Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Владний та управлінський аспекти лідерства

Ефективна життєдіяльність організації неможлива без ефективного функціонування в ній системи влади. Лідер організації, відповідно до владного аспекту, використовуючи владні повноваження, здатний підтримувати цілісність і єдність організації, забезпечувати участь усіх членів організації у діяльності, що спрямована на здійснення єдиної мети.

Як вже наголошувалося, існує багато концептуальних підходів, які визначають феномен влади через різні процеси і явища, що відбуваються в організації.

Біхевіоризм розглядає владу як особливий тил соціально-рольової поведінки, структуралізм трактує владу як один з різновидів відносин між двома структурними одиницями організації: керуючими і керованими. Інструменталіські концепції вбачають у владі здатність і можливість використовувати певні засоби, аж до насильства, для досягнення поставлених цілей. В рамках функціонального підходу її розглядають як функцію узгодження, реалізації і досягнення загальних цілей і інтересів всередині організації. Для вольової концепції характерно визначення влади як здатності реалізовувати свою волю в спільній діяльності при реальному або передбачуваному опорі з боку інших учасників цієї дії. В рамках комунікативної концепції розглядають владу як результат спільної взаємодії суб'єктів.

У неокласичних теоріях влада розглядається як метафізичний принцип, а не як соціальний феномен. Влада розосереджена, розлита в соціальному просторі, вона безструктурна і неінституалізована. Влада може виступати і як репресивна, підтримуюча і як творча сила. А індивіди, складові будь-якої організації, конструюються владними відносинами, що існують у даній організації. Таким чином, впаду в організації з точки зору неокласичних теорії) можна розглядати лише як один з елементів владних відносин, розосереджених по всьому соціальному просторі.

Найбільш поширеним і найбільш вживаним у підручниках з менеджменту є класичне визначення влади як здатності чинити вплив на поведінку людей. Влада – це основний наявний у розпорядженні керівника ресурс, який дозволяє змінювати поведінку співробітників. Як правило, в установах виділяють сім джерел влади: закон, винагорода, примус, досвід (компетенція), інформація, зв'язки, референтне право.

Таблиця 9.7

Влади та її основні форми

Вид влади

Форма реалізації влади

1

2

Влада, яка балується на засадах примусу

Вплив через страх

Влада, в основі якої лежать винагороди

Використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо

Законна влада

Базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності

Еталонна влада

Полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідують ся підлеглими, які прагнуть бути такими ж, як і лідер

Влада експерта

В своїй основі має вплив через "розумну" віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади

Влада інформації

В лідерському варіанті пов'язана з індивідуальними здібностями і умінням лідера з'єднувати на своєму рівні непоєднувані інформаційні потоки.

Влада зв'язків

Реалізується шляхом створення так званих мережевих структур, що сприяють підтриманню ефективного лідерства на належному рівні без кількісного зростання організації.

Право на владу лідер отримує в ході його кар'єри залежить від його позиції в організації. Однак реально цим правом лідер може користуватися тільки до того моменту, поки це признається його послідовниками і приймається ними як вказівка до дії.

При цьому у практичному житті, тип управлінських відносин в організації буде залежати від того, який зміст вкладається в поняття управління персоналом, і відтворюється організацією в системі контролю. Якщо поняття влади розглядається як вплив, то в організації переважають формалізовані відносини. Формалізована структура управління виконує мобілізуючу функцію, включає працівників в організацію на основі необхідності підпорядкування певним вимогам. Формалізована структура може проявлятися як автократична, коли члени організації підпорядковуються особистій волі керівника; як технократична, коли персонал підпорядковується виробничому процесу; або як бюрократична, коли працівники підпорядковуються організаційному порядку на шкоду досягнення місії та цілей організації.

Розгляд поняття впливу через авторитет керівника і керівництва призводить до персоніфікованих управлінських відносин. Персоніфікована структура управління виконує стимулюючу функцію, засновану на залученні всіх працівників у процес самоорганізації через розкриття їх здібностей та створення умов для реалізації особистісної мотивації в професійній діяльності. Персоніфікована структура може проявлятися як демократична, коли при орієнтації на ефективне досягнення цілей, керівник організації постійно враховує думку працівників при прийнятті рішень; або як гуманістична, що спирається на суб'єктивність кожного працівника організації.

Управлінський аспект лідерства проглядається в ряді специфічних лідерських ролей, які пов'язані з функціями лідерства або з окремими ситуаціями в житті групи.

З точки зору виконуваних лідером ролей можна виділити:

  • – лідера-генератора ідей, що здійснює функцію збільшення можливостей і способів виходу за межі проблемної ситуації при прийнятті рішень;
  • – лідера-мотиватора, функція якого – мобілізація і спонукання до діяльності;
  • – лідера-організатора, який здійснює функції забезпечення діяльності групи способами реалізації прийнятого рішення і регулює взаємодії у процесі досягнення загальної мети;
  • – лідера-диспетчера, що розподіляє функції між членами групи і координує їх діяльність.

З точки зору ситуативного чинника можна виділити:

  • – лідерів, що з'являються в кризових для організації або групи умовах, здатних функціонувати в екстремальних ситуаціях;
  • – лідерів, найбільш успішних в ситуації стабільності, коли необхідно з дня на день виконувати рутинну роботу.

Такий управлінський аспект лідерства пов'язаний зі ступенем психологічного впливу лідера на членів групи. Найбільш продуктивний вплив заснований на авторитеті лідера. Механізм впливу при цьому пов'язаний з процесом ідентифікації.

Ідентифікація – це процес свідомого чи несвідомого ототожнення себе з іншою людиною, спільнотою або роллю. У процесі ідентифікації особа бере на себе поведінкові та особисті характеристики іншої людини, реально відтворюючи їх в подібних поведінкових актах, або в символічних еквівалентах поведінки. Ідентифікація може бути тотальною (повне злиття) або парціальну (здійснюється вибірково, у окремих ситуаціях). Людина ототожнює себе із значущою особою-зразком, якого вона свідомо або підсвідомо прагне діяти.

На діяльність організації, взаємодію керівника і колективу буде впливати і те, з ким сам лідер ідентифікує себе. Тут можливі два варіанти.

  • 1. Лідер ідентифікує себе з робочою групою. Така ідентифікація виникає, якщо у лідера потреба в афіліації (прагнення людини бути в товаристві інших людей, бути прийнятим і зрозумілим цим товариством) розвинена в такому ж ступені, як і прагнення до влади, або ж у ситуації, коли лідер усвідомлює, що досяг ієрархічної межі своєї кар'єри. Лідер з таким типом ідентифікації набуває владу і авторитет, підпорядковуючи свою волю волі групи, але при цьому влада групи стає його владою. Почуття зобов'язання перед групою робить лідера активним і продуктивним, і у своїх послідовників він розвиває відданість групі, почуття командного духу і т. д.
  • 2. Лідер ідентифікує себе з групою керуючих. Така ідентифікація виникає, коли у лідера мотивація особистого досягнення і прагнення до влади більш високо розвинена, ніж потреба в афіліації, або лідер не вважає, що він досяг ієрархічної межі в своїй кар'єрі. Пріоритет віддається особистому успіху.

Такий лідер використовує своє лідерство в групі як щабель для подальшого зростання кар'єри і легко розлучається з групою при просуванні "наверх".

Тут описані дві крайні позиції ідентифікації – зазвичай обидві ці тенденції, але різною мірою, присутні у лідера. Позиція лідера, його основний стиль поведінки, цінності і переконання надають досить сильний вплив на функціонування організації. Ефективність діяльності лідера проектується на оцінку ефективності функціонування як владних структур в організації, так і на всю організацію в цілому, показуючи в черговий раз на взаємозалежність і взаємовплив цих факторів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші