Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Характеристика сучасних загроз економічній безпеці країни

Національна економіка останнім часом зазнає впливу негативних явищ, які являють собою загрозу економічній безпеці держави та лежать у площині фінансової, інформаційної, соціально-економічної, інституційно-правової, техніко-технологічної, інтелектуально-кадрової, силової та екологічної діяльності суспільства. Система національної економічної безпеки повинна враховувати кризові явища, їх складові, які можуть негативно позначитись на стані об'єктів економічної безпеки національної економіки[1].

Економічне зростання сучасного суспільства нерозривно пов'язане із запобіганням різноманітним загрозам, які особливо поширюються у період реформування економічної системи. Якщо розглядати небезпечні соціально- економічні явища як складові прояву економічної безпеки держави, то можна виокремити такі: тіньова економіка і особливо її кримінальна складова; організована злочинність з її проникненням у систему економічних відносин; корупція на всіх щаблях державного управління; "втеча" капіталу за кордон за наявності дефіциту інвестиційних ресурсів; рейдерство і кримінальні банкрутства. Зосередимо свою увагу на головних із них, які загрожують економічній безпеці держави.

Тіньова економіка як загроза економічній безпеці та засоби захисту

З часу проголошення незалежності проблема існування в Україні тіньової економіки – економічної діяльності, що не враховується офіційною статистикою та не включається у розрахунок ВВП, – стала "об'єктом експлуатації" практично всього спектра політичних сил. Тіньовий перерозподіл національного багатства щедро годує матеріалами для роздумів політиків, правознавців, публіцистів.

Незважаючи на те, що різноманітні форми тіньового здійснення економічної активності до певної міри притаманні всім суспільним системам, цю проблему не можна за усталеною традицією списати виключно на рахунок негативної спадщини радянського минулого, оскільки бурхливий розквіт "тінізації" припав саме на середину 1990-х років, коли її рівень, за різними оцінками, збільшився з 20 до 65% офіційного ВВП.

Високий рівень тінізації економіки переважно притаманний країнам із низькою ефективністю системи державного управління, ключовими ознаками якої у цьому разі є брак перспективного бачення, недостатня професійна підготовка керівних кадрів, низька мотивація відповідальних установ контролю, недосконалість правової системи.

Отже, однією з головних загроз, які несе в собі тіньова економіка національній безпеці, можна вважати блокування створення ефективних механізмів управління соціально-економічним розвитком. Криза в цій сфері, у свою чергу, стимулює розвиток широкого спектра суспільних проблем, у тому числі демографічних та культурних[2].

Згідно з дослідженнями професора Ф. Шнайдера щодо розрахунку розміру тіньових економік 162-х країн світу виявлено, що Україна стала європейським лідером за обсягом тіньової економіки, випередивши весь Євросоюз і навіть Росію.

Доктор Фрідріх Шнайдер, професор економіки Лінцського університету, є одним із найбільш авторитетних у світі експертів з тіньової економіки. Саме його розрахунками та дослідженнями користуються у своїй роботі впливові і всесильні Світовий банк і Міжнародний валютний фонд.

Згідно з цими розрахунками частка тіньової економіки в Україні б'є європейські рекорди, сягнувши в 2011 році 44,1% офіційного ВВП. Водночас Міністерство економічного розвитку і торгівлі України дає свою оцінку – 34% ВВП за 2011 рік. Через найвищий в Європі рівень тінізації ринку український бюджет недоотримує мільярди гривень, необхідні в розпал економічних негараздів. Зазначимо, що згідно з оцінками податківців обсяг тіньового сектору української економіки становить як мінімум 350 млрд грн на рік.

Розмір тіньової економіки в Європі згідно з розрахунками Ф. Шнайдера

Рис. 2.1. Розмір тіньової економіки в Європі згідно з розрахунками Ф. Шнайдера

Цей обсяг, за оцінками фіскальних органів, розподіляється так: 170 млрд грн становить зарплата в "конвертах", 100 млрд – доходи власників активів – виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд – неофіційні платежі, 45 млрд грн – основні засоби, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектору[3].

МВФ оцінює частку тіньової економіки України у 20%. І все ж таки особливу увагу привертає той факт, що пострадянські країни мають найбільші в Європі тіньові економіки.

Україна ж має сумнівну "честь" називатися найбільш тінізованою з європейських країн. Хоча, зважаючи на українські реалії, цей результат є досить очікуваним.

За оцінкою Ф. Шнайдера, тіньова економіка є навіть кращим способом протидії рецесії, оскільки гроші, які люди заробляють нелегально, не відкладаються в банки, а витрачаються негайно, збільшуючи споживчий попит. Єдиною, хто програє, в цьому разі є держава[4].

Порівняно з 2011 роком у 2012-му рівень тіньової економіки в Україні за методом "витрати населення – роздрібний товарообіг" становив 45% до офіційного ВВП. Витрати населення на придбання товарів і послуг у 2012 році становили 1179,1 млрд грн, а оборот роздрібної торгівлі – 804,3 млрд гривень. Тобто різниця між витратами населення на придбання товарів і послуг і обігом роздрібної торгівлі становила 374,8 млрд грн, що і є джерелом "тіньового" обороту товарів та послуг, з яких податки не були сплачені.

За офіційними даними Мінекономрозвитку, рівень тінізації економіки України в першому кварталі 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011-го, за попередніми оцінками (оцінки дано в серпні 2012 року за двома методами розрахунків з чотирьох, використовуваних Мінекономрозвитку), зріс на 0,4 п. п., проте номінальний показник не змінився і залишився на рівні 34% ВВП, оскільки він виражається лише в цілих числах.

Єдиним методом розрахунку, який засвідчив зниження рівня тіньової економіки в Україні у січні – березні 2012 року, став монетарний метод, відповідно до якого цей показник скоротився на 3 п. п. і становив 26% від рівня офіційного ВВП[5].

Тіньова економіка, як тимчасова альтернатива формально встановленим державою правилам гри у господарській діяльності, загалом гальмує розвиток економічних проектів, спрямованих на довготривалу перспективу, культивує серед бізнесу "загарбницький", орієнтований на отримання швидкого прибутку підхід до експлуатації вітчизняних дефіцитних ресурсів та стримує формування конкурентного економічного середовища.

У розумінні додаткового чинника непрозорості й корумпованості взаємодії державних органів із суб'єктами господарювання тіньова економіка опосередковано знижує інвестиційну привабливість національної економіки як для місцевих, так і для закордонних інвесторів.

Найбільш небезпечні тіньові зони – торгівля наркотиками, зброєю, людьми та людськими органами, відмивання грошей – мають розглядатися не лише у внутрішньому, а й у зовнішньополітичному вимірі. Держава, не здатна контролювати та стримувати розвиток зазначених явищ на своїй території, має бути готовою протидіяти тиску зовнішнього середовища, що здійснюватиметься як у правовому полі, так і шляхом політичних спекуляцій та інформаційних провокацій з боку конкурентів.

Фахівці умовно поділяють зону тіні на неформальну (неофіційна підприємницька активність громадян), підпільну (податкові махінації легальних суб'єктів господарської діяльності) та незаконну (кримінальна сфера). Потенціал для виходу із тіні мають передусім ресурси двох останніх груп.

Очевидно, що суттєва частина коштів, прихованих від оподаткування та вивезених за кордон українськими резидентами в 1990-х роках, повернулась у формі інвестицій, здійснених великим та середнім бізнесом з початку поточного десятиріччя. Стабілізація економічної ситуації та утворення передумов для стабільного зростання є об'єктивними умовами зростання взаємного інтересу держави і суб'єктів підприємництва до виведення з тіні частини нагромаджених раніше капіталів. В українських умовах локомотивом цього процесу можуть виступати найпотужніші економічні гравці, зацікавлені у формуванні власного позитивного іміджу, необхідного для освоєння ринків розвинутих країн. Водночас очевидною є складність вироблення дієвого механізму виявлення капіталів, здобутих відверто кримінальним шляхом, а також чітких критеріїв оцінки міри суспільної небезпеки злочинів – від торгівлі людьми до поширеного практично на кожному кроці хабарництва.

Очевидно, що процес подолання тіньової економіки може бути успішним лише в умовах сталого економічного зростання, який базуватиметься на системі ефективного та взаємовигідного розподілу суспільних благ. Такий розвиток ситуації має звузити поле для "видобутку" тіньових доходів та стимулювати зміцнення правової системи.

У цьому зв'язку заходи у сфері боротьби з тіньовою економікою не слід розробляти у відриві від процесу загального оздоровлення економічної системи країни, спрямованого на гармонізацію інтересів державного апарату і громадянина, створення максимально сприятливих умов для функціонування суб'єктів господарювання у правовому полі.

При цьому, навіть за умови суттєвого поліпшення соціальної ситуації у країні, успіху в боротьбі з тіньовою економікою не вдасться досягти без здійснення послідовних та системних репресивних заходів, спрямованих на ефективну протидію кримінальному середовищу[2].

Негативні очікування суб'єктів господарювання та макроекономічна нестабільність під час кризи спричинили активізацію відпливу капіталів із легального сектору та зростання рівня тінізації економіки України, який у докризовий період мав тенденцію до скорочення. З одного боку, тіньові економічні відносини пом'якшили кризові впливи. Завдяки таким відносинам суб'єкти господарювання адаптували свою поведінку відповідно до виниклих ризиків. З другого боку, високий рівень тінізації об'єктивно призводить до руйнування важелів управління економікою, подальшого розшарування населення, підриву довіри до влади та гальмування реформ.

Отже, високий рівень тіньової економіки свідчить про реальні загрози національній безпеці держави, є наслідком неефективного функціонування суспільно-економічної системи і, у свою чергу, стимулює її подальше розбалансування.

  • [1] Голіков І. В. Сутність та еволюція поняття "економічна безпека" / І. В. Голіков // Проблеми економіки. – 2014. – № 1. – С. 309-314.
  • [2] Статкевич М. Тіньова економіка і національна безпека – загрози і способи захисту [Електронний ресурс] / М. Статкевич. – Режим доступу: dialogs.org.ua/ru/project/page7924.html.
  • [3] Україна стала європейським лідером за обсягом тіньової економіки (Електронний ресурс]. – Режим доступу: newsru.ua/arch/finance/23nov2012/tenn_2.html.
  • [4] Розмір тіньової економіки в Європі (Електронний ресурс]. – Режим доступу: htlp://real-economy. com.ua/infograph ics/21548.html.
  • [5] В уряді підрахували розмір тіньової економіки в Україні (Електронний ресурс]. – Режим доступу: ua-ekonomist.com/2420-v-uryad-pdrahuvali-rozmr-tnovoyi-ekonomki-v-ukrayin.html.
  • [6] Статкевич М. Тіньова економіка і національна безпека – загрози і способи захисту [Електронний ресурс] / М. Статкевич. – Режим доступу: dialogs.org.ua/ru/project/page7924.html.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші