Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів

Поняття "фінансовий ринок" являє собою сукупність окремих видів ринків, у яких гроші та інші фінансові активи учасників, обертаються самостійно як специфічний товар.

За видами фінансових активів (інструментів, послуг) розрізняють:

– кредитний ринок;

– ринок цінних паперів (фондовий ринок);

– валютний ринок;

– страховий ринок;

– ринок дорогоцінних металів.

В умовах ринкової економіки наведені функціональні ринки тісно пов'язані між собою. Так усі види ринків, що обслуговують обіг різних фінансових активів є одночасно складовою як ринку грошей, так і ринку капіталу.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) – ринок, на якому об'єктами купівлі-продажу є всі види цінних паперів, емітованих суб'єктами господарювання, фінансовими інститутами та державою.

Для країн з розвиненою економікою ринок цінних паперів (РЦП) складає найбільш широкий за обсягами угод ринок активів.

РЦП класифікують:

– за організаційними формами – організований (біржовий) ринок та неорганізований (позабіржовий) ринок;

– за регіональною ознакою – місцевий, регіональний, національний ринок, світовий;

– за терміном реалізації угод – ринок з негайною реалізацією "спот" та ринок угод на термін "форвард";

– за умовами обігу фінансових інструментів – первинний ринок, вторинний ринок.

Суб'єктами ринку цінних паперів виступають:

1. Емітенти (держава, юридичні особи, нерезиденти);

2. Інвестори (стратегічні, портфельні, вітчизняні, іноземні);

3. Фінансові посередники (фінансові брокери, дилери);

4. Суб'єкти, що обслуговують ринок (фондові біржі, депозитарії цінних паперів, реєстратори, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультативні центри);

5. Органи регулювання та контролю діяльності учасників (органи державного контролю за цінними паперами та фондовим ринком (НКЦПФР) та саморегульовані органи).

Склад цінних паперів за їх видами, особливості емісії та обігу затверджуються відновними нормативними документами. Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам".

Базою виникнення цінних паперів є майнові права на ресурси, кожному виду яких відповідають свої цінні папери. До таких ресурсів відносяться:

– земля;

– нерухомість;

– продукція;

– гроші;

– цінні папери.

Цінними паперами визначаються тільки ті права на ресурси, які відповідають таким фундаментальним вимогам:

– оборотність;

– доступність до цивільного обороту;

– стандартність і цивільність;

– документальність;

– регульованість і визначення державою;

– ліквідність;

– ризик.

В Україні можуть випускатися наступні види цінних паперів:

1. Пайові цінні папери: акції, інвестиційні сертифікати;

2. Боргові цінні папери: облігації підприємств, державні облігації, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі;

3. Іпотечні цінні папери: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

4. Приватизаційні цінні папери: цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне отримання в процесі приватизації частки державного майна;

5. Похідні цінні папери: цінні папери, випуск та обіг яких пов'язаний з правом на купівлю чи продаж, протягом встановленого договором строку, цінних паперів, інших фінансових активів та ресурсів.

6. Товаророзпорядчі цінні папери: цінні папери, які надають право їх держателю розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Чинним законодавством України визначено, що суб'єктами фондового ринку є як банки, так і небанківські фінансові установи, які спеціалізуються на операціях з цінними паперами. Саме банки ініціювали створення першої фондової біржі. Правову основу діяльності фондової біржі складають Закон України № 3480-IV від 23.02.2006 р. "Про цінні папери і фондовий ринок", інші законодавчі акти України, статутні правила фондової біржі.

Фондова біржа – організація, яка займається виключно організацією і укладенням угод купівлі-продажу цінних паперів, здійснює операції з ними за дорученням клієнтів, а також виконує функції депозитарію.

До основних цілей діяльності банків на ринку цінних паперів можна віднести наступні:

– залучення додаткових грошових ресурсів на основі емісії ЦП;

– одержання прибутку від власних інвестицій у цінні папери;

– одержання прибутку від надання послуг по операціям з ЦП;

– розширення сфери впливу банку на фінансовий ринок шляхом участі в капіталах підприємств і організацій;

– доступ до високоліквідних ресурсів через цінні папери власником яких стає банк;

– підтримання необхідного рівня ліквідності.

Усі банківські операції з цінними паперами можна поділити на такі групи:

– емісійні;

– інвестиційні;

– посередницькі;

– комісійні операції.

Емісійна діяльність банку полягає у випуску власних цінних паперів, до яких належать:

– акції;

– ощадні (депозитні) сертифікати;

– облігації.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це комерційна діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів. Вона складається з організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску, обігу цінних паперів. Професійну діяльність на ринку цінних паперів (РЦП) здійснюють юридичні та фізичні особи на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) що видаються в порядку встановленому чинним законодавством і нормативними актами Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР). Згідно з законодавством України банки можуть емітувати акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, похідні цінні папери (варант, опціон, ф'ючерс). Для випуску акцій та облігацій необхідна реєстрація емісійного проекту.

Емісія – це перший випуск цінних паперів та розміщення їх на ринку капіталів. Такі операції банків називаються емісійними.

Щоб отримати право випустити цінні папери, банк повинен оплатити заявлений статутний капітал, не мати протягом трьох років збитків, не мати санкцій з боку державних органів за порушення чинного законодавства, не мати простроченої заборгованості кредиторам і за платежами до бюджету, дотримуватися економічних нормативів НБУ, а також дебетового сальдо на кореспондентському рахунку.

Емісія акцій.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства. Види акцій, які можуть бути емітовані, наведено на рис. 8.3.

Іменні цінні папери – передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.

Види акцій, які можуть бути емітовані

Рис. 8.3. Види акцій, які можуть бути емітовані

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

За рахунок випуску простих та привілейованих акцій відбувається створення капіталу банків, які мають статус акціонерного товариств.

Прості акції – власники беруть участь в управлінні банком і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики.

Прості акції вільно обертаються на вторинному ринку цінних паперів.

Привілейовані акції – власники мають право на отримання фіксованого розміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку. Власники таких акцій не беруть участь в управлінні банком.

Емісія цінних паперів здійснюється шляхом відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – це відчуження на підставі опублікування інформації про продаж цінних паперів не визначеної кількості осіб.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів – розміщення цінних паперів шляхом надання пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб. Номінальна вартість акцій не має нічого спільного з курсовою ціною (продажна ціна у певний період часу), по якій продають і купують акції на біржі. На курсову ціну впливають попит і пропозиція на фондовому ринку.

Ціну акції можна визначити дисконтуючи суму дивідендів за період:

(8.1)

де Р – ціна акції;

D – постійний річний дивіденд на акцію;

К – річна ставка дисконту (очікувана ставка доходу).

Попереднє рівняння можна трансформувати у вигляді:

(8.2)

За вказаною формулою можливо визначити ціну привілейованої акції.

У випадку (для простої акції) коли розмір дивідендів постійно зростає, формула ціни акції трансформується:

(8.3)

де Do – останній сплачений дивіденд на акцію;

– дивіденд на акцію через рік;

q – постійний очікуваний темп приросту дивіденду.

Комерційні банки можуть купувати боргові цінні папери протягом строку їх дії. Боргові папери можуть бути придбані за номіналом, з премією або дисконтом.

Премія (надбавка) – це перевищення ринкової вартості ( вартості придбання) над її номінальною вартістю без врахування нарахованих на час придбання відсотків (купона).

Дисконт (знижка) – це різниця між номінальною вартістю облігації та її ринковою вартістю (вартістю придбання), якщо ринкова вартість нижча номінальної без врахування нарахованих на час придбання відсотків.

Операції банків з емісії облігацій.

Облігація – це цінний папір який засвідчує внесення їх власником грошових коштів у активи емітенту з метою відшкодування останнім номінальної вартості у зазначений строк із виплатою фінансованого проценту.

Банки створені у формі акціонерних товариств, мають право випуску облігацій на загальну суму, що не перевищує 25% їх статутного капіталу, за умов оплати раніше емітованих ними акцій. Види облігацій класифікують за наступними ознаками:

– за видами емітента – облігації внутрішньої державної позики; облігації внутрішніх місцевих позик; облігації підприємств;

– за терміном погашення – короткострокові, середньострокові, довгострокові, вічні;

– за особливостями реєстрації та обліку – іменні;- на пред'явника;

– за формою випуску – у документарній формі; у бездокументарній формі;

– за способом сплати доходу – процентні; дисконтні; двовалютні; безпроцентні;

– за правами випуску емітентом – конвертовані; опціонні; з варантом.

Формула розрахунку ціни купівлі-продажу однієї облігації така:

(8.4)

де: V – ціна купівлі-продажу;

Н – номінальна вартість однієї облігації;

Р – премія або дисконт.

Формула розрахунку дохідності облігації при придбанні така:

(8.5)

де: С – дохідність облігації;

D – дохід по облігації;

V – ціна придбання облігації; n – кількість днів до погашення;

Т – максимальна кількість днів у році.

Розглянуті вище формули застосовуються для облігації з терміном погашення до 1 року.

Для визначення ціни облігації з терміном погашення понад 1 рік застосовується така формула:

(8.6)

де: Р – вартість облігації;

N – номінальна вартість облігації;

D – річний купонний дохід на облігацію;

К – річна очікувана ставка доходу на облігацію;

n – термін розміщення облігації.

Ощадні (депозитні) сертифікати – як форма строкових вкладів – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після встановленого строку суми депозиту (вкладу) та процентів за ним.

Відповідно до законодавства України сертифікат є цінним папером. Умови випуску сертифікатів повинні відповідати Інструкції Мінфіну "Про зміст проекту емісії цінних паперів" і бути зареєстрованими в НКЦПФР. Погашення сертифікату можна здійснювати трьома способами:

1. Сертифікатами нового випуску;

2. Готівкою (для фізичних осіб);

3. Безготівковими перерахуваннями.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси