Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Менеджери організації

Для більш чіткого розуміння менеджменту як виду професійної діяльності важливо чітко знати роль і місце менеджера в діяльності організації.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо – це посади, які обіймають певні особи. Особи, які обіймають ці посади, можуть бути об'єднанні загальним поняттям менеджер.

Менеджер – це спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські задачі. Менеджери мають певні спільні ознаки їхній діяльності: мають певну кількість підлеглих (хоча б одного підлеглого); управляють частиною або всією організацією, в якій працюють; отримують певні повноваження та приймають в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.

Тобто, менеджер – це спеціаліст, який має певну професійну підготовку, займає керуючу посаду, наділений повноваженнями щодо здійснення управлінської діяльності, виробляє і приймає рішення за певними видами діяльності, несе відповідальність за їх реалізацію. Але не всі менеджери відіграють однакову роль в організації, не всі менеджери займають однакову позицію в організації, вони вирішують різні задачі, функції, які виконують окремі менеджери, теж не є ідентичними. Де пов'язано з тим, що в організації існує ієрархія, з тим, що в організації виконуються різні функції, з тим, що існують різні види управлінської діяльності.

Будь-яку організацію можна розглянути як систему, тобто як сукупність взаємопов'язаних в єдине ціле окремих її елементів.

Організація є відкритою системою і взаємодіє із динамічним зовнішнім середовищем (висвітлено в першому питанні теми). Відповідно до цього розрізняють такі сфери менеджменту: організаційний менеджмент, виробничий менеджмент, менеджмент матеріально-технічного постачання та збуту, менеджмент персоналу, менеджмент маркетингу, менеджмент обліку, фінансовий менеджмент.

Розглянемо основні види менеджменту, які властиві сучасним організаціям і пов'язані з тими чи іншими процесами, протікають безпосередньо всередині них.

Перш за все, це організаційний менеджмент, об'єктом якого є процеси створення організації, формування структури та системи управління нею, механізму реалізації управлінських рішень і тощо. У результаті створюються необхідні умови нормального функціонування організації та успішного вирішення завдань, які стоять перед нею. Але самі ці рішення вже є об'єктом перспективного або поточного управління.

У рамках першого встановлюються довготермінові цілі організації, визначаються основні шляхом її досягнення і таким чином забезпечується їх майбутня життєздатність. Друге – пов'язане з постановкою конкретних завдань, координацією процесу їх вирішення, забезпечення його необхідними матеріальними, людськими, інформаційними, фінансовими ресурсами, контролем і оцінкою досягнутих результатів, здійсненням необхідних коректив, заохоченням або покаранням виконавців.

Поточний і перспективний менеджмент має декілька об'єктів, до яких можна віднести виробництво, матеріально-технічне постачання, збут готової продукції, інновації, маркетинг, персонал, фінанси, обпік.

Менеджмент виробництва спрямований на вибір основних параметрів технологічного процесу, визначення обсягу поточного випуску продукції або надання послуг, завантаження обладнання, організацію використання матеріалів, сировини, комплектуючих деталей, інформації, своєчасний ремонт обладнання і техніки, оперативне усунення негараздів у технологічному процесі, контроль якості, розміщення персоналу.

Менеджмент матеріально-технічного постачання та збуту продукції полягає в організації укладання господарських угод, закупівлі, доставці та зберіганні сировини, матеріалів, комплектуючих деталей, а також вироблених товарів, відправки їх покупцям.

Менеджмент інновацій, тобто нововведень, включає в себе наукові дослідження, розробки, створення дослідних зразків та впровадження їх у виробництво.

Менеджмент маркетингу, чи не найважливішої та найскладнішої на сьогодні галузі господарської діяльності організації, займається вивченням ринків, існуючої та перспективної кон'юнктури, формуванням каналів збуту, виробленням цінової політики, реклами тощо.

Менеджмент персоналу, який сьогодні розглядається як соціальне управління, вирішує завдання добору, розстановки, навчання, підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання праці, створених відповідного морально-психологічного клімату, поліпшення умов праці та побуту працівників, вирішення трудових конфліктів.

Зміст фінансового менеджменту полягає у складанні бюджету та фінансового плану організації, формуванні та розподілі її фінансових ресурсів, портфеля інвестицій, оцінки поточного та перспективного фінансового стану організації та прийняття необхідних заходів щодо його зміцнення.

Менеджмент обліку пов'язаний із процесом обробки та аналізу даних про роботу організації, їх порівняння з вихідними та плановими показниками, результатами діяльності інших організацій з метою своєчасного виявлення проблем, резервів для забезпечення повного використання потенціалу.

Залежно від кількості компонент (сфер), якими управляє менеджер, розрізняються три рівня менеджменту: вищий, середній, нижчий.

До вищої ланки менеджменту входить невелика група головних керівників: президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту визначається місія та цілі діяльності організації, стратегія та основні напрями її реалізації, залучення інвестицій, напрямки наукових досліджень тощо.

До середньої ланки менеджменту входять керівники виробничих і функціональних підрозділів, які розробляють і реалізують оперативні плани щодо впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку самостійність щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно займаються формуванням персоналу організації, придбанням обладнання і матеріальних ресурсів тощо.

Менеджери низової ланки менеджменту (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність виконавше.

Тобто, керівники вищого рівня організації опрацьовують стратегію розвитку організації, середнього рівня – розробляють плани і забезпечують к реалізацію, а керівники нижчого рівня – відповідають за конкретну роботу, яка виконується відповідно до планів.

Ієрархія в менеджменті – це тип службових відносин між управлінськими працівниками, який відображає їх підлеглість і розміщення в системі управління від вищого до нижчого рівня. Дотримання ієрархії є обов'язковою умовою раціональної організації діяльності будь-якого колективу людей. Не випадково, коли має місце неузгодженість або неорганізованість діяльності людей, то японці кажуть: "Там немає ні старшого, ні молодшого". Водночас, згідно із сучасними науковими поглядами, менеджмент повинен якнайменше використовуватися як система влади у вигляді вертикальної ієрархічної піраміди і більше – ресурс розвитку горизонтальних відносин несубординованих (незалежних) – структурних підрозділів і працівників.

Співвідношення сфер і рівнів менеджменту наведено на рис 1.9.

Менеджери різних рівнів забезпечують діяльність організації таким чином:

  • • менеджери забезпечують виконання організацією своєї місії;
  • • менеджери проектують і встановлюють взаємодію між окремими операціями і діями, які виконуються в організації;
  • • менеджери розробляють стратегію поведінки організації в динамічному середовищі;
  • • менеджери забезпечують служіння організації інтересам тих осіб і установ, які контролюють діяльність організації;
  • • менеджери є основною інформаційною ланкою зв'язку організації з оточенням;
  • • менеджери несуть формальну відповідальність за результати діяльності організації;
  • • менеджери офіційно представляють організацію на церемоніальних заходах тощо.

Формальні вповноваження, які отримують менеджери в організації, визначають їхній статус. Статус менеджера визначає характер його міжособових відносин з посадовцями вищого рангу, з працівниками рівного рангу, з підлеглими.

Співвідношення сфер і рівнів менеджменту

Рис. 1.9. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту

Дослідження, проведені у другій половині минулого століття Г. Мінцбергом, дозволили визначити ролі менеджерів в організації і класифікувати їх за трьома групами [б].

Будучи суб'єктами здійснення управлінської діяльності, менеджери виконують в організації низку різних ролей. Серед них слід виділити три ключові ролі.

По-перше, це роль з прийняття рішень, яка виявляється в тому, що менеджер визначає направлення руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточні корективи тощо. Право прийняття управлінських рішень має тільки менеджер. Будучи наділеним правом прийняття рішень, менеджер несе відповідальність за наслідки прийнятого рішення. Але менеджер повинен не тільки визначити оптимальне рішення, а вміти ризикувати, пропонуючи рішення, які забезпечать подальший розвиток організації.

По-друге, це інформаційна роль, яка полягає в тому, що менеджер збирає інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище, розповсюджує інформацію у вигляді фактів і нормативних установок і роз'яснює політику й цілі організації. Від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки він може точно, ясно і чітко доводити інформацію до працівників організації, дуже залежать результати його роботи.

По-третє, менеджер є керівником, який формує відношення у середині організації і поза її межами, мотивує працівників організації на досягнення цілей, координує їх зусилля на реалізацію місії організації, є представником організації. Ідеям менеджера повніші вірити, іти за ним, він повинен мати авторитет у працівників. Підтримка членами колективу керівника є основою, без якої жоден менеджер не зможе успішно здійснювати керівництво.

Отже, менеджмент передбачає ієрархічну побудову організації, використання відповідних функцій в управлінні нею та підготовку менеджерів з високим рівнем професійних знань і високими морально-психологічними якостями.

Формальні повноваження, що отримують менеджери в організації, визначають їх статус, який у свою чергу визначає характер міжособистих відносин даного менеджера з його начальниками, менеджерами рівного рангу та його підлеглими. Такі міжособисті відносини надають менеджеру можливість отримувати інформацію, яка йому необхідна для прийняття рішень. За цією логікою Г. Мінцберг визначив десть основних ролей (згрупованих у три категорії), які виконують менеджери в організації. Кожна роль передбачає здійснення певних видів діяльності, які в сукупності і забезпечують реалізацію чотирьох функцій управління. Розподіл менеджерів організації згідно з роллю, яку вони виконують у процесі своєї діяльності, подано в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Роль менеджера в організації

Категорія

Роль

Види діяльності

1

2

3

1. Міжособисті ролі

1.1. Головний керівник

Проведення церемоніальних і символічних заходів, підписання юридичних документів

1.2. Лідер

Керівництво і мотивація підлеглих, навчання, консультування, комунікації з підлеглими

1.3. Пов'язуюча ланка

Підтримання інформаційних зв'язків як у середині організації, так і за її межами, листування, телефоні розмови, зустрічі

2. Інформаційні ролі

2.1. Той, хто приймає

інформацію

Пошук і отримання інформації, перегляд періодичних видань, звітів, особисті контакти

2.2. Той, хто

розподіляє

інформацію

Передавання інформації іншим членам організації, звітів, телефонні дзвінки, контакти з підлеглими

2.3. Представник

Інформування зовнішніх суб'єктів, промови, звіти, записки

3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень

3.1 Підприємець

Ініціювання нових проектів, пошук нових ідей та їх реалізація

3.2. Той, хто усуває порушення

Регулювання суперечок та інших проблем, розв'язання конфліктів між підлеглими, адаптація до змін у середовищі

3.4. Той, хто розподіляє ресурси

Рішення щодо виділення ресурсів, складання графіків, бюджетів, визначення пріоритетів

4.4. Той, хто

проводить

переговори

Участь у переговорах з профспілками щодо контрактів, оплати прапі, закупівель, бюджетів, представництво інтересів свого підрозділу

Менеджери повинні мати якості, які забезпечать належний рівень виконання їх функціональних обов'язків. Якості, необхідні для цього менеджеру, висвітлено на рис 1.10.

Якості, необхідні менеджеру для виконання функціональних обов'язків

Рис. 1.10. Якості, необхідні менеджеру для виконання функціональних обов'язків

Зазначені якості менеджера на різних рівнях управління організацією необхідні в різному ступені, що показано на рис. 1.11.

Якості, необхідні менеджеру на різних рівнях управління

Рис. 1.11. Якості, необхідні менеджеру на різних рівнях управління

Суттєві зміни в середовищі функціонування організації висувають нові вимоги до сучасних менеджерів, до їх освіти, практичних навичок, компетенції. З цієї точки зору, доцільно розглянути перспективну модель менеджера. Основні характеристики, які вказують на пріоритети в підготовці студентів як майбутніх менеджерів, показано на рис 1.12.

Перспективна модель менеджера

Рис. 1.12. Перспективна модель менеджера

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші