Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та відмивання грошей

Відмивання грошей. – це процес, за допомогою якого створюються, існують і використовуються доходи, які отримані за межами законодавчої та нормативно-правової бази держави. Вперше визначення терміну "відмивання грошей" зустрічається в Директиві Парламенту та Ради ЄС "Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей" (2005/60/ЕЄС). У цьому документі надано визначення терміну відмивання грошей. В міжнародній практиці сутність наведеного терміну визначається за допомогою наступних елементів:

– перетворення і передача майна, яке отримане в результаті злочинної діяльності, або в співучасті в такій діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження коштів, або надання допомоги будь-якої особі, втягненій в таку діяльність, з метою запобігання юридичних наслідків цієї діяльності;

– приховування, або маскування дійсних джерел, місця знаходження, розміщення, переміщення, приналежності прав або власності майна, знаючи, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;

– придбання, володіння та використання майном, знаючи, що таке майно отримане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;

– співучасть, надання допомоги, спроби щодо здійснення або надання допомоги в здійсненні, підбурюванні, сприянні або надання порад щодо здійснення дій, зазначених у попередньому пункті такої діяльності.

Відмивання грошей – досить складний процес. Доходи, отриманні злочинним шляхом, проводяться через складові фінансової системи з метою приховання їхнього незаконного походження і надання їм виду легально отриманих. Сам процес відмивання грошей являє собою складну послідовність операцій в системі фінансових розрахунків. Між тим аналіз міжнародних нормативних актів дозволяє виділити кілько основних складових:

– розміщення;

– шарування;

– інтеграція.

Розглянемо ці складові:

Розміщення – це впровадження наявних коштів у фінансові інструменти, а також розміщення їх у містах віддалених від місць їхнього походження.

Шарування – відокремлення незаконних доходів від їхніх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування послідовності сліду цих доходів.

Інтеграція – створення схем легальності злочинно отриманим фінансовим коштам. Гроші знаходять фіктивне легальне джерело походження та інвестуються в реальну економіку.

До легалізації злочинних доходів можна віднести наступні дії:

– приховування слідів надходження доходів, отриманих з нелегальних джерел;

– створення вигляду законності одержання доходів;

– приховування осіб, що одержують незаконні доходи й ініціюють сам процес відмивання;

– забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з нелегальних джерел;

– отримання умов для безпечного і комфортного споживання відмитих коштів;

– створення умов для безпечного інвестування доходів у легальний бізнес.

Міжнародне регулювання боротьби з відмиванням грошей

Першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Finansial Action Task Forse on Money Laundering (FATF) – створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжнародний орган боротьби з відмивання грошей. На даний час FATF досить потужна організація, яка виступає світовим координатором боротьби з відмиванням грошей і включає більше ЗО країн. Основним завданням FATF є:

– контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни, члени FATF, самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за виконанням 2-х рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни – учасниці FATF;

– розгляд тенденцій у сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, і прийняття протизаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і обробляють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей;

– розповсюдження ідеї боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом по всьому світі. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF.

Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей було розроблено 40 рекомендацій FATF. Для кожної рекомендації визначено чотири можливих рівня відповідності національної системи протидії відмиванню грошей:

– відповідає рекомендації;

– загалом відповідає рекомендації;

– частково відповідає рекомендації;

– не відповідає рекомендації.

У виняткових випадках рекомендація може бути визначена як така, що не застосовується.

Структура рекомендацій складається з чотирьох розділів, які групують їх відносно різних складових національної системи протидії відмиванню грошей:

Розділ А – Правові системи (включає 3 рекомендації);

Розділ Б – Фінансові системи (включає 22 рекомендації);

Розділ С – Інституціональні системи (включає 9 рекомендацій);

Розділ Д Міжнародне співробітництво (включає 6 рекомендацій).

Банки, як основні структури фінансової системи відіграють важливу роль в процесі фінансового моніторингу. З метою забезпечення реалізації норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Національним банком України було розроблено та затверджено "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (№189 від 14.05.2003 року). Положення є документом, який визначає функції фінансового моніторингу в банку:

– проведення, у встановленому законом порядку, ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію і підлягає фінансовому моніторингу або відкриває рахунок (в тому числі депозитний);

– виявлення і реєстрацію фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;

– надання уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягає обов'язковому моніторингу;

– співпраця з працівниками уповноваженого органу в проведенні аналізу фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

– надання у відповідності із законодавством додаткової інформації на запит уповноваженого, пов'язаної з фінансовими операціями, які стали об'єктом фінансового моніторингу;

– сприяння суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;

– проведення заходів щодо попередження розголошенню ( в тому числі осіб, відносно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про акт надання такої інформації);

– забезпечення зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснюють фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу і всієї документації про проведення операції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси