Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Епоха Відродження

Конфліктологічні погляди цього періоду розвивались як більш високий рівень древньогрецької філософії, звільняючись від релігійного трактування суспільного життя характерного для середніх віків.

Одна з найперших спроб здійснення системного аналізу соціальних конфліктів належить флорентійському теоретикові та державному діячеві Ніколо Макіавеллі (14691527). Він вважав конфлікт універсальним і неперервним станом суспільства через порочну природу людини та прагнення різних груп людей до постійного та необмеженого матеріального збагачення. Н. Макіавеллі одним із джерел соціального конфлікту вважав знать, що зосередила у своїх руках всю повноту державної влади. Н. Макіавеллі негативно відносився до дворянства. Проте мислитель виділяв у конфлікті не тільки руйнівну, але і творчу функцію. Щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно вміти правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава, вважав він.

Еразм Роттердамський (1469 – 1536) відзначав, що "війна солодка для тих, хто її не знає". Він вказував, що досить часто правителів втягують народи у війни для того, щоб ще вільніше і більше грабувати знедолених людей.

Нові часи і епоха просвіти. У цей період були створені передумови системного підходу в пізнанні явищ навколишнього світу, у тому числі й у вивченні конфліктів. Найбільш характерні погляди на конфлікт містилися в працях Ф. Бекона (1561 – 1626), Т. Гоббса (1588 – 1679), Жан-Жака Руссо (1712- 1778), А. Сміта (1723-1790).

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626) уперше грунтовно проаналізував, систему причин соціальних конфліктів усередині країни. Серед них ключову роль відіграє важке матеріальне положення народу. Виникненню конфліктів сприяє нехтування государями думок сенату , політичні помилки в управління державою, поширення слухів.

Томас Гоббс (1588 – 1679) в праці "Левіафан ", чи "Матерія, форма і влада держави церковної і цивільної" (1651р.) вважав, що природний стан суспільства – це "війна всіх проти всіх". Незважаючи на те, що природа створила людей рівними у відношенні фізичних та розумових можливостей, проте ця рівність не є благо, навпаки від цієї рівності виникає також ідея рівності при досягненні мети. Ось чому, якщо двоє людей прагнуть заволодіти однією і тією ж річчю, вони стають ворогами. На шляху до досягнення мети вони намагаються згубити чи перемогти один одного. Таким чином, за концепцією Гоббса, з рівності надій на досягнення мети виникала взаємна недовіра, що є причиною "війни всіх проти всіх".

Вперше конфлікт як багаторівневе соціальне явище був вивчений у роботі Адама Сміта (1723 – 1790) "Дослідження про природу і причини багатства народів". В основі конфлікту, на думку А. Сміта, лежить розподіл суспільства на класи (капіталісти, земельні власники, наймані робітники) та економічне суперництво. Протиборство між класами А. Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства, а соціальний конфлікт як певне благо людства.

Перша половина XIX ст. На цьому етапі розвитку конфліктології особливо цінними є погляди представників класичної німецької філософії 1. Канта (1724 – 1804), Г. Гегеля (1770 – 1831), Л. Фейербаха (1804 – 1872) та ін. Вони акцентували увагу на найбільш гострій проблемі того часу – війні та мирі.

Іммануїл Кант ("Про довічний мир") вважав, що "... стан миру між людьми, які живуть по-сусідськи, не є природним станом. Останній, навпаки, є станом війни".

На думку Георга Гегеля,"... головна причина конфліктів криється у соціальній поляризації суспільства" ("Про війну як засіб морального очищення народів"). Він вважав, що держава повинна представляти інтереси всього суспільства і регулювати конфлікти.

Проблема боротьби за існування займала центральне місце у вченні англійського біолога Чарльза Дарвіна (18091902). Зміст його теорії біологічної еволюції викладено в книзі "Походження видів шляхом природного добору...", виданій в 1859 р. Головна ідея цієї роботи сформульована в самій назві – розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, що і складає природний механізм добору найбільш пристосованих видів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>