Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Релігієзнавство arrow Релігійний фактор у міжнародних відносинах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЕРЕДМОВА

Історія свідчить про те, що релігія з давніх-давен впливала не тільки на життя окремих осіб і суспільств, а й на світову політику та міжнародні відносини. Важливу роль у відносинах між державами відіграє конфесійний чинник. Держави часто використовують конфесійне середовище для реалізації своїх геополітичних інтересів.

На сучасному етапі можна констатувати зростання ролі релігійного чинника в міжнародних відносинах. Це пов'язано з підвищенням значення культурних факторів у формуванні світової політики через виникнення певного ідеологічного вакууму після кризи комунізму. Якщо за часів "холодної війни" світ був розподілений на ідеологічні групи, то наразі на перший план виходять інші цінності: історичне минуле народів, релігії, мови, належність до певних культурних груп, націй, цивілізацій.

На наш погляд, основним предметом дослідження для міжнародника є не сама характеристика країни чи регіону й навіть не сам комплекс і взаємозв'язок їхніх якостей та ознак, а насамперед реальний і потенційний їх вплив на зовнішню політику і всю сукупність міжнародних відносин. Одна з найважливіших якостей міжнародника, експерта з відповідної країни чи регіону, полягає у здатності до передбачення зовнішньополітичної поведінки країни та напрямів розвитку міжнародних відносин. І саме об'єктивна потреба в таких функціях не в останню чергу викликала до життя новий напрям наукових досліджень і навчальну дисципліну, яку умовно можна визначити як "релігійний фактор у міжнародних відносинах".

Слід зазначити, що ця галузь знань, яка синтезує в собі досягнення релігієзнавства, права, політології, історії, геополітики, етнології та інших дисциплін, ще перебуває на стадії становлення. Не розв'язано низку методологічних і теоретичних проблем, як слід не визначено предметне поле досліджень. Відсутні і праці, присвячені порівняльному аналізу ставлення до війни світових та національних релігій.

На наше переконання, метою навчальної дисципліни с аналіз духовно-релігійного, культурно-цивілізаційного та етнопсихологічного чинників з погляду їхнього впливу на зовнішню політику тієї чи іншої країни (чи групи країн) та міжнародні й міждержавні відносини в регіональному і глобальному вимірах.

Навчальний посібник складено з урахуванням системи знань і вмінь фахівця з міжнародних відносин, визначеної стандартами вищої освіти з напрямку освітньо-професійної підготовки "Міжнародні відносини". Розрахований на студентів витих навчальних закладів України, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями "міжнародні відносини", "міжнародне право", "міжнародні економічні відносини", "міжнародний бізнес", "міжнародна інформація", "країнознавство".

Окремі розділи навчального посібника можуть бути рекомендовані студентам юридичних факультетів під час вивчення курсу "Церковне право".

СУТЬ І ВИЗНАЧЕННЯ РЕЛІГІЇ. ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕЛІГІЇ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Що є релігія?

Задовго до виникнення держави у стародавніх суспільствах народилася релігія, найвищою метою якої було проголошено порятунок душі. Як будь-яке соціальна явище, вона має свій часовий вимір. Близько 20 тисяч років тривав процес її виникнення – від останнього періоду розкладу первісного ладу до початку становлення цивілізацій, тобто паралельно і синхронізовано з формуванням міжнародних відносин.

Релігія є одним із суттєвих факторів, які впливають на міжнародні відносини. За певних умов вона мала вплив на політику і відповідно сама зазнавала впливу від політичної сфери. Релігія не є відокремленою від політичного життя. Історія свідчить, що релігійні вчення та організації, протягом століть, а значною мірою і нині, впливали не тільки на життя окремих індивідів і суспільства в цілому, а й на світову політику та міжнародні відносини. Держави часто використовують конфесійне середовище для реалізації своїх геополітичних інтересів.

Отже, релігійний фактор у міжнародних відносинах це – сукупність релігійних цінностей та надбань, які знаходяться в щільній та постійній взаємодії з певними історичними, культурними, економічними та політичними традиціями народів[1]

У світовій релігієзнавчій думці існує понад сто різних визначень релігії. З одного боку, це свідчить про складність релігійного феномена, який охоплює "світ видимий та невидимий", а з другого – про різні суб'єктивні орієнтації дослідників, розмаїття їхнього темпераменту, розуміння добра і зла.

Слово "релігія" походить із латинської і має більше десяти значень. їх можна згрупувати в такі поняття, як зв'язок, святість (благоговіння), совість (благочестя), милосердя, святиня – у значенні предметів і місць релігійного поклоніння надприродним силам (у "невидимому світі"), а також явищам природи, суспільства, різноманітним проявам духовного життя (у "видимому світі"). У теперішньому значенні слово "релігія", незалежно від конфесійної (віросповідної) орієнтації, знайшло поширення у мовах народів Європи з XV-XVI століть.

За визначенням академічного релігієзнавства, суть релігії полягає в інтуїтивному відчутті людиною наявності в собі надприродної Вищої Сили, яка підносить її над самою собою, дає можливість відчути себе у світі і світ у собі, свою причетність до Всесвіту.

Однотипне за визначенням богословське розуміння суті релігії, яке передбачає такі трактування:

  • 1) як форма зв'язку людини з Богом в обрядово-ритуальних діях (молитва, поклін, подяка тощо), у прояві особистих чеснот (любов, милосердя, співчуття тощо);
  • 2) як Об'явлення (Одкровення) Боже першим людям про принципи моральної поведінки, а також про створення світу і людини, яка наділена мовою, почуттям совісті, має власну історію життя;
  • 3) як сокровенна духовність, що забезпечує пізнання Бога[2].

Поза всяким сумнівом, центральним об'єктом релігійної віри є ідея Бога, з якої виводиться сутність релігії. В історії людства важко знайти іншу ідею, яка могла би порівнятися з ідеєю Бога за потужністю впливу і терміном дії. Надприродну Вищу Силу, на думку сучасного богословського вчення, можна знати, вірити в неї, але не можна пізнати прийнятими в науці методами логічного осягнення.

Бог для релігійної свідомості є гарантією обов'язкової перемоги добра, справедливості та життя над смертю. Згідно з релігійними поглядами, якщо людина прийняла ідею існування Бога, вона визначила сенс свого особистого життя. Віруючий в Бога має жити по-божому. В разі ігнорування цього принципу існує загроза втрати моральних устоїв.

З. Фрейд абсолютно чітко вказує на те, що темні людські маси без "Бога в душі" є вкрай небезпечними для людської культури, і що ця культура тільки тоді не страждає від них, поки вони "не знають, що в Бога більше не вірять"[3].

Український мислитель і політичний діяч В. Липинський наголошував на тому, що всім людям притаманні "егоїзми", а отже, щоб збудувати і зберігати державу, ці егоїстичні інстинкти потрібно обмежити, однаково як у тих, хто править, так і в тих, ким правлять. Мислитель був переконаний у тому, що облагороджувати душі як правителів, так і підлеглих може лише релігія через посередництво церкви[4].

  • [1] Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи та глобальний розвиток: Навчальний посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. – С. 83
  • [2] Догматичне богослов'я. – Львів: Свічадо, 1994. – С. 18-33
  • [3] Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. – М., 1989. – С. 127
  • [4] Липинський В. Релігія І церква в історії України. – Нью-Йорк, 1956. – С. 13-14
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші