Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екологічна етика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість

Загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість, викладені у ст. 18 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Стаття 180 ЦК України також визначає особливість тварин і зазначає, що правила поводження з тваринами встановлюються законом. При поводженні з тваринами не допускається:

  • • використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
  • • примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
  • • нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
  • • використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів.

Забороняється:

  • • розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
  • • розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
  • • примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
  • • проведення генетичних змін на тваринах;
  • • застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
  • • інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

Правила поводження з дикими тваринами, що перебувають у стані природної волі, визначаються законодавством про тваринний світ і ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Так, при видачі дозволу на добування мисливських тварин визначається спосіб добування і його відповідність вимогам зазначеного Закону.

Технічні засоби, що використовуються при полюванні на диких тварин, повинні передбачати їх швидку смерть, що виключає страждання.

При полюванні на мисливських тварин забороняється застосовувати:

  • • технічні засоби, які не передбачають їх швидку смерть і не виключають страждання;
  • • транспортні та інші технічні засоби і обладнання, отрути, вибухові речовини, застосування яких призводить до масової загибелі тварин.

Забороняються полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин:

  • • що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування;
  • • у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами – під час їх повернення до місць розмноження;
  • • вагітних самок;
  • • дитинчат, не здатних до самостійного існування;
  • • при переправі наземних тварин через водоймища;
  • • у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Забороняється полювання у формі видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, передсмертні агонії тварин, використання при цьому інших тварин для умертвіння диких тварин. Також забороняється використання тварин із заподіянням їм страждань як живої приманки при полюванні, вилові та інших формах добування диких тварин.

Органи державної влади не завжди дотримуються зазначених вимог, коли мова йде про так званих "хижих та шкідливих тварин". Господарський суд міста Києва розглядав позовні вимоги Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ" та Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" до Держкомлісгоспу України про визнання протиправним та скасування окремих положень наказу "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин"[1], а саме: у п. 2 Положення "(незалежно від статі і віку)" та п. 3[2].

Заявлений позов позивачі обґрунтовували таким. Неправомірним у п. 2 наказу є положення "(незалежно від статі і віку)", оскільки у ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" встановлено обмеження за віком та статтю (за певних умов) на добування вовка шляхом визначення випадків, коли таке добування забороняється, а саме: обмеження за статтю (за певних умов): забороняється добування вовка "у період розмноження, виховання потомства, а у випадках з мігруючими видами – під час їх повернення до місць розмноження; вагітних самок"; обмеження за віком: забороняється добування "дитинчат, не здатних до самостійного існування".

Щодо п. 3 наказу, то він повністю неправомірний, оскільки дозволяє отримувати винагороду за добутого вовка незалежно від статі чи віку, а також того, добутий цей вовк правомірно чи ні, бо умовами отримання винагороди за добутого вовка є лише пред'явлення мисливцем в державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки-підтвердження мисливствознавця в районі, або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливствознавцю в районі. Цей пункт діє в той час, коли в ч. 5 ст. 42 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання" закріплено, що збут незаконно добутої продукції полювання є порушенням законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, за яке винні особи несуть юридичну відповідальність, а згідно з ч. 5 ст. 42 Закону, незаконно добуті тварини, тобто і вовк, чи виготовлена з них продукція, а також знаряддя правопорушень піддягають конфіскації в установленому законодавством порядку, тобто вилученню без відшкодування.

Таким чином, спірні пункти наказу відповідача не відповідають вказаним нормам законів України, які мають вищу юридичну силу.

Держкомлісгосп України заперечив проти задоволення позову позивача з огляду на таке. Як випливає зі ст. 33 ЗУ "Про мисливське господарство та полювання", вовк є хижою шкідливою твариною, добування вовків дозволяється проводити протягом року. У ст. 19 цього Закону встановлено строки полювання на той чи інший вид мисливських тварин. Стосовно вовка такі строки не встановлено. Отже, Закон не розглядає добування вовків, як полювання на нього. Ці дії є регулюванням чисельності хижих та шкідливих тварин.

Стаття 16 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" допускає проводити регулювання чисельності диких тварин методами евтаназії. Вказаний Закон не робить застережень щодо статі, віку та термінів при проведенні заходів з регулювання чисельності диких тварин. Отже, на здійснення заходів з регулювання чисельності диких тварин не поширюються вимоги ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Відповідно до п. З зазначеного наказу умовою виплати винагороди за знищеного вовка є пред'явлення мисливцем у державний орган лісового господарства відповідних документів заготівельної організації про здачу шкіри хижака та довідки- підтвердження мисливознавця в районі або ж здача шкіри вовка в державний орган лісового господарства чи мисливознавцю в районі.

Господарський суд міста Києва у своїй постанові, зокрема, зазначив, що відповідно до преамбули ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства. Згідно з п. З Прикінцевих положень ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" КМ України має протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" дія цього Закону поширюється, в тому числі на мисливство, мисливське господарство, рибальство, а ст. 20 забороняє полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин: що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування; у період розмноження, виховання потомства...

Вказаними нормами передбачена заборона на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин, що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування, вагітних самок, дитинчат, не здатних до самостійного існування. Отже, вказаною нормою встановлені обмеження на добування, в тому числі полювання, мисливських тварин за статтю та віком.

Як було встановлено судом, 16.12.1997 р. Держкомлісгоспом України був прийнятий відповідний наказ, п. 2 якого була встановлена винагорода за знищення вовка незалежно від його статі та віку в розмірі 100 грн за голову. Потім наступним наказом у п. 2 спірного наказу слово "знищення" було замінено словом "добування".

Таким чином, п. 2 спірного наказу Держкомлісгоспу України в частині слів "незалежно від віку та статі" суперечить ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Отже, вказана норма забороняє не лише полювання, а взагалі добування мисливських тварин, в тому числі вовка, які за статтю та віком належать до вказаних категорій тварин.

Отже, спірний наказ передбачає саме добування вовка, а не регулювання його чисельності, а тому на спірні правовідносини поширюється норма ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України[3], господарський суд міста Києва постановив визнати протиправним та скасував п. 2 наказу Держкомлісгоспу України "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин" в частині слів "(незалежно від статі і віку)".

Обов'язковість дотримання правил поводження з тваринами в c.-г., скотарстві, у рибному господарстві, при отриманні продукції тваринного походження передбачено ст. 21 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Вимоги до порядку використання тварин у с.-г. відповідно до вимог Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини[4].

У технології отримання від тварини продукції (доїння, стрижка, відгодівля тощо) не допускається застосування больових і травмуючих прийомів.

При розведенні тварин із застосуванням біотехнологічних і генно-інженерних методів не допускається зміна породи і зовнішнього вигляду тварин, якщо така зміна може призвести до страждань тварин.

Фізичні та юридичні особи, які утримують та використовують тварин у c.-г., зобов'язані дотримуватися вимог законів України: "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про тваринний світ", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб" та інших нормативно-правових актів України, санітарно-гігієнічних, ветеринарних правил і норм, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також тварин, у тому числі через жорстоке поводження з ними.

Порядок використання тварин у с.-г. поширюється на власників тварин, які утримуються та розводяться для отримання продуктів і сировини тваринного походження.

Використання тварин у с.-г. ґрунтується на таких принципах:

  • • жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
  • • забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • • право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації;
  • • заборона жорстоких методів умертвіння тварин, у тому числі отруєння тварин;
  • • відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;
  • • забезпечення безпеки життя та здоров'я людей при використанні тварин у с.-г.

Умови використання тварин у с.-г. повинні відповідати їх фізіологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також задовольняти їх природні потреби в кормах, воді, сні, рухах, у природній активності та інші потреби.

Умови в приміщеннях для утримання тварин або на вигульних майданчиках, зокрема освітлення, температура, вологість, циркуляція повітря, вентиляція, концентрація газів і рівень шуму тощо, мають відповідати їхнім фізіологічним і видовим потребам, чинним нормативно-правовим актам із зазначених питань.

При утриманні тварин забороняється:

  • • спричиняти тваринам біль і страждання, крім випадків, коли життю і здоров'ю людей і тварин загрожує небезпека;
  • • використання обладнання, інвентарю, які травмують тварин;
  • • нанесення побоїв, травм з метою примушення тварин до виконання будь-яких вимог.

Спосіб та умови використання тварин для роботи не можуть створювати необгрунтованої загрози для їх життя і здоров'я або спричиняти їм страждання, зокрема забороняються:

  • • надмірні навантаження тварин, що перевищують їх фізіологічні можливості;
  • • використання для роботи хворих або недогодованих тварин;
  • • використання при роботі з тваринами спорядження та інших засобів, які можуть призвести до травмування, каліцтва або загибелі тварини.

Транспортування тварин здійснюється відповідно до Правил транспортування тварин, затверджених постановою КМ України.

При проведенні таврування[5], біркування[6], знероження та кастрації тварин за необхідності застосовуються методи знеболювання.

У технології отримання продукції тваринного походження (крім забою тварин) не допускається застосування больових і травмувальних пристроїв, а також використання технічних засобів, що травмують, спричиняють страждання або загибель тварин.

Власники тварин повинні здійснювати забій тварин згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів[7].

Забій тварин проводиться після втрати ними свідомості за умови, що методи позбавлення свідомості не спричинятимуть тварині додаткових страждань.

Приміщення (загони) на бойні, де утримуються тварини, повинно бути ізольоване і відокремлене від приміщень, які використовуються для позбавлення тварин свідомості, забою, знекровлення та інших дій післязабійної обробки, а також відокремлене від приміщень (загонів), де знаходяться тварини інших видів.

Перед забоєм тварини повинні витримуватись декілька годин у приміщеннях (загонах) передзабійного утримання для зняття стресу.

Забороняється патрання, опалювання, зняття шкіри, копчення і відокремлення частин у тварин до припинення у них серцебиття.

Фізичні та юридичні особи, які утримують та використовують тварин у c.-г., зобов'язані:

  • 1) забезпечувати, щоб тварини, яких вони вирощують, утримують та/або здійснюють їх обіг, не мали хвороб, що підлягають повідомленню;
  • 2) охороняти здоров'я та благополуччя тварин шляхом:
    • а) забезпечення виконання ветеринарно-санітарних заходів, включаючи зоогігієнічні вимоги та умови, що мають забезпечуватися на потужностях для утримання тварин;
    • б) забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою;
    • в) застосування профілактичних ветеринарно-санітарних заходів щодо здоров'я тварин;
    • г) своєчасного звернення за послугами до лікаря ветеринарної медицини щодо встановлення діагнозу та лікування хворих тварин;
    • г) використання ветеринарних препаратів згідно з вказівками лікаря ветеринарної медицини;
    • д) недопущення жорстокого поводження з тваринами;
    • е) забезпечення належних транспортних засобів для переміщення тварин;
  • 3) виконувати вимоги щодо ідентифікації тварин, що їм належать;
  • 4) вести облік кожної продуктивної тварини стосовно придбання та застосування ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів та зберігати ці записи не менше трьох років.

Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість, передбачені ст. 22 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:

  • • дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
  • • надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
  • • забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
  • • забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками[8];
  • • забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
  • • негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людини або іншим тваринам;
  • • негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абз. 7 ст. 22 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", у ветеринарну установу для огляду;
  • • запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, проводиться відповідно до вимог ст. 23 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Так, вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:

  • • повернення їх володільцям;
  • • регулювання їх чисельності відповідно до вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Забороняється використовувати методи вилову, технічні пристрої і препарати, що травмують тварин або небезпечні для їх життя і здоров'я.

У разі виникнення або загрози виникнення епізоотій і в інших небезпечних ситуаціях заходи, необхідні для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку, регулюються в порядку, що встановлюється Мінприроди України.

ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" у ст. 24 передбачає вилов та тимчасову ізоляцію домашніх тварин. Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині.

Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих. Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров'я тварин повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження та утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров'ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння.

Для забезпечення вилову, тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих і проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.

Вилов собак, котів та інших домашніх тварин, як правило, проводиться за відсутності сторонніх осіб із 5-ї до 7-ї години або після 20-ї години (влітку – після 22-ї години).

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов'язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов та утримання.

Виловлені бродячі домашні тварини протягом п'яти днів з дня їх вилову утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути передані спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі їх у спеціалізовані притулки.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявления про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу. Власники зобов'язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду.

Відповідно до ст. 25 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", що регламентує правила поводження з тваринами, які використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля, демонстрація тварин на виставках, у зоопарках допускається за умови дотримання зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних норм і правил, установлених для утримання тварин.

При поводженні з тваринами під час проведення спортивних, видовищних заходів, відео- та фотозйомок не допускається заподіяння їм травмувань, болю, знівечення, їх загибель.

Забороняється створення пересувних звіринців.

При дресируванні тварин не допускається:

  • • нанесення тваринам побоїв, залякування, видалення кликів, кігтів тощо;
  • • примушування тварин до виконання дій, що їх травмують.

Забороняється використання у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Особа, яка утримує тварину, використання якої в циркових, спортивних та інших видовищних заходах є неможливим, зобов'язана забезпечити вказаній тварині умови утримання відповідно до вимог законодавства.

Забороняється проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

Мінагропром України затвердив Правила використання тварин у видовищних заходах[9]. Вони спрямовані на забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, укріплення моральності та гуманності суспільства, захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав.

Правила поширюються на відносини, що виникають у зв'язку з використанням тварин у видовищних заходах і поводженням із ними фізичних та юридичних осіб. Особи, які використовують тварин у видовищних заходах, зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства з питань захисту тварин від жорстокого поводження, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей, а також тварин, у тому числі через жорстоке поводження з ними.

Утримання та поводження з тваринами грунтується на таких принципах:

  • • жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
  • • забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • • право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження";
  • • заборона жорстоких методів умертвіння тварин, у тому числі отруєння тварин;
  • • відповідальність за жорстоке поводження з тваринами;
  • • утримання і поводження з тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині;
  • • забезпечення безпеки життя та здоров'я людей при використанні тварин у видовищних заходах.

При утриманні тварин забороняється:

  • • спричиняти тваринам біль і страждання, крім випадків, коли життю і здоров'ю людей і тварин загрожує небезпека;
  • • організація, проведення і пропаганда заходів, які допускають жорстокість у ставленні до тварин;
  • • використання обладнання, інвентарю, які травмують тварин;
  • • нанесення побоїв, травм з метою примушення тварин до виконання будь-яких вимог.

Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, а також задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Особа, яка проводить видовищний захід із залученням тварини, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов'язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.

Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними. Забороняється використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, які демонструють жорстоке поводження з тваринами.

При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин. Транспортування тварин різних видів проводиться окремо, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.

Особа, яка використовує тварин у видовищних заходах, зобов'язана:

  • • забезпечити тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", дбати про тварину, людяно поводитися з твариною, не залишати її без догляду, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
  • • дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації приміщення, де утримується тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття;
  • • прибирати за нею екскременти;
  • • забезпечувати своєчасне надання тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
  • • мати на тварину ветеринарні документи;
  • • про захворювання тварин негайно повідомляти ветеринарну установу;
  • • відшкодувати матеріальні та моральні збитки, що нанесені тваринами громадянам, у встановленому чинним законодавством України порядку.

Утримання крупних диких тварин допускається лише в спеціалізованих закладах (зоопарк, цирк тощо). Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини. Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог законодавства України.

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов'язані виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно- санітарних заходів.

Забороняється створення пересувних звіринців, проведення боїв тварин, спортивних, видовищних заходів, що передбачають переслідування, умертвіння, спостереження передсмертної агонії тварин, використання для умертвіння тварин інших тварин.

Контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження може здійснюватися громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження. Громадські організації у сфері захисту тварин від жорстокого поводження мають право:

  • • ставити перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, згідно з нормами чинного законодавства у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами;
  • • подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій;
  • • одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації ними своїх статутних цілей і завдань.

Законодавство дозволяє використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі і допускається це лише в разі, якщо відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами та об'єктами.

Перелік альтернативних методів та об'єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.

Робота з експериментальними тваринами може проводитися за наявності дозволу на проведення такого виду діяльності, що видається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері наукової діяльності.

До роботи з експериментальними тваринами допускаються особи, які мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, біологічну або фармацевтичну освіту, здобуту у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації.

Процедури на експериментальних тваринах незалежно від їх цілей, за яких можлива небезпека травмування тварин або заподіяння їм гострих чи тривалих больових подразнень, проводяться в умовах знеболювання.

Експериментальна тварина, яка вже використовувалася у процедурі, може використовуватися в наступній процедурі лише після відновлення її стану здоров'я до нормального та за умови, якщо:

  • • під час нової процедури до тварини застосовується загальна анестезія;
  • • наступна процедура передбачає лише незначні втручання.

Забороняється використання в наукових експериментах,

тестуванні, навчальному процесі тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування. Безпритульні свійські тварини при проведенні наукових робіт, біологічного тестування або наукових експериментів не використовуються.

Забороняється застосування:

  • • девокалізації тварин (позбавлення хірургічним шляхом можливості тварини видавати звуки);
  • • травмуючих методів при відбиранні з тварин клітин.

Забороняється проведення на тваринах демонстрацій у навчальних цілях, якщо явища, що демонструються, можуть бути показані на неживих об'єктах, у тому числі демонстрація рефлекторної діяльності організму.

Під час проведення практичних робіт у навчальному процесі забороняється вимагати від студентів виконання процедур, що призводять до смерті або травмування тварин, якщо це суперечить їхнім моральним або релігійним принципам. У цих випадках такі форми практичної роботи повинні бути замінені іншим завданням.

Експерименти на тваринах, що пов'язані з хірургічним та іншим ушкоджуючим впливом, не можуть проводитися за участю або в присутності осіб шкільного віку.

Тваринам, що використовувалися в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, надається кваліфікований догляд.

Нежиттєздатна експериментальна тварина умертвляється методами евтаназії до настання у тварини страждань. Методом евтаназії для експериментальних тварин є передозування анестетиків.

Прибирання трупа можливе лише тоді, коли смерть буде констатована особою, відповідальною за роботу з твариною.

Затверджено відповідний Порядок проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах[10]. Ним визначено процедуру та вимоги до використання живих тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні та навчальному процесі, що здійснюється науковими установами, вищими навчальними закладами III–IV рівнів акредитації незалежно від форми власності.

Дослідний центр для проведення наукових експериментів, біологічного тестування та навчального процесу із використанням тварин повинен мати:

  • • віварій (експериментально-біологічна клініка);
  • • штат співробітників, що забезпечують догляд за тваринами і виконують вимоги гуманного ставлення до них.

При плануванні навчальної роботи, наукових експериментів або біологічного тестування має бути обґрунтовано вид тварини, що використовуватиметься, та мінімальна їх кількість, необхідна для отримання достовірних результатів. Дослідні центри складають та передають до адміністрації наукових установ, а також в локальний комітет з біоетики, який створюється при дослідному центрі, перелік видів, кількість, з якими вони проводять наукові експерименти.

Комітет з питань етики (біоетики) здійснює моніторинг дотримання гуманних, етичних та морально-правових принципів стосовно експериментальних тварин при проведенні наукових експериментів, роботи з експериментальними тваринами шляхом отримання звітів від локальних комітетів з біоетики, які підготовлені відповідно до розроблених рекомендацій Комітету з питань етики (біоетики).

Моніторинг дотримання гуманних, етичних та морально- правових принципів стосовно експериментальних тварин при проведенні наукових експериментів, роботи з експериментальними тваринами на місцях проводять локальні комітети з питань біоетики.

Щороку до 20 січня або на вимогу локальний комітет з біоетики надає Комітету з питань етики (біоетики) письмові звіти дослідного центру та свої висновки про результати перевірок дотримання умов, визначених цим Порядком. У письмових звітах детально відображаються всі смертельні випадки, травмування, шкідливі та тяжкі ефекти.

При виявленні фактів порушень вимог гуманного ставлення до експериментальних тварин та інших положень цього Порядку Комітет з питань етики (біоетики) надає дослідному центру рекомендації щодо можливих шляхів їх усунення.

Комітет з питань етики (біоетики) відповідно до Положення[11], яким регламентується його діяльність, є постійно діючим координаційно-дорадчим науково-експертним органом при Міністерстві освіти і науки України і забезпечує виконання вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Комітет взаємодіє з Міністерством охорони здоров'я, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, Національною академією наук, Національною академією медичних наук, а також з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, науковими установами.

У своїй діяльності Комітет керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, КМ України та Міністерства освіти і науки України, а також рекомендаціями ЮНЕСКО, Всесвітньої організації охорони здоров'я, інших організацій системи ООН і Ради Європи, Положенням про Міністерство освіти і науки України[12] та Положенням про Комітет з питань етики (біоетики).

Основними завдання Комітету є:

  • • моніторинг дотримання гуманних, етичних та морально- правових принципів стосовно експериментальних тварин при проведенні наукових експериментів, роботи з експериментальними тваринами;
  • • розробка для локальних комітетів з біоетики методичних рекомендацій щодо форм звітів, висновків про результати перевірок дотримання умов, визначених Порядком проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах;
  • • підготовка рекомендацій науковим установам, вищим навчальним закладам III–IV рівнів акредитації незалежно від форм власності щодо шляхів усунення порушень вимог гуманного ставлення до експериментальних тварин, виявлених локальними комітетами з біоетики.

Комітет відповідно до покладених на нього завдань здійснює підготовку пропозиції МОН України щодо:

  • • переліку наукових установ, які мають право проводити досліди на тваринах;
  • • проектів нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження;
  • • здійснює інші повноваження у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції.

Рішення Комітету мають рекомендаційний характер та можуть надсилатися для розгляду центральним і місцевим органам виконавчої влади.

Повертаючись до історії створення Комітету з питань етики (біоетики), необхідно зазначити, що за ініціативи ЮНЕСКО у 1998 році засновується Міжнародний комітет з біоетики, і в багатьох країнах світу починають створюватися відповідні національні комітети. У зв'язку з цим до НАН України звертається Національна комісія України у справах ЮНЕСКО з пропозицією створити в межах академії Комітет з біоетики. Президія НАН України визнала за доцільне приєднатися до руху світової наукової громадськості щодо дотримання біоетичних правил і норм при проведенні біологічних та медичних досліджень, і в тому ж році було створено Комітет з питань біоетики при Президії НАН України на громадських засадах (Постанова Президії НАН України від 13.07.98 р. № 278). Функції базової організації Комітету було покладено на Національний науковий центр з медико-біотехнічних проблем при Президії НАН України, в той час як Комітет здійснює функції наукової ради Центру[13].

  • [1] Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин: Наказ Держкомлісгоспу України від 16.12.1997 р. за № 121 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 52 (10.02.98). – С. 461.
  • [2] Про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Державного комітету лісового господарства України № 121 від 16.12.97 р. "Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин" Постанова Господарського суду міста Києва від 22.05.2007 р. за № 38/178-А // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2010. – № 3.
  • [3] Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. за №2747-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32 (26.08.2005). – Ст. 1918.
  • [4] Про затвердження Порядку використання тварин у сільському господарстві: Наказ Мінагропрому України від 25.10.2012 р. за № 652 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 91 (07.12.2012). – Ст. 3703.
  • [5] Інструкція з ведення племінного обліку в конярстві: Наказ Мінагропрому України від 15.10.2003 р. за № 364 // Офіційний вісник України. – 2003. – №46 (28.11.2003). – Ст. 2416.
  • [6] Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней: Наказ Мінагропрому України від 31.12.2004 р. за № 497 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4 (11.02.2005). – Ст. 262.
  • [7] Про затвердження Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 07.06.2002 р. за № 28 //Офіційний вісник України. – 2002. -№ 27 (19.07.2002). – Ст. 1304.
  • [8] Про розгляд звернення [щодо застосування нормативно-правових актів у сфері захисту тварин] [Електронний ресурс]: Лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 07.06.2007 р. за № 19/3-366 // Ліга: Закон. – 1 файл. – fin29905.LHT. – Назва з екрана.
  • [9] Про затвердження Правил використання тварин у видовищних заходах: Наказ Мінагропрому України від 13.10.2010 р. за № 643 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 100 (04.01.2011). – Ст. 3579.
  • [10] Про затвердження Порядку проведення науковими установами дослідів, експериментів на тваринах : Наказ Міністерства освіти і науки; молоді та спорту України від 01.03.2012 р. за № 249 // Офіційний вісник України. -2012. – № 24 (06.04.2012). – Ст. 924.
  • [11] Про деякі питання діяльності Комітету з питань етики (біоетики) [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства освіти і науки; молоді та спорту України від 19.11.2012 р. за № 1287 // Ліга : Закон. – 1 файл. – MUS19313.LHT. – Назва з екрана.
  • [12] Питання Міністерства освіти і науки України: Указ Президента України від 25.04.2013 р. за № 240/2013 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 34 (10.05.2013). – Ст. 1206.
  • [13] Передумови створення і завдання Комітету з питань біоетики при Президії НАН України [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Національної академії наук України. Національний науковий центр з медико-біотехнічних проблем // URL: biomed.nas.gov.ua/index/bioethics-comitee (дата звернення 11.12.2014 р.).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші