Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Еко-око: дошкільник пізнає світ природи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВІД ЕКОЛОГІЇ – ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ З РАННЬОГО ВІКУ

Сучасна екологічна освіта та її вплив на особистісний розвиток дітей

Захоплення досягненнями людства в різних галузях виробництва дещо відвернуло увагу від змін у природному довкіллі Землі. Відтак, досить легковажно відреагували мешканці різних країн не лише на перші симптоми порушеної рівноваги у світі природи, а й на прояви деградації середовища, в якому живемо і яке маємо залишити для наших нащадків. Тяжіння до задоволення, насамперед, економічних проблем і порушення внаслідок цього правил співіснування з природою і в природі, впродовж останніх десятиліть XX і перших XXI сторіччя зумовило відчутні загрози існуванню всього органічного світу не лише в окремих регіонах, а й на цілій планеті. І надалі все ще відсутнє розуміння того, що, знищуючи планету – ми, передусім, нищимо себе. Адже, залишаючись дітьми Землі, не можемо існувати без її засобів – води, повітря, ґрунту, рослин, тварин і т.д.

Таким чином, кожен землянин від найменшого віку повинен відчувати свій обов'язок бути відповідальним за стан довкілля, прагнути не лише споживати його скарби, а й примножувати їх. Цю проблему неодноразово обговорювали на наукових конференціях різного рівня – від регіонального до міжнародного і щоразу зосереджували увагу на необхідності різносторонньої міжнародної співпраці задля забезпечення зрівноваженого функціонування всього живого на планеті Земля. Консультації вчених і напрацьовані ними декларації та програми спільної діяльності увиразнюють один із пріоритетних напрямів досягнення очікуваних результатів. Це – екологічна освіта землян від наймолодшого віку, яка, власне, має стати домінуючим інструментом стабільного розвитку життя на Землі.

Сучасна освіта дітей, як і її вплив на особистісний розвиток кожної дорослої людини в майбутньому, зосереджує нашу увагу на необхідності такої підготовки кожного вихованця до діяльності в природі на майбутнє, який керуватиметься не лише прагматичним і споживацьким ставленням до неї, а, насамперед, гуманістичними та екологічними цінностями.

Зразок особистості майбутнього можливо зреалізувати в реальній виховній практиці, наслідуючи прогресивні педагогічні технології й втілюючи у змісті навчання та виховання новий сенс. Узагальнено мовиться про поняття екологічного розвитку кожної дитини, незалежно від рівня сформованості її стартових можливостей в означеному напрямі. Формування прагнення дитини більше дати (віддати) оточенню, аніж взяти (брати) від нього є довготривалим і суперечливим процесом. Саме впродовж його планування й організації педагог повинен так актуалізувати розвиток кожної дитини та його якісну мінливість, щоб вона усвідомила зрештою весь потенціал своїх особистих можливостей. Залежно від того, який алгоритм взаємодії з дітьми застосовуватиме педагог, чи він зуміє налагодити взаєморозуміння і взаємодовіру, можемо сподіватися на досяжність очікуваних результатів у дошкіллі, а надалі й у школі.

Дефінітивно-понятійне поле екологічної освіти в структурі освіти дітей дошкільного віку

В умовах інтенсивного розвитку природничих наук і, відповідно, академічних дисциплін, увиразнюється проблема щодо корекції чинних формулювань і визначень, якими оперує педагог – організатор екологічної освіти у сучасних дошкільних закладах України. Насамперед, слід зробити натиск на тому, що означену освіту доцільно аналізувати як безперервний (перманентний), різносторонній процес (охоплює весь продуктивний вік кожного, незалежно від фаху, освіти та ін.), який цілепокладається на формування й удосконалення стилю життя людини на безумовному та гармонійному співіснуванні з природним довкіллям. Тобто, екологічну освіту можна трактувати як своєрідний інструмент (механізм) входження кожної особи в неподільний зв'язок з природою, внаслідок якого можна досягти неабияких шансів для самореалізації в особистому й суспільнозначущому житті та діяльності. Сформована вже змалку таким чином екологічна свідомість впливатиме на радикальні зміни в концептуальних підходах суспільства до природи, тлумачення взаємозв'язків і взаємозалежностей між людиною (дитиною) із природним довкіллям не лише на регіональному рівні, а й на значно ширшому – планетарному. Щодо сучасного стану екологічної освіти дітей дошкільного віку, слід зауважити, що в практиці дитячих садків все ще домінує спорадичне вирішення її завдань, відсутність цілісності й систематичності в роботі на всіх щаблях – від дітей до громадських організацій. Причиною такого стешу є не лише скрутне матеріальне становище ДНЗ та їхнє збідніле матеріальне забезпечення, а й (можливо і насамперед) збайдужіле ставлення суспільства до цієї проблеми, відсутність бачення її перспектив, як певної гарантії збереження життя на Землі.

Наведемо актуальне визначення змісту дефініції “екологічна освіта дітей дошкільного віку” – це свідомо та доцільно спланована систематична і поетапна діяльність педагога з дітьми задля реалізації завдань екологічної освіти за умови їх активної участі в різних видах діяльності. Як бачимо із наведеного вище, актуальним є не лише планування і цілепокладання такого процесу, а й мотивування кожної дитини до активності в різних видах діяльності. На основі дефініції наголосимо і на тому, що в практичній діяльності екологічного змісту дитина повинна самостійно виявляти зацікавлення пізнанням об'єктів і явищ природи, наслідків реальної діяльності дорослих та їхнього впливу на стан довкілля. Цілком очевидно, що лише вміло означена мета, її перспективний та актуальний аспекти стимулюватимуть прагнення дітей брати активну участь у вирішенні екологічних проблем. Розглянемо їх орієнтовні цілі:

  • 1. Пізнання (ознайомлення дітей) дітьми мотивів і способів охорони природного довкілля з позиції “Знай!”;
  • 2. Формування прийомів (умінь і навичок) спостереження за явищами в екосистемах, програмування й оцінки їхнього впливу на діяльність дорослих з позиції “Умій!”;
  • 3. Виховання позитивного емоційного ставлення до об'єктів і явищ у середовищі перебування дорослих і дітей;
  • 4. Формування особистісних переконань і позитивного ставлення до сприйняття природи (процеси, явища, об'єкти живої та неживої природи), як до світу, в якому ми живемо і частинкою якого є кожен з нас з позиції “Бережи!”.

Очевидно, що досягнення кожної із зазначених позицій у меті екологічної освіти, уможливлюють не лише соціально-педагогічні, а насамперед економічні пріоритети в нашій країні. Враховуючи домінування споживацько-загарбницького ставлення до природних ресурсів задля фінансового збагачення певних осіб і цілих кланів, можемо стверджувати, що лише екологічна освіта, як ціложиттєвий процес впливу на свідомість дорослих і дітей, зможе допомогти усвідомленню тих загроз, на порозі яких ми вже стоїмо в останні десятиріччя.

Екологічну освіту дітей дошкільного віку слід тлумачити як значно вагоміший, порівняно з іншими, чинник формування життєвих компетенцій, адже маючи інтегративний зміст, саме він уже змалку формує стиль життя дитини, впливаючи в різний спосіб і на стиль життя її сім'ї, або ж цілої родини. Вбираючи у себе унаслідок цілеспрямованого педагогічного впливу екологічний потенціал засвоюваних уявлень, понять, умінь і навичок та ін., дитина пізнає цілком інші способи співіснування з природою на засадах гуманного ставлення до всіх її проявів, вибудовуючи гармонійні стосунки, закладаючи підвалини екологічної культури.

Екологічну освіту зазвичай представлено в літературі для вихователів і батьків дітей дошкільного віку як комплекс укладених і запланованих природничих завдань, необхідних для реалізації. Однак, маємо мислити дещо ширше: екологія – це не лише знання про природне довкілля і співіснування людини з його факторами, екологія – це надзвичайно великий обсяг етичних і естетичних проблем, які продукує людина (дитина).

Сьогодні ж екологія може бути актуальним фактором міжкультурного та міжнародного інтегрування, забезпечення миру і доброзичливих відносин між різними країнами на основі спільного визнання й додержання прав природи. Саме вихователь уже з дошкільного віку вводить дітей у правовий контекст пізнання, використання і охорони природи відповідно до міжнародних угод і програм. Пізнаючи екологічний потенціал загальнолюдських цінностей, дитина привласнює і реалізує його в практичній діяльності, в різних формах самоактуалізації. В означеному напрямі екологічна освіта є не лише довготривалим процесом, а й таким, упродовж якого дитина привласнює певну інформацію (знання), цінності, опановує уміннями, збагачує свій досвід, формує вольові якості в руслі індивідуальної та групової (колективної) діяльності задля того, щоб сьогодні і в майбутньому успішно розв'язувати екологічні проблеми відповідно до свого віку. Отже, можемо означити цей напрям екологічної освіти як проекологічний щодо дітей раннього і дошкільного віку.

В екологічній освіті, у змісті її основних джерел, які використовує педагог у ДНЗ, слід об'єднувати не лише інформацію про значення природи для людини із формуванням навичок емоційного і раціонального ставлення до неї, а й увиразнювати її як об'єктивну і неодмінну основу (умову) забезпечення повноцінного фізичного і психічного розвитку кожної дитини вже змалку. Інтегративність проекологічних знань якнайповніше забезпечує кожному вихованцю усвідомлення значення природи для його життя і життя всієї родини; вплив її об'єктів на розвиток пізнавальної та практичної активності, емоцій та почуттів, естетичних уподобань і смаків.

Безумовною гарантією збереження життя на Землі може бути лише той соціум на планетарному рівні, який визнає його екологічну парадигму: свідоме і раціональне, гуманне і відповідальне, демократичне і прагматичне використання природних ресурсів без пріоритету економічних домінант. Формування такого соціуму є майже недосяжним завданням, хоча й можливим. Ключем до унаочнення цієї можливості власне і є екологічна освіта кожного землянина, якщо він прагне зберегти планету і самого себе на її лоні.

Освіта не може і не повинна санкціонувати зразки розвитку світу лише в минулому, вона повинна бути одночасно і чинником, який забезпечує проекцію, а інколи й трансформацію актуальної мети в перспективну, в майбутню, забезпечуючи в такий спосіб міжпоколіннєвий зв'язок у знаннях, досвіді, поведінці, культурі загалом у її глобальному сенсі. Міркуючи таким чином, кожен педагог буде ставитись до проекологічної освіти своїх підопічних і своєї в т.ч. як до універсальної та ціннісної, гуманістично спрямованої на збереження життя на Землі, а не лише на виконання чітко окреслених завдань для педагогічного процесу в дитячому садку.

Такий погляд обумовлює успішне стимулювання кожної дитини до самоусвідомлення себе, як такої, що я вже є сьогодні тут, на Землі і буду на ній у майбутньому, якщо буду Людиною. Формування, збагачення і зміцнення людськості в кожній дитині, а надалі в дорослій людині, дозволяє стати і бути свідомим користувачем і споживачем природних багатств: повітря, води, ґрунту, рослин і тварин, корисних копалин та ін.; бути творчим і продукувати інноваційні моделі поведінки доброчинного співжиття зі світом на засадах екологічної культури.

Будемо її тлумачити як укладені засади, певні норми і способи діяльності людини, що є суспільним надбанням і спирається на біологічну та соціальну основи. Вони продукують такі особистісні пріоритети й умови для активності, в яких кожен індивідуально реалізує знання, погляди та переконання в руслі (в межах) загальноухвалених норм і форм співіснування з природою. Відтак, метою і засобом екологічної культури є людина, її ставлення до природи, уміння співіснувати з нею та гуманно використовувати її скарби. Екологічна культура є складником загальної культури кожної людини, тобто азбукою її цінностей, норм, ідеалів, зразків поведінки і етичних правил. Вона рівнозначно актуалізує мислення, пам'ять та ін., а також біологічні, пізнавальні, естетичні й валеологічні потреби, тобто є важливою для кожного з нас щодня задля того, щоб не зініціювати щонайменші прояви деградації природного довкілля.

Таким чином, можемо стверджувати, що екологічна освіта, яку цілепокладаємо на формування екологічної культури, є перманентним процесом. Від наймолодшого віку (проекологічна освіта) І впродовж усього життя (екологічна освіта) вона зберігає свою актуальність і значущість. Сучасний стан довкілля є наслідком невпинного наступу цивілізації в її найгірших оцінках, що, загалом, зумовлює поширення екологічної освіти на всі вікові та соціальні верстви населення. Якщо земляни так активно хочуть пізнавати Космос, вони повинні, насамперед, навчитися не нищити Землю, на якій живуть.

Екологічна культура сучасного дошкільника – завтрашнього дорослого споживача природних багатств, повинна спрямовуватись на протидію з усталеними традиціями ставлення до природи, боротьбу за альтернативні алгоритми вирішення екологічних проблем. Узагальнюючи вище зазначене, слід наголосити на тому, що екологічна освіта сучасної дитини повинна стати такою ж обов'язковою, якими для неї є навчання читати, писати, лічити.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші