Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток науки управління

Мета: поглибити уявлення про сутність менеджменту з позиції вивчення історії розвитку науки управління; критично дослідити ключові ідеї класиків менеджменту; розкрити сутність інтегрованих (синтетичних) підходів до управління як бази для розробки сучасних концепцій і моделей менеджменту; підвести студентів до розуміння, що рипі теорії менеджменту доповнюють одна одну в межах сучасного уявлення про сутність менеджменту.

План

2.1. Історичні передумови виникнення менеджменту та напрями еволюції

управлінської думки

  • 2.2. Ранні теорії менеджменту
  • 2.3. Інтегровані (синтетичні) підходи до управління
  • 2.4. Розвиток иауки управління в Україні

Історичні передумови виникнення менеджменту та напрями еволюції управлінської думки

На сьогодні менеджмент посідає важливе місце в системі економічних наук, менеджмент як наука організації виробництва, як наука управління людьми стає цікавим для дедалі більш широкого кола спеціалістів. Як і кожна наука менеджмент має свою історіїо, яка одночасно виступає й історією людства в цілому.

Сьогодні важко сказати, де і коли народилася наука управління. Управління в тій або іншій формі існувало завжди там, де люди працювали групами. Цс відбувалось, як правило, у трьох сферах людського суспільства:

  • • політичній (необхідність встановлення і підтримки порядку в групах);
  • • економічній (необхідність пошуку, виробництва та розподілу ресурсів);
  • • оборонній (захист від ворогів і диких тварин).

Навіть у найдавніших суспільствах існувала необхідність в особистостях, які б координували та спрямовували діяльність груп (будівництво, збирання їжі тощо). На початкових етапах діяльності людей, коли їх праця була досить простою, управління здійснювалося спільно з виробничою діяльністю. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці виникла потреба виділення управління як специфічного виду трудової діяльності людини на виробництві – управлінської. Перш ніж виділитися в самостійну галузь знань, людство тисячоліттями накопичувало досвід управління.

Перші, найпростіші форми організації спільної праці існували на стадії первісного ладу. Вожді родів і племен були керівним початком усіх видів діяльності того періоду.

Приблизно в IX – VII тисячоліттях до н.е. у багатьох містах Близького Сходу відбувався перехід від збирального господарства до принципово нової форми отримання продуктів – їх виробництва (виробничої економіки). Перехід до виробничої економіки і став точкою відліку в народженні менеджменту, віхою в накопиченні певних знань у галузі управління.

У Давньому Єгипті було накопичено багатий досвід управління державним господарством. У цей період (3000 – 2800 pp. до н.е.) сформувався достатньо розвинутий на той час державний управлінський апарат і його обслуговуючий прошарок (чиновники-писарі та ін.).

Одним з перших, хто дав характеристику управління як особливої діяльності, був Сократ (470 – 399 pp. до н.е.). Підкреслюючи важливість поділу праці, він бачив завдання в тому, щоб поставити кожну людину на належне їй місце. Сохрат стверджував, що основною причиною бідності суспільства є відсутність належного управління. Він проаналізував різні форми управління, на основі чого виголосив принцип універсальності управління.

Платон (428 – 348 pp. до н.е.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спробу розмежувати функції органів управління.

Учень Платона Аристотель (384 – 322 pp. до н.е.) заклав основи вчення про домашнє господарство (прообраз політичної економії), підкреслював необхідність розробляти "панські науки", які б навчали рабовласників навичкам спілкування з рабами, мистецтву управління ними. Аристотель робив спробу пояснювати життя морально-етичними категоріями, він обгрунтував моральні принципи управління господарством, підкреслюючи "справедливий обмін" виробленими благами.

Олександр Македонський (356– 323 pp. до н.е.) розвив теорію і практику управління військом. Його імперія (пізніше – Римська імперія) охоплювала величезні площі і об'єднувала мільйони людей від Азії до Європи. Керівництво здійснювалось певними структурами, які включали імператора, його довірених осіб, губернаторів провінцій, митників, збирачів податків і наглядачів за роботою рабів на полях і в майстернях. Олександром Македонським уперше було застосовано територіальну структуру управління, а в організації сучасних армій ще й досі діють принципи, які використовувались у легіонах Стародавнього Риму.

Відомі спроби науково підходу до організаційної побудови імперії (284 р. до н.е.) Діоклетіна – імператора Стародавнього Риму, який за допомогою ієрархічного принципу і лінійної структури зміцнював управління державою, полегшив контроль за лояльністю і надходженням податків із усіх частин Римської імперії.

Чимало античних держав відзначились чіткою формальною структурою, поділом і високою дисципліною праці. Лише в результаті скоординованих зусиль величезної маси людей могли з'явитися висячі сади Вавилону, знамениті єгипетські піраміди тощо.

У багатьох працях італійського державного і політичного діяча Ніколо Макіавеллі (1469 – 1527 pp.) викладено деякі положення, що значною мірою передують сучасним ідеям у галузі управління. Підкреслюючи, наприклад, важливість своєчасності у прийнятті управлінських рішень, він робив порівняння із захворюванням людини на сухоти: "Спочатку цю хворобу важко розпізнати, але легко вилікувати; якщо вона запушена, то її легко розпізнати, але вилікувати важко".

Макіавеллі зробив спробу сформулювати рекомендації щодо організації управління державою, певні норми поведінки керівників. Макіавеллі вважав, що для зміцнення держави оправдані будь-які засоби. Тому термін "макіавеллізм" вживається для характеристики політики, яка нехтує нормами моралі.

Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності.

Розвиток менеджменту – це в основному еволюційний процес, він характеризується безперервністю, відбиваючи всю сукупність змін, що мають місце в суспільстві, в розвитку економіки, у всій системі соціально- економічних відносин.

У спеціальній літературі прийнято виділяти декілька етапів розвитку менеджменту. Основні етапи розвитку менеджменту подано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Етапи розвитку менеджменту

Період і особливості історичного розвитку людства

Етани розвитку менеджменту

1

2

Зародження писемності в Давньому Шумері (близько 3 тис. р. до н.е.)

Перший егап – релігійно-комерційний.

Утворення особливої групи жерців, пов'язаних з торговими операціями. Саме вони вперше стали застосовувати управлінські навички

Пов'язано з діяльністю вавилонського царя Хаммурапі (1760 pp. до н.е.)

Другий етап – світсько-адміністративний. Видано Кодекс законів управління державою для регулювання всіх взаємовідносин між різними соціальними групами населення

Правління другого царя Вавілонії Навуходоносора II (682 – 605 pp. до н.е.)

Третій етап – державно-контрольний. Проводилася політика, яка була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва. У деяких джерелах цей етап розвитку менеджменту називають виробничо- будівельний

XVII – XVIII ст. н.е., зародження капіталізму і початок індустріального прогресу

Четвертий етап – індустріальний.

Його результатом стало відокремлення менеджменту від власності (капіталу) і зародження професійного управління

Кін. XIX ст. поч. XX ст.

П'ятий етап – бюрократичний.

Теоретична платформа менеджменту базувалася в основному на концепції бюрократизації управління, що дозволило сформувати ієрархічні структури менеджменту, здійснити поділ праці, запровадити відповідні норми і стандарти, встановити посадові обов'язки і відповідальність менеджера тощо

Середина XX століття і до нашого часу

Шостий етап – нова управлінська парадигма. Парадигмаце сукупність фундаментальних наукових понять, уявлень, установок, найзагальніша модель явищ, яка приймається і поділяється науковим товариством. Зміна парадигми – це зміна системи понять. Нова і управлінська парадигма заснована на процесному, системному та ситуаційному підходах до управління

Управлінська наукова думка розвивалася, охоплюючи три напрями: мета діяльності; людина за допомогою якої досягається мета; менеджерська діяльність як механізм, спосіб єднання зусиль людей у досягненні мети.

Ідеї про те, що організацією можна управляти на науковій основі, почали формуватися саме в середині XIX ст. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

  • 1) досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями громадян незалежно від їхнього походження, національності, статусу тощо;
  • 2) підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;
  • 3) незначне регулювання бізнесу з боку уряду США в ті роки дозволяло швидко збільшувати обсяги виробництва та сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.

Енциклопедія професійного менеджменту констатує, що початком наукового менеджменту треба вважати 1886 р., коли президент компанії "Йедль еид Таун" Генрі Таун (1844 – 1924 pp.) на щорічних зборах Американського товариства інженерів-механіків виступив з доповіддю в якій вперше було поставлене завдання кваліфікувати менеджмент як самостійну сферу наукового знання і практичної діяльності, рівнозначну з інженерною працею, що менеджмент має бути видільним в окрему науку [6].

Основні напрямки розвитку наукового менеджменту

Рис. 2.1. Основні напрямки розвитку наукового менеджменту

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини XX ст.) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійними напрямками або підходами до управління, кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші