Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічна етика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ТВАРИН ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

1. Міжнародно-правові стандарти гуманного поводження з тваринами.

2. Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження в Україні.

3. Нормативні правила утримання тварин, що виключають жорстокість.

4. Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість.

5. Державне регулювання та громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.

Міжнародно-правові стандарти гуманного поводження з тваринами

Істотним чинником оновлення вітчизняного законодавства у сфері захисту навколишнього середовища з початку 90-х pp. стала поступова інтеграція нашої держави до світового співтовариства. У 1995 році Україна вступила до Ради Європи, взявши зобов'язання послідовно реалізовувати у законодавстві та на практиці загальновизнані міжнародні норми, зокрема положення щодо забезпечення гуманного поводження з тваринами та їхнього захисту від жорстокого і неналежного поводження.

Варто відзначити, що на перших етапах становлення міжнародного права навколишнього середовища говорилося лише про охорону й захист тих видів тварин, яким більшою чи меншою мірою загрожувало скорочення популяцій чи зникнення або тих, що становлять господарський інтерес для людини. Зокрема, перші конвенції зі збереження рибних ресурсів у Європі датуються серединою XIX ст., а на початку XX ст. були підписані перші міжнародні договори зі збереження певних видів птахів.

Наступний етап в розвитку інституту захисту тварин як частини права навколишнього середовища полягає вже у спрямованості на міжнародно-правовий захист видів, яким загрожує вимирання (з середини XX ст.), основні ідеї якого – збереження різноманіття тваринного світу[1]. Пізніше, під впливом авторитетних обґрунтованих досліджень зв'язку насильства щодо тварин та тяжких насильницьких злочинів проти життя і здоров'я людей, світове співтовариство звернуло увагу на захист тварин, що потерпають від будь-яких форм агресії, жорстокості, знущань чи безвідповідального ставлення до їхнього добробуту.

На сьогодні система міжнародних стандартів, що так чи інакше регламентують використання об'єктів тваринного світу, досить велика за обсягом, тому дослідники пропонують різноманітні способи її класифікації.

Так, за рівнем застосування акти можна поділити на універсальні (Міжнародна конвенція про регулювання китобійного промислу 1946 р., Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення, 1973 р.[2] тощо) та регіональні (Конвенція між США і Канадою про охорону перелітних птахів 1916 р.[3], Конвенція про захист природи й збереження фауни і флори Західної півкулі 1940 р.[4], Конвенція про збереження тюленів Антарктики 1972 р.[5] та ін.).

§ 1. Міжнародно-правові стандарти гуманного поводження з тваринами 101

Враховуючи особливості окремих біологічних видів тварин та специфічні ризики використання об'єктів тваринного світу у життєдіяльності людини, можна виокремити міжнародно-правові акти, спрямовані на захист:

а) тварин, що знаходяться під загрозою зникнення (Угода про збереження білих ведмедів 1973 р.[6], Конвенція про охорону біологічного різноманіття 1992 р.[7] та ін.);

б) диких тварин (Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі 1979 р.[8], Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин 1979 р.[9], Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 р.[10] та ін.);

в) тварин-компаньйонів (Європейська конвенція про захист домашніх тварин 1992 р.[11], Регламент № 998/2003 Європейського Парламенту та Ради Європи про вимоги стосовно стану здоров'я тварин, що застосовуються при некомерційному перевезенні домашніх тварин[12]);

г) тварин, яких використовують у галузі сільського господарства (Міжнародна конвенція про охорону птахів, які корисні в сільському господарстві 1902 р.[13], Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні 1968 р.[14], Європейська конвенція про захист сільськогосподарських тварин 1976 р.[15], Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій 1979 р.[16]);

ґ) тварин, експлуатованих у сфері дозвілля (Регламент Європейської Комісії про вимоги стосовно стану здоров'я циркових тварин під час перевезення між державами-членами[17], Директива Ради Європи про утримання диких тварин у зоопарках[18]);

д) тварин, яких використовують у межах проведення наукових та промислових дослідів (Європейська конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментів або в інших наукових цілях 1986 р.[19], Директива Ради Європи 2010/63/ЄС про захист тварин, використовуваних у наукових цілях[20], Рекомендація Європейської Комісії про настанови щодо приміщень та піклування про тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей[21]).

Таким чином, міжнародні акти містять чимало аспектів охорони тварин: захист біорізноманіття, захист тварини як об'єкта власності людини, гарантування права людини на безпечне довкілля тощо, однак для тематики цього навчального курсу найбільший інтерес становить захист тварин від жорстокого поводження як законний інтерес людини до дотримання моральності суспільства. Перші спроби запобігти стражданням тварин спостерігаються на міжнародному рівні приблизно з середини XX ст. Так, у Міжнародній конвенції про захист птахів 1950 р.[22], зокрема, заборонялися не лише способи масового вилову й знищення птахів, але й способи, що призводять до "зайвої жорстокості", а Резолюцією № 5 про гуманне вбивство живих морських ресурсів, ухваленою першою Женевською конференцією ООН з питань морського права, державам-учасницям було рекомендовано передбачати такі методи вилову та забою морських тварин, зокрема китів і тюленів, що позбавили б останніх від страждань найбільшою мірою[23].

Однак найближче підійшла до правового регулювання питань захисту домашніх тварин, впровадження і захисту концепції "благополуччя тварин" та її ефективного застосування Рада Європи – організація, визначальною метою якої є захист прав людини. Першими ефективними кроками Ради Європи у цьому напрямі стали згадані вище Європейська конвенція про захист тварин під час міжнародного перевезення, Європейська конвенція про захист сільськогосподарських тварин та Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій. Розглянемо їх докладніше.

Положення Європейської конвенції про захист тварин під час міжнародного перевезення передбачають такі ключові заборони для забезпечення належного добробуту тварин:

• перед завантаженням для міжнародного перевезення тварини оглядаються уповноваженим співробітником ветеринарної служби країни-експортера, який засвідчує, що вони придатні для перевезення; тварини, які народили протягом попередніх 48 годин або мають народити під час перевезення, є непридатними для останнього;

• тваринам надається достатній за об'ємом для їхнього біологічного виду простір та вентиляція, а також захист від несприятливих погодних умов і різких відмінностей у кліматичних умовах;

• тварини не можуть бути залишені без води та їжі понад 24 години;

• тваринам, що захворіли або отримали ушкодження під час перевезення, якомога скоріше надається ветеринарна допомога а, за необхідності, вони забиваються у спосіб, що виключає надмірні страждання.

Європейська конвенція про захист с.-г. тварин стала першим спеціальним актом у сфері захисту тварин, використовуваних у с.-г. цілях. У цьому документі вперше встановлювалися вимоги щодо забезпечення для кожного виду звірів відповідного харчування, пиття, догляду з урахуванням їхнього виду і ступеня їх розвитку, адаптації і приручення. Також положення Конвенції передбачають обмеження свободи пересування тварини з урахуванням її виду і виключенням непотрібних страждань або травм. Працівники фермерських господарств мають контролювати освітлення, температуру, вологість, циркуляцію повітря та інші умови навколишнього середовища з урахуванням фізіологічних особливостей виду та етології потреб кожної тварини.

Досить тривалий час поза правовим захистом знаходилися тварини, що потерпали від лабораторних досліджень, зазнаючи жорстоких і невиправданих страждань від рук допитливого "старшого брата" – людини. Початок формуванню міжнародних стандартів поводження з тваринами у процесі проведення експериментів було покладено 20 січня 1971 року ухваленням Рекомендації Консультативної Асамблеї Ради Європи № 621 про проблеми, що виникають у зв'язку з використанням живих тварин в експериментальних або промислових цілях[24], в якій, зокрема, було запропоновано "розроблення міжнародного договору, який міститиме перелік умов та наукових підстав, за якими можуть бути дозволені експерименти на живих тваринах". При розробці проекту майбутньої конвенції спеціалізований орган Ради Європи – Комітет експертів із захисту тварин, співпрацював із спостерігачами з США та Комісією Європейських співтовариств, а також залучив низку представників неурядових організацій. Комітет Міністрів 31 травня 1985 року ухвалив текст Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей, яка 18 березня 1986 року була відкрита для підписання.

Сьогодні цією Конвенцією передбачені такі принципи захисту хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей:

• тварини для експериментів повинні відбиратися на підставі чітко встановлених критеріїв;

• тварини підлягають догляду, і їх страждань, наскільки це можливо, потрібно уникати;

• методи загальної або місцевої анестезії чи інші методи, призначені для максимально можливого усунення довготривалих пошкоджень, болю, страждань або тривоги, застосовуються в кожній процедурі і протягом усього часу експерименту;

• після закінчення будь-якої процедури приймається рішення про збереження тварини в живих або її умертвіння гуманним методом;

• установи-користувачі повинні мати у своєму розпорядженні приміщення та обладнання, яке відповідає видам тварин і використовуваним процедурам, а їх проектна розробка, будівництво та організація діяльності мають дозволяти найефективніше проводити процедури таким чином, щоб отримувати відповідні результати при найменшій кількості використаних тварин із заподіянням їм найменших довготривалих пошкоджень, болю, страждань або тривоги;

• особи, які здійснюють процедури або беруть у них участь, а також особи, які здійснюють догляд за тваринами, що використовуються у процедурах, включаючи контроль, повинні мати відповідну освітню та професійну підготовку.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин, ухвалена у 1987 році, становить значний інтерес для дослідників екологічної етики, з одного боку, як перший детально регламентований документ, присвячений гарантіям добробуту не окремих вразливих або економічно цінних тварин, а тварин-компаньйонів, людські знущання з яких найчастіше залишаються латентними; з іншого боку, як документ, у якому безпосередньо говориться про цінність життя та благополуччя кожної тварини. Україна стала 23-ю державою, що підписала і ратифікувала цю Конвенцію.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин складається з преамбули, основних положень (ст.ст. 1-14) та оперативних положень (ст.ст. 15-23). У преамбулі вказано цілі і мотиви укладання Конвенції, які можна поділити на три групи:

• моральні зобов'язання людини;

• інтереси людини, які ставляться під загрозу через збільшення популяції домашніх тварин і відсутність норм їх утримання;

• забезпечення благополуччя власне тварин.

Під домашньою твариною у Конвенції розуміється "будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема, в домашньому господарстві, для власного задоволення і дружнього спілкування". З цього визначення виключені тварини, утримувані для виробництва харчових продуктів, вовни, шкіри або хутра або для інших с.-г. цілей, експериментальних або інших наукових цілей, в зоопарках, цирках, на виставках. Проте Конвенція передбачає можливість включення їх у внутрішнє законодавство.

Основні принципи утримання тварин названі у ст. 3: ніхто не має права завдавати тварині болю, страждання або шкоди, і ніхто не може кинути тварину. Правила утримання тварин покладають на кожного, хто постійно або тимчасово доглядає за твариною, обов'язок забезпечувати її водою, їжею, фізичним навантаженням, вживати заходів щодо запобігання втечі. Селекціонери зобов'язані піклуватися про фізичне і психічне здоров'я потомства і батьків, а також не допускати передачі негативних поведінкових моделей (агресивність) або спадкових дефектів (наприклад, прогресивна атрофія сітківки, що призводить до сліпоти).

Однією з новацій Конвенції, основаних на численних дослідженнях джерел безпритульності, і, як наслідок, загибелі тварин, стала заборона придбання домашніх тварин дітьми віком до 16 років без згоди батьків або осіб, які здійснюють батьківські обов'язки, тому що це може призвести до відмови від тварини. Оскільки дресирування може бути джерелом стресу для тварин, Конвенція у ст. 7 накладає обмеження на методи, які мають на меті заподіяння тварині страждання, а також можуть завдати каліцтва (якщо тварина буде змушена перевищити свої природні здібності).

Конвенцією визнається, що деякі види діяльності (реклама, виставки, змагання) можуть призвести до заподіяння шкоди тваринам, але вони не забороняються, якщо дотримані умови, які забезпечують їх благополуччя, перераховані в п. З ст. 4 та у ст. 14. Крім того, п. 2 забороняє, серед іншого, застосування допінгу тварин для збільшення або зменшення їх активності.

Для обмеження хірургічних втручань, що здебільшого проводяться з естетичних міркувань або для особистої зручності власника чи селекціонера, була введена ст. 10. У ній йдеться про купірування хвоста, вух, оглушення, видалення нігтів і зубів. На думку авторів Конвенції, скрутка крил, як один з методів для перешкоджання польотів, проводиться недостатньо часто для згадки в указаній статті. Також було вирішено не визнавати татуювання хірургічною процедурою. Таким чином, забороненими є всі хірург- гічні операції, за винятком тих, що перешкоджають розмноженню або проводяться за рекомендацією ветеринара чи в інтересах самої тварини (наприклад, видалення зайвих пальців). Операції повинні робитися ветеринаром під наркозом, якщо можуть заподіяти біль тварині, або уповноваженою особою відповідно до внутрішнього законодавства, якщо анестезія не потрібна.

Відповідно до принципу Конвенції про запобігання страждань тварини, її умертвіння повинно проводитися лікарем або ветеринаром, які мають спеціальні знання та навички. Виняток робиться для надзвичайних обставин, за яких внутрішнім законодавством дозволено вбивство однієї тварини іншою, а також, якщо вбивство тварини покликане припинити її страждання. У цьому документі перелічені методи умертвіння, які повинні бути заборонені (удушення, електричний струм). Ці нормативні приписи не поширюються на програми надзвичайної допомоги, ухвалені урядами для боротьби з такими зоонозними захворюваннями, як сказ.

Заходам захисту бездомних тварин присвячена глава III. У ній зазначено, що якщо влада вважає за необхідне скоротити популяцію бездомних тварин, вона повинна вжити законодавчих або адміністративних заходів для її скорочення з дотриманням принципу гуманності. Вбивство тварин не є обов'язком держави, але її право за умови дотримання основних принципів. У цій самій главі вказується на обов'язок держави заохочувати тих, хто бере безпритульних собак і кішок та вживає заходів щодо забезпечення їх утримання, влаштування до відповідальних власників.

Положення Європейської Конвенції про захист домашніх тварин 01.08.2014 року набрали чинності в Україні. Однак національне законодавство, зокрема ЗУ "Про жорстоке поводження з тваринами", досі не містить будь-яких суттєвих змін стандартів придбання та належного утримання домашніх улюбленців. Такий стан речей свідчить про свідоме небажання відповідних органів державної влади України приєднуватись до міжнародного руху щодо унеможливлення жорстокого поводження з тваринами, який утискає інтереси великих с.-г. корпорацій та іншого бізнесу, що має зиск з безвідповідального, а почасти й відверто жорстокого поводження з об'єктами тваринного світу. Серед поодиноких спроб втілення в Україні міжнародних вимог чільне місце посідає ефектронна ідентифікація тварин у декількох сотнях ветеринарних клінік Києва, Дніпропетровська, Львова, Миколаєва, Одеси, Хмельницького, Білої Церкви, Маріуполя, Харкова. Чіпування зоопаркових тварин уже другий рік поспіль проводить Київський зоопарк[25].

Проте, незважаючи на деякі недоліки, імплементація указаної Конвенції виглядає суттєвим поступом, адже такі вагомі галузеві акти, як Європейська конвенція про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів або в інших наукових цілях, Європейська конвенція про захист тварин під час міжнародних перевезень, Європейська конвенція про захист тварин, що утримуються для сільськогосподарських цілей, Європейська конвенція про захист тварин, призначених на забій, та інші досі залишаються поза увагою вітчизняного законодавства.

Як відомо, міжнародні стандарти гуманного поводження з тваринами поступово отримують не лише широку громадську підтримку в світі, але й безпосереднє закріплення в конституціях, нормативно-правових і відомчих актах, що регулюють питання, пов'язані з охороною тваринного світу. Так, наприклад, ст. 20а Основного Закону ФРН у 2002 році було доповнено положенням, згідно з яким німецька держава відповідальна перед майбутніми поколіннями та зобов'язана захищати природні основи життя і тварин у рамках конституційного порядку за допомогою законодавства, виконавчої і судової влади. Конституція сусідньої Швейцарської Конфедерації пронизана духом поваги до навколишнього середовища в цілому та захисту тварин зокрема, встановлюючи виняткове право законодавчого регулювання охорони тварин і способи поводження з ними; проведення експериментів над тваринами і посягань на недоторканність живих тварин; використання тварин; імпорту тварин і продуктів тваринного походження; продажу і перевезення тварин; забою тварин. Сільське господарство, згідно з конституційними положеннями, має здійснюватися у тих формах господарювання, які узгоджені з вимогами природного середовища та не заважають існуванню навколишнього середовища і життю тваринного світу. Також, безумовно, прогресивними є норми щодо обов'язку держави піклуватися про охорону як людей, так і тварин від особливо небезпечних хвороб, а також зловживань генної інженерії[26].

Нарешті, пам'ятаймо про те, що знущання з безпорадних створінь є безперечним свідченням того, що людина, сповнена такої агресії, здатна спрямувати це насильство на собі подібних. Статистика свідчить, що близько 90 % рецидивістів формували свої злочинні нахили на основі жорстокого поводження з тваринами[27]. Отже, реальне втілення в життя гарантій гуманного ставлення до тварин є запорукою розбудови соціальної, правової та демократичної держави, орієнтованої на захист особистої свободи та безпеки кожного з нас.

  • [1] Задорожній О.В. Міжнародне право навколишнього середовища: підручник для ВНЗ / О.В. Задорожній, М.О. Медведева. – К.: Видавничий дім "Промені", 2010. – С. 30-33.
  • [2] Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 03.03.1973 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_129
  • [3] Про охорону перелітних птахів [Електронний ресурс]: Конвенція між США і Канадою від 16.08.1916 р. – URL: registrelep.gc.ca/document/default_e.cfm?documentID=80
  • [4] Про захист природи й збереження фауни і флори Західної півкулі [Електронний ресурс]: Конвенція Панамериканського союзу від 12.10.1940 р. – URL: loc.gov/law/help/us-treaties/bevans/m-ust000003-0630.pdf
  • [5] Про збереження тюленів Антарктики [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 01.06.1972 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_477
  • [6] Про збереження білих ведмедів [Електронний ресурс ]: Багатостороння угода від 15.11.1973 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_109
  • [7] Про охорону біологічного різноманіття [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 05.06.1992 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_030
  • [8] Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі [Електронний ресурс]: Конвенція Ради Європи від 19.09.1979 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_032
  • [9] Про збереження мігруючих видів диких тварин [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 23.06. 1979 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_136
  • [10] Про збереження морських живих ресурсів Антарктики [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 20.05.1980 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_045
  • [11] Про захист домашніх тварин: Європейська конвенція від 13.11.1987 р. // Офіційний вісник України. – 2014. – № 77 (03.10.2014). – Ст. 2217.
  • [12] Про вимоги стосовно стану здоров'я тварин, що застосовуються при некомерційному перевезенні домашніх тварин [Електронний ресурс] Регламент Європейського Парламенту та Ради Європи № 998/2003 від 26.05.2003 р. – URL: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32003R0998&from=EN
  • [13] Про охорону птахів, які корисні в сільському господарстві [Електронний ресурс]: Міжнародна конвенція від 19.03.1902 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_400
  • [14] Про захист тварин при міжнародному перевезенні [Електронний ресурс]: Конвенція Ради Європи від 13.12.1968 р. – URL: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_227
  • [15] Про захист сільськогосподарських тварин [Електронний ресурс] Конвенція Ради Європи від 10.03.1976 р. – URL: conventions.coe.int/Тreaty/en/Treaties/html/087.htm
  • [16] Про захист тварин, призначених на забій [Електронний ресурс]: Конвенція Ради Європи від 10.05.1979 р. – URL: conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Html/102.htm
  • [17] Про вимоги стосовно стану здоров'я циркових тварин під час перевезення між державами-членами [Електронний ресурс]: Регламент Європейського Парламенту та Ради Європи №1739/2005 від 21.10.2005 р. – URL: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:32005R1739&fronT=EN
  • [18] Про утримання диких тварин у зоопарках [Електронний ресурс]: Директива Ради Європи від 29.03.1999 р. за № 1999/22/ЄС. – URL: eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:31999L0022&from=EN
  • [19] Про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментів або в інших наукових цілях [Електронний ресурс]: Конвенція Ради Європи від 18.03.1986 р. – URL: conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Htrnl/123.htm
  • [20] Про захист тварин, використовуваних у наукових цілях [Електронний ресурс]: Директива Європейського Парламенту та Ради Європи №2010/63/EU від 22.09.2010 р. – URL eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/ HTML/?uri=CELEX:32010L0063&from=EN
  • [21] Про настанови щодо приміщень та піклування про тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей [Електронний ресурс]: Рекомендація Європейської Комісії від 18.06.2007 р. – URL eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2007:197:0001:0089:EN:PDF
  • [22] Про захист птахів [Електронний ресурс]: Міжнародна конвенція від 18.10.1950 р. – URL: ecolex.org/server2.php/libcat/docs/TRE/Full/En/TRE-000066.txt
  • [23] Про гуманне вбивство живих морських ресурсів [Електронний ресурс]: Резолюція № 5 першої Женевської конференції ООН з питань морського права від 25.04.1958 р. – URL: https://treaties.un.org/doc/Publication/UNTS/Volume%20450/volume-450-I-6465-English.pdf
  • [24] Про проблеми, що виникають у зв'язку з використанням живих тварин в експериментальних або промислових цілях [Електронний ресурс] Рекомендація Консультативної Асамблеї Ради Європи №621 (1971) від 20.01.1971 р. – URL assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/AdoptedText/ta71/EREC621.htm
  • [25] Єдина база чіпованих тварин в Україні [Електронний ресурс]. – URL: tracer.com.ua/index.php
  • [26] Конституція Швейцарської Конфедерації від 18.04.1999 р. (зі змінами та доповненнями станом на 18.05.2014 р.) [Електронний ресурс]. – URL: adniin.ch/opc/fr/classified-compilation/19995395/mdex.html
  • [27] Барановська А. Проблема захисту прав безпритульних тварин в Україні [Електронний ресурс] / А. Барановська. – URL: naub.oa.edu.ua/2012/problema-zahystu-prav-bezprytulnyh-tvaryn-v-ukrajini-2
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси