Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Компоненти і загрози економічної безпеки держави

Забезпечення економічної безпеки національної економіки повинна здійснювати комплексна система, яка має досить велику кількість напрямів. Для національної економіки України сформовано певний компонентний склад економічної безпеки (рис. 1.2)[1].

Макроекономічна безпека – це стан економіки, за якого досягається збалансованості макроекономічних відтворювальних пропорцій.

Компоненти економічної безпеки України

Рис. 1.2. Компоненти економічної безпеки України

Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові:

■ бюджетна безпека – стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

■ валютна безпека – такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

■ грошово-кредитна безпека – такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів і таким рівнем інфляції, г безпечує економічне зростання та підвищення реальних д" населення;

■ боргова безпека – такий рівень внутрішньої і зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимальних співвідношення між ними, достатній для вирішення націально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенності і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

■ безпека страхового ринку – такий рівень забезпеченості стра компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в р" треби відшкодувати обумовлені в договорах страхування з їхніх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

■ безпека фондового ринку – оптимальний обсяг капіталізації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їхню структ рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовиі емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівих інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), кої тантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави загалом.

Зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності зо ньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх еконоь чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки активній участі у світовому поділі праці.

Інвестиційна безпека – такий рівень національних та іноземних тицій (за умови оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку при належному рівні застосування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктурі адекватних інноваційних механізмів.

Науково-технологічна безпека – стан науково-технологічного та виробничого потенціалу національної економіки, який дає змогу забезпечити належне її функціонування, достатнє для досягнення та підтримки і рентоздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурс

Енергетична безпека – стан економіки, який забезпечує захист національних інтересів в енергетичній сфері від наявних і потенційних: внутрішнього і зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти різні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

Соціальна безпека – стан розвитку національної економіки, за якого держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз.

Демографічна безпека – стан захищеності національної економіки, суспільства та ринку праці від демографічних загроз, за якого забезпечується розвиток України з урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості відповідно до конституційних прав громадян України.

Продовольча безпека – такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави.

Виробнича безпека – такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання економіки та її розширене відтворення.

Кожен із виділених структурних елементів економічної безпеки має на меті реалізацію відповідних національних інтересів.

Національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Серед найважливіших національних економічних інтересів, від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, співробітники Національного інституту стратегічних досліджень виділяють такі[2]:

■ створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;

■ створення надійної системи економічної безпеки України, забезпечення можливості самостійного, прогресивного національно-економічного розвитку;

■ здійснення структурної перебудови економіки;

■ забезпечення ефективного розвитку національної промисловості;

■ здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника;

■ істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП;

■ здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей;

■ створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння;

■ створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України;

■ здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство;

■ побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності;

■ забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

■ удосконалення товарної структури експорту й імпорту;

■ забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту;

■ нарощування експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

■ підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпортозамінної продукції, особливо критичного імпорту;

■ захист національного ринку від несприятливої дії світової кон'юнктури та іноземної конкуренції;

■ ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.

Концепція національної безпеки України пропонує лише один національний інтерес, що прямо стосується економічної безпеки України, а саме – створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки. Саме створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки передбачає втілення в життя пріоритетів, що запропоновані вище.

Гарантом захисту національних економічних інтересів повинна виступати держава.

Однак в Україні ще відсутні чітко визначені національні економічні інтереси, не сформовано їх цілісної системи. Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої дії, запевняючи, що вони повною мірою відповідають національним економічним інтересам.

Для створення цілісної системи національних, економічних інтересів та їх ефективного функціонування насамперед необхідно:

■ створити відповідну нормативну базу;

■ проводити моніторинг національних економічних інтересів та їх моделювання;

■ створити банк даних щодо національних економічних інтересів;

■ забезпечити баланс національних економічних інтересів та їх гармонійне поєднання.

Серед першочергових проблем забезпечення економічної безпеки є відстеження й оцінка рівня загроз пріоритетним національним інтересам, а отже, їх взаємозалежність: розрахунок сумарного потенціалу, розкриття закономірності в системі "пріоритети національних інтересів – загрози".

Загрозами економічній безпеці України є фактори, що безпосередньо чи в перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних економічних інтересів, створюючи перешкоди на шляху нормального розвитку економіки і небезпеку незалежному державному існуванню та добробуту народу.

Загрози економічній безпеці України набули, на жаль, перманентного характеру і провокують її критичний стан за цілою низкою основних критеріїв. Тому завдання всіх суб'єктів національної економіки зараз полягає у створенні надійної системи блокування і упередження економічних загроз, яка б забезпечувала її стабільність та розвиток.

Виходячи із ситуації в українській економіці, а також із тенденцій, які спостерігаються у процесі її реформування, виділяють стрижньові загрози економічній безпеці України (рис. 1.3)[2].

Система загроз економічній безпеці держави

Рис. 1.3. Система загроз економічній безпеці держави

Основними зовнішніми загрозами економічній безпеці України вважаються такі.

  • 1. Зацікавленість та прагнення світової спільноти не допустити в нову світову економічну систему такого конкурента, як Україна.
  • 2. Ведення проти України прихованої інформаційної та економічної війни.
  • 3. Нав'язування хибних економічних методик та порад, дія яких, зрештою, призведе до утворення підсистеми для обслуговування Україною індустріально розвинених країн світу. Втручання в економіку України міжнародних фінансових організацій, іноземних радників та консультантів, зокрема МВФ та Світового банку. Успішному здійсненню планів Заходу щодо України сприяє відплив ресурсів, інтелекту, ідей та інших потенціалів, які становлять національне багатство країни.
  • 4. Експортно-імпортна незбалансованість, значне від'ємне зовнішньоторговельне сальдо.
  • 5. Нераціональна структура експорту, надмірний вивіз сировинних ресурсів.
  • 6. Перебування в зародковому стані фінансової, організаційної та інформаційної інфраструктури підтримки конкурентоспроможності українського експорту.
  • 7. Втрата традиційних ринків збуту військової та машинобудівної продукції.
  • 8. Недостатній державний контроль за здійсненням експорту й імпорту.
  • 9. Надмірна відкритість економіки України, невиважена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.
  • 10. Залежність процесу реформування економіки України від іноземних кредитів та інших іноземних позик.
  • 11. Зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів.
  • 12. Недосконала система збереження державних таємниць економічного характеру.
  • 13. Некерований відплив за кордон інтелектуальних і трудових ресурсів.
  • 14. Витіснення України з частини зовнішніх ринків збуту продукції, зокрема у країнах СНД і Східній Європі.
  • 15. Монопольна залежність України від імпорту з країн СНД багатьох видів продукції стратегічного характеру, географічна незбалансованість процесів експорту й імпорту.
  • 16. Ввезення в Україну технічно застарілих та екологічно небезпечних виробництв.
  • 17. Витіснення іноземними товарами вітчизняної продукції з внутрішнього ринку.
  • 18. Розбіжність цілей присутнього в Україні іноземного капіталу та інтересів економічного розвитку України.

Внутрішні загрози

  • 1. Відсутність надійної системи економічної безпеки України.
  • 2. Високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва.
  • 3. Високий рівень морального та фізичного спрацювання основних фондів.
  • 4. Деформована структура виробництва, відсутність науково обґрунтованої структурної перебудови економіки.
  • 5. Домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини.
  • 6. Застарілі виробничі технології в більшості галузей виробництва.
  • 7. Зруйнування системи відтворення виробничого потенціалу.
  • 8. Низький рівень замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння.
  • 9. Широкомасштабне і безсистемне проведення конверсії військово- промислового комплексу.
  • 10. Енергетична криза.
  • 11. Недостатня база даних щодо власної мінерально-сировинної бази, особливо тих її компонентів, які Україна змушена імпортувати.
  • 12. Низький рівень видобутку нафти, газу, вугілля для забезпечення власних потреб.
  • 13. Відсутність золотовалютного резерву, алмазного фонду.
  • 14. Неефективність державного управління соціально-економічними процесами.
  • 15. Непослідовність і безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі реформ та їх ідеологічного обґрунтування.
  • 16. Неефективність управління державним сектором економіки, зловживання при здійсненні приватизаційних процесів.
  • 17. Недосконалість національного законодавства, пов'язаного з управлінням економічними процесами.
  • 18. Низький рівень продуктивності праці.
  • 19. Низький рівень інвестиційної діяльності.
  • 20. Невиважене реформування відносин власності, відсутність ефективного власника приватизованого майна.
  • 21. Зволікання із земельною реформою, занепад села.
  • 22. Високий ступінь галузевого лобізму під час прийняття управлінських рішень.
  • 23. Неефективність бюджетної, податкової та банківської систем.
  • 24. Недосконала фінансово-бюджетна система, неефективність системи контролю за витратами бюджетних коштів, невчасне прийняття Державного бюджету.
  • 25. Зростання "тіньової" економіки, посилення її криміналізації.
  • 26. Штучність курсу національної грошової одиниці.
  • 27. Необгрунтоване зростання цін на споживчому ринку, відсутність паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.
  • 28. Низький рівень оплати праці, брак мотивації до праці.
  • 29. Поглиблення розриву в рівнях доходів різних груп населення.
  • 30. Соціальна незахищеність значної частини населення, зростання бідності.
  • 31. Криза платежів, значна заборгованість з виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.
  • 32. Неможливість оплати значною частиною населення соціально- комунальних послуг і водночас – невідшкодовування державою субсидій, а звідси – криза в енергетиці.
  • 33. Низький платоспроможний споживчий попит населення.
  • 34. Значне приховане безробіття. Втрата фахових освітніх знань, вимушені перекваліфікації тощо.
  • 35. Погіршення фізичного і духовного здоров'я населення, моральна деградація особи, сім'ї, суспільства.
  • 36. Депопуляція населення.
  • 37. Наявність у суспільстві соціальної напруженості.
  • 38. Масове порушення прав споживачів.
  • 39. Зростання економічних злочинів.
  • 40. Нелегальний вивіз капіталу з України.
  • 41. Корупція в управлінських структурах.
  • 42. Перетворення української економіки на об'єкт протиборства політичних угруповань та мафіозних структур.
  • 43. Загрозливий стан науки, освіти, культури, довкілля.
  • 44. Неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне нехтування правилами охорони довкілля та екології.
  • 45. Техногенні і природні катастрофи, негативний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи.
  • 46. Значний антропогенно-техногенний вплив, погіршення якості земельних ресурсів.

Загрози економічній безпеці у перспективі породжують стратегічні та національні ризики. Кожній загрозі відповідає певний ступінь ризику. Необхідність визначення ступенів ризику значною мірою зумовлена питанням визначення прийнятного рівня безпеки. Кількісний вимір різних видів загроз шляхом визначення рівня ризиків дає можливість порівнювати ці види загроз між собою і, відповідно, визначати рівень безпеки – ступінь їхньої захищеності.

Національні ризики – це ймовірність втрати державою частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення певної діяльності в умовах невизначеності.

Національні ризики – це нестабільність внутрішнього стану країни, що впливає на результати діяльності підприємств.

Національні ризики включають в себе стандартні ризики, які мають певний ступінь імовірності настання, що характеризують стан розвитку економіки та політики країни, а також сукупність специфічних ризиків, характерних для розвитку цієї країни.

До стандартних ризиків будь-якої країни відносять такі:

■ природні;

■ країнові;

■ політичні;

■ загальноекономічні;

■ фінансові.

Особливе місце в цій групі займає країновий ризик. Цей ризик пов'язаний із наявністю глобального ризику, залежить від політико-економічної стабільності країни, імпортерів і експортерів, факторів, що зумовлюють внутрішньоекономічні і зовнішньоекономічні ризики.

Чинним законодавством України визначено основні напрями державної політики з питань своєчасного виявлення, попередження і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз в економічній сфері. Ними, зокрема, передбачається:

■ забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

■ прискорення прогресивних структурних та інституційних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів;

■ стимулювання випереджувального розвитку наукоемких високотехнологічних виробництв;

■ вдосконалення антимонопольно! політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

■ подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

■ забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

■ здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень;

■ забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного й активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;

■ забезпечення продовольчої безпеки;

■ захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – поставок продукції, яка може завдавати шкоду національним виробникам, здоров'ю людей та природному довкіллю;

■ посилення участі України в міжнаціональному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції в європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;

■ створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової і технічної інтелігенції.

За умов, що нині склалися в Україні та світі, зростає роль стратегії національної безпеки, яка має полягати у захисті не так держави та її політичних інститутів, як – людини і суспільства. Основним принципом стратегії національної безпеки має бути принцип балансу інтересів людини, суспільства і держави.

За нових умов основу стратегії національної безпеки України мають становити універсальні ціннісні орієнтири, спрямовані на побудову правової демократичної держави, громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки.

Наведені джерела загроз реалізуються на різних рівнях об'єктів економічної безпеки (рис. 1.4)[4].

Рівні економічної безпеки держави

Рис. 1.4. Рівні економічної безпеки держави

Усі наведені рівні об'єднані складною системою економічних взаємозв'язків як по представленій вертикалі, так і в межах одного рівня – горизонтальними зв'язками. Вертикальні й горизонтальні зв'язки говорять про тісну взаємодію всіх рівнів, засновану на прагненні реалізувати свої цілі за допомогою найбільш адекватних механізмів реалізації інтересів. У такій системі одночасно існують різнонаправлені тенденції, що як зміцнюють, так і послаблюють економічну безпеку. Це дає підстави говорити про те, що системі економічних відносин, яка складається в сучасному суспільстві, від початку притаманний конфлікт.

Практично будь-яке масштабне економічне рішення породжує певний конфлікт інтересів, результатом якого можуть стати як позитивні економічні зміни, так і послаблення економічної безпеки на розглянутому рівні. Таким чином, наявність постійних джерел загроз створює певний потенціал для негативних впливів на компоненти економічної системи. Однак конкретна реалізація того чи іншого негативного впливу залежить від уже сформованих особливостей функціонування економічного механізму, від здатності ринкової системи до саморегулювання й наявності адекватних механізмів реагування державних структур.

Підвалини забезпечення економічної безпеки закладені відповідними документами, що ухвалені і впроваджені в державі.

Правовою базою, яка регламентує забезпечення економічної безпеки України, є:

■ Конституція України – у статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу;

■ закони України: "Про національну безпеку України", "Про Раду національної безпеки і оборони України", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"; податкове та валютне законодавство; законодавство України про приватизацію, банкрутство, зовнішньоекономічну діяльність; Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний, Митний, Бюджетний, Господарський кодекси України тощо, які мають прямий стосунок до регулювання відносин в економічній сфері;

■ укази та розпорядження Президента України;

■ постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

Визначення національних економічних інтересів має першочергове значення при створенні системи економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України. Національні економічні інтереси невіддільні від історії і традицій українського народу, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей. У ролі виразника і гаранта захисту національних економічних інтересів повинна виступати держава. Однак в Україні досі відсутні чітко визначені національні економічні інтереси, не сформовано їх цілісної системи.

  • [1] Вечканов Г. С. Экономическая безопасность: учебник для вузов / Г. С. Вечканов. – СПб.: Питер, 2013. – 376 с.
  • [2] Абалкин Л. И. Конечные народнохозяйственные результаты: сущность, показатели, пути повышения / Л. И. Абалкин. – М.: Экономика, 1982. – 184 с.
  • [3] Абалкин Л. И. Конечные народнохозяйственные результаты: сущность, показатели, пути повышения / Л. И. Абалкин. – М.: Экономика, 1982. – 184 с.
  • [4] Пастернак-Таранушенко Г. А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: монографія / Г. А. Пастернак-Таранушенко. – К.: Київський економічний інститут менеджменту, 2003. – 320 с.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші