Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Банківський менеджмент за спрямуванням управлінських рішень

Банківський менеджмент за спрямування управлінських рішень поділяють на стратегічний та операційний.

Стратегічний банківський менеджмент спрямовано на формування та реалізацію головної концепції діяльності банку. Метою стратегічного менеджменту є досягнення довгострокових переваг на основі раціонального використання можливостей діяльності банку з урахуванням ризиків.

По суті стратегічне управління полягає в забезпеченні ефективної адаптації банку до змін зовнішнього середовища. Загальна стратегія діяльності банківської установи формується у вигляді взаємопов'язаних функціональних стратегій, таких як фінансова, інвестиційна, маркетингова, кадрова.

Політика стратегічного менеджменту визначається власниками банку (акціонерами) на довгострокову перспективу.

Операційний банківський менеджмент орієнтовано на реалізацію стратегічних цілей в процесі оперативного управління банківською діяльністю. Він включає різноманітний спектр дій, а саме:

– надання фінансових послуг клієнтам банку;

– проведення інвестицій;

– емісійні, міжбанківські, біржові операції.

З точки зору функціональної спрямованості операційний менеджмент поділяють на:

– кредитний;

– інвестиційний;

– менеджмент грошової позиції банку.

Між операційним та стратегічним менеджментом існує якісний та кількісний зв'язок, що впливає на досягнення перспективних цілей банківської установи.

За напрямками діяльності банківський менеджмент поділяють на фінансовий та організаційний.

Фінансовий банківський менеджмент передбачає сукупність професійної діяльності по управлінню процесами, що перебувають у компетенції банку, а саме:

– активами і пасивами;

– власним капіталом;

– прибутковістю;

– ліквідністю;

– резервами;

– банківськими портфелями;

– банківськими ризиками.

Функціональна модель фінансового менеджменту банку включає інструменти фінансового менеджменту та інформаційну базу. Інструменти фінансового менеджменту представлені на рис. 13.1.

Інструменти фінансового менеджменту

Рис. 13.1. Інструменти фінансового менеджменту

В структурі банківського менеджменту формуються і використовуються наступні канали інформації:

– внутрішня (бухгалтерський облік, фінансова та статистична звітність, внутрішньобанківська правова і нормативна бази);

– зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна й статистична, правова й нормативна база законодавчих і регулюючих органів).

Організаційний банківський менеджмент орієнтовано на вирішення проблем раціональної організації й управління колективом (персоналом), створення гнучких організаційних структур в системі діяльності банку.

Організаційний банківський менеджмент охоплює наступні сфери діяльності:

– обгрунтування організаційних форм побудови банку;

– організацію схем контролю;

– організацію системи безпеки банку;

– управління інформаційними технологіями;

– управління кадровим потенціалом.

Організація контролю банківської діяльності

Контроль – це багатоаспектне поняття, яке зазвичай розглядається з декількох позицій:

1. Як функція управління в системі функцій менеджменту;

2. Як система методів контролю;

3. Як система органів контролю.

Суть контролю банківської діяльності полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, наскільки об'єкт управління виконує його постанови.

Основною метою контролю є блокування відхилень діяльності суб'єкта від заданої стратегії, а в разі виявлення відхилень – приведення керованої системи в стійке та надійне положення за допомогою всіх важелів, які можуть бути задіяні у відповідній системі управління.

Організація контролю у банках має загальноприйняті форми – попередній, поточний, наступний, а також методи – економічний аналіз, перевірка та ревізія.

Виділяють такі основні принципи контролю:

1. Повсюдність.

2. Загальність, тобто перевіркою повинні бути охоплені всі сторони роботи банку.

3. Універсальність, яка проявляється з трьох сторін:

– як функція управління;

– як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зловживанням;

– як засіб забезпечення економічного та раціонального використання всіх ресурсів.

4. Масовість контролю.

5. Раптовість (про початок перевірки не повинні знати працівники органів та установ що перевіряються).

6. Безперервність (тобто перевірка здійснюється постійно).

7. Системність (перевірка в плановому організованому порядку).

Державний контроль діяльності банків здійснюється НБУ у таких формах:

1. Адміністративний контроль:

– реєстрація і ліцензування банківської діяльності;

– встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

– застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

– нагляд за діяльністю банків;

2. Індикативний контроль:

– встановлення обов'язкових економічних нормативів;

– визначення норм обов'язкових резервів для банків;

– встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

– визначення процентної політики;

– рефінансування банків;

– кореспондентських відносин;

– управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інвестиції;

– операції із цінними паперами на відкритому ринку;

– імпорту та експорту капіталу.

Банківський менеджмент повинен забезпечити впровадження наступних систем контролю:

– внутрішній аудит;

– внутрішньобанківський контроль;

– системи аналізу якості активів за рівнем загального ризику;

– системи контролю за діяльністю персоналу банку.

Внутрішній аудит банку – це діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків персоналу банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.

Внутрішньобанківський контроль – оперативна система забезпечення здійснення касових, розрахункових, кредитних та інших операцій в установах банку відповідно до визначених правил, який направлений на забезпечення грошових коштів і цінностей в банку, законності виконання операцій, точного і своєчасного віддзеркалення їх в бухгалтерському обліку, можливості документарного встановлення відповідальності за порушення правил виконання операцій або втрату цінностей.

Системи аналізу якості активів за рівнем загального ризику будуються на класифікації активів за ймовірністю повернення та розміром можливих збитків з подальшим розрахунком відповідних вагових коефіцієнтів для кожної групи активів.

Система контролю за діяльністю персоналу банку – це здійснення контролю відповідними менеджерами за виконанням співробітниками вимог нормативних документів, внутрішніх інструкцій та положень банку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси