Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
 
Головна arrow Педагогіка arrow Діяльність соціального педагога в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Дидактична гра

Маємо сім різнокольорових пелюсток із картону. Кожна означає певний аспект здорового способу життя. Діти повинні назвати всі аспекти. Разом із ними ми складаємо пелюстку до пелюстки й виходить Квіточка-Семиквіточка, героїня нашої казки. (Сім аспектів здорового способу життяспорт, здорове харчування, гігієна, чистий одяг, чиста оселя, гарний настрій, відсутність згубних звичок).

Долгіх Ольга, Сальникова Тетяна

Казка про яблучко

Яскравий сонячний промінчик освітив зелене листя МОЛОДОЇ Яблуньки. Від яскравого світла Яблунька помружила очі, позіхнула й нарешті прокинулась, потягнувшись своїми гнучким гарним гіллям до сонечка. Сьогодні був незвичайний, майже казковий день – День народження малесенького Яблучка. Воно визирнуло з-за листочка – і його побачив світ! Яблучко було з червоненьким боком, яскраво- зелененьким листочком на голівці, а всередині в нього зріли здорові міцні кісточки. Яблучко розплющило очі, огледілось і побачило навкруги безліч усього цікавого. На гілках його Мами-Яблуньки висіло багато різних яблучок, які, між тим, дуже різнилися між собою. Одні вражали своєю красою та розмаїттям: були великими й маленькими, соковитими, різнокольоровими; а інші – безбарвні, іноді навіть чорні, зів'ялі, непринадні.

Яскраві здорові яблучка раділи життю, співали пісеньок, сидячи на своїх гілочках, танцювали, жваво підстрибуючи серед яскравого зеленого листя. А інші, безбарвні, самотньо висіли поодаль, а іноді, зриваючись із гілля, падали в траву й назавжди в ній губились. Маленьке Яблучко дуже здивувалося тому, що побачило. Воно вирішило запитати в Мами-Яблуньки, чому все так, чому всі яблучка такі різні:

  • – Матусю, матусю, скажи-но мені! Я роздивлялося світ, роздивлялося своїх братів та сестер. Чому дехто з них має такий тьмяний колір, хоч більшість – яскраві та веселі? Мама-Яблунька пригорнула малюка до себе й почала розповідати:
  • – Малюче, ти повинен знати, що в житті кожного яблучка бувають небезпеки. Адже поруч із нами живе банда маленьких хробачків... Вони галасують із ранку до темної ніченьки, сваряться, глузують один з одного, а також чіпляються до яблучок, до твоїх братів та сестер.
  • – А як це... чіпляються? – здивувалося Яблучко.
  • – Вони обіцяють веселе та щасливе життя, підбурюють до різних недобрих вчинків... І той, хто погоджується товаришувати з ними, назавжди можуть утратити свою молодість, здоров'я та красу.

Маленьке Яблучко мовчки слухало маму, адже йому зовсім не хотілось утратити свої яскраві кольори та впасти в темну траву.

– Тільки розумні й упевнені яблучка можуть побороти банду маленьких хробачків та не пустити їх у своє життя. Усе у твоїх руках, малюче, – закінчила свою розповідь Мама-Яблунька.

Запитання до казки:

  • 1. Чи можете Ви порівняти яблуневу родину зі світом людей?
  • 2. Які небезпеки чатують на людину в ії житті?
  • 3. Як потрібно поводитися, щоб не наражати своє життя на небезпеку?
  • 4. Яких порад потрібно дотримуватися, щоб зберегти красу, молодість та здоров 'я?

Потребно Михайло

Джу й Дзі

Про невиліковну хворобу Бджілки Дзі знали вже всі в маленькому затишному містечку Рій. Усі глибоко співчували й намагалися допомогти, її сім'я запрошувала наймудріших лікарів. Але ніхто з них не був у змозі зарадити біді. Батькам Дзі було надзвичайно гірко та боляче спостерігати, як на їхніх очах поволі помирає донька. Ззовні в неї не було помітно ніяких ознак хвороби, однак та із нахабно- зверхньою, непереможною посмішкою поїдала Дзі зсередини...

Ласкаве сонечко постукало у віконця жителів містечка Рій. Усі вітали новий день. Тільки в домі маленької Дзі ніхто не помітив приходу нового дня, бо вночі ніхто так і не зімкнув очей, лише прихід сусіда трішки отямив і повернув їх до реальності. Сусід повідомив про те, що в Рій приїхав Жук-Знахар, який розумівся на лікуванні. Батьки Дзі вже давно втратили віру в зцілення дитини й не сприйняли надто серйозно цю звістку. Але бажання зробити все можливе та використати бодай найменшу можливість змусило їх запросити Жука-Знахаря оглянути Дзі. Під час.огляду хворої Бджілки обличчя Жука ставало все серйознішим: "їй допоможе лише одне – хатинка з трьох сніжинок", – сказав він і зник у темряві...

Усім одразу ж захотілося допомогти батькам бідної Бджілки, оскільки ті вже не мали змоги купити сніжинок. Але які б дорогі й розкішні сніжинки не приносили сусіди, вони зразу ж танули над Дзі, а тому й не лікували її. А зі сніжинками танула й надія на видужання...

В усіх знову опустилися крильця...

Але якоюсь дивною та загадковою залишалася . порада Жука для Джу – друга Дзі. Він був її справжнім другом. Дзі йому дуже подобалась, але Джу боявся розказати їй про свої почуття. Дзі помічала дивакуватість у поведінці Джу, та не знала, як із ним про це поговорити. Захворівши, тим більше вирішила недокучати. Спостерігаючи, як тане маленька Бджілка разом зі сніжинками, Джу відважився на неймовірний крок – полетіти в Країну Вічної Криги. Ця ідея була надто небезпечною, адже там він міг загинути сам. Але його почуття були такими гарячими, що їх не зміг би подолати жоден сніговий буревій. Джу летів і летів, ніщо не могло зупинити малого сміливця.

Раптом він побачив ліс без жодного листочка й зрозумів, що Країна Вічної Криги вже близько. Хоч утома тягнула крильця до землі та здавалося, що сили його покидають, проте бажання якнайшвидше дістатися до сніжок перемогло думку про відпочинок. Джу пролітав над чорними й сірими із незграбними руками-гіллям деревами. Він летів уже досить довго, але кінця лісу все не було. Минав час. Джу все більше залишали сили, він летів усе нижче й нижче, аж поки, зачепившись за гілля, не впав додолу, утративши свідомість. Коли Джу розплющив очі, то побачив лише чорне величезне коріння дерев. "Де це я й куди летіти до Країни Вічної криги?" – промайнула думка. Та раптом Джу почув голос, який звертався до нього:

  • – Чим я можу допомогти тобі?
  • – Скажіть, будь ласка, як дістатися до Країни Вічної Криги?
  • – А навіщо тобі?
  • – Мені потрібно дістати три чарівні сніжинки, які б урятували мою подругу Дзі.
  • – Але мені здається, – відповів невідомий, – що допомога зараз найбільше потрібна тобі.
  • – Ні! Ні! Скажіть, куди летіти до Країни Вічної Криги, я трішки відпочину й полечу, адже Дзі помирає і я повинен допомогти їй, чого б мені це не коштувало.
  • – Ти дивний Джу, відважний, сильний, наполегливий, здатний пожертвувати своїм життям заради спасіння подруги, люди це називають коханням... Гаразд, я дам тобі три сніжинки й нектару з квітів, що додасть тобі сил.

Джу здивовано поглянув туди, звідки долинав незнайомий голос і впізнав Жука-Знахаря. Жук тримав три звичайнісінькі сніжинки та квіти. Джу взяв усе і навіть не встиг подякувати, бо Жук знову зник безслідно.

Джу одразу ж вирушив у дорогу. Перешкоди, які йому доводилося долати на шляху додому, уже не здавалися страшними, бо додавала сил думка про можливість видужання Дзі.

Маленька Дзі майже не розплющувала очей, а лише важко дихала. Коли батьки зустріли Джу зі сніжинками, вони навіть не зраділи, бо вже змирилися із думкою про смерть своєї єдиної дитини й утратили віру в її порятунок. Та Джу це не зупинило. Він швидко склав сніжинки над Дзі, як навчив його Жук. Стан хворої бджілки не змінився, вона не розплющувала очей і важко дихала. Та всіх здивувало те, що сніжинки не танули...

Два дні пролежала Дзі під сніжинками й раптом на ранок третього дня її очі розплющились. Це вже не були очі хворої. Вони випромінювали'радість, життя, натхнення. Жовті й чорні смужки на черевці Дзі набули яскраво-насиченого забарвлення, її крильця випрямились – і на них заграли тисячі сонячних промінчиків. Почувся легенький глухий звук від падіння сніжинок. Це маленька Дзі вже злітала, описуючи в повітрі чарівні кола. Джу, який усі ці дні був поруч із нею, прокинувся. Він злетів до Дзі й вони поєднались у щасливому танці...

Неймовірна звістка облетіла всіх: "Дзі видужала!" Ніхто не міг зрозуміти, як звичайні сніжинки допомогли одужати Дзі. Лише вона розуміла, що в цих сніжинках була непереможна сила кохання. Адже саме воно й вилікувало її. Дзі вирішила не залишати сніжинок у себе, а відправити у світ, щоб вони, переходячи з рук у руки, розповідали всім про неймовірну історію та дарували віру в кохання та його величезну силу.

Запитання до казки:

  • 1. Чи пригадуєте Ви приклади з життя, коли неймовірні події врятовували здавалося, у безнадійних випадках?
  • 2. Що, на Вашу думку, допомогло Бджілці Дзі одужати?
  • 3. Які почуття в нашому житті мають найбільшу силу? Чому? Наведіть приклади.
  • 4. Чому важливо не втрачати надію в складних життєвих ситуаціях?
  • 5. Які, на Вашу думку, дії, почуття та ставлення з боку оточуючих будуть найбільш важливими для хворої людини?
  • 6. Що таке толерантність?

Михайленко Ольга

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші