Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Діяльність соціального педагога в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні види закладів відпочинку та оздоровлення дітей і підлітків

Важливе місце в системі організації виховної роботи підростаючого покоління посідають позашкільні дитячі заклади, колективи та об'єднання. Однією з найбільш розповсюджених позашкільних установ є дитячий заклад оздоровлення й відпочинку. Він розкриває перед вихованцями широкий простір можливостей для розвитку здібностей, надає їм право вільного вибору змісту, форми та виду діяльності. Але все це можливе за умови ефективної організації виховної роботи, яка б сприяла створенню позитивної атмосфери для розвитку й самореалізації молодої людини. Зокрема, як зазначає вітчизняний дослідник Г. Чернишова, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку стає для підлітка своєрідною школою інтенсивного спілкування з однолітками й дорослими. Він тренує здатність молодої людини до самоорганізації в міжособистісних відносинах. Нереалізовані особистісні потреби та запити призводять до того, що підліток починає вести себе агресивно, ображається, протестує, при цьому не завжди розуміючи причину своєї поведінки [34, с. 143].

Організація літнього оздоровлення й відпочинку, змістовного дозвілля, творчого особистісного розвитку дітей, підлітків і молоді – одне із завдань суспільства.

На сьогодні дитячі оздоровчі заклади розглядаємо як складник структури позашкільної освіти, важливими завданнями якої є використання вільного часу дітей, зокрема канікулярного періоду,, із метою забезпечення умов для Їхнього фізичного, інтелектуального, емоційного, духовного, морального розвитку. Тому своєрідність цієї позашкільної виховної установи полягає в належності до типу багатопрофільних виховних позашкільних закладів із притаманними їм особливостями. Заклад має для цього відповідні виховні можливості, які функціонально не використані. На наше переконання вони разом зі школою сьогодні спроможні прискорити та підвищити процес національного й інтелектуального відродження України.

Особливе місце в організації діяльності позашкільних установ займає питання їх функціонування влітку. Учені визначають такі їх напрями:

Перший напрям – посилення практичної діяльності профільних позашкільних закладів, провідна спрямованість яких протягом року – підготовка до практичної роботи влітку. Це дитячо-юнацькі флотилії, клуби юних моряків, спортивні секції, у яких діти займаються водними видами спорту (байдарка, каное тощо), туристичні клуби, секції, станції юних натуралістів, гуртки історико-краєзнавчої спрямованості й ін.

Кожна секція, гурток чи профільний позашкільний заклад під час розробки перспектив розвитку роботи планує конкретні форми та види діяльності влітку, які б дали змогу перевірити рівень теоретичної й практичної підготовки гуртківців, що активізує зацікавленість дітей протягом року. Наприклад, туристичні гуртки та клуби займаються теорією, яка є близькою до викладання географії, а скажімо, навички в'язання вузлів доводяться до автоматизму. Але діти займаються цим із великим бажанням, оскільки знають, що від рівня їхньої підготовки залежить успіх майбутнього походу, рівень його складності, категорії тощо.

  • Другий напрям визначає доцільність роботи соціальних педагогів позашкільних виховних закладів у денних виховно-оздоровчих інфраструктурах, які створюються при школах. В останні роки простежується тенденція організації оздоровчих закладів денного типу при позашкільних виховних установах, які мають приміщення для налагодження не лише оздоровчо-виховної діяльності, а й для денного сну й відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. При всій користі таких закладів проблемою стає організація оздоровчої роботи на свіжому повітрі та можливість проведення водних процедур, оскільки не кожна позашкільна установа має "зелену" зону відпочинку. Однак цей досвід уже вважається позитивним, тому що діти молодшого шкільного віку мають професійний догляд дорослих, а різноманітність культурно-виховних заходів сприяє розширенню їхніх знань, творчих умінь і навичок. Простежується бажання дітей відпочивати в таких закладах, особливо представників із багатодітних, малозабезпечених сімей. Порівняно з денними оздоровчими закладами, створеними при школах та позашкільних виховних закладах, значно підвищується можливість використання різноманітного обладнання й варіативності приміщень у позашкільних установах. Це сприяє зростанню виховного впливу конкретного виду діяльності, створює відповідний настрій у дітей. Наприклад, при проведенні ігор по станціях, що стали традиційними у всіх типах закладів, кожна станція може бути розміщена в приміщенні гуртка відповідного спрямування: "Екологічна" – у приміщенні гуртка юних натуралістів, "Музична" – у хоровій кімнаті, "Танцювальна" – у балетному класі тощо.
  • Третій напрям передбачає організацію роботи різнопрофільних гуртків на базі позашкільних закладів чи шкіл, де діти за кілька днів занять оволодівають певними знаннями й уміннями, що служить стимулом для їх подальшого залучення до гурткової роботи за обраними видами діяльності. Практично це найбільш розповсюджена форма організації роботи влітку. Наприклад, за два-три заняття діти виготовляють діючу модель машини чи літака з паперу, що сприяє розвитку інтересу до технічного моделювання та формує бажання продовжувати навчання. Така форма роботи сприяє пропагуванню гурткової роботи позашкільних закладів і є елементом випереджувального набору дітей для навчання в наступному році, а також залучає їх до активного, творчого, виховуючого відпочинку в тому випадку, якщо вони залишаються в місті [13, с. 72].
  • Четвертий напрям уключає проведення масових форм виховної роботи на дитячих майданчиках, у парках, зонах відпочинку силами вихованців і працівників виховних закладів, таких як, наприклад, свята, гуляння, концерти, конкурси, змагання, фестивалі, бали тощо. При цьому можлива варіативність вищеназваних форм, які можна згрупувати за домінуючими особливостями:
    • а) на основі розробленого сценарію відповідальні педагоги позашкільних закладів підбирають виконавців, ведучих, готують матеріали, наочність, проводять репетиції, а потім підготовлена форма виховної роботи програється кілька разів для різної аудиторії, в різних місцях (наприклад, так може бути проведено "Свято Нептуна");
    • б) відповідальні за проведення масового свята розробляють завдання для майбутніх учасників, готуються ведучі, наочність, репетиції проходять окремо з кожною групою учасників, що дає змогу витримати ефект новизни, у цьому випадку за формою це буде конкурсна програма, тому необхідне створення журі;
    • в) варіант проведення гулянь, фестивалів обумовлює участь і дітей, і дорослих, тому створюються оргкомітет, куди залучаються представники місцевої влади, держадміністрації, зацікавлені особи й організації за обов'язкової участі професійних педагогів-організаторів культурно-виховних дійств широкого масштабу, позашкільних працівників, які розробляють програму або сценарій.
  • П'ятий напрям передбачає проведення консультацій провідних педагогів позашкільних закладів та соціальних педагогів соціальних служб для вихователів денних оздоровчих закладів, керівників гуртків, педагогів-вихователів і соціальних педагогів позаміських оздоровчих закладів; проведення консультативно-методичної допомоги на місцях, а саме в позаміських дитячих оздоровчих закладах, у денних закладах при школах та позашкільних закладах, клубах за місцем проживання. Консультації мають бути організовані на основі чергування в обумовлений час та за заздалегідь визначеною тематикою чи такою, що спонтанно з'явилася під час методичного виїзду. Наприклад, пропагується проведення консультативно-пропагандистської роботи з питань організації з Дітьми та підлітками занять з основ здорового способу життя, роз'яснення основних валеологічних й екологічних понять в умовах літнього відпочинку.
  • Шостий напрям уключає оздоровлення дітей, які беруть участь у творчих колективах позашкільного закладу на базі дитячих оздоровчих закладів. У цьому випадку гуртківці всім колективом разом зі своїми керівниками виїжджають у літній дитячий заклад. Так можуть відпочивати хореографічні колективи, оркестри духових інструментів, дитячо-юнацькі інструментальні ансамблі, волонтери соціальних служб. У нових умовах дитячі колективи з більшою інтенсивністю продовжують заняття, репетиції, іноді двічі на день. Це значно підвищує майстерність учасників, розширюється репертуар, налагоджуються неформальні стосунки, формується позитивно-емоційний мікроклімат серед дітей і підлітків. Така практика щодо організації роботи широко застосовується влітку в спортивних секціях та дитячо-юнацьких спортивних школах. Для команд футболістів, хокеїстів і груп спортсменів, які займаються різними видами спорту, педагоги організують спортивні зміни чи загони, де діти продовжують тренування. Взаємодія з колективами закладів відбувається на основі офіційних угод.
  • Сьомий напрям визначає роботу педагогів позашкільних закладів у позаміських дитячих оздоровчих закладах. Результати досліджень видатних педагогів свідчать, що в цьому випадку при роботі на різноманітних посадах, починаючи із заступника начальника закладу з питань виховної роботи й закінчуючи соціальними педагогами компетентних фахівців, загальний рівень виховної роботи оздоровчого закладу значно підвищується. Але сьогодні процес залучення висококваліфікованих спеціалістів до роботи в таборах відпочинку та оздоровлення відбувається спонтанно, на основі суб'єктивного сприйняття осіб, офіційні направлення, на жаль, відсутні. Здебільшого люди працюють у період власної відпустки не за інтересами, а через матеріальні потреби.

Отже, за останні роки значно зросли вимоги до змісту й форм діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, що зумовило підвищення інтенсивності процесу вдосконалення та перебудови освітньо-виховної роботи в цілому.

Дослідники визначили такі основні тенденції розвитку позашкільного виховання:

  • 1) спостерігається зниження відсотка залучення школярів до гуртків, позашкільних закладів, порівняно з підвищенням кількості населення у великих містах;
  • 2) чисельність позашкільних закладів не залежить від кількості населення міста;
  • 3) робота позашкільних закладів найчастіше відбувається в непристосованих приміщеннях, відсутні педагогічні та архітектурні вимоги до споруд навчально-виховного типу;
  • 4) окреслюється тенденція зниження вікового контингенту дітей, які займаються в гуртках для старшокласників [35].

Однак, незважаючи на істотні недоліки, позашкільні заклади продовжують відігравати досить помітну роль в організації виховного процесу в регіонах, мікрорайонах.

Згідно із Законом України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", до:

  • 1) дитячих закладів оздоровлення належать:
    • дитячий заклад санаторного типу – заклад, у якому діти перебувають цілодобово й де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на покращення стану їхнього здоров'я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими;
    • дитячий центр – заклад, що функціонує протягом року, у ньому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забезпечення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам для організації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей;
    • позаміський заклад оздоровлення й відпочинку – заклад, що функціонує протягом року, сезонно або під час канікул, у якому діти перебувають цілодобово. Заклад повинен мати спеціально відведену територію, яка міститься в курортній або заміській зоні, матеріально-технічну базу, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для організації оздоровлення. Відповідний заклад також може належати до закладу відпочинку;
  • 2) до дитячих закладів відпочинку входять:
    • дитячий заклад із денним перебуванням – заклад, тимчасово утворений у навчальній установі, закладах культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, де забезпечується належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів і де діти перебувають протягом дня, але не менше шести годин;
    • дитячий заклад праці та відпочинку – заклад із денним або цілодобовим перебуванням, у якому поряд із відпочинком організовується трудова діяльність із метою формування в дітей трудових інтересів і навичок;
    • наметове містечко – тимчасово діючий заклад із денним або цілодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведеній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і нормам, у якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування в дітей навичок безпечної життєдіяльності, самообслуговування, колективізму;
  • 3) оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплектуватись одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не має бути меншою двох днів;
  • 4) для оздоровлення та відпочинку дітей можуть використовуватися санаторно-курортні заклади, пансіонати, бази відпочинку, санаторії-профілакторії, оздоровчі комплекси підприємств, установ й організацій, професійних спілок за умови надання зазначеними закладами послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до державних соціальних стандартів оздоровлення й відпочинку дітей [54].

Особливе місце при використанні потенційних виховних можливостей посідає Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку дітей. Своєрідність цієї позашкільної виховної установи полягає в належності дитячих оздоровчих закладів до типу багатопрофільних виховних позашкільних закладів із притаманними їм особливостями. Заклад має для цього відповідні виховні можливості, які сьогодні функціонально не використані. На наш погляд, вони разом зі школою сьогодні спроможні прискорити та підвищити процес національного та інтелектуального відродження України.

Виховний робота в дитячому оздоровчому закладі має низку специфічних особливостей, що відрізняє її від виховного процесу загальноосвітньої школи:

  • 1. Виховний процес у дитячому закладі планується та здійснюється з урахуванням того, що діти повністю відірвані від сім'ї, батьківського піклування і їхнього захисту, виховного впливу з боку сім'ї.
  • 2. Усі види виховної діяльності в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку здійснюються в тимчасових дитячих різновікових колективах, члени яких мають різний соціальний досвід, умови життя й виховання тощо.
  • 3. Виховна робота будується на принципах добровільної участі дітей у різних справах, у вільному виборі ними занять, що передбачає створення варіативних програм діяльності.
  • 4. Короткотривалий період існування такого тимчасового колективу вимагає чіткого початку та завершення оздоровчої зміни, обов'язкової оцінки діяльності кожної дитини, надання вихованцям можливості бачити та розуміти результати своєї діяльності.
  • 5. Значні виховні можливості має й сам тимчасовий колектив закладу. У новому оточенні під час активного спілкування інтенсивніше, активніше, повніше розкривається особистість дитини. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишалося прихованим, тобто краще вивчити, зрозуміти дитячу психологію. Моральна атмосфера дитячого закладу, доброзичливе ставлення однолітків і вихователів до кожної дитини сприяє самоствердженню тих дітей, які інколи в шкільному житті вважалися важковиховуваними. У дитячому закладі діти самостійніші, ніж удома. Тут менше регламентацій, людей, які стримують прагнення до самостійності, і більше умов, які стимулюють творчий порив, ініціативу, кмітливість, активність дитини.
  • 6. У виховному процесі дитячого закладу оздоровлення та відпочинку беруть участь як професійні педагоги, так і представники інтелігенції, робітників, студентів, котрі будують свої відносини з дітьми на основі педагогічної інтуїції, власного менталітету.
  • 7. Виховний процес у літньому закладі оздоровлення та відпочинку здійснюється в сприятливих умовах природного середовища й соціального оточення. Усе, що розкинулося навколо, може стати територією дитячої турботи та загальної дії. Дитячий заклад оздоровлення й відпочинку та його околиці – нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину й потрібно допомагати їй проникнути в це середовище. Водночас слід постійно дбати про безпеку життєдіяльності дитини в дитячому закладі, а також у природному та соціальному середовищах.
  • 8. Виховна робота в дитячому закладі оздоровлення й відпочинку повинна забезпечувати дотримання дітьми режиму дня, порядку та чистоти спальних приміщень, білизни, дотримання вимог санітарії й гігієни. Особливо важливо організовувати діяльність зі збереження стану здоров'я дитини, профілактики захворювань, створення порядку та затишку в спальних кімнатах. Значне місце в роботі дитячого закладу відводиться культурі харчування.
  • 9. Особливістю виховної роботи в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку є оздоровлення дітей із використанням можливостей річки, озера, лісу, моря, басейну, транспортних екскурсій тощо. Саме тут повинна бути особливо чіткою виховна робота зі збереження життя дітей і вихователів, попередження можливого травматизму й захворювань.
  • 10. Велика кількість виховних завдань, які потрібно розв'язати протягом зміни, створює напружений ритм життя та діяльності всього педагогічного колективу табору, мобілізує його творчі сили й допомагає в розв'язанні основної мети, яка, насамперед, полягає в оздоровленні дітей, створенні в них емоційного настрою та відчуття романтики; у виявленні інтересів і захоплень дітей, розвитку бажання отримати нові знання, уміння та навички; у навчанні дітей працювати в колективі; у залученні їх до трудових справ на користь і радість оточуючих [11].

В основі комплексного підходу, якого потрібно дотримуватися при організації оздоровчої виховної роботи в дитячих закладах, лежать ідеї єдності, цілісності, нерозривності, які забезпечують інтеграцію в цілісну систему всіх впливів, спрямованих на особистість. Проектована таким чином позашкільна діяльність передбачає узгодженість дій усіх суб'єктів, що справляють виховний вплив, і використання спеціально обгрунтованого змісту, методики та широкого арсеналу засобів.

Отже, дитячий заклад оздоровлення й відпочинку є постійно або тимчасово діючим, спеціально організованим або пристосованим закладом, призначеним для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, який має визначене місце розміщення, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення й відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку. У дитячих закладах оздоровлення й відпочинку надають послуги з оздоровлення підлітків, тобто здійснюють комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на відновлення та покращення фізичного та психічного стану їхнього здоров'я. Тоді як відпочинкові послуги спрямовані на організацію дозвілля підлітків із дотриманням періоду активного та пасивного відпочинку, організацію раціонального харчування й забезпечення відповідними до вимог умовами проживання.

Здійснюючи оздоровлення підлітків, дитячий заклад відпочинку зобов'язаний створити їм безпечні умови перебування, забезпечити охорону їхнього життя й здоров'я, особистого майна, надання невідкладної медичної допомоги, страхування від нещасних випадків, реалізації освітніх програм та змістовного дозвілля тощо.

Залежно від аспекту розгляду проблеми визначено такі структурні компоненти виховної діяльності дитячих оздоровчих закладів (див. рис. 1.1):

Компоненти виховної діяльності дитячих закладів оздоровлення й відпочинку

Рис. 1.1. Компоненти виховної діяльності дитячих закладів оздоровлення й відпочинку

Як свідчать дослідження, успішна діяльність дитячих закладів можлива лише за умови визначення мети, у якій проектується кінцевий результат роботи. Відповідно, метою діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб [56].

Одне з головних завдань дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – збереження здоров'я й оздоровлення КОЖНОЇ дитини, що, зі свого боку, передбачає створення необхідних умов для фізичного,

психічного, соціального й морального здоров'я, які є взаємопов'язаними компонентами структури здоров'я людини.

Наступним завданням діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку є повноцінний відпочинок підлітків як основна цінність здоров'я. Він може бути активним і пасивним, знімати втому, напругу та сприяти відновленню "форм" працездатності. Повноцінний відпочинок підлітків у дитячих оздоровчих закладах передбачає перерву в заняттях, роботі, переключення на інший вид діяльності, зміну подій. Різнобічний розвиток підлітків у дитячих оздоровчих закладах спрямований на формування Їхнього інтелекту та позитивної емоційної сфери й передбачає послідовні внутрішні та зовнішні зміни в підлітків, уключення їх у соціальні відносини.

Забезпечення різноманітного дозвілля підлітків – також важливе завдання діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, оскільки воно включає вільний час дитини, у процесі якого дитина займається різноманітною діяльністю відповідно до своїх інтересів. Дозвілля не можна відокремлювати від закладу, що створює умови, скеровує інтереси особистості в певному руслі та дає можливість вибору в покращенні свого фізичного, духовного, соціального й емоційного здоров'я.

Ураховуючи мету та завдання діяльності дитячих закладів оздоровлення й відпочинку, ми визначили основні критерії функціонування цих закладів:

  • • структура зайнятості дітей (протягом зміни та кожного дня), її різноманітність та спрямованість на формування навичок здорового способу життя;
  • • рівень і характер взаємин у дитячому й дорослому середовищах та між ними;
  • • реальна підліткова самодіяльність (що підліток може конкретно запропонувати й реалізувати) та ініціативність;
  • • творчий продукт підлітків, їхні особисті культурні досягнення (альбоми про життя загону, табору, вироби, грамоти, призи, сертифікати досягнень, нові знання й уміння, наприклад пісні, ігри туристичний досвід, відгуки про прогулянки та подорожі тощо);
  • • захищеність і комфортність підлітка в закладі;
  • • репутація закладу (високий професіоналізм педагогічних працівників, які працюють у таборі, їхній власний приклад у питанні здорового способу життя) [68, с. 102].

Розробка цілісної системи діяльності дитячих оздоровчих закладів нерозривно пов'язана з модернізацією його змісту, який потрібно здійснювати з урахуванням основних принципів, тобто керівних положень, які виконують регулювальну роль у виховній роботі в таборі. Серед них основними є такі принципи:

  • гуманізації виховної діяльності оздоровчих таборів, що передбачає організацію відносин "підлітки – підлітки" та "підлітки – дорослі" з орієнтацією на загальнолюдські цінності, створення необхідних умов для перебування в закладі дітей різних вікових категорій, формування в них гуманної особистості;
  • гуманітаризації виховної роботи в таборі, що передбачає формування в підлітків цілісного ставлення до світу, культури. Демократизація реалізує розвиток різноманітних форм співпраці всіх учасників роботи в дитячих оздоровчих закладах на основі самовизначення видів діяльності;
  • індивідуалізації й диференціації, що означає включення підлітків в оздоровчо-виховний процес з урахуванням їхніх індивідуальних, вікових та психофізіологічних особливостей;
  • самодіяльності, що передбачає активну участь підлітків в організації всіх аспектів діяльності дитячого оздоровчого закладу [72, с. 46].

Реалізація принципів роботи в дитячих оздоровчих закладах забезпечує побудову цілісної системи та досягнення основної мети, основним способом реалізації якої є перехід від одноманітності до різноманітності в змісті, що розширить перелік оздоровчих послуг.

Зміст діяльності дитячих оздоровчих закладів реалізується за такими напрямами (див. рис. 1.2.).

Напрями діяльності дитячих оздоровчих закладів

Рис. 1.2. Напрями діяльності дитячих оздоровчих закладів

Так, педагогічна діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку може бути представлена у двох аспектах: "широкому" й "вузькому". У широкому аспекті вона спрямована на формування та соціалізацію особистості підлітка, засвоєння особистого соціального досвіду, усвідомлення ним цінності власного здоров'я й необхідності вести здоровий спосіб життя, тоді як у вузькому – це спеціальний напрям роботи дитячого оздоровчого табору, який пов'язаний із формуванням у підлітків кращих якостей особистості й наданням їм кваліфікованої педагогічної допомоги та підтримки в адаптації до тимчасового дитячого колективу, створенні умов для творчого розвитку й саморозвитку особистості дитини, удосконалення навичок здорового способу життя.

Зазначений напрям діяльності дитячого оздоровчого закладу – підстава для того, що будь-яку оздоровчу та виховну роботу можна вважати педагогічною. Але тільки підставою. Для того щоб оздоровчо-виховний процес став педагогічною діяльністю, потрібно, на нашу думку, у роботі дитячого оздоровчого закладу врахувати наступне:

  • • специфіка роботи дитячого оздоровчого закладу й тимчасового дитячого колективу впливає на використання підлітками нових умов для їх самоствердження. Розвивається здібність підлітків до вибору позиції – вести здоровий спосіб життя; ціннісно-орієнтаційної діяльності (усвідомлення того, що здоров'я – найвища цінність) тощо. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих оздоровчих закладів – самовизначення підлітка в ситуації вибору. Тому на основі широкої самодіяльності підлітків у закладі використовують працю, відпочинок, розваги, фізкультуру та спорт як засоби формування здорового способу життя підлітків;
  • • організація діяльності в дитячому оздоровчому закладі має грунтуватися на гуманістичному підході. Самоцінністю є лише особистість підлітка. Усе інше – засоби її розвитку. Підліток стає в центрі уваги всієї діяльності, він вибирає її вид, а вихователь допомагає йому, починаючи взаємодію зі спільного формулювання мети майбутньої співпраці з формування здорового способу життя. Причому це принципова позиція, яка має організаційно-технологічне забезпечення й, зі свого боку, зумовлена тим, що в умовах динамічного розвитку суспільства та нестабільних соціальних ситуаціях виникає необхідність готувати життєздатне, здорове підростаюче покоління до постановки й розв'язання нових завдань, яких не було та не могло бути в досвіді минулих поколінь;
  • • варто відмовитися від поглядів на дитячий заклад тільки як на систему оздоровлення підлітків, а бачити в ньому унікальну систему духовного й фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її активності, взаємозв'язок з іншими соціальними інституціями (сім'єю, школою, організаціями тощо) [63].

Слід відзначити, що останнє положення є надзвичайно важливим, оскільки підліток приїжджає в дитячий заклад оздоровлення й відпочинку не з вакууму, у якому відсутнє його виховання. Тому такий заклад має чітко визначити своє місце у формуванні особистості – виховання фізично та морально здорової особистості. Протягом декількох днів перебування в оздоровчому закладі підлітки звикають один до одного, знайомляться із середовищем, набувають упевненості. У багатьох із них відбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього стереотипу поведінки, зазвичай негативної. Водночас підлітки, які прибувають у заклад із завищеною самооцінкою, змінюють її. Це зумовлено новими умовами, специфікою функціонування закладу, що сприяє виробленню в підлітків більш критичного самосприйняття та формуванню в них адекватної самооцінки.

Важливе значення в змісті дитячих закладів оздоровлення й відпочинку займає рекреаційно-оздоровча діяльність, яка грунтується на двох основних складових: оздоровленні й відпочинку. Перебуваючи в дитячому оздоровчому закладі, підліток потрапляє в середовище, яке дає змогу зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера табору, його спрямованість дають можливість оновити фізичні й психологічні сили, зміцнити підлітковий організм. З огляду на це, концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має ґрунтуватися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують усі працівники закладу. Кожен захід має носити оздоровчий характер, а власне оздоровчий захід повинен містити педагогічну спрямованість.

Освітньо-розвивальна діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку спрямована на подолання певного відставання вікових й індивідуальних потреб дітей в активних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах роботи, матеріалізації результатів праці, діалозі. Саме освітньо-розвивальна діяльність забезпечує можливість підліткам займатися улюбленими справами. Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їхніх здібностей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізичному й духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність, яка в дитячих оздоровчих таборах, спрямовується на надання можливостей підліткам брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочинок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, носять компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги й відпочинок, даючи змогу відчути емоційний підйом.

Аналізуючи діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, І. Стародубцева особливо важливого значення надає оздоровчо-виховному процесу в закладі. Вона визначає оздоровчо-виховний процес у дитячих оздоровчих закладах як систему організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення певного результату [60, с. 34].

Оздоровчо-виховний процес має два головні аспекти:

  • перший – оздоровлення й виховання як системна цілеспрямована діяльність працівників закладу, що передбачає покращення здоров'я дітей і формування їхній особистісних якостей;
  • другий – оздоровлення й виховання як діяльність дітей. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріально- технічної та програмно-методичної бази дитячого оздоровчого закладу, сучасних інформаційних технологій тощо.

Оздоровчо-виховний процес у дитячому закладі оздоровлення й відпочинку – це процес, який здійснюється під час проведення зміни в закладі. Тому, говорячи про зміст діяльності закладу, ми маємо уточнити, що в кожному конкретному випадку йдеться про роботу закладу під час проведення конкретної зміни. Тому успішність здійснення оздоровчо-виховного процесу залежить від уміння керівництва й педагогів правильно визначити етапи цього процесу та відповідно до нього обрати адекватні цілі й засоби педагогічної діяльності.

Однією з найбільш поширених є організація закладів оздоровлення та відпочинку для різних категорій дітей і підлітків із профільними змінами в оздоровчих закладах.

Така форма роботи закладів цього типу містить у собі організацію не лише оздоровчих, а й профільних змін ( туристично-краєзнавчих, екологічних, патріотичних, спортивних), наметових, денного перебування та інших. Організовується діяльність дитячих закладів для лідерів учнівського самоврядування, активістів громадського руху, творчої й талановитої молоді тощо.

Проведення профільних змін дає можливість здібним дітям продовжити навчання у вибраних галузях мистецтва протягом літа, отримати кваліфіковану допомогу та поради психолога, поєднуючи їх з активними формами відпочинку. Дитячі заклади оздоровлення й відпочинку для дітей і підлітків із профільними змінами функціонують у різних містах України.

Сьогодні в Україні діють дитячі заклади оздоровлення та відпочинку для дітей і підлітків, які працюють у різних напрямах, а саме: дитячі заклади для дітей та підлітків з особливими потребами, дітей- сиріт, дитячі заклади екологічного спрямування, оздоровлення й відпочинку підлітків із девіантною поведінкою тощо.

Як ми вже зазначали, в Україні активно функціонують дитячі заклади оздоровлення та відпочинку для дітей і підлітків з особливими потребами. Основною особливістю літніх закладів оздоровлення й відпочинку для таких дітей і підлітків, яка відрізняє цей тип закладів від інших, є те, що робота із цією категорією неповнолітніх вимагає релаксаційних заходів, психокорекційної роботи для поновлення емоційного та психічного стану не лише самих дітей, а й педагогічного колективу оздоровчого закладу.

На основі визначеної мети виділяємо основні завдання оздоровчої зміни дитячого закладу для дітей та підлітків з особливими потребами:

  • • допомога в спілкуванні та навчанні молодих інвалідів;
  • • соціально-психологічна робота з батьками дітей-інвалідів;
  • • організація дозвілля та спілкування;
  • • виявлення й розвиток творчих здібностей інвалідів;
  • • допомога в професійному самовизначенні;
  • • медична, педагогічна й психологічна допомога;
  • • інформаційна та профорієнтаційна допомога [43].

На території України функціонують оздоровчі заклади для дітей- сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Ця категорія таборів має свої особливості:.

  • • по-перше, більшість дітей, які виховуються без батьків, перебувають в інтернатах і позбавлені батьківської любові та піклування, тобто не знають, що таке рідний дім, у якому тебе завжди чекають рідні люди. Це, безумовно, впливає на емоційний, духовний і фізичний стан у розвитку особистості дитини;
  • • по-друге, діти та підлітки, які не мають своєї сім'ї, не володіють навичками самостійного господарювання;
  • • по-третє, у дітей та підлітків, які перебувають в інтернатах, більше сформована колективна відповідальність, аніж особистісна;
  • • по-четверте, психіка дітей-сиріт порушена емоційними перевантаженнями через суттєві зміни в їхньому особистому житті;
  • • по-п'яте, у більшості дітей та підлітків, котрі залишилися без піклування батьків, простежено низький рівень здоров'я.

Оздоровлення й відпочинок дітей-сиріт має різноманітні цілі та завдання: зняти психологічну напругу, яка накопичена за період навчального року, сприяти зміцненню фізичного, психічного й емоційного стану дитини та ін.

Ураховуючи, що можливості в розширенні кругозору дитини- сироти, формування її базової культури, загальної ерудиції, залучення до культурних надбань в умовах інтернату обмежені, звертається увага також на насиченість програми оздоровчого закладу заходами щодо інтелектуального й естетичного її розвитку.

Обмеженість сфер діяльності дітей і підлітків цієї категорії впливає і на рівень їх соціалізації з точки зору оволодіння соціальними ролями, нормами етикету, які є основою їхньої поведінки та організації відносин із навколишнім світом.

Важливою ланкою оздоровлення й відпочинку дітей та підлітків- сиріт є організація в закладі психологічної служби, яка повинна забезпечувати психологічний комфорт як у міжособистісних стосунках, так і в питаннях самопізнання, самовизначення, саморозвитку.

Мета розвитку духовних основ гармонійних взаємин "людина- людина", формування "екологічного типу" особистості – людини екологічно свідомої й вихованої в мережі позашкільних закладів – це створення закладів оздоровлення та відпочинку для дітей і підлітків з екологічною спрямованістю.

Мета таких закладів відпочинку та оздоровлення:

  • • формувати нові екологічні знання;
  • • сприяти розвитку в дитини екологічного світосприйняття;
  • • підвищити рівень культури природокористування;
  • • провести оздоровлення дітей і підлітків, застосовуючи інтерактивні форми виховної роботи.

До дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з екологічною спрямованістю ставляться такі вимоги:

  • • заклади мають бути розміщені неподалік різних екологічних систем (ліс, річка, поле, височини тощо);
  • • до роботи в закладі погрібно залучати кваліфікованих спеціалістів – екологів, соціальних педагогів, психологів, педагогів, учителів, працівників лісових господарств й ін.;
  • • тривалість зміни – 14 днів і більше;
  • • робота в закладі планується таким чином, щоб оздоровити різні категорії дітей та підлітків (діти, котрі потребують особливої уваги; діти-сироти, які залишилися без батьківського піклування; творчо обдаровані діти й підлітки) [43].

Організація роботи дітей і підлітків у дитячому закладі екологічного спрямування здійснюється за такими напрямами: навчально-виховний, практично-природоохоронний та сільськогосподарський, пошуково-дослідницький, навчально-науковий, просвітницько-народознавчий.

В останні роки в досвіді роботи дитячих закладів оздоровлення й відпочинку для дітей і підлітків з'явилася така форма діяльності, як організація оздоровчих закладів праці та відпочинку для дітей із девіантною поведінкою, соціально-реабілітаційних дитячих закладів для підлітків, схильних до правопорушень. До оздоровлення в таких закладах залучаються підлітки, які потребують психолого-педагогічної підтримки за умов неблагополучного сімейного виховання; ті, які за місцем навчання, проживання характеризуються негативно (низький рівень правової культури, соціально-психологічної адаптації); скоїли злочини, але не досягли віку, із якого наступає кримінальна відповідальність, та ті, хто засуджений умовно або з відстрочкою виконання вироку.

На час перебування таких підлітків у закладі оздоровлення та відпочинку визначаються такі завдання:

  • • формувати в підлітків почуття взаємопідтримки й відповідальності в міжособистих стосунках;
  • • формувати в дітей навички комунікативної культури;
  • • створювати умови для усвідомлення підлітками власного "Я", своєї цінності та важливості в колективі;
  • • здійснювати психологічну корекцію й надавати адресну допомогу підліткам;
  • • формувати в підлітків початкові професійні вміння та навички;
  • • застосовувати ігротерапевтичні методи виховання;
  • • у плануванні фізичного виховання надавати перевагу колективним іграм, уникаючи спортивних единоборств [43].

Життя в оздоровчому закладі повинно бути інтенсивним, насиченим різноманітними справами. У щоденному режимі мають передбачатися: заняття спортом і туризмом; робота гуртків, майстерень, лабораторій різноманітних напрямів, у тому числі профорієнтаційних, психологічні тренінги та консультування; заходи щодо організації культурного дозвілля (екскурсії, інтелектуально-розважальні конкурси, тематичні вечори, диспути, обрядові свята тощо).

Під час вивчення діяльності позашкільних виховних закладів ми обмежилися лише аналізом оздоровчих закладів із цілодобовим перебуванням дітей, оскільки, на нашу думку, саме вони заслуговують на увагу та серйозну державну підтримку завдяки їхнім потенційним можливостям щодо виховання дітей і створення умов для реального прояву професійних якостей соціального педагога.

Аналіз реального стану проблеми дитячого оздоровлення та активного відпочинку дає підставу стверджувати, що в останні роки різко скоротилася мережа дитячих оздоровчих закладів позаміського типу з цілодобовим перебуванням підлітків. Причинами такого явища стали:

  • – наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції, що призвели до закриття оздоровчих закладів, у яких виявлено підвищений рівень радіаційного забруднення відповідно до встановлених на той час норм;
  • – складна економічна ситуація в Україні спонукала "збіднілі підприємства" до закриття відомчих оздоровчих закладів;
  • – низька заробітна плата та важкі умови праці спричинили процес постійної плинності основної маси педагогічних і керівних кадрів дитячих позаміських оздоровчих закладів, а це, зі свого боку, призвело до зниження загального ступеня їх комплектності, професійного рівня фахівців, що не давало змоги оперативно перебудувати зміст та форми виховної діяльності в цих закладах.

У кращому стані опинилися дитячі оздоровчі заклади з компетентним професійно орієнтованим керівництвом і педагогічним колективом, які перейшли на нові методи фінансування й господарювання на рівні підприємств, які, зі свого боку, сприяли матеріально- фінансовому становленню оздоровчих закладів.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші