Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економічна безпека
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Корупція як загроза національній безпеці України

Корупція – це багатоаспектне соціальне, економічне, правове, моральне явище. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року[1] дає таке визначення корупції: "Корупція – це використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки (пропозиції) такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка (пропозиція) чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей".

Корупція здатна протидіяти ефективному розвитку економіки держави та громадянського суспільства, які перебувають на етапі становлення. Вона є однією з основних причин політичної і соціальної нестабільності в Україні, на що неодноразово зверталося увагу у виступах Президента України, Верховної Ради України та Генеральної прокуратури України.

Корупція спричиняє руйнівний вплив на всі сфери життя українського суспільства, є серйозною перепоною для реформ в економіці, гальмує становлення ринкових інститутів, перешкоджає надходженню інвестицій та становить загрозу національній безпеці України.

При цьому корупція має загальнонаціональний системний характер і справляє значний вплив на українську політику, економіку та інші сфери суспільного життя. Висока вартість життя та низький рівень правової і політичної культури в Україні зумовлюють поширення корупції як соціального явища. Вона є найсуттєвішою причиною падіння рівня суспільної довіри до всіх інституцій державної влади.

Проблеми ефективної протидії корупції хвилюють українську і світову наукову спільноту. Провідні наукові установи України тривалий час досліджують корупцію в Україні не лише як певний вид злочинної діяльності, а й як соціальне явище, що має складну природу й особливу динаміку розвитку. Протягом останніх років науковці відмічають, що сучасна державна влада почала здійснювати активні кроки на шляху протидії корупції в Україні, хоча в цілому державна антикорупційна політика досі не набула ознак комплексності й системності[2].

Усе актуальнішою тема корупції стає для повсякденного життя. Усе більш повсякденними і безкарними стають її прояви на всіх рівнях управління. Саме "корупція" є однією з головних загроз для демократії України та є виявом непрофесійних дій у роботі вищих органів управління. Корупцію сміливо можна сьогодні вважати реальною загрозою національній безпеці України. Прикладом падіння довіри населення до всіх рівнів влади є український Майдан (2013-2014), який згодом переростає в масові безпорядки, а в кінцевому підсумку – війну.

Саме тому сьогодні стає все очевиднішим, що основним чинником, який стоїть на заваді соціальному прогресу в Україні, є корупція. З одного боку, вона породжена соціальною кризою в Україні, а з другого – вона, будучи породженням кризи, створює ґрунт для поглиблення кризи. Така корупція має здатність зводити нанівець будь-які реформи у країні, а також спричиняє відчуження України у світовому просторі. Так званий "корупційний компонент" відіграє свою роль і в тому, що сталося з Кримом, і в сьогоднішній ситуації на сході України: якби не ураження українського суспільства корупцією, то все могло бути по-іншому. Тому корупція стає політичною проблемою № 1 для України.

Сучасна корупція в Україні є особливим різновидом корупції – корупцією кризового типу. Сподівання подолати кризовий тип корупції, яка має місце в Україні, за допомогою одного лише законодавства є шкідливою ілюзією. На жаль, саме на цій ілюзії заснована сьогодні протидія корупції в Україні. Для того, щоб позбавитися цієї ілюзії, слід звернутися до досвіду країн, які спромоглися вирватися з лав такої ж корупції, яка охопила Україну. Зокрема, це Сінгапур, Гонконг, Італія, Польща. їхній досвід певною мірою підтверджує закономірність, помічену англійським філософом Томасом Карлейлем: "Будь-яка реформа, крім моральної, є марною". Те саме можна сказати щодо деморалізованих політиків, підприємців, учителів, священнослужителів, військових, науковців, митців, журналістів, міліціонерів тощо. Досвід країн, яким вдалася декорумпізація, свідчить, що протидія корупції може бути успішною тоді, коли злочинності, у тому числі корупційній злочинності, буде оголошена "моральна війна", у поєднанні із застосуванням антикорупційного законодавства. Крім того, що корупція визнається злочином, вона має бути оголошена також тяжким моральним гріхом, бо вона завжди є отриманням користі за рахунок обкрадання своїх ближніх[3].

Для викоренення корупції з країни необхідне адекватне право та прищеплення розуміння суспільством, що корупція як недопустимий спосіб життя – зло. Корупцію сміливо можна сьогодні вважати реальною загрозою національній безпеці України. Головною проблемою нашого часу щодо боротьби з корупцією є бажання людини задовольнити свої потреби за рахунок когось і бажання скористатися владою на власний розсуд.

Загалом у протидії цьому злу можна зменшити її обсяг прояву в суспільному житті і кожній сфері зокрема. А саме – обмежити її поширення шляхом збільшення відповідальності за вчинення корупційних дій.

Узагалі, можна зробити такий висновок: потужний потенціал в економічній, політичній, правовій та соціальній сферах дає надію на поліпшення ситуації щодо корупції як суспільного явища в нашій країні. Важливим є також те, що за незмінності ставлення людей до питань корупції вона залишається великим ризиком для національної безпеки. Наслідками подальшого впливу проявів корупції є:

■ втрата національного іміджу держави;

■ погіршення політичних, економічних, соціальних і правових позицій на світовій арені;

■ міжнародна ізоляція від світового ринку;

■ небажання приймати Україну у престижні світові організації;

■ підрив економічної системи держави загалом;

■ криміналізація і тінізація економіки;

■ девальвація моральних цінностей тощо.

З цього випливає, що проблеми і можливі наслідки корумпованості органів вищого управління стосуються як країни загалом, так і громадянина зокрема.

Саме тому життєвою необхідністю для подальшого розвитку держави є протидія корупції. Тому це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та протидії держави іншим національним небезпекам[4].

Проблеми формування та реалізації державної політики у сфері протидії корупції в Україні вивчають аналітичні центри, зокрема Агентство стратегічних досліджень, Центр економічних та політичних досліджень імені

О. Разумкова, Інститут конкурентного суспільства, Фонд місцевої демократії тощо. Не залишилися ці проблеми й поза увагою міжнародної наукової спільноти.

Так, згідно з Індексом сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International[5]:

■ у 2009 році Україна посіла 146-те місце зі 180 можливих;

■ у 2010 році – 134-те місце зі 178 можливих;

■ у 2011 році – 152-те місце із 182 можливих;

■ у 2012 році – 144-те місце зі 176 можливих (разом із Бангладеш, Камеруном, Центрально-Африканською Республікою, Республікою Конго та Сирією). Як бачимо, позиції України згідно з Індексом сприйняття корупції практично не змінні.

Доволі низькі місця посіла Україна і в низці інших міжнародних антикорупційних індексів. Наприклад, у 2012 році міжнародна організація Freedom House у своєму звіті "Перехідні нації" (Nations in Transit)[6] оцінила стан корупції в Україні та рівень залежності судової влади на 6 балів із 7 можливих (1 – мінімальний бал залежності, 7 – максимальний бал), хоча ще у 2011 році відповідні показники становили 5,75 бала (корупція) та 5,5 бала (залежність суду).

На сучасному етапі корупція є однією з головних загроз національній безпеці та демократії в Україні. Зокрема, корупція:

■ гальмує соціальний прогрес, перш за все, становлення демократичного громадянського суспільства;

■ заважає повноцінній реалізації прав і свобод громадян;

■ заперечує принцип верховенства права, а її швидке поширення й надалі зумовлене недосконалістю як правових норм, так і моральних рис вітчизняного суспільства;

■ утискає свободу слова, оскільки корумпована влада переважно зацікавлена в неадекватному, некоректному висвітленні засобами масової інформації корупційних процесів у країні;

■ поширюється внаслідок недосконалості системи державного управління від найнижчого до найвищого рівня, що досі дозволяє чиновникам на власний розсуд розпоряджатися національними ресурсами;

■ породжує недовіру громадян до влади через втрату віри населення у справедливе вирішення наявних проблем і потреб;

■ сприймається владою й переважною більшістю населення як звичне явище, а можливість її подолання викликає великі сумніви;

■ призводить до падіння міжнародних рейтингів України і небажання закордонних інвесторів вкладати свої капітали в її розвиток.

Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"[7] спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних силах України.

За результатами діяльності у 2012 році спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції до суду направили 2 438 протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. Загалом органами внутрішніх справ складено протоколи про адміністративні корупційні правопорушення щодо 605 осіб, органами Служби безпеки України – щодо 769 осіб, органами Державної податкової служби України – щодо 92 осіб, органами Військової служби правопорядку у Збройних силах України – щодо 50 осіб (рис. 2.2)[8].

Динаміка адміністративних протоколів про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за 2012 рік

Рис. 2.2. Динаміка адміністративних протоколів про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за 2012 рік

Порівняно з 2013 роком органами внутрішніх справ складено протоколів щодо адміністративних корупційних правопорушень до 634 осіб, органами Служби безпеки України – щодо 603 осіб, органами Військової служби правопорядку у Збройних силах України – щодо 23 осіб (рис. 2.3)[9].

Динаміка адміністративних протоколів про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за 2013 рік

Рис. 2.3. Динаміка адміністративних протоколів про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" за 2013 рік

Аналізуючи звіти про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році та 2013 році[10], можна зробити такі висновки.

  • 1. Згідно зі звітом Україна у 2012 році була визнана однією з найбільш корумпованих зі 176 країн, посівши 144-те місце.
  • 2. Найбільш активними суб'єктами формування державної антикорупційної політики є Кабінет Міністрів України і Президент України.
  • 3. Хабарництво в середньому становить 0,3-0,5% від загальної кількості злочинів, зареєстрованих в Україні.
  • 4. Порушення кримінальних справ щодо хабарництва в Україні є не системним явищем, а радше винятком – здебільшого з таких справ до суду передається менше ніж 40%.
  • 5. Із посадових осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, близько 40% становлять державні службовці і службовці місцевого самоврядування 5-7 категорій, тобто представники найнижчої ланки.
  • 6. Народні депутати України та депутати рад регіонального рівня залишаються для правоохоронних органів практично недосяжними.

Виходячи з вищевикладеного, можна сказати, що викоренити чи цілком ліквідувати корупцію неможливо, проте протидіяти їй і зменшити вплив на державу реально; також можна виокремити умови успішної протидії корупції: антикорупційне законодавство та ефективне його застосування державними органами; політична воля керівництва держави; підтримка антикорупційних заходів держави громадянським суспільством. Кожна з цих складових відіграє у справі протидії корупції свою особливу роль. Вихід за межі правових рамок в антикорупційній діяльності – це шлях до службових зловживань, свавілля, за яких протидія корупції здійснюватиметься тими ж корупційними засобами[11].

Саме тому життєвою необхідністю подальшого розвитку держави є протидія корупції. Це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та запобігання іншим викликам і загрозам. Потужний потенціал України в економічній, політичній, правовій та соціальній сферах дає надію на поліпшення антикорупційної ситуації в нашій країні.

  • [1] Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 7 квітня 2011 року № 3206-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
  • [2] Чапран О. М. Корупція – загроза національній безпеці / О. М. Чапран // V Международная научно-практическая Интернет-конференция "Альянс наук: ученый – ученому" (20 марта 2009 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: confcontact.com/2009_03_18/ek8_chapran.php.
  • [3] Костенко О. Корупція в Україні – основний антиукраїнський чинник [Електронний ресурс] / О. Костенко. – Режим доступу: uapress.info/ru/blog/show/ynTWsYSN7oBt6dG.
  • [4] Чапран О. М. Корупція – загроза національній безпеці / О. М. Чапран // V Международная научно-практическая Интернет-конференция "Альянс наук: ученый – ученому" (20 марта 2009 г.) (Електронний ресурс]. – Режим доступу: confcontact.com/2009_03_18/ek8_chapran.php.
  • [5] Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ti-ukraine.org/system/files/research/zvit_0.pdf.
  • [6] Там само.
  • [7] Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році / Міністерство юстиції – 2013.
  • [8] Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2013 році (Електронний ресурс] / Міністерство юстиції. – 2014. – Режим доступу: minjust.gov.ua/section/421.
  • [9] Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2013 році [Електронний ресурс] / Міністерство юстиції. – 2014. – Режим доступу: minjust.gov.ua/section/421.
  • [10] Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році / Міністерство юстиції. – 2013; Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2013 році [Електронний ресурс] / Міністерство юстиції. – 2014. – Режим доступу: minjust.gov.ua/section/421.
  • [11] Антикорупційний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: acrc.org.ua/ua/policy.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші