Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Процес контролю

Процес контролю представляє собою набір процедур, які забезпечують отримання інформації про стан параметрів об'єкта, який контролюється, та порівняння цієї інформації зі стандартами або плановими показниками з метою визначення розбіжності між поточним станом та встановленими параметрами. Параметрами, що досліджуються, можуть бути дані про поведінку людей, показники виробничого процесу, запаси матеріалів, сировини, готової продукції, фінансові показники, процеси обслуговування клієнтів, тощо.

На процес контролю впливає декілька факторів. Серед них:

  • • особи, які ініціюють проведення контролю (менеджери різних ланок, керівники підрозділів, органи державного контролю, робітники підприємства, тощо);
  • • особи, які здійснюють контроль, їх завдання, кваліфікація, мотивація (наприклад, в нашій країні податковий інспектор заінтересований у тому, щоб знайти помилку у веденні бухобліку у підприємця, бо від цього залежать показники його роботи. В більшості розвинутих країн заробітна плата податківців не залежить від кількості покарань, знайдених у підприємців);
  • • ресурси часу, матеріальних, кадрових і грошових ресурсів, які призначені для контролю;
  • • завдання та особливості контролю (наприклад, контроль дисципліни суттєво відрізняється від контролю якості або стану запасів матеріалів);
  • • кількісні і якісні характеристики параметрів контролю (наприклад, одна річ – виявлення фактів порушення дисципліни на підприємстві, інша – оцінка стану дисципліни за конкретний період).

Окрім того, на процес контролю впливають численні культурні фактори. У західній культурі наголос робиться на ретельному вимірюванні відхилень індивідуального реального виконання від встановлених стандартів і подальшому коригуванні.

У східній культурі акцентується увага на груповому усвідомленні стандартів та використанні колективних інструментів забезпечення встановлених стандартів.

З урахуванням результатів досліджень Г. Гофстеда [9], найбільший вплив на контроль справляє такий прояв ділової культури, як уникання невизначеності. Члени культур з високим рівнем уникання двозначності надають великої ваги гарантії зайнятості, стабільності кар'єри, пільгам по виході на пенсію тощо. Окрім того, у них існує неабияка потреба у правилах і регулятивних нормах. Від менеджера очікують чітких інструкцій, а ініціатива підлеглих суворо контролюється. Це притаманно, наприклад, Японії, Мексиці, Греції.

Культури з нижчим рівнем уникнення невизначеності (Велика Британія, США, Швеція) відзначаються більшою готовністю ризикувати і не приділяють дуже великої уваги контролю. Тому у своїх підрозділах і відділеннях вони мають представників незалежних аудиторських професій, які ревізують рахунки і звіти фірм задля впевненості в тому, що вони узгоджуються із загальноприйнятими нормами звітності.

Процес контролю реалізується в кілька етапів:

1. Визначення стандартів і критеріїв

Стандарт – це офіційний державний або нормативно-технічний документ галузі, підприємства, що визначає характеристики вимог, яким повинен відповідати певний вид продукції; критерій – показник, за яким оцінюють якість роботи, продукції, тощо. Загальноприйнятими, щодо них, є такі вимоги: обмеженість у часі, конкретність, реальність, можливість прогнозування показників і результатів. У якості стандартів можуть використовуватись міжнародні, державні, галузеві або корпоративні.

2. Оцінювання виконання

Цей етап полягає у з'ясуванні відповідності кількості та якості робіт, продукції, загального стану суб'єкта щодо встановлених стандартів, загальноприйнятих норм і критеріїв. Потребує залучення відповідних ресурсів, спеціальних контрольних засобів та приладів; може здійснюватися централізовано і децентралізовано.

3. Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами

Його здійснюють у кілька етапів:

  • • встановлення масштабу допустимих відхилень;
  • • вимірювання результатів;
  • • передача і поширення інформації про конкретні результати;
  • • оцінка інформації про отримані результати.

Обов'язковим елементом процедури контролю е встановлення розмірів припустимих відхилень [1]. Визначення масштабу допустимих відхилень – питання кардинально важливе. Якщо взято занадто великий масштаб, то виникаючі проблеми можуть набути загрозливих контурів. Але якщо масштаб взятий занадто малий, то організація буде реагувати на дуже невеликі відхилення, що вельми руйнівно і потребує багато часу. Наприклад, якщо серед гасячі виробів у середньому трапляється один бракований, то це може вважатися прийнятним рівнем якості. Якщо в окремо взятій тисячі виробів виявилося два бракованих, то таке відхилення може вважатися нормальним. Якщо ж на тисячу виробів прийде 20 бракованих, то цей рівень відхилення вважається ненормальним, і у цьому випадку знадобиться коригувальний вплив. Теж можна сказати й про фінансові результати. Якщо в організації планували одержати 1 млн. ірн. прибутку, а одержали 900 тис. грн., то цей результат у ряді випадків може вважатися прийнятим, у той час як одержання 500 тис. грн. прибутку може вважатися істотним відхиленням, що вимагає коригувального впливу.

4. З'ясування необхідності коректив

Від ефективності процедур на цьому етапі залежить подальше функціонування організаційної системи та її окремих елементів. Здійснюється на основі обгрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності робіт, продукції встановленим стандартам. У разі виявлення невідповідності виникає потреба у корективах (усунення недоліків, зміна стандартів тощо), що є завданням функції регулювання.

Процес контролю представляє собою набір процедур реалізації завдань контролю, як стосовно часу, тривалості його проведення, так і методів його здійснення. На формування процесу контролю впливають такі чинники:

  • • кваліфікація осіб, які здійснюють перевірку;
  • • часові обмеження;
  • • технічні засоби перевірки;
  • • кількість ресурсів, що витрачаються на контроль.

У цілому процес контролю поданий на рис. 8.3. Він починається зі встановлення мсти і цілей. Потім випливає стадія розробки критеріїв, норм, нормативів, оціночних показників і розмірів припустимих відхилень.

Під нормами розуміють максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії на виготовлення одиниці продукції (або виконання роботи встановленої якості на умовах виробництва планового періоду).

Нормативами називаються показники, що характеризують відносні величини (ступінь) використання засобів і предметів праці, їх розхід на одиницю площі, ваги та ін.

Існує три форми визначення норм: числова, шкальна і дескриптивна. При числовій формі контрольовані параметри вимірюються за повними числовими значеннями. Параметри (кількість продукції), періоди часу, як правило, пода-

Процес контролю

Рис. 8.3. Процес контролю

ються у числовій формі. Але, крім кількісних параметрів, досить часто зустрічаються якісні – дизайн, зручність в експлуатації тощо. Вони рангуються за допомогою бальної оцінки порівнянням аналогічних параметрів різних виробів чи моделей між собою. Норми часто встановлюються графічно. Норми функціонування, які не можуть бути визначені першим і другим способом, формулюються дескриптивно, описово. До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, належать: обґрунтованість, зручність, можливість порівняння.

Далі вироблені критерії доводять до співробітників, і створюється процес виміру оціночних показників. Після порівняння оціночних показників із цільовими процес контролю розгалужуються: або значущі відхилення відсутні, тобто знаходяться в межах допустимих відхилень, і тоді на цьому закінчується даний цикл контролю, або зафіксовані значущі відхилення. Далі або виробляються коригувальні впливи й усуваються відхилення, або переглядаються критерії оцінки. У кожному випадку цикл контролю потім повторюється знову.

Критерії оцінки будують на основі конкретних цілей, які були вироблені па стадії стратегічного планування [3]. Усі критерії, застосовані в процедурі контролю, обираються з цілей, які лежать в основі стратегії організації. Цілі повинні бути вимірними й орієнтованими в часі, щоб можна було зіставити результати, отримані організацією, підрозділом або окремою людиною, з попередніми орієнтирами й цілями. Безпосередньому кількісному виміру піддаються не всі цілі, то ж у таких випадках корисно формувати непрямі показники. Для будь-якої цілі обов'язково встановлюються контролюючі вимірні параметри, у противному випадку весь процес управління втрачає сенс.

Успішна діяльність підприємства значною мірою залежить від ефективності регулювальних заходів, що покликані усунути недоліки в роботі та запобігти потенційним втратам. Виявлення у процесі контролю недоліків, відхилень, збоїв є необхідною, але не достатньою умовою стабілізації діяльності підприємства. Адже без розроблення дієвих заходів щодо їх усунення та прийняття відповідних управлінських рішень ситуація в організації не може поліпшитись.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші