Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічна етика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Екологоетичні принципи при обговоренні прав тварин

У зв'язку з тим, що на практиці захист прав тварин, не говорячи вже про права рослин, мікроорганізмів та екосистем, дуже утруднений, Том Ріган запропонував два прості етичні принципи, що дозволяють спростити практику захисту прав тварин.

1. Принцип мінімізації переваги

Він полягає у тому, що коли ми стикаємося з перевагою прав багатьох безневинних істот над правами небагатьох безневинних істот, за умови, що збиток, який їм завдається, однаковий, то потрібно віддати перевагу правам багатьох.

2. Принцип виключення гіршого

Він полягає у тому, що якщо індивідуумам, яких це стосується, завдається незіставний збиток, ми повинні пом'якшити ситуацію тих, кому гірше[1].

Юридична практика захисту прав природи

У 1974 році американський юрист та екофілософ Крістофер Стоун опублікував роботу, що стала класичною, щодо практики надання юридичних прав тваринам, рослинам і ділянкам дикої природи. Він геніально просто показав, що як кораблі, інститути і корпорації (що володіють правоздатністю) можуть захищати свої права з допомогою спеціально призначених опікунів або опікунів (що володіють дієздатністю), то так само можна поступати і з об єктами природи[2].

Наприклад, можна подати позов до суду від імені знищуваного соснового лісу, де як опікуни і захисники інтересів соснового бору виступатимуть природоохоронні громадські організації, у статуті яких записаний захист прав природи.

Ідею юриста відразу підхопило багато природоохоронних організацій. Так, пернатий мешканець о. Гаваї (штат Гаваї США) палила або шафранова в'юркова квіткарка (лат. Loxioides bailleuі) могла зникнути, тому що на схилах вулкану Кілауеа повинні були бурити свердловини. У 1978 році американські природоохоронні організації Клуб "Сьєрра" та Національне Одюбоновське товариство подали позов до суду на захист маленької пташки від її імені. Вперше в американській судовій практиці позивачем стала тварина.

І пташка перемогла. Федеральний суд примусив місцеву владу відвести для палили, або шафранової в'юркової квіткарки спеціальні території, що охороняються.

Проф. Ічіро Хокімото наводить дані про те, як окружним судом префектури Кагошима в Японії був задоволений позов про анулювання дозволу на вирубку лісу, заплановану на острові Амамі Охшима, який був виданий губернатором цієї префектури. Позивачами за позовом дії названі представники місцевої фауни, зокрема заєць лазаючий амамійський (лат. Pentalagus fumessi). Спочатку позов був відхилений, оскільки не була виконана вимога окружного суду вказати імена та адреси позивачів. Потім позивачі були вказані як "Пан Такий- то і Такий-το, який називається також зайцем лазаючим амамійським..., виступає як позивач" і позову був даний хід. Станом на листопад 1998 року справа знаходилася у стадії розгляду. До окружного суду Міто був поданий позов про збереження в префектурі Ібаракі місця зимівлі гусака білолобого (лат. Anser albifrons), який є в Японії символом дикої природи. Як позивачі вказані сам гусак і група громадян. Хоча в лютому 1996 року суд ухвалив, що представники дикої природи не можуть пред'являти позовів, група мешканців апелювала в Токійський вищий суд, причому на одному з документів замість підпису був зроблений відбиток лапи гусака білолобого. Апелянти під креслювали, що навіть внутрішньоутробний плід визнається позивачем. Можна сподіватися, що негативне рішення суду Міто було скасовано, або в усякому разі не стало прецедентом, оскільки окружний суд Нагасакі в аналогічній ситуації вчинив по-іншому. Він задовольнив позов, що вимагає зупинити будівельні роботи в затоці Ісахая префектури Нагасакі. Позивачами були сама затока і п'ять видів місцевої фауни, а також місцеві мешканці як їх представники. На о. Хоккайдо з'явилася можливість розпочати справу про зупинку будівництва тунелю в національному парку Дайсетсузан, позивачем стала азіатська щука (лат. Aplocheilidae), що мешкає там. Ічіро Хокімото вважає, що, оскільки право на життя вже визнане для кожного живого організму, всі живі істоти повинні мати можливість звернутися з позовом до суду. Така практика виявляє проблеми справедливості по відношенню до інших видів живих істот, що є кроком у напрямі правової системи майбутнього[3], коли бути громадянином означатиме відстоювати права не тільки людей, але і всіх інших живих істот.

Підсумовуючи викладене, хотілося б відзначити декілька важливих моментів. По-перше, не потрібно механічно переносити теорію прав людини на права природи. Тут повинно бути переосмислення, творчий розвиток насамперед самих термінів і понять "суб'єкт права", "права", аргументування наявності прав і т. ін. Навіть термін "демократія" вимагає зміни, оскільки на сьогодні він не передбачає захисту прав і свобод живих істот, окрім людини. По- друге, права природи володітимуть деякою вторинністю по відношенню до прав людини, що, однак, не виключає їх можливого юридичного захисту.

  • [1] Regan Tom. The case for animal rights / Regan Tom. – Berkeley: University of California Press, 1983. – P. 151-160.
  • [2] Борейко B.E. Философы дикой природы и природоохраны / В.Е. Борейко. – К.: КЭКЦ, 2002. – 160 с.
  • [3] Агафонов В. Зарубежная юридическая практика признания прав природы / В. Агафонов // Гуманитарный экологический журнал. Спецвыпуск. – 2003. – Т. 5. – С. 33-35.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші