представникові. Крім того, нове відділення зобов'язане збирати, систематизувати всю інформацію, що здобувається, і передавати її до Ради міністрів. Був запущений сайт для подання нової структури італійських спецслужб, одне із завдань цього ресурсу – організація більш тісної взаємодії різних підрозділів розвідки, а також підвищення прозорості всієї системи загалом.

Активно формується імідж служб безпеки Ізраїлю. Внутрішня розвідувальна служба ШАБАК запустила онлайнове представництво (shabak.gov.il); зовнішня ізраїльська розвідка Моссад з 2004 р. в стриманій формі теж повідомляє про свої досягнення (mossad.gov.il). Ізраїльська служба безпеки ШАБАК пішла на незвичайну форму хедхантингу – четверо співробітників під вигаданими іменами (Иуд, Нун, Хет та Алеф) розповідають у блогах про те, як цікаво IT-фахівцям працювати в секретній службі. Блогерам поставлене завдання: зацікавити фахівців у галузі високих технологій у роботі на спецслужбу.

Отже, будування іміджу інститутів сектору безпеки у сучасному світі відбувається за трьома напрямами: активна робота з інформаційним простором, здійснення цілеспрямованого піар-впливу на суспільство; приховане керування іміджем із застосуванням усіх комунікативних можливостей медійного середовища; створення нового іміджу силових структур постконфліктних країн на підставі державної стабілізації та втілення гуманітарних програм.

АЛГОРИТМ ПРОЕКТУ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (CORPORATE SOCIAL RESPONSIBILITY; CSR)

ЯК ІНСТРУМЕНТУ КЕРУВАННЯ РЕПУТАЦІЄЮ

]. Визначення ключових аудиторій, аналіз Їхніх думок щодо програми ІСБ (співробітники, представники громадянського суспільства, суміжні силові відомства, ЗМІ тощо).

  • 2. Відповідність програми цілям, завданням ІСБ, врахування особливостей як зовнішнього, так й внутрішнього середовища.
  • 3. Фокусування програми на певному напрямі. Аналіз сильних і слабких сторін комунікативної діяльності ІСБ. Визначення позицій у вигляді "надпростих повідомлень" (oversimpleified message) – простих ідей, що підкріплені простими зрозумілими аргументами та доказами.
  • 4. Визначення комунікативних позицій, що ефективно працюють на імідж ІСБ.
  • 5. Визначення позицій, які необхідно покращити.
  • 6. Визначення можливостей, що дозволять позиціонувати унікальність іміджу ІСБ порівняно з іншими силовими відомствами.
  • 7. Програма має бути пов'язаною із конкретними актуальними напрямами діяльності ІСБ.
  • 8. Визначення ініціатив, які б змогли просунути позиціоновану ідею серед громадянського суспільства.
  • 9. Визначення проміжних цілей, звіти з їхніх досягнень.
  • 10. Залучення до програми третіх сторін – громадських організацій, ЗМІ тощо.
  • 11. Підтримка програми співробітниками, застосування програм корпоративного волонтерства перед тим, як вивести проект у зовнішнє середовище.
  • 12. Позиціонування ІСБ як бренду, цінності якого є гармонійними до ініціатив, що висуваються.

Висновки

  • 1. Будування іміджу інститутів сектору безпеки у сучасному світі відбувається за трьома напрямами: активна робота з інформаційним простором, здійснення цілеспрямованого піар-впливу на інформаційне- комунікативне суспільство (США, Велика Британія, Італія, Німеччина, Ізраїль); приховане керування іміджем при застосуванні стратегій розбудови інститутів сектору безпеки – оновлення кадрів та взаємодія із громадянським суспільством як іміджеве позиціювання (Туреччина, країни Прибалтики, Болгарія), створення нового іміджу силових структур постконфліктних країн на підставі державної стабілізації та втілення гуманітарних програм (Афганістан, Боснія, Герцеговина, Ірак, Ліберія, Східний Тимор, Гаїті).
  • 2. Позитивний імідж інститутів сектору безпеки має стратегічне значення для формування іміджу держави, а тому необхідно враховувати під час процесу іміджбілдингу такі чинники: військово-економічна політика держави, історичні, національні й військові традиції, система соціальних стереотипів, норм, цінностей та установок, форма отримання інформації про інститути сектору безпеки; завдання інститутів сектору безпеки у сфері національної безпеки.
  • 3. Стратегії будування іміджу зумовлюються ступенем розвитку державності, державною стратегією суспільної безпеки; розвиненістю системи інформування громадянського суспільства, місцем інститутів сектору безпеки в державі.
  • 4. На сучасному етапі основними напрямами формування позитивного іміджу інститутів сектору безпеки є: популяризація діяльності інститутів сектору безпеки, які в будь-якій ситуації залишаються підконтрольними суспільству, діють згідно з порядком, встановленим Конституцією та законами України; забезпечення ефективного функціонування системи демократичного цивільного контролю над інститутами сектору безпеки; інтеграція відомчих ЗМІ в інформаційний простір України; забезпечення ефективної співпраці з цивільними ЗМІ; ефективне використання Інтернету для керування інформаційними потоками та просування позитивного іміджу інститутів; ефективна рекламна комунікація; налагодження зв'язків з різними прошарками суспільства на засадах довіри, партнерства, збалансування та погодження інтересів; профорієнтаційна робота з допризовниками, призовниками та потенційними військовослужбовцями служби за контрактом; просвітницька робота; організація та проведення військово- патріотичної роботи з молоддю із залученням громадських організацій, насамперед ветеранських; створення кінопродукції про діяльність інститутів сектору безпеки; створення та пропагування позитивного іміджу керівних органів силових відомств та їх лідерів, формування позитивного загального іміджу військовослужбовця, а також позитивного образу воєначальника, офіцера, солдата, зокрема у персоніфікованій формі; проведення моніторингу реалізації основних заходів формування позитивного іміджу інститутів сектору безпеки та оборони; аналітична діяльність щодо іміджу інститутів сектору безпеки та оборони в суспільстві та світі, тенденцій його змін.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші