Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Динаміка конфлікту

Для прогнозування, оцінювання і визначення раціональних технологій, методів і форм управління конфліктами, необхідно мати уявлення про динаміку їх перебігу. Це поняття можна визначити як процес поетапного розвитку конфлікту. Динаміка конфлікту як складного соціального явища знаходить своє відображення у двох поняттях: етапи конфлікту і фази конфлікту. Фази конфлікту відображають його динаміку, з точки зору можливостей вирішення. Етапи конфлікту відображають суттєві моменти у розвитку конфлікту від виникнення до вирішення. Тобто динаміка конфлікту – це хід розвитку конфлікту за його етапами і фазами.

У динаміці конфлікту можна виділити наступні фази й етапи.

Передконфліктна (початкова) фаза конфлікту

Дана фаза може проходити латентний та демонстративний етап свого розвитку.

Латентний (окритий) етап характеризується наступними рисами:

  • виникнення проблемної ситуації, яка створюється однією, або декількома сторонами. Протиріччя ще не усвідомлено й немає конфліктних дій;
  • усвідомлення об'єктивної проблемної ситуації хоча б однією із сторін. При цьому відбувається сприйняття реальності як проблемної й розуміння необхідності почати якісь дії. Крім того може бути зміна настрою одного з учасників взаємодії, критичні висловлювання на адресу протилежної сторони, обмеження контакту та ін.

Латентний етап – ще не конфлікт, але перехід від нормального спілкування до саме конфліктного вже розпочатий. Спочатку з'являється відчуття, що від вас щось приховується, з вами якось дивно розмовляють, дивляться підозріло, тобто ви чимось обділений у порівнянні з іншими. Латентність – це прихованість, небажання оголювати суперечність спілкування, сторони продовжують робити вигляд, що стосунки немов нормальні, звичайні. У залежності від характерів учасників таке спілкування може тривати невизначено довго. Завершується етап заявою про відмінності інтересів і формуванням наміру їх узгодити.

Демонстративний етап – це спроби сторін вирішити об'єктивну ситуацію неконфліктними способами (переконанням, роз'ясненням, проханнями, інформуванням).

Дії, що характерні для цього етапу інколи відносять до відкритого періоду конфліктної взаємодії.

На цьому етапі реальність вже сприймається як конфліктна, але люди ще прагнуть переконати один одного, зберігається практично нормальний тип спілкування. В подальшому цей етап характеризується проявами роздратування, агресивності, підвищеної імпульсивності. Дискусії з метою переконати один одного перетворюються на емоційні суперечки, потім – на взаємні звинувачення один одного, і, насамкінець, на розрив спілкування, оскільки існує думка про неможливість переконання іншої сторони. Поступово опонент перетворюється у ворога, конфлікт переходить в фазу підйому (конфліктну, агресивну).

Фаза підйому (конфліктна, агресивна) включає такі етапи.

Інцидент – це перше зіткнення сторін; збіг обставин, що є формальним приводом для конфлікту. При значній диспропорції сил конфлікт може закінчитися інцидентом. Наприклад, Сараєвське вбивство – вбивство спадкоємця австро- угорського престолу Франца-Фердинанда та його дружини, здійснене 28 червня 1914 р. (за новим стилем) у місті Сараєво, було використано Австро-Угорщиною як привід для розв'язання Першої світової війни. Уже 15 липня 1914 р. Австро- Угорщина під прямим тиском Німеччини оголосила війну Сербії. А пряме вторгнення Німеччини 1 вересня 1939 р. у Польщу – це вже не привід, а інцидент, що свідчить про початок Другої світової війни.

Якщо після інциденту знайти компроміс і запобігти подальшому розвитку конфлікту не вдалося, то за першим інцидентом виникають другий, третій і т.д. Конфлікт вступає в наступний етап – відбувається його ескалація (наростання). Так, після першого інциденту в Другій світовій війні – вторгнення Німеччини в Польщу – пішли інші, не менш небезпечні. Вже в квітні – травні 1940 р. німецькі війська окупували Данію і Норвегію, у травні – Бельгію, Нідерланди і Люксембург, а потім і Францію. У квітні 1941 р. Німеччина захопила територію Греції і Югославії, а 22 червня 1941 р. напала на Радянський Союз.

Ескалація (від лат. scala – сходи) – це різка інтенсифікація боротьби опонентів. її ознаки:

  • 1) Звуження когнітивної (сприйняття) сфери в поведінці і діяльності, перехід до більш примітивних способів відображення.
  • 2) Адекватне сприйняття іншого витісняється образом ворога. Це проявляється у наступному: акцентується увага виключно на негативних якостях опонента (як реальних, так і ілюзорних); недовіра (усе, що виходить від ворога, – або погано, або переслідує нечесні цілі); покладання провини на ворога (ворог відповідальний за усі проблеми і винуватий в усьому); негативне очікування (усе, що робить ворог, він робить з єдиною метою – нанести шкоду іншій стороні конфлікту); ототожнення зі злом (ворог втілює завжди протилежне тому, до чого прагнете, він намагається знищити те, чим ви дорожите і тому він повинен бути сам знищений); представлення „нульової суми" (усе, що вигідно ворогові шкодить вам і навпаки); деіндевідуалізація (усякий, хто належить до групи опонента, автоматично є ворогом); відмова в співчутті (ви не маєте нічого спільного з вашим ворогом, ніяка інформація не може спонукати у вас виявляти до нього гуманні почуття, керуватися етичними критеріями стосовно ворога небезпечно й нерозсудливо).
  • 3) Зростання емоційної напруги у стосунках.
  • 4) Перехід від аргументів до претензій і особистих випадів. Конфлікт починається звичайно з висловлювання досить розумних аргументів, але вони супроводжуються яскравим емоційним забарвленням. Опонент, як правило, реагує не на аргумент, а на забарвлення. Його відповідь уже сприймається не як контраргумент, а як образа, погроза самооцінці особистості. Конфлікт зміщується з раціонального плану на рівень емоцій.
  • 5) Поляризація інтересів, поглиблення протиріч. При ескалації інтереси конфліктуючих ніби то належать до двох протилежних полюсів.
  • 6) Застосування насильства. Важливо враховувати, що на цьому етапі значення має не тільки реальна погроза, але іноді в значній мірі більше – погроза потенційна.
  • 7) Забування первісного предмету розбіжностей
  • 8) Збільшення числа учасників конфлікту.
  • 9) Розширення меж конфлікту (генералізація) – перехід до більш глибоких протиріч, збільшення потенційних причин для зіткнення. Конфлікт, як правило, ніколи не існує в постійних межах та в одному стані. Починаючись в одному місці, він поступово охоплює нові сфери, території, соціальні рівні і навіть країни. Так Перша світова війна, почавшись як війна між двома коаліціями держав (німецько-австрійський блок та Антанта) поступово переросла у війну, в яку було втягнуто 38 держав. У Другій світовій війні брали участь 72 держави, хоча вона також починалася як війна між двома коаліціями держав, що включали лише декілька держав.

Під час агресивної фази вся увага сторін зосереджена на бажанні зробити якомога гірше іншому, блокуванні можливості досягнення цілей іншою стороною. Образ ворога – головне надбання цієї стадії розвитку конфлікту. Чи будуть в подальшому колишні противники співробітничати, на цьому етапі не так вже й важливо, головне, щоб нейтралізувати їхні устремління чинити один одному зло, що є передумовою для подальшого вирішення проблеми.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>