Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стратегічне планування в організації

Стратегічне планування виступає ефективним інструментом координації діяльності різних частин організації та завчасної її адаптації до змін у зовнішньому середовищі, завдяки якому вона узгоджує напрямки своєї діяльності з тенденціями, що утворюються поза її межами.

В широкому розумінні, стратегія – це оптимальних шлях организації до поставленої мети; цілісний, всеохоплюючий та інтегрований план, спрямований на досягнення принципових цілей компанії.

Визначення стратегії дається вченими у багатьох варіантах. Наприклад, Генрі Мінцберг зробив висновок, що стратегія – це принцип поведінки або слідування певній моделі поведінки. Він визначає стратегію як комбінацію п'яти "П":

  • – стратегія як план, керівництво, орієнтир або напрямок розвитку, шлях із сьогоднішнього у майбутнє;
  • – стратегія як принцип, поведінка або слідування певній моделі поведінки;
  • – стратегія як позиція, визначення положення організації у зовнішньому середовищі і відносно своїх головних конкурентів;
  • – стратегія як перспектива, або за Пітером Друкером це "теорія бізнесу даної організацію;
  • – стратегія як прийом, особливий маневр, що застосовується з метою обійти суперника або конкурента.

Американські дослідники М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі розуміють стратегію як детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей [2, с. 264].

Відомий вчений І. Ансофф виділяє декілька характерних рис стратегії [З, с. 56]:

  • – процес розробки стратегії не завершується будь-якою негайною дією. Звичайно, він закінчується встановленням загальних напрямків, рух за якими забезпечить зростання та укріплення позиції організації;
  • – визначена стратегія повинна використовуватися для розробки стратегічних проектів методом пошуку. При цьому стратегії відводиться роль певного фільтру: відкидаються всі можливості, ділянки та напрямки, що несумісні з нею;
  • – певна стратегія перестає бути необхідною як тільки реальний розвиток подій стане відповідним бажаному організацією;
  • – при розробці стратегій неможливо передбачити всі можливості, які виникнуть при конкретизації цілей і формуванні заходів. Тому, використовується узагальнена, неповна і неточна інформація щодо різних стратегічних альтернатив;
  • – при появі більш точної та більш повної інформації може виникнути сумнів щодо обґунтованості прийнятої стратегії. Тому є необхідним зворотній зв'язок, який дозволяє своєчасно визначити нову стратегію.

Отже, стратегія – визначення основних довгострокових цілей та завдань організації, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Основними елементами стратегії є:

  • – сфера стратегії;
  • – розподіл ресурсів;
  • – конкурентні переваги;
  • – синергетичний ефект.

Сфера стратегії – це засоби адаптації організації до зовнішнього середовища. Це означає, що стратегією мають бути визначені такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які враховували б як сприятливі можливості середовища, так і загрози, які виходять з нього; дозволяли б організації досягати за таких умов своїх цілей.

Розподіл ресурсів – це вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації між окремими підрозділами. Це означає, що стратегією мають бути визначені підрозділи організації, в які спрямовуються ресурси (перспективні підрозділи), а також від яких забираються ресурси (мало- або безперспективні підрозділи). Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.

Конкурентні переваги – це визначення переваг організації у порівнянні з ії конкурентами. Це означає, що стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона може спиратися у своїй діяльності. Конкурентні переваги випливають зі сфери стратегії та відповідного до неї розподілу ресурсів організації.

Синергетичний ефект – це ефект цілісності. Синергія як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливості отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх попередніх елементів стратегії.

В теорії та практиці менеджменту розрізняють три основні рівні стратегій (рис. 5.4):

  • 1) загально корпоративна стратегія;
  • 2) стратегія бізнесу;
  • 3) функціональна стратегія.

Піраміда стратегій

Рис. 5.4. Піраміда стратегій

На рівні всієї організації її вищим керівництвом опрацьовується загальнокорпоративна стратегія, яка має на меті визначення виду бізнесу (головного напрямку діяльності) організації і окреслює її місію, види та ринки діяльності, бажані темпи зростання та рентабельність, тобто такі елементи як сферу стратегії та розподіл ресурсів.

На підставі загальнокорпоративної стратегії опрацьовується стратегія бізнесу. Вона є подальшою деталізацією загальнокорпоративної стратегії, але орієнтованої на конкретний структурний підрозділ організації. Стратегія бізнесу спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці організації на певному ринку або у певній галузі.

Функціональні стратегії опрацьовуються з метою оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за структурними підрозділами. Усі три рівні стратегій тісно пов'язані між собою і утворюють в сукупності так звану піраміду стратегій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші