Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ КОНФЛІКТІВ

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ

Поява конфлікту, як правило, пов'язана з психологічними особливостями особистості, інтересами та потребами, що зачіпаються, а також мотивами діяльності людини. В основі багатьох конфліктів лежить неможливість особистості реалізувати значущі для неї мету, потреби, інтереси. У даній главі охарактеризовано внутрішньоособистісний конфлікт та основні форми його прояву

Основні терміни і поняття:

  • екстраверсія,
  • інтроверсія,
  • комплекс неповноцінності,
  • потреби,
  • самооцінка,
  • Я- концепція,
  • роль,
  • мотив.

Основні наукові концепції внутрішньоособистісних конфліктів

Кожна людина постійно існує в конфліктній ситуації не тільки з навколишнім соціальним середовищем, але перш за все з самою собою. І цього не слід боятися. Для психічно здорового індивіда внутрішня конфліктна ситуація, що не виходить за рамки норми, цілком природна.

Багато мислителів минулого вважали, що конфлікт знаходиться усередині людини і вона, людина, є основним носієм конфлікту. Сьогодні така точка зору зустрічається також нерідко, і ряд вчених стверджує, що саме конфлікт є механізмом звільнення людини від негативної енергії, що потреба в конфліктах закладена в людині біологічно як спосіб нейтралізації надлишкової психічної енергії. Одним з різновидів конфлікту є внутрішньоособистісний конфлікт.

Задовго до наукового пояснення внутрішньоособистісного конфлікту, великий внесок у його описання і розуміння внесли філософська та художня літератури. Можна назвати багато художніх творів, де драми і трагедії мали своєю виключною причиною душевний неспокій, глибокі особистісні переживання та внутрішні конфлікти героїв. Згадаємо Ф. М. Достоєвського – геніального представника філософської й художньої творчості. Кожний, хто знайомий з його творами, неодноразово співпереживав стражданням героїв Ф. Достоєвського, які розривалися в самоаналізі між різними сторонами своїх почуттів та свідомості, і не раз "приміряли" на собі тяжку ситуацію вибору, що стояла перед ними. Та й самому авторові постійно доводилося розгадувати цю "загадку" вічного протиборства двох сутностей однієї й тієї ж людини, дуалізму мотивів добра і зла. Зрозуміло, що поставивши собі мету відобразити "всі глибини душі людської", "знайти в людині людину", автор не міг не помітити й не описати прояв внутрішньоособистісного конфлікту, що, як виявилося, властивий будь-якій особистості – від "принижених і ображених" до Альоші Карамазова. Великий письменник дає нам яскраві картини найвищого рівня вираження внутрішньоособистісного конфлікту аж до роздвоєння особистості; конфлікту, що пожирає саму особистість і прирікає її на нестерпні страждання.

У сучасній конфліктологічній науці існує багато концепцій, що пояснюють природу і сутність внутрішньоособистісного конфлікту. Розглянемо основні із них.

Внутрішньоособистісний конфлікту теорії Зігмунда Фрейда (1856 -1939)

На думку З. Фрейда, який був практикуючим психіатром, внутрішньоособистісний конфлікт – це прояв динамічності духовного життя, що рівною мірою може привести як до розкриття здібностей особистості, так і до їх обмеження.

Природу внутрішньоособистісного конфлікту З. Фрейд пояснював, виходячи з уявлень про психологічну структуру особистості. Відповідно до його теорії, особистість являє собою три інстанції (складових): "Воно" (ід), "Я" (его) і "Понад- Я" (супер-его).

"Воно" – це первинна, вроджена інстанція підпорядкована принципу задоволення, діє за принципом "Хочу і все!". Його характерною рисою є прагнення до негайного задоволення бажань, неготовність враховувати ні зовнішні, ні внутрішні умови, а також нездатність передбачати наслідки.

"Я" – розумна інстанція, спирається на принципи реальності і формується в результаті контакту особистості із зовнішнім світом. "Я" обмежує непогоджені з реальністю апетити "Воно". "Я" – розділяє внутрішнє і зовнішнє, суб'єктивне й об'єктивне, а також узгоджує бажане і можливе.

"Понад-Я" можна розглядати як совість особистості, як внутрішній регулятор її поведінки. "Понад-Я" – це інстанція основана на принципах реальності, являє собою засвоєні особистістю норми і цінності суспільства, до якого людина належить: уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість.

При виникненні будь-якої потреби три складових людської особистості починають поводитися по-різному. "Воно" прагне до негайного задоволення потреби, "Понад-Я" починає аналізувати, наскільки дане бажання узгоджується з нормами і цінностями соціального оточення, а "Я" – співвідносить мету і засоби їхнього досягнення і шукає раціональний спосіб оптимального рішення проблеми. Найчастіше рішення знаходиться автоматично, але в соціально значущих, критичних ситуаціях виникає гострий конфлікт даних інстанцій і результат цієї боротьби неоднозначний, а інколи – трагічний.

Заслуга З. Фрейда перед конфліктологією полягає не тільки в тім, що він розкривав причини внутрішньоособистісного конфлікту. Вчений також називає ознаки даного виду конфлікту і методи виходу з нього.

Серед ознак, що допомагають діагностувати внутрішньоособистісний конфлікт, він виділяє наступні:

  • – розбіжність цілей і засобів їхнього досягнення в діяльності людини;
  • – порушення почуття міри між мотивом і зусиллям у досягненні мети;
  • – протиріччя реальної поведінки і проголошуваної мети;
  • – некритичність і нелогічність поведінки, незрозуміла для інших запальність.

Умови виходу із внутрішньоособистісного конфлікту за Фрейдом є наступними:

  • – конфлікт необхідно усвідомити, зрозуміти його природу;
  • – конфлікт необхідно пережити в належній повноті, для цього знову пригадати конфліктну ситуацію і як би знову програти і пережити її;
  • – проаналізувати глибинні причини і наслідки розкритого конфлікту.

Серед послідовників Фрейда необхідно відзначити теорію комплексу неповноцінності одного з його учнів Альфреда Адлера (1870 -1973). Основна ідея цієї теорії полягає в тому, що в дитинстві будь-яка людина відчуває на собі вплив негативних факторів, що породжують у неї комплекс неповноцінності. Згодом цей комплекс впливає на поведінку людини, її активність, напрямок думок, що є нерідко причиною формування внутрішньоособистісного конфлікту. Протиріччя між почуттям безсилля і бажанням одержати високий результат викликає прагнення особистості до подолання своїх слабостей. Адлер називає два шляхи вирішення таких внутрішньоособистісних конфліктів. 1. Розвиток соціального відчуття – людина реалізує себе в цікавій роботі, нормальних міжособистісних відносинах. Нерозвинуте соціальне відчуття проявляється в злочинності, алкоголізмі, наркоманії і ін. 2. Стимуляція власних здібностей, досягнення переваги над іншими. Така компенсація комплексу неповноцінності може проявлятися в трьох формах:

  • а) адекватна компенсація – особистість реалізує себе в спорті, музиці та ін. Адлер наводив приклади з життя великих музикантів, багато з яких мали дефект слуху, великих художників – з дефектом зору, великих полководців – хворобливих та маленьких на зріст;
  • б) понадкомпенсація – розвивається одна із здібностей, яка має яскраво виражений егоїстичний характер, наприклад, накопичення;
  • в) вдавана компенсація – комплекс неповноцінності компенсується хворобою, обставинами, чи іншими факторами, що не залежать від особистості.

Якщо людина не подолала комплекс неповноцінності, у неї виникає прагнення до гіперкомпенсації, до агресивного переконання себе та інших у своїх вдаваних успіхах і необгрунтованих претензіях на владу. Такий конфлікт, як правило, не обмежується внутрішніми рамками, він виходить назовні, втягуючи певну кількість людей і закінчуючись нерідко руйнівними наслідками.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>