Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теоретико-методологічні основи економічної безпеки

Економічна безпека: природа і передумови формування

  • 1.1. Еволюція та сутнісні характеристики економічної безпеки
  • 1.2. Компоненти і загрози економічної безпеки держави
  • 1.3. Критерії та методи оцінки економічної безпеки
  • 1.4. Індикатори економічної безпеки держави

Держава створюється не заради того, щоб тільки жити, а переважно для того, щоб жити щасливо.

Аристотель

Еволюція та сутнісні характеристики економічної безпеки

Поняття "економічна безпека" пройшло чимало переосмислень в економічній теорії у зв'язку зі зміною умов зовнішнього середовища і з урахуванням факторів, які визначають процеси управління. У сучасній науковій літературі поняття "економічна безпека" досить часто виводять безпосередньо з більш загальної категорії "безпека" (відповідне грецьке слово означає буквально "володіти ситуацією"). У спеціальній літературі наводиться визначення безпеки як стану, при якому будь-який об'єкт перебуває у стані надійної захищеності і не зазнає негативного впливу будь-яких факторів. У широкому науковому сенсі під безпекою розуміється захищеність природно-фізіологічних, соціально-економічних, ідеально-духовних і ситуативних потреб у ресурсах, технологіях, інформації та моральних ідеалах, необхідних для життєдіяльності та розвитку населення.

Термін "безпека" почав уживатися з 1190 року і означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні він не прижився в лексиці народів Західної Європи і вживався до XVII століття досить рідко. У XVII-XVIII століттях практично в усіх країнах утверджується думка, що держава має за головну мету загальний добробут і безпеку. Тому термін "безпека" набуває в той час нового трактування: стан, ситуація спокою, яка з'являється в результаті відсутності реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють створенню такої ситуації. "Винахід" терміна "національна безпека" приписують 26-му президентові США Т. Рузвельту, який на початку XX століття визначив її як сукупність умов, що надійно забезпечують національний суверенітет, захист стратегічних інтересів і повноцінний розвиток суспільства, життя та здоров'я усіх його громадян. Таке визначення увійшло у світову політику і науку[1].

Проблема забезпечення безпеки сформувалася паралельно зі становленням держави. Ще стародавні мислителі, усвідомлюючи цю потребу, їй присвячували свої наукові трактати: наприклад, Жан-Жак Руссо 1762 року написав твір "Про суспільний договір, або Принципи політичного права". У ньому зазначалося, що найважливішою турботою держави є самозбереження та безпека. Історія розвитку поняття "економічна безпека" у світовому масштабі визначила найважливіші дати та періоди (табл. 1.1 та 1.2)[2].

Таблиця 1.1

Періоди еволюції категорії "економічна безпека"

1904 рік

Президент США Теодор Рузвельт вводить поняття "національна безпека"

1930-ті роки

Світова криза. Економічна безпека стала предметом дослідження

1960-ті роки

Розпад колоніальної системи. Формування концепції економічної безпеки

1970-ті роки

Економічна безпека розглядається як важлива складова національної безпеки

1985 рік

40-ва сесія Генеральної асамблеї ООН, ухвалення резолюції "Міжнародна економічна безпека"

1987 рік

42-га сесія Генеральної асамблеї ООН, прийнято "Концепцію міжнародної економічної безпеки"

1990-ті роки

Економічна безпека розглядається як критерій захищеності інформаційних ресурсів підприємства

Сучасні дні

Розгляд економічної безпеки через призму антикризового управління організації

Таблиця 1.2

Визначальні етапи еволюції поняття "економічна безпека" та місце економічної безпеки підприємництва в системі безпеки світової і національної економіки

Назва етапу

Мета етапу

Прийняття першого нормативно-правового акта з питань безпеки – закону "Про національну безпеку" (США, 1934 р.) та створення Федерального комітету з економічної безпеки

Збереження економічної самостійності країни; підвищення рівня якості життя населення через забезпечення економічної безпеки громадян та держави загалом

Створення міжнародних асоціацій забезпечення міжнародної економічної безпеки розвинених країн світу (1940— 1950 pp.)

Зміцнення безпеки світового господарства економіки та окремих держав через недопущення енергетичної кризи

Прийняття країнами Західної Європи Стратегії економічного методу забезпечення національної безпеки

Розроблення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку економіки створенням механізму протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам країнам Європи

Декларування принципів міжнародної економічної безпеки ООН

Необхідність забезпечення комплексного підходу до розв'язання багатьох взаємопов'язаних міжнародних проблем та відносин (унаслідок об'єктивно існуючої залежності сучасного світу та науково-технічного розвитку)

Зміна курсу країн колишнього Радянського Союзу на формування ринкової системи господарювання

Демократизація суспільства, подолання соціальної напруги, забезпечення політичних змін, становлення ринкової економіки, поліпшення рівня життя населення

Прийняття країнами колишнього Радянського Союзу державних нормативно- правових актів з питань забезпечення національної економічної безпеки

Формування механізму забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз

Прийняття програмно-цільових документів із забезпечення економічної безпеки бізнесу (розвинені країни світу)

Формування сприятливого та передбачуваного правового поля для розвитку підприємництва і реалізації права на підприємницьку діяльність; забезпечення демократизації суспільства, поліпшення добробуту громадян, формування цивілізованого конкурентного середовища

Категорія "економічна безпека" та її структурні, функціональні компоненти, у тому числі за рівнями ієрархії управління, почали вивчати в Україні відносно недавно – з початку 90-х років минулого століття, що певною мірою пов'язано із проголошенням Україною незалежності, формуванням державності, становленням національних, у тому числі економічних інтересів.

У країнах Західної Європи термін "економічна безпека" з'явився у 1970-х роках і спрощено трактувався "як економічний метод забезпечення національної безпеки". Сьогодні поняття економічної безпеки держави визначають як загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку та вдосконалення структури економіки, створення механізму протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Відповідно пріоритетами у зміцненні безпеки країн Західної Європи виступають благополуччя, захищеність громадянина і т. ін.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні економічного розвитку України з метою задоволення соціальних і економічних потреб громадян при оптимальних витратах праці і природоохоронному використанні сировинних ресурсів та навколишнього середовища.

Економічна безпека – це система забезпечення стійкості та самодостатності національної економіки, що зберігає свою цілісність і здатність до саморозвитку, незважаючи на несприятливі зовнішні і внутрішні загрози (рис. 1.1)[3].

Складові економічної безпеки на національному рівні

Рис. 1.1. Складові економічної безпеки на національному рівні

Для більш глибокого розуміння сутності економічної безпеки важливо усвідомити її зв'язок з поняттями "розвиток", "стійкість" та "самодостатність економічної системи".

Розвиток – один із компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не розвивається, то різко скорочується можливість виживання, можливість опору і пристосованості до внутрішніх і зовнішніх загроз. Розвиток економічної системи зазвичай пов'язується з економічним зростанням, а його темпи розглядаються як характеристики цього зростання. При спаді показників говорять не стільки про негативне економічне зростання, скільки про деградацію економічної системи.

Акцент на стійкості не випадковий. Адже саме стійкість економічної системи пов'язана з її здатністю зберігати динамічну рівновагу, успішно адаптуватися за допомогою політичних, правових та інших механізмів до умов, що змінюються, зокрема ефективно долати кризові явища.

Стійкість – найважливіша характеристика економіки як єдиної системи. Стійкість економіки відображає міцність і надійність її елементів, вертикальних і горизонтальних зв'язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні "навантаження". Якщо система втрачає стійкість, то говорять про її руйнування, катастрофу. Чим стійкіші економічна система, співвідношення виробничого і фінансово-банківського капіталу тощо, тим життєздатнішою є економіка, а тому й оцінка її безпеки буде досить високою. Порушення пропорцій, дисбаланс зв'язків між різними компонентами системи призводить до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.

Самодостатність – це здатність системи відтворювати себе за наявності необхідних зовнішніх умов.

Цілісність і самодостатність визначають межі верхньої й нижньої границі будь-якої системи. Поки система існує в заданих межах, вона є системою. Для самодостатності економічних систем необхідно, щоб потреба в ресурсах на 2/3 реалізовувалася за рахунок внутрішніх ресурсів (самофінансування, самосплачуваність...).

Об'єктами економічної безпеки є держава, суспільство, сім'ї, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки.

Водночас держава є не лише об'єктом, а й основним суб'єктом національної економічної безпеки і здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. В Конституції України чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної безпеки є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу.

Суб'єктами економічної безпеки України є функціональні і галузеві міністерства та інші органи державної влади, податкові й митні служби, банки, біржі, фонди і страхові компанії, а також виробники робіт і послуг, продавці продукції і вітчизняні споживачі.

Предметом державної діяльності в галузі економічної безпеки є:

■ визначення і моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи і держави в короткотерміновій і довготерміновій перспективі;

■ формування економічної політики та інституційних перетворень, що усуватимуть або пом'якшуватимуть шкідливий вплив виявлених факторів у рамках єдиної програми економічної реформи.

До найбільш характерних функцій управління економічною безпекою відносять:

■ завчасне передбачення ситуацій можливого виникнення дестабілізаційних процесів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, що можуть завдати економічної шкоди зовнішньоекономічній діяльності;

■ випрацювання спеціального фінансового і правового клімату, спрямованого на недопущення деструктивного розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

■ забезпечення оптимального співвідношення між адміністративними, економічними і правовими важелями впливу на економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності;

■ активізацію процесу пошуку оптимального співвідношення між протекціонізмом і лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності;

■ формування системи стимулів з метою підвищення інтересу суб'єктів до забезпечення економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності;

■ пошук та систематизацію найбільш типових факторів, з якими пов'язані причини виникнення деструктивних процесів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності, появою в ній структурної кризи;

■ формування наукової бази для створення сучасної системи підготовки фахівців із метою забезпечення економічної безпеки у сфері зовнішньоекономічної діяльності кваліфікованими кадрами та для зміцнення інформаційного поля експортно-імпортних операцій як важливої передумови зростання рівня економічної безпеки.

Економічну безпеку логічно розглядати як певну систему управління з погляду організаційних, економічних, фінансових, правових та інших факторів, із застосуванням яких з'являється можливість спрямувати потенційні або реальні загрози в таку економічну площину координат, в якій негативна дія шкоди буде послаблена до бажаного рівня в найкоротший час; з'явиться можливість стабілізувати зовнішньоекономічну діяльність і посилити позиції суб'єктів на світовому ринку; домогтися узгодженості в розвитку зовнішнього і внутрішнього ринків у тому разі, коли остання буде спиратись на підґрунтя наукових принципів. Без цього економічна безпека приречена на неефективність, а в багатьох випадках і на певний провал.

Принцип – це методичне або вихідне положення, основа формування системи управління, основні правила, стандарти й орієнтири, в рамках яких реалізуються усвідомлені цілі і завдання економічної безпеки зовнішньої діяльності. Дотримування вимог принципів є однією з важливих запорук ефективної реалізації заходів, що стосуються забезпечення економічної безпеки.

До найбільш характерних принципів можна віднести такі:

  • 1) у державних органах управління і в суб'єктах підприємницького характеру відтворення мотивів формування механізмів і режимів щодо економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності такого типу, щоб вони максимально відповідали як інтересам держави, так і кожного вітчизняного і зарубіжного суб'єктів;
  • 2) обґрунтоване розмежування повноважень центральних і регіональних органів державної влади, а також товаровиробників з тим, щоб заходи із забезпечення економічної безпеки були взаємовідповідними, рівноправними і передбачали уникнення шкоди як для вітчизняних, так і зарубіжних партнерів;
  • 3) формування заходів економічної безпеки вітчизняної зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням вимог міжнародних організацій і, зокрема, таких: ООН, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Світова організація з торгівлі як важлива умова уникнення небезпечного руйнування експортно-імпортного потенціалу за "стандартами" світової спільноти;
  • 4) неприпустимість обмеження економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, дискримінації у плані нормативно-законодавчих актів та форм власності;
  • 5) оптимізація товарної структури експорту й імпорту з урахуванням вимог внутрішнього і зовнішнього ринків, подолання стихійності, хаотичності і суперечливості у зовнішньоторговельних стосунках, зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням того, що внутрішній ринок розвинутий недостатньо, слабка платіжна та податкова дисципліна, обмежені інформаційні ресурси в аспекті кон'юнктури світового ринку, недостатньо активізується процес інтеграції України у світову економіку;
  • 6) усунення заходів, що формують діаметрально протилежні режими, тобто передбачають або цілковите державне регулювання, або беззастережну лібералізацію зовнішньої торгівлі;
  • 7) неприпустимість здійснення заходів економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності у варіанті, що призводить до погіршення фінансового стану вітчизняних і зарубіжних товаровиробників;
  • 8) проведення в життя такої лінії, при якій не інтегрується загальносвітова практика і при розв'язанні питань економічної безпеки активно використовуються як державні, так і приватні структури зовнішньоекономічного характеру;
  • 9) упровадження надзвичайних факторів-регуляторів у зовнішньоекономічній сфері за виникнення екстраординарних ситуацій, що різко погіршують рівень економічної безпеки;
  • 10) пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
  • 11) верховенство права;
  • 12) пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
  • 13) своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;
  • 14) чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
  • 15) демократичний цивільний контроль над військовою організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
  • 16) використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Принципів не вибирають – їх дотримують. Вони реалізуються за допомогою методів, які мають альтернативний характер, тож їх можна вибирати і замінювати один одним.

  • [1] Пастернак-Таранушенко Г. А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: монографія // Г. А. Пастернак-Таранушенко. – К.: Київський економічний інститут менеджменту, 2003. – 320 с.
  • [2] Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства: навч. посібник / Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковський. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.
  • [3] Актуальные проблемы устойчивого развития: кол. моногр. / В. А. Акимов, Е. В. Бридун, М. Ю. Ватагин и др.; под общ. ред. И. В. Недина, Е. И. Сухина. – К.: Знание Украины, 2003. – 430 с.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші