Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Комунікації в управлінні

Мета: надати уявлення про сутність, основні елементи процесу організаційних комунікацій та критерії ефективності комунікацій в організації;визначити типи комунікацій в організації; розкрити специфіку міжособистісних комунікацій, визначити сутність вербальної та невербальної комунікації.

План

  • 10.1. Сутність процесу комунікації в процесі управління
  • 10.2. Міжособистісні комунікації
  • 10.3. Вербальна та невербальна комунікація

Сутність процесу комунікації й ефективність управління

Роль комунікації в менеджменті важко переоцінити. Як відомо, основа будь-якого управління – спілкування. Вміння спілкуватися з підлеглими і правильно будувати з ними продуктивні трудові відносини, що призведуть до успішної роботи колективу – першочергова задача менеджера. Невміння спілкуватися є причиною майже усіх проблем в роботі підприємства

Робочий час менеджера передбачає різні види діяльності, але більшу частину свого часу він проводить у спішуванні. Спілкування приймає різні форми та має різні види: наради, зустрічі, телефонні розмови, робота з електронною поштою тощо.

Комунікації супроводжують менеджера і наскрізь пронизують процеси планування, організації мотивування та контролю в фірмі. Саме тому організаційні комунікації називають сполучним процесом.

Комунікація – це процес обміну інформацією в організації, u характеристиками є суб'єкти (відправник і одержувач), спосіб та об'єкти комунікації (передана інформація). Модель комунікаційного процесу позначена нарис. 11.1.

У процесі комунікації виділяють чотири основні елементи:

  • 1. Відправник інформації – це індивід, який має на меті передати певну інформацію або досвід до інших людей. Для цього йому необхідно на основі власного розвитку та розуміння змісту інформації закодувати послання за допомогою слів, рисунків, трафіків тощо;
  • 2. Інформація (повідомлення) – наявне формулювання ідеї відправника для одержувача;
  • 3. Інформаційний канал – метод передачі повідомлення (вербальне повідомлення через особисту зустріч, дзвінок, або поштовий та електронний зв'язок);
  • 4. Одержувач інформації, який декодує отримане повідомлення та інтерпретує для себе його значення.

Модель процесу комунікації

Рис. 10.1. Модель процесу комунікації

Процес кодування та декодування повідомлення є найбільшим джерелом виникнення помилок при передачі інформації. Ланцюг зворотного зв'язку передбачає визначення повного або неповного порозуміння між відправником та одержувачем. Наявність зворотного зв'язку характеризує переміщення інформації в обидва боки і є потужним засобом підвищення комунікації. Шум – фактор непорозуміння між відправником та одержувачем, в наслідок не вірного вибору методу кодування та декодування інформації.

Основними функціями комунікації є:

  • – інформативна (здійснює передачу відомостей);
  • – інтерактивна, або спонукальна (дозволяє впливати на настрій, поведінку співрозмовника);
  • – організаційна (забезпечує взаємодію між людьми, розподіл функцій);
  • – перцептивна (створює можливість сприйняття співрозмовника, взаєморозуміння);
  • – експресивна (дозволяє порушити емоції або змінити характер емоційних переживань).

В рамках організації виділяють такі типи комунікацій:

  • – комунікації між організацією та зовнішнім середовищем;
  • – формальні комунікації;
  • – неформальні комунікації.

Комунікації між організацією та зовнішнім середовищем – це обмін інформацією зі споживачами, постачальниками, конкурентами, представниками органів влади.

Формальні комунікації пересікають всю організацію у відповідності до командного ланцюга та структури організації. Приклади формальних комунікацій та к взаємозв'язок зображено на рис. 10.2. Формальні комунікації бувають:

  • – міжрівневі (вертикальні) комунікації – інформація, що передасться всередині організації з рівня на рівень у відповідності до вертикального поділу праці. В свою чергу вертикальні комунікації бувають висхідними та низхідними;
  • – комунікації між відділами (горизонтальні) – обмін інформацією між відділами та між співробітниками відділів.

Окрім вертикальних висхідних і низхідних та горизонтальних комунікацій виділяють також діагональні комунікації, які здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії' (наприклад, між лінійними і штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій). Такі комунікації характерні також для зв'язків між лінійними підрозділами, якщо один з них є головним з певної функції.

Формальні комунікації

Рис. 10.2. Формальні комунікації

Неформальні комунікації – обмін інформацією, не пов'язаною з формальними організаційними питаннями між двома або більше людьми.

Неформальні комунікації не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незалланованих керівництвом способів. В теорії та практиці менеджменту зарубіжних країн часто використовується термін "grape-vipe" (виноградна лоза) – система розповсюдження чуток, неофіційних даних. Особливо слід підкреслити, що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації.

Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації. Ця інформація є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система розповсюдження чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. Кожен працівник апарату управління повинен пам'ятати, що він теж частково бере участь у розповсюдженні чуток (наприклад, мовчання у відповідь на запитання підлеглого – це теж реакція, яка інтерпретується відповідно підлеглими).

Неформальні канали, як і формальні, передають інформацію у чотирьох напрямах: вгору, вниз, по горизонталі, по діагоналі. Особливістю неформального каналу є швидкість виникнення та швидкість зникнення. Крім того, неформальний канал комунікації відрізняється змінюваністю суб'єктів на відміну від формальних каналів.

Для вироблення оптимальних управлінських рішень менеджери повинні використовувати не тільки формальні, а й неформальні канали комунікацій, хоча останні не завжди піддаються впливу і контролю. Слід пам'ятати, що неформальні канали комунікацій – невід'ємна частина організації, і їх необхідно використовувати для досягнення формальних цілей.

Система неформальних комунікацій характеризується:

  • – Швидкістю передачі інформації;
  • – Можливістю доповнювати формальні канали комунікацій;
  • – Передбачуваним характером неформальних комунікацій;
  • – Використанням останніх новин і т.п.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші