Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління, його види та складові

З дитинства людина стикається зі словом "управління". Спочатку вона бачить, як керують транспортом і дорожнім рухом, потім пізнає, що управляти необхідно хімічними реакціями, процесом виробництва, розвитком галузей народного господарства, суспільством тощо.

Поняття "управління" застосовується до різних складових середовища, в якому існує людина, до різноманітних видів людської діяльності. Існують різні види управління: державне, ідеологічне, виробниче, технічне, господарське тощо.

Державне управління – це цілеспрямований вплив держави через систему заходів та методів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, які здійснюються вповноваженими державними установами з метою стабілізації та розвитку існуючої соціально-економічної системи. Світовий досвід свідчить, що в кожній країні організація державного регулювати має свої особливості, які відображають національну особливість і конкретні завдання певного етапу розвитку.

Ідеологічне управління – головне завдання – впровадження у свідомість членів суспільства концепцій його розвитку.

Управління виробництвом – це процес регулювання взаємодії трьох основних факторів – робочої сили, засобів праці та предметів праці, направлений на створення матеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства.

Технічне управління – управління трансформацією суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів (винаходів), що мають вплив на заміну знарядь праці і технологій, на характер трудової діяльності людей.

Господарське управління – управління виробничо-економічною, соціальною діяльністю комерційних і некомерційних підприємств (організацій), які функціонують у межах ринкових відносин.

Управління соціальними процесами може здійснюватися суспільними організаціями (наприклад, рух на захист миру або навколишнього середовища).

Управління як самостійна діяльність формувалась і удосконалювалась протягом всієї історії розвитку суспільства. Воно почало існувати з моменту поділу праці, з моменту виникнення потреби в суспільній праці. Отже, управління виникло з потреб координації розподіленої праці. Більшість учених вважає, що управління як діяльність виникло в період відокремлення ремесла від землеробства.

У ринкових умовах господарювання управління регулюється законами його розвитку. Основні наукові підходи до управління показано на рис. 1.7.

Основні наукові підходи до управління

Рис. 1.7. Основні наукові підходи до управління

Перш за все представники різних концепцій розглядають управління в двох аспектах: як свідомий вплив людей на будь-який об'єкт і як специфічну діяльність у процесі виробництва, їх об'єднує погляд на управління як на процес чи вид діяльності.

Управління в широкому розумінні – це цілеспрямований вплив людини на об'єкт, процес, систему та на людей, які беруть у них участь з метою спрямування діяльності в потрібному напрямку для отримання бажаних результатів.

Управління можна також трактувати як вид діяльності, що полягає в керуванні людьми, процесами, елементами і системами соціально- економічного та політичного життя суспільства.

Для розуміння управління як свідомого впливу людей на об'єкт для досягнення поставленої мети необхідно чітко з'ясувати такі категорії, як об'єкт і суб'єкт управління.

Об'єкт управління – елемент системи управління (предмет, явища), на який спрямовано управлінську діяльність. Об'єкт управління завжди має конкретне значення, свої властивості і характеристики. Наприклад, об'єктами управління підприємства є майно і майнові права, виробнича й інтелектуальна діяльність тощо.

Суб'єкт управління – той, хто здійснює управлінську діяльність. Ним може бути конкретна людина – керівник, управлінець або група людей. До суб'єктів управління належать також відповідні організації, установи. Суб'єкт управління не може існувати ізольовано. Сенсом його існування і функціонування є вплив на об'єкт управління, з яким вони утворюють систему управління.

Взаємодія між об'єктом і суб'єктом управління здійснюється за допомогою управлінської праці. Для ефективної взаємодії необхідно, щоб об'єкт і суб'єкт були зацікавленими в чіткій взаємодії на принципах зворотного зв'язку. Тобто, можливість суб'єкта ефективно управляти обумовлена готовністю об'єкта своєчасно і точно виконувати вказівки, розпорядження, завдання, що надходять.

Від суб'єкта управління необхідно відрізняти суб'єкт управлінської діяльності. Ним може бути тільки фізична особа. Саме через суб'єкта управлінської діяльності, до якої належать як суб'єкт, так і об'єкт управління, реалізуються управлінські відносини.

Наприклад, у ролі об'єкта управління в акціонерному товаристві може виступати рада директорів, а як об'єкт – виробничі підрозділи, суб'єктами управлінської діяльності будуть керівники різних структурних підрозділів і виконавці.

Взаємодія між суб'єктом і об'єктом управління здійснюється завдяки управлінській праці, яка реалізує управлінські відносини. Ефективність управлінських відносин залежить від дотримання низки умов.

1. Між об'єктом і суб'єктом управління має бути повна відповідність. За відсутності відповідності і порозуміння вони не зможуть реалізувати свої потенційні можливості.

Наприклад, легко уявити ситуацію, коли розумна і здібна людина стає керівником у тій сфері, про діяльність якої не має чіткого уявлення. Не буде винятком, що рішення, прийняті цим керівником, будуть не в повній мірі зрозумілими для підлеглих, і вони не зможуть працювати з необхідною віддачею. Крім того, суб'єкт і об'єкт управління повинні бути сумісні в процесі роботи. Так, якщо керівник і підлеглий не будуть сумісні психологічно, то між ними можуть виникати непорозуміння, конфліктні ситуації, що негативно буде впливати на результати роботи.

  • 2. У межах єдності суб'єкт і об'єкт управління повинні мати відносну самостійність. Суб'єкт управління не в змозі передбачити всі інтереси об'єкта й можливі варіанти його дій у тій чи іншій ситуації, особливо коли вона виникає спонтанно.
  • 3. Суб'єкт і об'єкт управління повинні здійснювати між собою двосторонню взаємодію, яка грунтується на принципах зворотного зв'язку, певним чином реагуючи на управлінську інформацію, отриману від іншої сторони.
  • 4. Суб'єкт і об'єкт управління повинні бути зацікавлені в чіткій взаємодії, один у віддачі необхідних у даній ситуації' команд, другий – в їх своєчасному і точному виконанні. Можливість суб'єкта керувати обумовлена готовністю об'єкта слідувати наказам, які надходять. Подібна ситуація виникає в тому випадку, коли особисті цілі учасників управлінського процесу будуть збігатися та одночасно відповідати цілям об'єкта управління. Тобто, ступить досягнення учасниками управління своїх цілей повинен знаходитися в прямій залежності від ступеня досягнення цілей самого управління, які виходять із потреб його об'єкта. Це і є головна проблема управління в тому випадку, коли його об'єкт і суб'єкт не пов'язані відносинами власності.

Для позначення діяльності з координації роботи організацій використовують такі поняття: управління, менеджмент, адміністрування, керування.

Сьогодні поряд з поняттям управління до нашого словникового запасу увійшов термін "менеджмент". Нерідко доводиться чути, що поняття управління та менеджмент за своїм змістом тотожні. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять? З цим питанням необхідно визначитися.

Можна стверджувати, що управління – це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

Управління – більш загальне поняття. Воно поширюється на велику кількість різноманітних систем, наприклад: управління технічною системою, господарською системою, суспільною і державними системами тощо.

Звідки виходить, що управління процесами, які протікають на будь- якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх або окремих виробничих факторів (матеріальних, енергетичних, фінансових, трудових ресурсів тощо). Але ефективний результат управління будь-якого управління, навіть з використанням передових технологій, сучасних матеріалів і засобів праці, висококваліфікованих робітників, буде досягнутий лише за умови правильного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом. Саме таке завдання покладено на менеджмент.

Таким чином, управління – це процес координації всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент – система організації праці, яка забезпечує існування такої координації. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми (керівниками), тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певними технологічними процесами та обладнанням тощо). Таким чином, стосовно управління персоналом організації застосовується поняття менеджмент як складова частина управління або керівництво, як управління у вузькому розумінні цього слова.

Між поняттям "управління" та "менеджмент" існує відмінність, яка базується на домінуванні людського фактора в останньому.

Менеджмент – широке і багатомірне поняття, сутність менеджменту буде розглянуто в третьому питанні теми.

Керування – здатність тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації; направляюча діяльність керівника.

Адміністрування поширюється на діяльність державних органів або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

Адміністрація (лат. – administratio – управління) – 1) управлінська діяльність державних органів; організаційна діяльність у сфері управління;

2) органи виконавчої влади держави; 3) посадові особи, персонал, що керує організацією.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші