Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи прийняття управлінських рішень

Мета: проаналізувати методи прийняття управлінських рішень, умови використання таких методів, їх переваги та недоліки; визначити умови використання тих чи інших методів; навести умови використання різних методів прийняття рішень; розкрити сутність моделей прийняття управлінських рішень.

План

  • 4.1. Моделі прийняття управлінських рішень
  • 4.2. Методи прийняття управлінських рішень
  • 4.3. Математичні методи прийняття рішень

Під час функціонування підприємства менеджер повинен приймати велику кількість рішень. Як прийняти рішення, що відповідає усім поставленим критеріям? Під час прийняття рішень можна використати велику кількість прийомів та засобів, що в результаті дозволить прийняти обірунтоване, ефективне, якісне рішення щодо підприємства, персоналу, партнерів та інших важливих питань.

Моделі прийняття управлінських рішень

Модель – це уява про об'єкт, систему або ідею в деякому спрощенні реальної життєвої ситуації, в якій ця модель застосовується при виробленні управлінського рішення. У практиці управління використовуються фізичні, аналогові та математичні або символічні моделі.

Рішення – це вибір одного варіанта з певної кількості можливих.

Рішення у менеджменті є дуже важливим, адже за допомогою нього функціонує будь-яке підприємство. Основою рішення є його продуманість та чіткість.

Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою.

В залежності від новаційності ситуації управлінські рішення поділяють:

  • 1. Програмовані (це рішення, в яких визначена наперед послідовність кроків у прийнятті певного рішення).
  • 2. Незапрограмовані (це рішення, які виникають при нових ситуаціях або невідомих факторах).

На підприємстві під час виробничої діяльності менеджер організації повинен чітко та ефективно використовувати свої знання у керування підприємством, його розвитком. Основою цього є правильність прийняття рішень у різних ситуаціях.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень

управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В теорії управління вирізняють три основні моделі прийняття рішень:

1. Класична модель (спирається на поняття "раціональності" в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення, повинна бути абсолютно об'єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи);

Основні характеристики класичної моделі полягають в тому, що особа, яка приймає рішення:

  • – має чітку мету прийняття рішення;
  • – має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
  • – має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків к реалізації;
  • – має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем а важливості;
  • – завжди має на меті максимізацію результату діяльності організації.

Класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути

достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуїь вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам організації.

Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі та суб'єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель

2. Поведінкова модель (суть цієї моделі полягає в тому, особа, яка приймає рішення не має повної, достовірної інформації про певний оберт і рішення приймає на основі поведінки об'єкта).

Основні характеристики поведінкової моделі полягають в тому, що особа, яка приймає рішення:

  • – не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;
  • – не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;
  • – не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.
  • 3. Ірраціональна модель (ця модель грунтується на прийнятті рішення без дослідження альтернатив.

Це модель прийняття рішень призначена для вирішення принципово важливих рішень, вирішенню проблем в умовах дефіциту, та в інших подібних ситуаціях.

В процесі прийняття рішень керівники підприємств можуть використовувати методи прийняття рішень.

Сьогодні світова практика виділяє 3 основні методи прийняття рішень:

  • 1. Застосування наукового методу (науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування певних кроків у дослідженні прийняття рішень, а саме:
    • – пошук інформації, яка має відношення до проблеми (прийняття рішення);
    • – аналіз зібраної інформації;
    • – формування гіпотези;
    • – перевірка гіпотези – підтвердження достовірності; реалізація проблеми (висновок рішення).
  • 2. Використання системної орієнтації (базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов'язаних частин).
  • 3. Застосування моделей (дозволяє приймати рішення, при обгрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності).

Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об'єкту, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною життєвою (управлінською) ситуацією, іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обгрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Підсумовуючи усе вище сказане слід зазначити, що процес прийняття управлінського рішення дуже складний і цікавий. Враховуючи, що 70% успіху залежить від прийнятого управлінського рішення, то значення останнього у цілому процесі управління важко переоцінити.

Прикладом управлінської моделі може бути модель очікування споживача, яка є прогнозом, що оснований на результатах опитування клієнтів фірми про їхні потреби і нові вимоги. На підставі одержаних даних і виходячи з власного досвіду керівник має можливість з достатньою точністю визначити сукупний попит на перспективу. Спосіб прийняття і реалізації рішення називається методом. Методи, спрямовані на досягнення накресленої мети, можуть бути різними.

Модель – це представлення об'єкта системи або ідеї в деякій формі відмінної від самої цілісності. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини і т.д. Існує ряд причин зумовлюючих використання моделі замість спроб прямого впливу з реальним світом:

Складність реального світу (реальний світ організації виключно складний і фактичне число зміни, що відносяться до конкретної проблеми, значно перевершує можливості будь-якої людини, і осягнути його можна спростивши реальний світ за допомогою моделювання);

Експериментування (зустрічається безліч управлінських ситуацій, в яких бажано випробувати й експериментально перевірити альтернативні варіанти вирішення проблеми. Певні експерименти в умовах реального світу можуть і повинні бути виконані. Коли фірма "Боїнг" проектує новий літак, "Ніссан" новий автомобіль, "IBM" – нову модель комп'ютера, вони завжди виготовляють зразок, перевіряють його в реальних умовах і тільки потім починають повномасштабне виробництво. Але пряме експериментування такого типу дорого коштує і вимагає часу. Існує велика кількість критичних ситуацій, коли потрібно прийняти рішення, але не можна експериментувати в реальному житті).

Орієнтація управління на майбутнє (неможливо спостерігати явище, якого ще не існує і, можливо, ніколи не відбудеться. Однак багато керівників прагнуть розглядати тільки реальні і відчутні явища. Тоді моделювання – єдиний до теперішнього часу систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволять їх об'єктивно порівняти).

Перш ніж розглянути широко використовувані сучасними організаціями моделі необхідно описати три базових типи моделей:

  • • фізична модель (представляє об'єкт дослідження за допомогою збільшеного чи зменшеного опису об'єкта або системи. Прикладом фізичної моделі є модель літака в аеродинамічній трубі. Автомобільні та авіаційні підприємства завжди виготовляють фізичні зменшені копії нових засобів пересування, щоб перевірити певні характеристики. Будучи точною копією, модель повинна вести себе так само, як і новий автомобіль або літак, але при цьому він коштує набагато менше справжнього);
  • • аналогова модель (представляє досліджуваний об'єкт аналогом, який веде себе як реальний об'єкт, але не виглядає як такий. Приклад аналогової моделі – організаційна схема. Під час створення керівництво в стані уявити собі ланцюги проходження команд і формальну залежність між індивідами та їх діяльністю. Така аналогова модель буде більш простим і ефективним способом сприйняття і виявлення складних взаємозв'язків у структур і великої організації, порівняно з, наприклад, складанням переліку взаємозв'язків всіх працівників);
  • • математична модель (у цій моделі, званої також символічною, використовуються символи для опису властивостей або характеристик об'єкту чи події).

Побудова моделі є процесом. Основні етапи цього процесу – постановка задачі, побудова, перевірка на достовірність, застосування і відновлення моделі.

Постановка завдання. Перший і найбільш важливий етап побудови моделі, здатний забезпечити правильне рішення управлінської проблеми, полягає в постановці завдання. Правильне використання математики або комп'ютера не принесе ніякої користі, якщо саму проблему не буде точно діагностовано. Правильна постановка завдання важливіше, навіть, за її рішення. Для знаходження прийнятного чи оптимального рішення задачі потрібно знати, з чого вона складається. Якщо керівник обізнаний про наявність проблеми, це ще не ідентифікація проблеми. Керівник зобов'язаний уміти відрізняти симптоми від причин.

Побудова моделі. Після правильної постановки завдання наступним етапом процесу передбачена побудова моделі. Розробник повинен визначити головну мету моделі, які вихідні нормативи або інформацію передбачається отримати, використовуючи модель, щоб допомогти керівництву дозволити стоїть перед ним. Також необхідно визначити яка інформація потрібна для побудови моделі, які інформація потрібна на виході.

Перевірка моделі на достовірність. Після побудови моделі її варто перевірити на достовірність. Один з аспектів перевірки полягає у визначенні ступеня відповідності моделі реальному світу. Перевірка багатьох моделей керування показала, що вони не досконалі, оскільки не охоплюють усіх релевантних змінних. Природно, чим краще модель відображає реальний світ, тим вище її потенціал як засіб надання допомоги керівнику в ухваленні гарного рішення.

Застосування моделі. Після перевірки на достовірність модель готова до використання. Але жодну модель науки управління не можна вважати успішно вибудованою, доки вона не прийнята, не зрозуміла, і не застосована на практиці. Це здається очевидним, але найчастіше виявляється одним із самих складних моментів побудови.

Оновлення моделі. Навіть якщо застосування моделі виявилося успішним, майже напевно вона потребує оновлення. Керівництво може знайти, що форма вихідних даних не ясна або бажані додаткові дані. Якщо цілі організації змінюються таким чином, що це впливає на прийняття рішень, модель необхідно відповідним чином модифікувати. Аналогічним чином, зміна в зовнішньому оточенні – наприклад, поява нових споживачів, постачальників або технологій – може знецінити припущення вихідної та вихідної інформації, на яких грунтувалася модель.

Як всі засоби і методи, моделі можуть привести до помилок. Ефективність моделі може бути знижена дією ряду потенційних погрішностей.

  • 1. Недостовірні вхідні припущення (будь-яка модель спирається на деякі вхідні припущення і передумови. Це можуть бути передумови, які можна об'єктивно перевірити і прорахувати. Деякі передумови не піддаються оцінці і не можуть бути об'єктивно перевірені. Оскільки такі передумови є основою моделі, то точність останньої залежить від точності передумов. Модель не можна використовувати для прогнозування, наприклад, потреби в запасах, якщо неточні прогнози збуту на майбутній період).
  • 2. Інформаційні обмеження (основна причина невірогідності передумов і інших утруднень – це обмежені можливості в отриманні потрібної інформації, які впливають і на побудову і на використання моделей. Точність моделей визначається точністю інформації з проблеми. Побудова моделі є найбільш важким в умовах невизначеності. Коли необхідна інформація настільки невизначена, що її важко отримати, виходячи з критерію об'єктивності, керівнику, можливо, доцільніше покластися на свій досвід, здатність до судження, інтуїцію і допомогу консультантів).
  • 3. Страх користувачів (модель не можна вважати ефективною, якщо нею не користуються. Основна причина не використання моделі полягає в тому, що керівники, яким вона призначена, можуть не повністю розуміти отримані за допомогою моделі результати і тому бояться її застосовувати).
  • 4. Слабке використання на практиці (згідно з рядом досліджень рівень методів моделювання в межах науки управління переважає рівень використання моделі. Одна з причин такого стану справ – страх. Інші причини – це брак знань та опір змінам. Дана проблема підкріплює бажаність того, щоб на стадії побудови моделі штабні фахівці залучали до цієї справи користувачів. Коли люди мають можливість обговорити і краще зрозуміти питання, метод або запропоновані зміни, їх опір звичайно знижується).
  • 5. Надмірна вартість (вигоди від використання моделі повинні з надлишком виправдовувати її вартість. При встановленні витрат на моделювання керівництву слід враховувати витрати часу керівників вищого і нижчого рівнів на побудову моделей і збір інформації, витрати і час на навчання, вартість обробки та зберігання інформації.

Число всіляких конкретних моделей майже також велике, як і число проблем, для вирішення яких вони були розроблені.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші