Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічна етика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Моральні агенти і моральні партнери

Екологічна етика – це вчення про моральні відносини людини з природою, де в ролі моральних агентів виступають люди, а природа (екосистеми, види, індивіди різних живих істот та ін.) – як моральні партнери (суб'єкти).

Під моральним агентом розуміється істота (у цьому випадку людина), що володіє правами і самоцінністю, здібностями до етичних роздумів, завдяки яким вона може поступати морально та аморально, мати обов'язки та відповідальність, звітувати за скоєне.

Під моральним суб'єктом (партнером) розуміється сутність, що володіє правами та самоцінністю (люди, нелюдські види, індивіди живих істот, екосистеми та ін.), до якої можна ставитися справедливо і несправедливо, та по відношенню до якої моральні агенти мають обов'язки і відповідальність. Самі моральні суб'єкти відповідальності не несуть.

Необхідно зазначити, що доросла здорова людина може одночасно бути моральним агентом і моральним суб'єктом. Наприклад, учитель, що веде урок, виступає моральним агентом по відношенню до учнів та одночасно – моральним суб'єктом, по відношенню до якого мають свої обов'язки учні.

Разом з тим не всі люди є моральними агентами. Так, новонароджені діти, психічно хворі люди не володіють здатністю до етичних роздумів та вчинків і тому є тільки моральними суб'єктами, по відношенню до яких ми можемо поступати морально та аморально. Окрім цього, моральними суб'єктами є й інші види та індивіди живих істот, екосистеми і навіть ділянки неживої природи, по відношенню до яких людина діє справедливо або несправедливо. Іншими словами, всі моральні агенти є моральними суб'єктами, але не всі моральні суб'єкти можуть бути моральними агентами.

Моральний суб'єкт вовк, задерши іншого морального суб'єкта – косулю, з позиції екологічної етики вчинив ні погано і ні добре, оскільки за своєю природою не здатний ні до етичних роздумів, ні до етичних вчинків. З іншого боку, мисливці-любителі як моральні агенти, що позбавили життя ради потіхи ту ж косулю (морального суб'єкта), вчинили аморально. Оскільки вони за своєю природою здатні до етичних роздумів і вчинків.

Сама природа морального суб'єкта така, що йому можна заподіювати шкоду або користь. Але, на відміну від косулі, вовка або екосистеми, окремі неживі предмети – камені, піщинки, калюжі води, вогонь – самі по собі не є моральними суб'єктами, тому що вони не мають ні власного блага, ні внутрішньої цінності, їм не можна заподіяти ні шкоди, ні користі.

Так само як ми повинні ставитися з повагою і не заподіювати шкоду людським моральним суб'єктам – новонародженим, психічно хворим людям, так само ми повинні ставитися із добром і до нелюдських моральних суб'єктів – видів та індивідів всіх живих істот, екосистем, великих об'єктів неживої природи, як таких, що мають свою внутрішню цінність, власне благо і моральні права.

Права природи

Я бачу волю коней і рівноправ'я корів.

Велімір Хлєбніков[1]

Права природи – потреби, домагання, інтереси природи, що розглядається як моральний партнер, які захищаються мораллю і законом.

Права природи – це етична ідея, а не факт, не річ. їх не можна торкнутися руками або спробувати на смак. Права природи не існують самі по собі, а є віддзеркаленням моралі та етики конкретної спільноти людей або її груп. Вони є своєрідним засобом контролю над владою людини, яка не повинна переступати межу свободи, окреслену правами природи. Право – це регулятор суспільних відносин. У цьому випадку права природи регулюють наші відносини з природою. Природа має права в тій мірі, в якій ми приймаємо обмеження своєї власної поведінки заради її інтересів.

Принципи поваги прав природи та обмеження прав людини є основними в екологічній етиці (недарма ще Олдо Леопольд писав, що етика – "це обмеження свободи дій в боротьбі за існування"). Права природи – це нова могутня культурна ідея XXI століття. Це навіть більше ніж ідея – це цілий новий громадсько-політичний та екологічний рух.

"Право – це те, що гарантує життєві інтереси, допомагає задоволенню потреб, досягненню мети. Право належить тому, хто ним користується, а не тому, хто виявляє волю. Суб'єктом права є той, кому призначено користуватися правом, завдання права – гарантувати йому це право", – писав у 1903 році у своїй книзі "Про права тварин" П.В. Безобразов[2]. Іншими словами, право – це те, що викликане необхідністю. Потрібно зазначити, що наявність прав не завжди передбачає наявність обов'язків. Так, немовлята і психічно хворі люди мають права, але не мають обов'язків. Так само і з тваринами, рослинами й екосистемами: у них є права, але немає обов'язків.

Права природи підтримувалися різними народами в різні часи і різними культурами, маючи етичне, релігійне, а то і правове наповнення. Так, судові спори за участю різних тварин відомі в Давньому Єгипті і Середньовічній Європі. Християнство та іудаїзм оголосили право для худоби на відпочинок у сьомий день тижня. Про права природи писали юристи Стародавнього Риму, зокрема Ульпіан. У XIII столітті арабський мислитель Ізз-дін Ібн Абд-Салам написав спеціальний трактат про права тварин. У північноамериканських індійців права деяких видів тварин, наприклад лосося, прирівнювалися до прав цілої нації. Деякі види їстівних рослин народи Сибіру вважали власністю певних видів тварин і ставилися з повагою до цього права власності. Права природи підтримувалися і буддистами. Так, Далай-лама у своєму посланні заявив: "Спортивне полювання і рибна ловля є невиправданою жорстокістю, порушенням природного права на життя, яким наділені всі живі істоти"[3]. Про права природи писав відомий англійський поет Вільям Вордсворт, американський письменник Сетон-Томпсон, президент США А. Лінкольн, еколог О. Леопольд, засновник американської заповідної справи Джон Мюір. Відомий випадок, що собака Шопенгауера після його смерті успадкував все майно філософа. У своїй статті "Дебати з приводу закону про крадіжку лісу"[4] поняття моральних прав дерев ввів К. Маркс. У 1820 році німецький філософ Краузе заявив, що всі істоти, які володіють душею, повинні мати права, у тому числі і тварини. У 1894 році німецький судця Брегенцер написав книгу про юридичні права тварин. У 1900 році подібну працю видав французький дипломат Енгельгард. Проте найґрунтовніше права тварин розглядалися в книзі англійця Сольта "Права тварин", виданій у 1893 році.

У Російській імперії вперше про права природи (спочатку лише про права тварин) заговорили в кінці XIX століття. У 1898 році голова Ковенського відділення Російського товариства захисту тварин А. Даронов писав, що тварини "за вищою справедливістю" мають право на "нешкідливе існування". У 1899 році петербурзький доктор-медик С. Фішер у своїй книзі "Людина і тварини. Етико- юридичний нарис" заявив: "Держава повинна охороняти інтереси тварин. Ця охорона повинна виражатися у правових нормах. Кращим засобом для цього є визнання правової особистості тварин, тобто наділення тварин деякою часткою правоздатності"[5].

У 1903 році в Москві вийшла книга ученого-історика Московського університету П.В. Безобразова "Про права тварин".

У 1909 році класик російської заповідної справи проф. Московського університету Г.О. Кожевников підняв питання про "право первісної природи на існування"[6], а його колега, петербурзький проф. А.П. Семенов-Тянь-Шанський у 1912, 1917 і 1921 роках – про священне право на життя не тільки людини, але і "всього того, чому визначено наперед жити і квітнути на землі поряд із людством, не обмеженим у своїй творчості природою"[7]. Про права тварин писали у 1912 році В.Г. Чортков, І. Горбунов-Посадов.

До ідеї прав природи знову загострився інтерес в 1965 році, коли відома письменниця Бриджіт Брофі опублікувала своє есе "Права тварин". У 1970-1980 pp. в США, Великобританії, Австралії й інших країнах стало виходити безліч книг і статей, присвячених розробці теорії прав природи. Найбільш значний внесок у розвиток і популяризацію ідеї прав природи зробили такі відомі західні екофілософи, екологи і юристи, як Річард Райдер, Пітер Сінгер, Том Ріган, Ендрі Лінзі, Крістофер Стоун, С. Кларк, Ю. Бенсон та інші. З 1984 року в США діє організація "Юристи за права тварин"[8].

Зараз у багатьох вищих і середніх навчальних закладах Західної Європи і США теорія прав природи викладається студентам філософських, юридичних та екологічних спеціальностей, різні природоохоронні організації відзначають 10 грудня День прав тварин[9]. З кінця 1990-х років ідею прав природи підхопили деякі молодіжні контркультури, наприклад панки.

Необхідно особливо підкреслити, що ідея прав природи підтримується прийнятою в 1982 році Генеральною Асамблеєю ООН Всесвітньою хартією природи[10], в якій записано, що всім формам життя повинна бути забезпечена можливість існування. У 2008 році у Республіці Еквадор затверджені права природи. У США в 1999 році у Сенаті і Конгресі права тварин відстоювало 134 лобісти із 58 організацій.

У країнах СНД знову про права природи заговорили з 1997 року, коли була опублікована книга московського зоозахисника Т.М. Павлової "Біоетика у вищій школі". З початку 2000 року ідею прав природи активно популяризував Центр охорони дикої природи (м. Москва), Центр етичного ставлення до тварин "Життя" ім. Л. Толстого (м. Харків), Азербайджанське товариство захисту тварин (м. Баку), Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" та інші організації. У 2003 році в Києві ними був проведений перший в СНД міжнародний семінар, присвячений правам природи. У 2007 році в Києві був проведений кінофестиваль "СХОДИ" – перший міжнародний правозахисний кінофестиваль, що проводиться на території України та країн СНД, на якому правозахисна тематика представлена у розширеному колі проблем. На кінофестивалі демонструються фільми, присвячені правам людини, захисту тварин та природи, а також фільми духовної, філософської і соціальної тематики, фільми, які висвітлюють політичні проблеми. Назва кінофестивалю "СХОДИ" має на увазі те, що людина та людство взагалі може як підійматися вгору сходами моральності, так і спускатися донизу сходами варварства. Питання лише в тому, який напрямок обере кожен з нас[11].

Обгрунтування прав природи. Ще за часів Джеремі Бентама (англ. Jeremy Bentham) етики вважали, що правами володіють лише ті живі істоти (вищі тварини: ссавці, птахи), які відчувають біль або мають розум. Проте зараз правами наділяються всі без винятку живі істоти (включаючи мікроби і віруси), а також екосистеми. Річ у тому, що всі вони мають здатність до живлення і росту, дихання і самозахисту, до свідомих бажань і надій, прагнень і імпульсів, волю до життя, а властивості і схильності, подібні цим, визначають їх інтерес. А хто має інтереси – потребує прав з їх захисту. Камінь, на відміну від білки або ромашки, не має здатності до живлення і росту, не має інтересів в цьому, а значить, не може володіти правами з їх захисту. Таким чином, права природи – це природні закони життя природи, живих істот, втілені у законодавстві і правовій культурі людей.

Права, що належать тваринам

За всіма живими істотами можуть бути визнані такі права.

На рівні видів: право на існування; право спадкоємства; право на критичне місце проживання; право на відшкодування збитку з вини людини; право на генетичну різноманітність (захист від генетичного забруднення); право на процвітання.

На рівні особин: право на життя; право на природну свободу; право спадкоємства; право на захист від страждань з вини людини (на захист від жорстокості); право на необхідну для життя частку земних благ; право на генетичну різноманітність (захист від генетичного забруднення); право на відсутність відповідальності перед людиною; право на опіку (для домашніх і с.-г. тварин і рослин).

Необхідно підкреслити, що правами повинні наділятися не тільки домашні, с.-г. або дикі тварини і рослини (і мікроорганізми), але і знову створені людиною, а також ті, що потрапили на Землю з космосу. Люди і природа (рослини, тварини, мікроорганізми, екосистеми) не володіють рівними правами. Люди володіють великою кількістю прав (оскільки мають більше всього інтересів) і ці права важливіші.

На рівні екосистем (дикої природи): право на існування; право на процвітання; право на свободу; право на відшкодування збитку; право на життєвий простір.

Потрібно зазначити, що деякі з перерахованих прав вже в тій або іншій мірі захищені законом. Так, законами про захист тварин від жорстокого поводження охороняється право індивідуальних тварин на захист від страждань з вини людини, ЗУ "Про Червону книгу України"[12] захищені права індивідуальних рідкісних тварин і рослин на життя і свободу, Конвенцією про охорону біологічного різноманіття захищені права всіх видів живих істот на існування[13], ЗУ "Про екологічну мережу України"[14] та законодавчими актами про природні території, що охороняються, охороняються права деяких екосистем на існування і права деяких індивідуальних вікових дерев на життя.

На жаль, у сучасних умовах поки неможливо здійснювати на практиці захист усіх наведених вище прав природи. Особливо це стосується прав нижчих тварин, рослин і мікроорганізмів. На практиці завжди можна знайти достатньо підстав, щоб ігнорувати права та інтереси індивідуальних жуків, черв'яків і кульбаб.

У наявності позиція, яку ми хотіли б прийняти та яка поки не може бути здійснена, проте ми повинні до неї прагнути в майбутньому. Адже етикаце перш за все моральний компас у нашому русі до досконалості і справедливості. Як приклад можна навести аналогію з правами людей другого покоління (соціальними, економічними, культурними). Ці права для багатьох держав поки нездійснимі, оскільки для їх задоволення знадобилися б величезні кошти. Проте, задекларувавши їх, держави продемонстрували, що вони вживатимуть заходи для виконання цих прав у майбутньому. Більш того, у майбутньому у тварин (принаймні у вищих) можуть з'явитися й інші права, наприклад, право обирати (через своїх опікунів).

Наявність у живих істот моральних (захищаються традиціями, мораллю), а потім і юридичних (захищаються законом) прав має далекосяжні наслідки для природоохоронної практики. По-перше, біологічний вид перестає бути власністю. Жодна фізична або юридична особа не може ним володіти.

По-друге, включається розвинений механізм правового захисту (штрафи, ув'язнення за порушення прав природи або подання позову до суду від опікунів). І не тільки майнових інтересів, якщо популяція понесла збиток. Якщо цей збиток суб'єкта права незворотних то включається, наприклад, кримінальне законодавство за фактом геноциду.

По-третє, будь-який біологічний вид, а не тільки людина, може стати власником фінансових активів, які можуть накопичуватися в місцевих або національних бюджетах саме для їх охорони, а також можливість видів та індивідів живих істот успадковувати фінанси, природні території і т. ін.

По-четверте, велике значення концепції прав природи полягає в тому, що вона стимулює людей обмежувати, по можливості, вбивства і страждання живих істот з вини людини.

Разом з тим необхідно підкреслити, що в самій природі прав немає, але у природи (живих істот) – є. Те, що вовк задер лося, – не означає, що він порушив його права. Права природи – це чисто людська конструкція, і вона існує тільки у відносинах між людиною і природою, права лосів ми захищаємо не від вовків, а від насильства з боку людини і держави. Більше того, тварини не відповідають за свої вчинки, коли порушують людські закони. За це їх не можна вбивати або переслідувати іншим способом.

У суспільстві формується думка, що у майбутньому для захисту прав природи повинен бути створений Міжнародний суд з прав природи[15].

Сьогодні закон проголошує, що людина не може бути чиєюсь власністю. Це – необхідна умова існування людини як особистості. Якщо ми хочемо кардинально поліпшити становище тварин (а потім і рослин), ми повинні поширити на них той же принцип. Разом з тим надання прав тваринам і рослинам не означає припинення їх використання (як і люди, що володіють правами, продовжують один одного використовувати), ми лише припиняємо їх використання із зловживанням.

Ідея прав природи не повинна залишатися тільки ідеєю, вона повинна стати громадським рухом за визволення найбільш пригноблюваних істот світу. Як і у всіх революціях, природа отримає свої права лише тоді, коли достатня кількість людей стануть екологічно свідомими і з'явиться новий соціальний договір з урахуванням прав тварин.

  • [1] Поет і прозаїк, діяч авангардного мистецтва.
  • [2] Безобразов П.В. О правах животных / П.В. Безобразов. – М.: Печатня А.Н. Снегиревой, 1903. – 220 с.
  • [3] Далай-лама. Молитва о природе / Далай-лама // Гуманитарный экологический журнал. Спецвыпуск. – 2003. – Т. 5. – С. 112-115.
  • [4] Маркс К. Дебаты по поводу закона о краже леса (октябрь 1842 г.) / К. Маркс и Ф. Энгельс. Сочинения. – 2-е изд. – Т. 1. – С. 156.
  • [5] Фишер С. Человек и животное. Этико-юридический очерк / С. Фишер. – СПб., 1899. – 280 с.
  • [6] Кожевников Г.А. О необходимости устройства заповедных участков для охраны русской природы / Г.А. Кожевников // Этико-эстетический подход в охране дикой природы и заповедном деле. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 1997. – С. 81-91.
  • [7] Из литературного наследия Андрея Петровича Семенова-Тян-Шанского (1866-1942). Проза. Стихотворения. Эпиграммы / авт.-сост. В. Берлин, В. Борейко. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 1996. – 160 с.
  • [8] Юристи за права тварин [Електронний ресурс]. – URL attomeysforanimals.org/
  • [9] Всесвітній день прав тварин [Електронний ресурс]. – URL: uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D 1 %82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD
  • [10] Всесвітня хартія природи [Електронний ресурс]: Хартія ООН від 01.01.1982 р. – URL: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995__453
  • [11] Міжнародний правозахисний кінофестиваль "СХОДИ" [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт. – URL: htlp://celalife.com.ua/ukr/index.htm
  • [12] Про Червону книгу України: Закон України від 07.02.2002 р. за № 3055-ІII // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30 (26.07.2002). – Ст. 201.
  • [13] Про охорону біологічного різноманіття [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 05.06.1992 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_030
  • [14] Про екологічну мережу України: Закон України від 24.06.2004 р. за №1864-1V // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.
  • [15] Кричевский С. В. О Международном суде по правам природы [Электронный ресурс] / С. В. Кричевский. – URL: ecoethics.ru/old/b80/47.html
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші