Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Модель ситуаційного лідерства

Фред Фідлер відомий як один з перших експертів по управлінню, вважав, що ефективність стилю управління може бути оцінена, якщо обраний стиль відповідає даній ситуації. Він також вважав, що успіх або ефективність того або іншого стилю управління залежить від трьох факторів: відносин керівника з підлеглими, структури виробничих завдань і рівня влади керівника. Модель розглядає поведінку керівника в різних ситуаціях і дає можливість підібрати стиль до цих ситуацій, або змінювати ситуацію під керівника.

Ранні дослідження зосереджувалися, в основному, на одному параметрі поведінки керівника – орієнтації на завдання. Модель Фідлера зосереджує увагу на виявленні трьох факторів, які впливають на поведінку керівника:

  • 1 Стосунки між керівником та членами колективу. Передбачає деяку лояльність підлеглих, їх довіру до керівника і привабливість його особистості (харизматичний ефект).
  • 2. Структура завдання – звичність завдань, чіткість їх формулювання та структуризація.
  • 3. Посадові повноваження – обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дозволяє йому використовувати винагороди, рівень підтримки тощо.

На думку Фідлера, манера поведінки того чи іншого керівника залишається постійною. Фідлер виходить із припущення: якщо визначити те, що людина не спроможна пристосовувати стиль керівництва до ситуацією, то слід підбирати шаблонні ситуації поведінки того чи пішого керівника. Це забезпечить відповідний баланс між вимогами, які продиктовані ситуацією і особливими якостями керівника.

Для визначення особистих якостей керівника (його стабільного стиля керування) Ф.Фідлер запропонував проводити опитування керівників. Опитування має на меті з'ясувати ставлення керівника до підлеглого, з яким менш за все хотілося би працювати (найменш привабливий колега – НПК). Логіка оцінки результатів опитування є такою:

  • – керівник, який порівняно доброзичливо характеризує НПК, як правило, орієнтований на людські відносини, уважно ставиться до підлеглих;
  • – керівник, який жорстко негативно описує НІЖ, в основному зосереджений на завданні і мало стурбований людськими аспектами в управлінській діяльності.

Далі у моделі Ф. Фідлера передбачається, що:

  • – відносини між керівниками і підлеглими можуть бути як хорошими, так і поганими;
  • – завдання може бути структурованим і не структурованим;
  • – посадові повноваження керівника можуть бути сильними га слабкими.

Різні сполучення (комбінації) цих факторів дають 8 можливих (потенційних) стилів керування. Залежно від рейтингу НПК змінюється і стиль ефективного керування. Тобто менеджера з певним ставленням (відношенням) до НПК слід призначати керувати підрозділом з відповідною комбінацією ситуаційних факторів (рис.9.2).

Ситуаційна модель керування Ф. Фідлера

Рис. 9.2. Ситуаційна модель керування Ф. Фідлера

Графік, наведений на рисунку, дозволяє зробити такі висновки:

  • – керівники, орієнтовані на завдання, найефективніші у ситуаціях 1, 2, 3 і 8;
  • – керівники, орієнтовані на людські відносини, ефективно керують у ситуаціях 4, 5 і 6;
  • – у ситуації 7 добре можуть працювати обидва типи керівників.

Модель Херсі і Бланшара

Поль Херсі та Кен Бланшар розробили ситуаційну теорію лідерства, теорію "життєвого циклу", згідно з якою стилі лідерства залежать від "зрілості" виконавців. Зрілістю тут вважається не вікова категорія, здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягти своєї мети, досвід та компетентність.

Ситуаційна модель кервіництва Херсі та Бланшара

Рис. 9.3. Ситуаційна модель кервіництва Херсі та Бланшара

На рис. 9.3. зображено чотири стилі лідерства; давати вказівки, "продавати", брати участь, делегувати.

Перший стиль SI вимагає, щоб керівник поєднував високий рівень орієнтації на завдання і незначний – на людські стосунки. Цей стиль – (видача вказівок" – призначається для підлеглих з низьким рівнем зрілості (М1), які або не прагнуть, або не можуть відповідати на конкретні завдання, їм необхідний суворий контроль, постійне піклування та інструкції.

Другий стиль – S2 – передбачає високий ступінь направленості й на завдання, й на стосунки. Така ситуація виникає, коли підлеглі прагнуть відповідальності, а володіють лише задовільним рівнем "зрілості" (Ш). Керівник дає конкретні поради та інструкції стосовно того, що і як слід робити. У той же час він підтримує бажання та ентузіазм підлеглих брати на себе відповідальність.

Третій стиль S3 характеризується помірно високим ступенем зрілості (М3). У такій ситуації підлеглі в змозі, але не прагнуть нести відповідальність. Для керівника, який поєднує низький рівень орієнтації на завдання та значну увагу до стосунків, найбільш прийнятним буде стиль, заснований на участі підлеглих у прийнятті рішень, оскільки підлеглі прекрасно обізнані в тому, що і як слід виконувати і не потребують додаткової інформації.

Четвертий стиль S4 відзначається високим ступенем зрілості (М4) – підлеглі можуть нести і прагнуть відповідальності. Така ситуація із наявності зрілих виконавців не вимагає від керівника особливих зусиль ні стосовно завдань, ні відносно людських стосунків. Даний стиль керівництва отримав назву делегування – дозвіл підлеглим діяти за обставинами і невтручання у процес прийняття рішень.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші